ДОСЯГАЮЧИ МАКСИМУМУ У МОЛИТВІ. 6й РОЗДІЛ КНИГИ ПРОРОКА ІСАЇ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Ми доволі часто говоримо про необхідність духовного зростання. Навіть вже лунає як банальність, що в будь якій справі треба зростати. Христос говорив, якщо ми не збираємо тоді ми втрачаємо. Духовне зростання є заповідь і з цим ніхто не буде сперечатися. Але чи добре ми розуміємо, що це зростання повинно відбуватися в кожній сфері нашого життя. Наразі ми будемо дивитися на підвищення якості молитви і це також є духовне зростання саме в молитві. А допоможе нам в цьому пророк Ісая, зокрема 6-й розділ.

У 765 році до Р.Х, в родині аристократів. Кажуть, що він почав своє пророцьке служіння 30ти річною людиною. Так само як Христос, тому що іудеї людину молодшу не сприймали як ту, яка може навчати. Ми доволі мало знаємо про цю людину, але точно, що він був дуже побожним. І ось одного разу він прийшов до храму на молитву.

РОЗДІЛ 1. ПОБАЧИТИ БОГА ТА ЙОГО СЛАВУ

«Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм» (Iс.6:1). Кожна фраза, кожне слово дуже важливе в цьому уривку. Але нам зараз треба подивитися під практичним кутом, що ж відбувається під час молитви, або точніше, що повинно відбуватися під час якісної молитви, такої якою вона має бути?

Ісая настільки був вражений тим, що він побачив, що він навіть дати запам’ятав, коли це з ним відбувалося. Цар Озія був дуже успішним царем, але у нього голова обертом пішла від його успіхів і він зробив те, що забороняє Бог, почав виконувати функції священика, не бувши з коліна Левія. А чому, власно, настільки категорично було заборонено царям бути водночас священиками? Нам це добре пояснили християни з Ізраїлю, — тому що тільки Месія, тобто Христос, мі в собі поєднати і царя і священика водночас.

  1. Побачити Бога. А щоби побачити Бога с початку треба на ньому зосередитися. Я неодноразово чув, що люди ледь не одразу починають з прохань. Ну так, коли зовсім погано фізично, духовно, в якісь сфері занепад то тоді можна зрозуміти. Але ж давайте не забувати, що коли Ісая бачить Бога, у нього також було багато прохань. Ассирійська імперія поклала під свої ноги ледь не весь світ. І от зараз, ця непереможна армія, стоїть перед мурами Єрусалиму. Можливо і нам, щоби побачити свої проблеми в істинному світлі, щоби вірно почати молитву треба навчитися концентруватися насамперед на Бозі, щоби побачити всю Його славу.
  2. Починати Його славити. «Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Iс.6:2,3). Серафими це такі Анголи, які, як кажуть дослідники Біблії, перебувають винятково в сфері поклоніння Бога, вони не служать на землі. І що ж ці Ангели роблять? Вони славлять Бога.
  3. Побачити та відчути не просто Бога, а відчути Його святість. У Бога багато якостей, але, зверніть увагу, що саме про святість тричі говорять, повторюють Серафими. Святість, єврейське слово «кадеш» що перекладається як відокремлений від гріха. Оце і вражає, оце і захоплю грішних істот. Навіть в Ангелах, говориться в книзі Іова, Бог бачить недоліки. Питання, — а ви під час молитви відчуваєте Його сліпуче світло та Його світять?
  4. Бути переповненим Його Духом Святим. Оцей стан переповненості символізують російською — края риз, українською — «кінці одежі». Дехто каже, — от коли з мене буде виливатися життя подостатку лише тоді я буду проповідувати, служити. Щоби наповнитися Богом треба докладати зусилля. Щонайменше, почати молитися. Нещодавно слухав одного влогера який відповідав на питання, — як почати читати книги? Він пояснював, що треба взяти книжку, відкрити сторінку першу і почати потихеньку читати. Тобто він по доброму кепкував з тих, хто ставлять такі питання. Як відчути наповнення — хтось каже інші мови і тільки через них. Та що, без них не можна сповнитися Духом Святим. А цікаво, Ісая мав інші мови, коли він побачив Бога? Ні, бажання та прагнення а Бог завжди відповість.

Апостол Іван, через сотні років пояснив нам, що в храмі то був Христос: «І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували» (Iван.12:37)… «Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав» (Iван.12:41).

РОЗДІЛ 2. ВІДЧУВАТИ СЕБЕ ГРІШНИКОМ

Є ще один аспект молитви — це відчути себе грішником. «Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Iс.6:5).

Останнім часом мені тільки і закидають, що в проповідях ви постійно показуєте, що людина грішна і грішна. Це ж дуже тисне на людину. Так, я завжди вдячний за щирість і вмію це цінувати. Звісно ж, в проповідях я реагую на те, що хвилює людей. Отже, каяття, яке викликає негативні відчуття. А якщо більшість помиляється? Якщо ми так і не зрозуміли, що справжнє каяття це велика радість? Лише дві думки з цього приводу.

1) Каяття приходить тоді, коли ми бачимо велику Божу святість. Ми не можемо інакше реагувати. Поки дружина на роботі, в суботу я прибираю в нашій квартирі. І от здається все добре прибрав. Якщо людина зайде, все буде причудово, чистенько. Але, пізно ввечері я сів перед екраном монітора і побачив товстий шар пилу. Настільки він був товстий, що просто неможливо було працювати за комп’ютером. Це трапилося саме тому, що я включив потужно лампу безпосередньо над самим екраном. Це мене примусило витерти пил який накопичився за тиждень. Чи ближче людина до Божого світла тим більше людина бачить власні гріхи і, відповідно, чим далі, тим більше відчуває себе безгрішною. Наприклад, каємося. День пройшов, ніби нічого такого страшного. На всяк випадок, Господи, прости. На всяк випадок! А можна інакше. Так як Ісая. Зануритися в Бога, зосередитися і просити, щоби дав аналіз дня. І в тиші починаєш бачити, що ти там пустощами займався, що молився протягом дня ледь 5 хвилин, що не було любові у вчинках до ближніх і що вустами промовляв всілякі нісенітницю. А на тебе, в цей час молитви, дивиться великий і святий Бог. Згадаймо, як відреагував Симон, майбутній Ап. Петро, коли Христос зайшов в Його човен, про що говорить 3й вірш 5 розділу Євангелії від Луки. А далі читаємо: «А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» (Лук.5:8). От чому Ісая має те саме відчуття.

2) Радість каяття. Та хіба ж ми забули, що відчувають Анголи коли люди каються? «Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!…» (Лук.15:7). У нас в сім’ї традиція, якщо молодший син нашкодив або вередує, ми його налаштовуємо «перемагати зло». Але, коли він приходить і каже: «У мене є чудова новина» і розповідає за своє каяття, тоді ми всі його обіймаємо, радіємо. От що таке каяття. Згадаємо, що відчував батько блудного сина. «І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!» (Лук.15:20). То ж радість велика! Батько зробив свято, цілий бенкет. Як вірніше сказати ти гріши, але нічого страшного Бог тебе любить чи сказати, — якщо ти грішиш, ти руйнуєш свої стосунки з Богом, але кайся і повертайся до великої, повноцінної радості? Ми ніби забуваємо або не хочем пам’ятати, що робить гріх. «бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув» (Iс.59:2). Блудний син пішов від батька і батька поруч не було, але коли він повертався батько лише тоді вискочив йому назустріч.

РОЗДІЛ 3. ЩО Ж ПІСЛЯ КАЯТТЯ? БОЖИЙ ДОТИК ОЧИЩЕННЯ

«І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений» (Iс.6:6,7). Слово «окуплений» перекладається на російську, як «очищенный». Декілька цікавих думок відкриває нам цей уривок.

Коли ми бачимо Божу славу та святість, в цьому світлі добре бачимо власний гріх. А коли каємося, відбувається таємниця, яка зараз відкривається нам в яскравій картині відкритого духовного світу. Чому символ вогню? Тому що саме вогонь палить сміття. Бібля так і малює такі образи: «І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього» (Матв.13:40). Хай зараз Бог спалить мої гріхи, щоби я був з ним вічно, ніж жити тут з гріхами, щоби бути спаленим у вічності. Саме під час каяття відбувається спалення гріхів.

Ми самі не можемо позбавитися від гріхів, лише вугілля від Бога, Божий вогонь. Тому, навіть найінтелігентніші, найпорядніші люди не можуть власними зусиллями очиститися. Цікаво, чи наважилися б ми просити Бога, щоби він геть спалив наші улюблені гріхи?

РОЗДІЛ 5. ПРОХАННЯ БОГА ТА ВІДПОВІДЬ ПРОРОКА

А можливо те, що відбувається після молитви це і є частка молитви? А для чого молитися, якщо після молитви нічого не відбувається?

Ви коли не будь ставили питання, а про що думає Бог під час нашого звернення до Нього? «І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?…» (Iс.6:8). Ми розуміємо, що мова іде про Трійцю, коли підкреслюється множина «хто піде для Нас?»

Бог постійно тільки і робить, складається таке враження, що шукає людей які б продовжили Його справу. І на землі таких людей шукав та виховував і зараз.

Ісая відповідає, як повинен відповідати справжній віруючий: «І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!» (Iс.6:8). А можливо це не так складно виконувати Божу волю, коли ти тримаєш в серці та в пам’яті, кому ти служиш? Мій приклад, я прийшов до баптистської церкви і побачив бабусь дідусів таких скромненьких, таку собі музику почув, співи часів громадянської війни. Розумів, що тут істина, але сама форма мене засмучувала. Дружина запропонувала нам з’їздити до Естонії, побути там у баптистській церкві. І коли я побачив отих братів з чоловічого хору церковно у фраках, коли почу церковний симфонічний оркестр, я був настільки приголомшений, що вже не стояло питань, чи залишатися мені в цій скромненькій церкві? Можливо, коли нам щось пропонують, коли нам треба служити Богові, варто згадати яким є Бог? Але що таке згадати? Варто кожного дня зустрічатися з таким Богом і бачити Його саме так, як побачив Ісая. Як побачив Його Савл, який був вбивцею християн, а після того, як побачив Христа на все життя запам’ятав цю зустріч і змінився. Як побачив ще один Апостол Іван на острові Патмос: «а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об.1:13-18).

А може нам таке тяжке християнство, що ми не зустрічаємо Бога і не бачимо Його таким який Він є? Може томі і проблеми, що втратили благоговіння, що перестали бачити Бога ід час молитви таким, який Він є, а все бачим Його, як молився один брат «папік» да так і відпав від Бог, потрапивши в тенета алкогольної залежності. Давайте будем просякнуті святим тремтінням, як Мойсей перед кущем який не згорав, давайте знімати взуття, образно, перед Богом, і тоді у нас буде справжня радість, радість благоговіння перед Богом та Його словом.

ПИТАННЯ: 1) Чому так важливо молитву починати не з прохань, а з того, щоби побачити Бога? 2) Чому Серафіми тільки і повторювали: «Свят, свят, свят, Господь…»? 3) Ваша практика в молитві, чи ви зосереджуєтеся на святості Бога? 4) Як молитися, щоби сповнитися Духом Святим, щоби края різ переповнювали храм нашого серця? 5) А чому перша реакція Ісаї це усвідомлення власної гріховності? 6) Чи часто ви в молитві відчуваєте себе грішним? Це вірно чи треба більше акцентуватися на радості? 7) Чому як тільки людина наближається до Бога так одразу вона и починає бачити власні гріхи? 8) Чом у людей гріхи викликають негатив, і яки почуття насправді повинні бути у людини яка кається? 9) Чому багато місць в Біблії як поєднують радість і каяття? Який між ними взаємозв’язок? 10) Чому Бог звертається до Ісаї з питанням чи підеш заради нас? 11) Яке це відношення має до вас? 12) Ваша відповідь Богу???

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *