1е ПОСЛАНИЕ ИОАННА. ч.1. ХРИСТОС ОЧИЩАЮЩИЙ И ДАЮЩИЙ РАДОСТЬ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

pokayanieПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ІВАНА. ЦИКЛ ПРОПОВІДЕЙ ч.1. ПОВНА РАДІСТЬ ТА ІСТИНЕ КАЯТТЯ

Вступ. Це послання написав Іван, той самий Апостол, який був улюблений у Христа. І не тому, що він був духовніше інших апостолів, а тому, що він був наймолодший. Розглянемо декілька моментів.

  1. Іван написав 5 книг Нового Заповіту. Одне Євангеліє, три послання та книгу Апокаліпсис, Об’явлення Івана Богослова.
  2. Іван писав цю книгу, коли вже всі Апостоли загинули за віру Христову. Він залишився єдиним живим. Тим більше християни прагнули, шукали почути голос старця, який три з половиною роки ходив з Христом.
  3. Церкву шматували різні єресі, ворожі вчення. Як відомо, на той час було вчення гностиків, які вчили, що треба піклуватися лише про дух, а що робить тіло, як воно грішить то не важливо, тому що тіло грішне. З іншого боку на церкву нападали іудеї, а з середини ті християни, які були переконані, що треба було ретельно дотримуватися законів Старого Заповіту. Також церква страждала від жорстких, сурових гонінь. І тут, в цей момент, з’являється послання Івана, яке ставить на меті відповісти і на єресі и надихати християн на сильну віру, на велику довіру Христу.

РОЗДІЛ 1. МИ БАЧИЛИ СПРАВЖНЕ ЖИТТЯ

«Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя» (1Iван.1:1). «Що було від початку» Мова іде про початок всього, що почало буде, початок творіння. Початок не життя Апостола Івана і навіть не приходу Христа на землю. Початок всього творіння. Той самий Іван, який має більш такий філософський погляд в своєї Євангелії, пише про Христа: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Iван.1:3). Ту саму думку знаходимо і в посланні Ап. Павла до євреїв: «а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив» (Євр.1:2).

   Таким чином Апостол Іван показує Христа, насамперед, як Творця. А Старий Заповіт говорить нам про те, що Дух Святий ширяв над водою коли творив все на цій планеті. Таким чином, нам важливо пам’ятати, що весь матеріальній світ творився Трійцею. Але Іван ставить акцент на Христі.

   Вся наука ґрунтується на експериментах. Вчені роблять дослідження, проводять різні експерименти. Є такий відомий скептик, атеїст Невзоров, який все підкреслює, що ви, мовляв, християни, вірите в недоказові речі, ви вірите в міфи та казки, а ось наука! Вони спирається на дослідження, на експерименти, на логіку. А на чому будується вся та логіка? На 5 почуттях, які має люди, до речі, від Бога: зір, слух, нюх, смак, дотик. А тепер давайте прослідкуємо думку Апостола. «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя» (1Iван.1:1). Від самого початку був Христос. Ми Його бачили на власні очі. Ми Його чули. Ми не просто бачили, чи чули, ми Його розглядали. Тут Іван має на увазі ретельне дослідження. Він ніби хоче сказати, так ми мали сумніви, так, я пам’ятаю Фому, який став Апостолом, але той Фома, коли зустрів Христа воскреслого, коли побачив рани Спасителя, то більше скептичних аргументів не залишилося. Вони зникли, як той пар. Це не похапцем відбувалося, а ми бачили, чули та розглядали, проходячи сумніви. А ті сумніви розбивалися, як хвилі об скелі. Далі, наші руки торкалися Христа, торкалися тих речей, які Христос перетворював роблячи чуда. Ми торкалися того прокаженого якого зцілив Спаситель, ми їли ті хліби та риби, які Христос збільшив. Але, найважливіше, що ми торкалися самого Христа. І тут Іван підводить, що цей Христос він є Слово життя. З грецької мови, «Слово» перекладається, як ідея. Що таке ідея. Візьмемо простий приклад. Чоловік та дружина мріють про ремонт. Вони собі уявляють як буде виглядати їх квартира, чи будинок. Але це складається з певних компонентів: шпалери, лінолеум, плінтуси, люстра. Отак у Бога була ідея цього світу, отак Бог надав нам не просто життя, а дав ідею, заради чого ми живемо, а живемо ми заради Христа. Правда, якщо спостерігати життя християн це не завжди видно. Ну, власно, тому і писав своє послання Іван, щоби ми надихались Словом Бога.

   Є старий грузинський жарт. У двері постукали та запитали: «Скажіть, тут живе Кацо?» а з того боку, за дверима, відповідають: «Та хіба це життя?» Іван пише, що Христос приніс справжнє життя. «а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам» (1Iван.1:2).

РОЗДІЛ 2. СПІЛЬНІСТЬ З АПОСТОЛАМИ ДАРУЄ ПОВНУ РАДІСТЬ

«що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!» (1Iван.1:3,4). Спільність. Російська Біблія перекладає це слово, як «общение», а український переклад дає більш точне значення цього слова «спільність». Спільність це вища єдність, це коли людей поєднує погляди, почуття, віра. Якщо ще простіше, це люди які поєднані любов’ю до Бога, любов’ю один до одного, та істиною, тобто мають один світогляд. Це, власно, вища формула. Ми маємо спільність з Апостолом Іваном, тому що нас поєднує любов до Христа, друг до друга, та однаковий світогляд. Ми маємо спільність з Апостолами в незмінному Дусі Святому.

  Дуже багато речей приносять нам радість. Починаючи від того, що нас пригостили смачною цукеркою, закінчуючи хвилинами радості, коли спілкуєшся з дорогою людиною, з дитиною, з друзями. Дехто отримує невимовну радість від природи, дехто від досягнень. Але, ці всі радості мають певну ваду, вони тимчасові. Я часто думаю про переселенців нашої країни. Їх, як відомо, більше мільйону. Вони будували своє життя, щось накопичували, облаштовували свої квартири, домівки. І врешті решт, все це втратили. Батько моєї дружини, все життя в усьому собі відмовляв, щоби накопичити гроші для дітей. Прийшла перебудова, гроші просто зникли. Він настільки був вражений, така гіркота на нього напала, що прямо в ощадній касі розірвав цю книжку. Згадаємо, що Іван писав своє послання коли сам страждав в засланні, коли християн перших катували, переслідували. І ось так дивно і радісно лунає вираз: «вона радість». Радість неповна це та радість яка мінлива. Повна радість це усвідомлення того, що воскреслий Христос зі мною, а я з Ним. Лише одне питання, що принесе вам радість, коли ви втрачаєте матеріальне?

РОЗДІЛ 3. БОГ Є СВІТЛО

«А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!» (1Iван.1:5,6). Бог є світло! Кажуть, що у Апостола Івана було дві улюблені теми. Перше, що Бог є любов, він це постійно повторював, щоби християни любили один одного бо у цьому сутність християнства. А друге, що Бог є світло. Біблія нам говорить про дві властивості Божого світла. Перша, яку можна спостерігати фізично.

  1. Фізичне світло Боже. Згадаємо, як Бог виводив євреїв з пустелі вдень у стовпі хмарному, а вночі у стовпі вогняному. Тобто, гігантський, величезний потік світла з неба до землі рухався вказуючи шлях. «та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти» (Неем.9:19). Згадаємо, як вже у Новому Заповіті, Савл, майбутній Апостол Павло побачив Христа, знов таки, у сліпучому потоці світла. «А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дiї.9:3,4).
  2. Духовне світло. Духовне світло — це святість. Темрява — це гріх. Світло — це відсутність з гріхом, а в нашому земному житті, світлом є навіть боротьба з гріхом. Власне, святий це не той, хто не має гріха, а той, хто веде з цім гріхом боротьбу.
  3. Світло – це Боже Слово, Божа мудріть, Божі заповіді. «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї» (Пс.118:105).

РОЗДІЛ 4. КОЛИ КРОВ ХРИСТА ОЧИЩУЄ

«Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Iван.1:7). Але ж, слово «спільність» має ще одне значення. Цей переклад ми знаходимо в російськомовній Біблії — «общение» українською спілкування. Яке справжнє духовне спілкування і що втрачають ті люди які не відвідують домашні групи де і відбувається духовне спілкування. Кров Христа завжди символізує жертву яку Христос приніс за наші прогріхи. Це було 2.000 років тому, але сила цієї жертви діє і донині, і по теперішній час. Припустимо я згрішив. Гріх залишається на мені. Гріхи мають властивість накопичуватися. І ось коли я маю духовне спілкування, чую про духовне життя інших, це мене надихає, а де що і викриває мої гріхи. Біблія говорить, що сенс духовного спілкування це збудова (рос. назидание) віри. «Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!» (1Сол.5:11). Тобто, спілкування мене збудовує мою віру, через те, що я чую від більш досвідчених християн. І коли, наприклад, я почув, як одна сестричка подолала крик на власних дітей. Інший брат розповів, як він не любив пастора, а потім зрозумів, що пастор мусить іноді бути строгим, що на пасторові велика відповідальність, і він покаявся, став з великою повагою ставитися до священика. Третій в групі розповів, як він прокидаються на пів шосту ранку, щоби щоденно мати молитву та читання Біблії, а ще розповів як подолав всі образи Божою благодаттю. Отак слухаєш і думаєш: «Боже, як же я живу? Який добрий приклад. Якщо цім людям Бог допомагає тим більше і мені допоможе». Приходиш до Бога, каєшся. А Святе Письмо говорить, що за гріх, взагалі, людина повинна померти. «Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим.6:23). І Отець, заради жертви Христової, вибачає нас. Так, кров Христа, коли ми маємо спілкування, очищує нас від гріха.

РОЗДІЛ 4. ЧИ Є В НАС ГРІХ І ЩО З НИМ РОБИТИ?

«Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1Iван.1:8); «А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!» (1Iван.1:10). Скільки ж нам доводилося чути від людей, далеких від християнства, що вони, в принципі, заповіді не порушують, принаймні, більшість заповідей. Нам сумно та смішно таке чути. Люди які читають Біблію добре розуміють, яка велика кількість заповідей і хто би міг сказати, що він ті заповіді виконує? Як ми відносимося до Бога? Чи дійсно любимо Його всім серцем, розумом, душею? Як часто молимося до Бога, чи вирішуємо все на власні сили? Візьмемо сімейну сферу. Чи слухають дружини так своїх чоловіків як про те говорить Біблія? А чоловіки люблять так своїх дружин? Чи скажімо все ми робимо як для Господа. Чи дбаємо, думаємо про любов до ближнього кожну мить? А, взагалі, є в нас така довіра до Христа, щоби ми ніколи не дратувалися, завжди зберігаючи спокій? Лише перелік таких питань може зайняти декілька годин, тому що велика кількість заповідей Христових.

   Та Бог залишив нам добру звістку. «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1Iван.1:9). Точне слово використовується в українському перекладі Біблії.

   Христос не стомлюється очищувати нас від гріха. Якщо би мене запитали яка найбільша радість Христова, коли він спостерігає наше життя? Це коли ми прагнемо до святості. Мені дуже приємно спілкуватися з моїми дітьми, але коли я бачу їх прагнення до Бога, це найвища радість. Добре, до речі, щоби так думали всі батьки, бо мають радість, зазвичай, коли діти виграють якісь змагання, коли дітей хвалять вихователі дитячого садочку, вчителі. А коли моя дитина 6 років під час молитви зупиняється і запитує, як буде українською мовою «цепная реакция». Я відповідаю, «ланцюгова реакція» і одразу запитує, яке це відношення має до молитви. Дитина мені відповідає: «Як же ти, тату, не знаєш? Бог Отець благословляє Бога Сина, а Бог Син благословляє всіх нас». Я остовпів, трохи порозмірковував, і мусив погодитись з такою глибокою богословською думкою, що існує духовна ланцюгова реакція, в якій бажаю перебувати всім.

   Мені згадалося, яка різниця між тим, коли залишається вдома дружина, а чоловік їде у відрядження, і тим, як чоловік залишається вдома, коли у відрядженні дружина. Дружина, за собою як прибирала, так і прибирає. А от чоловік ні. Він перші три дні радіє, що сам залишився вдома і починає їсти перед комп’ютером, тарілки засовуючи під комп’ютерний стіл. Через декілька днів починає сумувати за дружиною, і продовжувати завалювати раковину брудним посудом. А харчуються чоловіки салом та яєчною. За 5 годин до повернення дружини, починає все прибирати, вичищати. І тут заходить дружина і каже чоловіку та сину: «Які ви у мене молодці. Навіть, коли я була відсутня, підтримували порядок. Чоловік і син, переглядаються, і з відчуттям повної перемоги ідуть на кухню в очікуванні, що ж, врешті решт зварить дружина. Отак, як отой брудний посуд, накопичуються гріхи.

   Гріхи накопичуються, але на відміну від бруду в квартирі гріхи, бруд души, треба прибирати негайно, бо кожний гріх нас відкидає від Бога.

   Коли ми сповідуємо власні прогріхи, коли ми визнаємо ці гріхи, тільки тоді Бог буде нас очищувати. Згадаймо як Давид відповів Нафану, коли той звинуватив царя у прогріхах: «І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!» (2Сам.12:13).

ПИТАННЯ: 1) Які три проблеми додала перша християнська церква? 2) Що хотів Іван донести, коли говорив що Христа слухали, бачили, досліджували і таке інше? 3) Чому Христа називає Іван «Слово Життя»? 4) В яких трьох значеннях використовується слово «світло» в Біблії? 5) Від чого, згідно Івана, є у християнина повна радість? 5) Як кров Христа очищує від всілякого гріха через духовне спілкування? 6) Що означає «визнати» гріх? Як ви його визнаєте? Наведіть практичні приклади зі свого досвіду?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *