НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #132.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Когда же вошел Иисус в Капернаум, к Нему подошел сотник и просил Его: Господи! слуга мой лежит дома в расслаблении и жестоко страдает. Иисус говорит ему: Я приду и исцелю его. Сотник же, отвечая, сказал: Господи! я недостоин, чтобы Ты вошел под кров мой, но скажи только слово, и выздоровеет слуга мой; ибо я и подвластный человек, но, имея у себя в подчинении воинов, говорю одному: пойди, и идет; и другому: приди, и приходит; и слуге моему: сделай то, и делает» (Матф.8:5-9). Сотник, сильный, мужественный, видавший виды римский воин, живущий в Капернауме, удивляет нас двумя качествами. Первое, что поражает — отношение к слуге, ценность которого в древнем мире была немногим выше чем домашнего животного или орудия по обработке земли. И тут такая человечность, такое сострадание. Этот немолодой уже солдат, дослужившись до сотника, не утратил доброты души и сострадания. Второе, что поражает еще больше. Сделавши себе неплохую карьеру, отставной военный не утратил смирения и кротости, что поражает еще больше. Делаешь важный вывод, значит можно пройти суровые жизненные испытания, можно стать военным командиром и сохранить лучшие качества души? Христос пораженный искренностью и чистотой просьбы сотника, а ведь заметьте, для себя то ничего не просит, не задумываясь, отвечает: «Я приду и исцелю». На что смиренный воин искренне, без религиозного позерства, отвечает. «Я недостоин». В момент сияния святости Христа сотник ясно видит свои грехи, подобно пророку Исаии падающему ниц перед величием Бога в храме. Может быть он видел убитых противников, может быть перед его взором прошли все измены, вся ложь, весь гнев и ему стыдно, невероятно стыдно за свои грехи.  А ведь обычно люди считают свое греховное прошлое абсолютно нормальным, как у всех, не хуже не лучше. Воин непоколебимо верит, что если его команды выполняли подчиненные, то тем более слово произнесенное Христом подчиняет себе все незыблемые законы природы, потому что Он и есть Бог, Он и есть Спаситель, Он и есть Творец. Доброта, сострадание, суровость, мужество, сильная вера и искренне покаяние, лучшие качества в одном сердце. Если бы только и в нашем сердце все это могло соединиться в один прекрасный узор чистоты и святости.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #132. «А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить» (Матв.8:5-9). Сотник, сильний, мужній, бувалий римський воїн, який живе в Капернаумі, дивує нас двома якостями. Перше, що вражає — ставлення до слуги, цінність якого в стародавньому світі була ненабагато вища за домашню худобу або знаряддя з обробки землі. І ось така людяність, таке співчуття. Цей немолодий вже солдат, дослужившись до сотника, не втратив доброти душі і співчуття. Друге, що вражає ще більше. Зробивши собі непогану кар’єру, відставний військовий не втратив смирення і лагідності, що вражає ще більше. Робиш важливий висновок, значить можна пройти суворі життєві випробування, можна стати військовим командиром і зберегти кращі якості душі? Христос вражений щирістю і чистотою прохання сотника, але ж зауважте, для себе цей військовий так нічого і не просить, не замислюючись, відповідає: «Я прийду й уздоровлю». На що смиренний воїн щиро, без релігійного позерства, відповідає. «Я не гідний». У момент сяйва святості Христа сотник ясно бачить свої гріхи, подібно до пророка Ісаї падаючому ниць перед величчю Бога в храмі. Можливо він бачив убитих противників, може бути перед його поглядом пройшли всі зради, вся брехня, весь гнів і йому соромно, неймовірно соромно за свої провини. Адже зазвичай люди вважають своє гріховне минуле абсолютно нормальним, як у всіх, не гірше не краще. Воїн непохитно вірить, що якщо його команди виконували підлеглі, то тим більше слово вимовлене Христом підпорядковує собі всі непорушні закони природи, тому що Він і є Бог, Він і є Спаситель, Він і є Творець. Доброта, співчуття, суворість, мужність, сильна віра і щиро покаяння, кращі якості в одному серці. Якби тільки і в нашому серці все це могло з’єднатися в один прекрасний візерунок чистоти і святості.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *