ПЕРСОНАЛЬНЫЙ САЙТ ЛЫСЕНКО ВАДИМА - Пастор "ЦЕРКВИ РОЖДЕСТВА" евангельских-христиан, Украина, город Сумы
Скачать: Video Audio

Тема: ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 7. ПІДКОРЕННЯ ЯЗИКА 3й розділ. 1 – 12 вірші. 05.08.18

500 ДНЕЙ МОЛИТВЫ. ИТОГИ. 19.07.2015
ГАРМОНИЯ СЕМЕЙНЫХ ОТНОШЕНИЙ (семинар)
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #200.

«Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое. И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда. И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?» (Матф.13:52-54). Книжники были целым классом людей, в Израильском обществе, которые полностью себя посвящали переписыванию, изучению и передаче законов Ветхого Завета, законов данных еврейскому народу до прихода Христа. Не все книжники были фарисеями и не все фарисеи были книжниками. Как правило, книжники не были священниками, это скорее миряне, посвятившие себя Слову Божьему. Книжники выполняли роль богословов и юристов, придерживаясь буквального толкования Закона строжайшим образом выполняя предписания преданий. Проблема книжников заключалась в том, что они к закону подходили исключительно внешне формально, утратив сам дух Божьей любви и святости. Христос говорит, что книжники похожи на хозяина дома, который выносит из своей сокровищницы старое и новое. Выражение «выносить из сокровищницы» значит пользоваться информацией, выносить на всеобщее обозрение, обсуждение, использовать знания для публичных высказываний. Так проповедник выносит все знание и которое он усвоил очень давно и которое недавно для себя открыл, на суд слушателя. А выносить Старое и Новое означает два важных момента. Во-первых, никак не отрицается старое. Христос не перечеркивает Ветхий Завет. Этак книга остается Богодухновенной. У слушателей внимающих проповеди Христа создавалось впечатление, что Сын Божий самый радикальный революционер, низвергающий казалось бы, незыблемые ценности иудаизма, его заповеди и героев, традиции и предания. С одной стороны, не пришивают старые заплатки к новой одежде, что говорит о том, что пришло полностью новое учение и не нужно выполнять заповеди Ветхого Завета и Нового одновременно, не нужно придерживаться преданий, к тому же значительно искаженных лицемерием фарисеев и книжников. С другой же стороны, Ветхий Завет важен, поскольку открывает образ Бога Отца, показывает историю еврейского народа, показывает проблемы, которые происходили с героями веры и преодоление этих проблем, с Божьей помощью. Сам Новый Завет говорит, что вся история Ветхого Завета – это образы, которые даны нам для вдохновения, исправления и более глубокого понимания Божьего промысла. И не только прошлое израильского народа, и в целом наше прошлое, даже если оно было греховным, все же обусловило наше, настоящее. И, кстати, кому много прощено тот больше и любит. Помнящий свое прошлое будет любить Бога несоизмеримо больше. Вот так прошлое играет глобальную роль в нашем настоящем и ведет к будущему. Поэтому книжник выносит и старое и новое, потому что Бог используя старое ведет к новому, а от нового к вечному. Как нет меня настоящего без моего, даже плохого, прошлого, так и нет Нового Завета без Старого. Достаточно вспомнить, что именно Старый Завет должен был привести людей к глубокому пониманию высоких Божьих стандартов святости с одной стороны, а с другой стороны осознания своей неспособности даже отчасти дотянуться к этим стандартам. Так и появляется жажда по Христу у людей здраво оценивающих свое греховное прошлое и строящих свое настоящее на краеугольном камне, которым есть Христос. Что ж, прошлое замечательное настолько насколько способно привести нас к вратам сияющего Божьего трона. Если же это прошлое не отпускает от себя держа цепями за сладостные грехи и закрывает от нас потоки света исходящие от воскресшего Христа, тогда это прошлое нужно отбросить и бежать к Отцу, как бежал блудный сын, испытывающий великий стыд о своем прошлом. Так и ведет нас Бог от прошлого к чистому настоящему, а уже от него в вечному, Божественному, сияющему будущему туда где времени не будет и где Бог будет все во всем.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #200. «І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?» (Матв.13:52-54). Книжники були цілим класом людей, в Ізраїльському суспільстві, які повністю себе присвячували переписуванню, вивченню і передачі законів Старого Завіту, законів даних єврейському народу до приходу Христа. Не всі книжники були фарисеями і не всі фарисеї були книжниками. Як правило, книжники були священиками, це скоріше миряни, які присвятили себе Слову Божому. Книжники виконували роль богословів і юристів, дотримуючись буквального тлумачення Закону найсуворішим чином виконуючи приписи переказів. Проблема книжників полягала в тому, що вони до закону підходили виключно зовні формально, втративши сам дух Божої любові і святості. Христос каже, що книжники схожі на господаря будинку, який виносить зі своєї скарбниці старе і нове. Вираз «виносити зі скарбниці» означає користуватися інформацією, виносити на загальний огляд, обговорення, використовувати знання для публічних висловлювань. Так проповідник виносить все знання і яке він засвоїв дуже давно і яке нещодавно для себе відкрив, на суд слухача. А виносити Старий і Новий означає два важливих моменти. По-перше, ніяк не заперечується старе. Христос не перекреслює Старий Завіт. Так книга залишається Богом. У слухачів, які дослухаються проповіді Христа, складалося враження, що Син Божий найрадикальніший революціонер, скидають здавалося б, непорушні цінності іудаїзму, його заповіді і героїв, традиції і перекази. З одного боку, не пришивають старі латки до нового одягу, що говорить про те, що прийшло повністю нове вчення і не потрібно виконувати заповіді Старого Завіту і Нового одночасно, не потрібно дотримуватися переказів, до того ж значно перекручених лицемірством фарисеїв і книжників. З іншого ж боку, Старий Завіт важливий, оскільки відкриває образ Бога Отця, показує історію єврейського народу, показує проблеми, які відбувалися з героями віри і подолання цих проблем, з Божою поміччю. Сам Новий Завіт говорить, що вся історія Старого Завіту — це образи, які постають перед нами для натхнення, виправлення і більш глибокого розуміння Божого промислу. І не тільки минуле ізраїльського народу, та в цілому наше минуле, навіть якщо воно було гріховним, все ж зумовило наше, справжнє. І, до речі, кому багато прощено той більше і любить. Той, хто пам’ятає своє минуле, буде любити Бога незрівнянно більше. Ось так минуле грає глобальну роль в нашому сьогоденні і веде до майбутнього. Тому книжник виносить і старе і нове, тому що Бог використовуючи старе, яке веде до нового, а від нового до вічного. Як немає мене справжнього без мого, навіть поганого, минулого, так і немає Нового Завіту без Старого. Досить згадати, що саме Старий Завіт мав привести людей до глибшого розуміння високих Божих стандартів святості з одного боку, а з іншого боку усвідомлення своєї нездатності навіть частково дотягнутися до цих стандартів. Так і з’являється спрага по Христу у людей, які тверезо оцінюють своє гріховне минуле і будують своє справжнє на наріжному каміні, яким є Христос. Що ж, минуле чудове настільки наскільки здатне привести нас до брами сяючого Божого трону. Якщо ж це минуле не відпускає від себе тримаючи ланцюгами за солодкі гріхи і закриває від нас потоки світла, які виходять від воскреслого Христа, тоді це минуле потрібно відкинути і бігти до Отця, як біг блудний син, який відчуває великий сором про своє минуле. Так і веде нас Бог від минулого до чистого теперішнього, а вже від нього в вічне, Божествене, що світить майбутньому туди де часу не буде і де Бог буде все у всьому.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #199.

«Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода, который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон. Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных, и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов. И спросил их Иисус: поняли ли вы все это? Они говорят Ему: так, Господи!» (Матф.13:47-51). Бог, подобно рыбаку, выходит с гигантской сетью, чтобы собрать великий улов душ людских. В этом улове, подчеркивает Христос в притче, много «всякого рода рыбы». Разнообразие всякого рода рыб аллегорично показывает универсализм церкви. Все равно идет ли речь о душе гламурной девушки, тратящей уйму времени на свою внешность, или о старом профессоре физики, в потертом старом пиджаке, внешне выглядящем полным антиподом девушки, о длинноволосом рок музыканте с серьгой в ухе или о дяде Коле, добром слесаре с нашего ЖЭКа, о бизнесмене с портфелем по цене автомобиля или об одинокой молодой маме с печальными глазами. Души этих людей, как говорит нам притча, «всякого рода рыб» не зависимо от пола и возраста, увлечений и социального статуса, культурного уровня и уровня IQ, нуждаются в Боге. Поэтому ловля людей в сеть спасения, в отличии от рыбной ловли, происходит исключительно из желания самого человека познавать своего Творца. У Бога насильно рыба не ловится. В преддверии вечного Божьего царства все люди будут собраны на Божий суд. На суде, как всегда, есть только две категории людей, — обвиненные и оправданные. Хорошие рыбы, собранные в сосуды, это те, кто выбрали Христа, как единственный ориентир. Худые рыбы достойны разве что быть выброшенными вон. В другом месте, когда Христос говорит об аде, использует то же выражение — «будут выброшены» только печально добавляет, «во тьму внешнюю». Выброшенная жизнь, выброшенные таланты, выброшенное время, все оказалось некченым, напрасным и знаете почему? Когда человек выбрасывает Бога из своей жизни тогда и сам оказывается выброшенным из Божьей. Наверное, это самый страшный приговор, который только возможен человеку, когда громогласно звучит Божий голос: «Ты получил все: жизнь, таланты, семью, Божью помощь во всех гранях жизни, и это все было напрасно? Ты свободный человек выбрал то, что захотел, отказавшись от Моих благословений. А Я приготовил тебе лучшую судьбу от которой ты отказался». И придут Ангелы на землю, когда наступит кончина века, и вырвут те самые плевелы, притаившиеся среди хороших растений. Выброшенный бурьян будет просто спален в огненной печи вечного адского огня. Да, признаться, не веселые темы поднимает Спаситель. И если Христос говорит о плохом улове, о выброшенных рыбах, значит это один из серьезных образов, который должен остановить и предохранить от греха. Остается только вопрос, многих ли людей перспектива бать выброшенным в огонь вечный останавливает от греха и заставляет задуматься о Божьем пути? Бог открывает два пути в будущем, чтобы в настоящем люди выбрали лучший путь, чтобы быть тем хорошим уловом собранным в сосуды Божьей вечной жизни.
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #199. «Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому» (Матв.13:47-51). Бог, подібно рибалці, виходить з гігантською сіттю, щоб зібрати великий улов душ людських. У цьому улові, підкреслює Христос у притчі, багато «всякого роду риби». Різноманітність «всякого роду риб» алегорично показує універсалізм церкви. Все одно йде мова про душу гламурної дівчини, яка витрачає багато часу на свою зовнішність, або про старого професора фізики, в потертому старому піджаку, який зовні є повним антиподом дівчини, про довговолосого рок музиканта з сережкою у вусі або про дядю Колю, доброго слюсаря з нашого ЖЕКу, про бізнесмена з портфелем за ціною автівки або про самотню ще молоду маму з сумними очима. Душі цих людей, як каже нам притча, «всякого роду риб» не залежно від статі і віку, захоплень і соціального статусу, культурного рівня і рівня IQ, потребують Бога. Тому ловля людей в сіть порятунку, на відміну від рибного лову, відбувається виключно за бажанням самої людини пізнавати свого Творця. У Бога насильно риба не ловиться. Напередодні вічного Божого царства всі люди будуть зібрані на Божий суд. На суді, як завжди, є тільки дві категорії людей, — звинувачені і виправдані. Хороші риби, зібрані в судини, це ті, хто вибрали Христа, як єдиний орієнтир томі і виправдані. Худі риби гідні хіба що бути викинутими геть. В іншому місці, коли Христос говорить про пекло, використовує той самий вираз — «будуть викинуті» тільки сумно додає, «до зовнішньої темряви». Викинуте життя, викинуті таланти, викинутий час, все виявилося некченым, марним і знаєте чому? Коли людина викидає Бога зі свого життя тоді і сама людина виявляється викинутою з Божого життя. Напевно, це найстрашніший вирок, який тільки можливий людині, коли гучно звучить Божий голос: «Ти отримав все: життя, таланти, сім’ю, Божу допомогу у всіх гранях життя, і це все було марно? Ти, вільна людина, вибрав те, що захотів, відмовившись від Моїх благословень. А Я приготував тобі кращу долю яку ти не схотів ». І прийдуть Ангели на землю, коли настане кінець віку, і вирвуть той самий кукіль, що причаїлися серед хороших рослин. Викинутий бур’ян буде просто спалений у вогненній печі вічного пекельного вогню. Так, правду кажучи, не веселі теми піднімає Спаситель. І якщо Христос говорить про поганий улов, про викинутих риб, значить це один із серйозних образів, який повинен зупинити та захистити від гріха. Залишається тільки питання, чи багатьох людей перспектива бути викинутими в вогонь вічний зупиняє від гріха і змушує задуматися про Божу дорогу? Бог відкриває два шляхи в майбутнє, щоб в цьому люди вибрали кращий шлях, щоб бути тим хорошим уловом зібраним в судини Божої вічного життя.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #198.

«тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит! Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает все, что имеет, и покупает поле то. Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин, который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал все, что имел, и купил ее» (Матф.13:43-46). Бог есть свет. Его ослепительная чистота святости и есть Божественный свет, проникающий из духовного мира в материальный. А праведники, отражающие Божий свет своей святой праведностью, будут сиять, как ослепительный свет солнца. «Сиять в Царстве Отца» означает быть в вечности, где Бог будет все во всем, потому что в вечном небесном граде все святые будут сиять. После этой мысли Христос продолжает через притчи всесторонне рассматривать принципы Царства Божьего. Территория, где господствует Бог, территория веры Христовой в душе человека, и в целом, все, что мы получаем от Бога, Его силу, Его Слово, Его церковь – и есть сокровище христианин. Увы, большинство христиан живут так, что о приоритете Царства Божьего невозможно догадаться. Человек находит сокровище на поле, и чтобы выкупить это поле продает не просто некоторые самые дорогие вещи, но продает, как подчеркивается в притче, абсолютно все. Все, накопленное за жизнь, оказывается вторичным, от чего можно отказаться, что оценивается несоизмеримо меньше чем найденная драгоценность. Сын Божий доносит нам великую и простую истину, — все сокровища мира достойны того, чтобы их поменять на бриллиант Царства Божьего. Обещания политиков поменять на Божьи обещания, мудрость мира на Божью, правду философов на Божью правду, порядочность безбожника на святость праведного, надежду на пустое утешение, дескать «все будет хорошо», на Божьи неизменные в веках обещания, верность друга на верность Христа, смысл жизни в детях и карьере, на высший смысл человека в Боге. Абсолютно идентична вторая притча нашего отрывка, в которой купец, нашедший драгоценную жемчужину, продает все, что имеет ради приобретения еще более драгоценной жемчужины. Душа наполнится верой и обретет смысл жизни, когда наконец-то увидит, что стоит продать тысячу полей, заработанных жизненным опытом, чтобы купить одно в котором та самая великая драгоценность определяющая ценность человеческой души, драгоценность крови Христовой, как цены за нашу жизнь и драгоценность Духа Божьего, как силы дарованной для святой жизни.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #198. «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її» (Матв.13:43-46). Бог є світло. Його сліпуча чистота святості і є Божественне світло, що проникає з духовного світу в матеріальний. А праведники, що відображають Божий світ своєю святою праведністю, будуть сяяти, немов розпечене сонце. «Сяяти в Царстві Отця» означає бути у вічності, де Бог буде все у всьому, тому що у вічному небесному граді всі святі будуть сяяти. Після цієї думки Христос продовжує через притчі всебічно розглядати принципи Царства Божого. Територія, де панує Бог, територія віри Христової в душі людини, і в цілому, все, що ми отримуємо від Бога, Його силу, Його Слово, Його церкву — і є скарб християнина. На жаль, більшість християн живуть так, що про пріоритет Царства Божого неможливо здогадатися. Людина знаходить скарб на поле, і щоб викупити це поле продає не просто деякі найдорожчі речі, але продає, як підкреслюється в притчі, абсолютно все. Все, накопичене за життя, виявляється вторинним, від чого можна відмовитися, що оцінюється незрівнянно менше ніж знайдена коштовність. Син Божий доносить нам велику і просту істину, — всі скарби світу гідні того, щоб їх поміняти на діамант Царства Божого. Обіцянки політиків поміняти на Божі обіцянки, мудрість світу на Божу, правду філософів на Божу правду, порядність безбожника на святість праведного, надію на порожню розраду, мовляв «все буде добре», на Божі незмінні в століттях обіцянки, вірність друга на вірність Христа, сенс життя в дітях і кар’єрі, на вищий сенс людини в Бозі. Абсолютно ідентична друга притча нашого уривка, в якій купець знайшов дорогоцінну перлину, продає все, що має заради придбання саме цієї більш дорогоцінної, ніж все набуте за життя, перлини. Душа наповниться вірою і знайде сенс життя, коли нарешті побачить, що варто продати тисячу ланів зароблених життєвим досвідом, щоб купити одне в якому та сама велика коштовність визначає цінність людської душі, коштовність крові Христової, як ціни за наше життя і коштовність Духа Божого , як сили дарованої для святого життя.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #197.

«Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий; поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы — сыны лукавого; враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы. Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего: пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие, и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов» (Матф.13:37-42). Борьба за души идет не прекращаясь. И эта борьба подается Христом в виде двух сеятелей. Вопрос, кто из них засеет больше территории? Проблема только в том, что один сеет доброе семя, другой же в эти семена сеет бурьян. Эта притча достаточно ярко описывает картину жалкости сатанинских посевов, который способен засевать только опасные семена бурьяна. Бытует прочный, укорененный миф о том, что, дескать, все мы дети Божьи, потому что Бог дает жизнь каждому. Красиво звучащий образ, который, к сожалению, ничего общего не имеет с духовной Библейской реальностью. Дети Божьи это те, кто принял в свою почву семя Слова Божьего. Дети дьявола, сыны лукавого это те, кто принял идеи сатаны. И даже если эти люди не воинствующие атеисты, не представители других религий, не оккультисты, даже если они простые обыватели с золотым крестиком висящем на шее как оберег, смеющиеся над фанатами молящимися к Богу, они все равно не нейтральны. Они восприняли идеи дьявола. А эти плевелы, эти идеи имеют самый широкий спектр от изысканной философии скептиков до философии примитивного мещанства, работающего исключительно, чтобы вкусно кушать и сладко спать. Но Сын Божий напоминает, что обязательно придет момент сбора урожая – кончина века. И вот уже стелится дым по земле, как предзнаменование огня раскаленной печи Божьего воздаяния отвергшим Его Сына. Гигантские Ангелы, собирая души грешников, будут слышать вопль и призывы к справедливости. «Где же любящий Бог? Где Его справедливость? Мы грешны не меньше и не больше чем остальные. Почему же тогда ужас вечного огня?» И раздастся с небес все тот же громогласный голос, описанный в Евангелиях, о котором вспоминал Ап. Петр всю свою жизнь. Это будет голос Божий произносящий самые важные слова которые когда либо звучали на земле: «Христос – Сын мой возлюбленный Его слушайте! Кто не принимает Сына не принимает и Отца» Пустые люди, пустые жизни, пустые судьбы, пустые души. Разве вы не сжигаете бурьян, чтобы было чисто на вашей земле? Так и Бог очищает огнем. Вы были предупреждены, но отвергли Меня, того, кто дал вам жизнь, отвергли Сына Божьего распятого за вас. Вы выбрали огненную, безбожную, жуткую и вечную пустоту. Это ваш выбор.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #197. «А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!» (Матв.13:37-42). Боротьба за душі йде не припиняючись. І ця боротьба подається Христом у вигляді двох сіячів. Питання, хто з них засіє більше території? Проблема тільки в тому, що один сіє добре насіння, інший же на це поле сіє бур’ян. Ця притча досить яскраво описує картину жалюгідності сатанинських посівів, які здатні на цю ділянку засівати тільки небезпечні насіння бур’яну. Існує міцний, вкорінений міф про те, що, мовляв, всі ми діти Божі, бо Бог дає життя кожному. Красиво звучить образ, який, на жаль, нічого спільного не має з духовною Біблійною реальністю. Діти Божі це ті, хто прийняв у свій грунт насіння Слова Божого. Діти диявола, сини лукавого це ті, хто прийняли ідеї сатани. І навіть якщо ці люди не войовничі атеїсти, не представники інших релігій, не окультисти, навіть якщо вони прості обивателі з золотим хрестиком який висить на шиї як оберіг, якщо вони ригочуть над фанатами, що моляться до Бога, вони все одно не нейтральні. Вони сприйняли ідеї диявола. А цей кукіль, ці ідеї мають найширший спектр від вишуканої філософії скептиків до філософії примітивного міщанства, що працює виключно, щоб смачно їсти і солодко спати. Але Син Божий нагадує, що обов’язково прийде момент збору врожаю — кінець віку. І ось вже стелиться дим по землі, як ознака та передчуття вогню розжареної печі Божої відплати всім, хто відкинув Його Сина. Гігантські Ангели, збираючи душі грішників, будуть чути крик і заклики до справедливості. «Де ж люблячий Бог? Де Його справедливість? Ми грішні не менше й не більше ніж інші. Чому ж тоді жах вічного вогню?» І пролунає з небес все той же гучний голос, описаний в Євангеліях, про який згадував Ап. Петро все своє життя. Це буде голос Божий який вимовляє найважливіші слова які колись звучали на землі: «Христос — Син мій улюблений Його слухайте! Хто не приймає Сина не приймає і Отця». Порожні люди, порожне життя, порожні долі, порожні душі. Хіба ви не спалюєте бур’ян, щоб було чисто на вашій землі? Так і Бог очищає вогнем. Ви були попереджені, але Мною погордували, того, хто дав вам життя. Ви відкинули Сина Божого розп’ятого за вас. Ви вибрали вогненну, безбожну, моторошну і вічну порожнечу. Це ваш вибір.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #196. ВОЗНЕСЕНИЕ ХРИСТА.

«Он же сказал им: не ваше дело знать времена или сроки, которые Отец положил в Своей власти, но вы примете силу, когда сойдет на вас Дух Святый; и будете Мне свидетелями в Иерусалиме и во всей Иудее и Самарии и даже до края земли. Сказав сие, Он поднялся в глазах их, и облако взяло Его из вида их. И когда они смотрели на небо, во время восхождения Его, вдруг предстали им два мужа в белой одежде и сказали: мужи Галилейские! что вы стоите и смотрите на небо? Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придет таким же образом, как вы видели Его восходящим на небо» (Деян.1:7-11). » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #195.

«Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло все. Все сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им, да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира» (Матф.13:33-35). Маленькая порция перебродившего теста способна проникнуть во все части муки и из этого нового вещества сделать вкусный, питательный, важный для жизни хлеб. Кстати, Христос себя сравнивал с хлебом, только вот не хлебом физическим, а хлебом жизни. Закваска полна живых микроорганизмов которые «перепахивают» тесто готовя его к тому, чтобы стать тем самым питательным хлебом. Бог ожидает, что христианство, сконцентрированное в жизнь церкви, наполненное Божьим Духом, будет влиять не только на одну, но на три меры муки, словно говоря о чем то большем, намекая на весь мир или, по крайней мере, на его значительную часть. О Церкви сказано, что она есть тело Христа стремящееся, как закваска глобально влиять на мир, как закваска на всю муку: «которая есть Тело Его, полнота Наполняющего все во всем» (Еф.1:23). А наполняющий – это Христос. Церковь, суть и центр которой Христос, через проповедь и практику христианской жизни влияет на тех, кто в нее приходит. Приходящие, изменяясь влияют на свои семьи, знакомых, родственников и это действие закваски. И так Церковь влияет добрыми делами, то что сегодня называется социальным служением, на весь мир и это действие закваски. Церковь влияет на мир науки, культуры, достаточно вспомнить выдающихся художников (Дюрер, Босх, Рембрандт), композиторов (Бах, Гендель) и ученных (Коперник, Кеплер, Ньютон) искренних христиан, которые остаются непревзойденными ориентирами высших образцов науки и искусства. Церковь влияет на политику (Мартин Лютер Кинг победивший сегрегазицю в США) христианской закваской сохраняя человечество от самоуничтожения. Политики, даже если они самые оголтелые атеисты и циники, просто вынуждены считаться с христианскими ценностями, даже если они их не разделяют. Попробуй стать президентом сверхдержавы всей планеты США если ты себя не отождествляешь с христианством? Церковь влияет на нравы и привнесла в этот мир доброту и милосердие. И это действие все той же закваски христовой так же, как влияние на семью, на воспитание детей, на образование, на отношение к человеку, на права личности. Да и демократия, в ее лучшем варианте, обязана закваске христианства, которое отображает уважение к личности и ценность человеческой жизни. Все это глубинное здоровое влияния Царства Божьего на болото человеческой обыденности, лишенный любви и уважения к слабым, порядочным, честным и поднимающий со дна болотистого ила, грубых, властных и наглых, идущих по трупам к власти, деньгам и наслаждениям. Христос открывает притчами тайны этого вечного Божьего царства, чтобы Слово Божье носило характер вневременный, внекультурный. Не для одного народа или периода, культуры или эпохи, но для всех, везде, всюду во все века. Сам Бог выбирает самый универсальный язык, который понятен и невероятно глубок для всех людей когда-либо живших, живущих и которым еще предстоит прийти в этот мир. Для интеллектуалов и простаков, мудрых и не очень, чтобы закваска Христова учения и силы Духа Божьего проникала во все сферы, как отдельного человека так и всего мира.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #195. «Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!» (Матв.13:33-35). Маленька порція теста, що перебродило здатна проникнути в усі частини борошна і з цієї нової речовини зробити смачний, поживний, важливий для життя хліб. До речі, Христос себе порівнював з хлібом, тільки от не хлібом фізичним, а хлібом життя. Закваска сповнена живих мікроорганізмів які «переорюють» тісто готуючи його до того, щоб стати тим самим поживним хлібом. Бог очікує, що християнство, сконцентроване в життя церкви, наповнене Божим Духом, буде впливати не тільки на одну, але на три мірі муки, немов кажучи про щось більше, натякаючи на весь світ або, принаймні, на його значну частину. Про Церкви сказано, що вона є тіло Христа яке прагне, як закваска глобально впливати на світ, як закваска на все борошно: «Його тіло, повнота що все всім наповняє» (Еф.1: 23). А що наповнює — це Христос. Церква, суть і центр якої Христос, через проповідь і практику християнського життя впливає на тих, хто в неї приходить. Ті, хто приходять до церкви, змінюючись впливають на свої сім’ї, знайомих, родичів і ця дія закваски. І так Церква впливає добрими справами, то що сьогодні називається соціальним служінням, на весь світ і це дія закваски. Церква впливає на світ науки, культури, досить згадати видатних художників (Дюрер, Босх, Рембрандт), композиторів (Бах, Гендель) і вчених (Коперник, Кеплер, Ньютон) щирих християн, які залишаються неперевершеними орієнтирами вищих зразків науки та мистецтва. Церква впливає на політику (Мартін Лютер Кінг переміг сегрегазіцю в США) християнської закваскою зберігаючи людство від самознищення. Політики, навіть якщо вони запеклі атеїсти та циніки, просто змушені рахуватися з християнськими цінностями, навіть якщо вони їх не поділяють. Спробуй стати президентом наддержави всієї планети США якщо ти себе не ототожнюєш з християнством? Церква впливає на звичаї і привнесла в цей світ доброту і милосердя. І це дія все тієї ж закваски хрестової так само, як вплив на сім’ю, на виховання дітей, на освіту, на ставлення до людини, на права особистості. Та й демократія, в її кращому варіанті, зобов’язана заквасці християнства, яке відображає повагу до особистості і цінність людського життя. Все це глибинний здоровий вплив Царства Божого на болото людської буденності, позбавленої любові і поваги до слабких, порядних, чесних. Це болото здібне піднімати з дна мул, грубих, владних і нахабних, що йдуть по трупах до влади, грошей і насолод. Христос відкриває притчами таємниці цього вічного Божого царства, щоб Слово Боже носило характер позачасовий, позакультурний. Не для одного народу або періоду, культури чи епохи, але для всіх, скрізь, усюди та в усі віки. Сам Бог вибирає найуніверсальнішу мову, яка зрозуміла і неймовірно глибока для всіх людей які коли-небудь жили, живуть і яким ще належить прийти в цей світ. Для інтелектуалів і простаків, мудрих і не дуже, щоб закваска Христового вчення і сили Духа Божого проникала в усі сфери, як окремої людини так і всього світу.