ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК ХОМА ПЕРЕСТАВ БУТИ НЕВІРУЮЧИМ. ПАСХА — 2019

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Дві тисячі років тому жила на землі людина на ім’я Хома. Його прозвали близнюк, як стверджують перекази він був надто схожий, зовні схожий на Того, хто кардинально змінив його долю, а саме, на Христа. «Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам» (Iван.20:19). І тут відбувається, щось надзвичайне. Спаситель, який вийшов зі смерті, зараз показує своїм учням рани на руках, на ногах, проколоте ребро, щоби вони подолали останні крихти сумнівів. «Сказавши це, Він показав їм руки і ноги і ребра Свої. А учні зраділи, побачивши Господа» (Іоан.20: 20). Яка прекрасна історія, але серед учнів був відсутній один: «А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус» (Iван.20:24). З Біблії ми знаємо, що учні були, ледь не паралізовані, якимось відчаєм, страхом. Вони втратили свого Вчителя з яким були 3,5 роки. Зі смертю Христа зруйнувалася надія. Для чого все? – це типове питання, якщо Христос не воскрес. Для чого ми витратили час, залишили своє ремесло? – думали учні. Його вбили і тепер вчення Христове немає ніякого сенсу. Своєю смертю Христос довів, що сила влади, сила зброї, сила брехні та нахабства сильніше всього. Ось чому кажуть, — нахабство друге щастя! Ось чому це життя несправедливе.

Чому Хома був відсутній – Біблія мовчить. Можливо Його розчарування дійшло до краю і він втратив сенс того, щоби збиратися разом з учнями? Можливо він просто був занятий своїми справами? Але складається враження, що він в стані збентеження (руск. смятение). Для нас, християн, це причина, чому не варто пропускати Богослужіння, а то можна щось важливе втратити, пропустити. Хома такі пропустив з’явлення Христа.
РОЗДІЛ 1. РІДНА ДУША, АБО ШЛЯХЕТНИЙ СКЕПТИК
«А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» (Iван.20:24,25). Буває в житті так, що зустрічаєш людину починаєш з нею розмовляти і просто дивуєшся наскільки вона близька тобі за світосприйняттям. У мене так було одного разу, коли я в армії отримав відрядження в іншу військову частину так само в Москві де я служив. Відрядження тривало 2 місяці, і я зустрів дивну людину, який служив в оркестрі, який і грав на тому ж інструменті, як і я — на флейті. Він був з Вірменії, справляв враження вірменського герцога. Здається, що він знав все, цікавився всім, а головне, філософією і музикою. Ми говорили годинами і не могли наговоритися. Після армії я отримав тільки один лист в якому дізнався, що він вступив до Москви в інституту кінематографії, на режисерський факультет і більше ми з ним ніколи не бачились, але я дуже добре пам’ятаю цю людину. Споріднена душа. Коли читаєш про Хому, нерідко знаходиш моменти, в яких з’являється таке ж відчуття. Хома споріднена мені душа. Так, він вірить, але його віра ще далека від справжньої християнської віри. Хома проявляє себе, як скептик.

— Коли Христос збирається йти в Юдею, де Його вже хотіли побити камінням, Хома закликає учнів безстрашно йти за вчителем: «Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати» (Iван.11:16).

— Коли Христос говорив про вічне життя і сказав учням, що ви вже достатньо знаєте, на це Хома сказав: «Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?» (Iван.14:5). Саме тоді сказав Христос, що Він є дорога, істина і життя. Христос поступово позбавляє нас невірства, але занадто вже глибоко воно в нас сидить. Я говорю не тільки про Хому, а й про себе. Скажіть, хіба хто з нас не мав сумнівів, що саме так треба вчинити, коли обставини змушували тебе трохи прибрехати, трохи кричати, злитися, трохи нахабніти? Частина Фоми завжди живе в нас. Христос воскрес, в тому числі і для того, щоб зітерти сумніви з нашої душі, сумніви про Бога, про важливість дотримуватися заповідей і необхідності присвятити своє життя Богу.

ПОДИВИМОСЯ НА СИЛЬНІ СТОРОНИ ХОМИ

  1. Він був дуже раціональною людино, практичною – і це викликає у нас, десь, навіть, повагу. Як сказав один проповідник, саме з Хомою я би пішов до банку, бо він скрупульозно буде досліджувати всі документи. Піду з ним до нотаріусу, залюбки. Буду просити, щоби він вчив уроки з моїми дітьми, а також з ним піду купувати вживану машину.
  2. Хома був рішучою людиною. Як ми вже пригадували, він був ладен іти на смерть, заради свого Вчителя.
  3. Він був чесною людиною Не лицемірив. Він міг би промовчати, щоби про нього нічого поганого не подумали учні. А міг би, побожно стояти і молитися, як це іноді можна побачити в храмах і церквах, а самому, навіть, не мати потребу шукати правду. Хома, щиро, по чесному, шукає правду і істину. Якщо Христос підтвердить цю правду, тоді я стану віруючим, до кінця, до смерті, віддам все життя Йому в повній покорі.

ГЛАВА 2. ХРИСТОС ПРИХОДИТЬ ЗАРАДИ ХОМИ. «МИР ВАМ!»
Хома, легендарний скептик, зараз зустріне Христа, який зруйнує, можна сказати, у нас на очах, будь яке невірство та скепсис своїм воскресінням.
«За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» (Iван.20:26,27). Зауважте,

1) Христос приходить другий раз і, винятково, заради Хоми. А це означає, що Христос був з Хомою, навіть, коли Його фізично не було. Парадокс Бога. І це ознака воскресіння Христового, Який, як Бог, перебуває водночас і скрізь.

2) Христос не дає жодного слова докору, звинувачень. Мета Спаса, те, з чим Христос веде боротьбу, це сумніви. Він приходить, щоби долати зневірство і приходить до кожної людини. Христос стає посеред всіх учнів, немов підкреслюючи, що Він знаходиться між усіма людьми. Сам Господь говорив: «…Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Матв.28:20).

Христос не докоряє Хомі, тому що ставиться з повагою до сумнівів, які ведуть до віри, до пошуків істини. Є скепсис просто, як форма вередування. Людина не вірить, тому що байдужа. Ось таке невірство було у Понтія Пілата, коли він запитував у Христа: «Що є істина». Але у Хоми інший скепсис, — це щирий, справжній пошук Бога.
РОЗДІЛ 3. ПРО ТЕ, ЯК ХОМА СТАВ ВІРУЮЧИМ
Як же Хома став віруючою людиною, адже це завжди так цікаво спостерігати, як людина проходить еволюцію від невіри до глибокої і справжньої віри? Навіть якби Христос не з’явився особисто Хомі, було досить накопичено фактів, які повинні були будь-яку людину просто-таки змусити повірити у воскресіння Христа. Судить самі:
1) Камінь відвалений, який побачили жінки. Камінь відвалити ніяк не могли, навіть, дуже сильні чоловіки, тому, як камінь важив до 2х тон. «У перший же день тижня, прийшла Марія Магдалина до гробу рано, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від труни» (Іоан.20:1).
2) Воїни, які охороняли камінь знали, що якби вони пропустили сторонніх на територію, що охороняється їх би могли або спалити перед усіма або розіп’яти голою вниз, перед іншими воїнами, щоб підтримати дух залізної дисципліни в армії.

3) А як бути з коконом, який залишився лежати в гробниці після того, як солдати бігли під страхом? І це при тому, що мертвого намащували таким шаром масел і перемотували його плащаницею, що навіть з живою людиною залишити не зворушений кокон було неможливо. «І, нахилившись, бачить лежить плащаниця але він не ввійшов» (Іоан.20:5).
4) А як бути з тим, що воскреслого Христа бачили 500 осіб, це що, все 500 божевільні? Причому, на той час, коли писалося Євангеліє вони були ще живі, що просто вражає: «потім з’явився нараз більше як п’ятистам братіям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили» (1Кор.15: 6).
1. Хома не вкладає руку в рани Христа. Він мав вкласти руку в рану, помацати руки, ноги, проколотий бік Христа, але Біблія не описує, що скептик це зробив. На Хому справив враження сам Христос. Що ж так вразило Хому? Пам’ятаєте воїна, який спостерігав Христа розіп’ятого? «А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!» (Матв.27:54). Сотник визнав у Христі Сина Божого, тому що його вразила гідна, героїчна, шляхетна поведінка Христа сповнена любові та прощення. Ані тіні роздратування, крику, ненависті, проклять на свої катів Люди, які слухали Ісуса, питали, — звідки в ньому така сила?

  1. Хому вражає впевненість, сила, переконливість Христа. Хома, хоча і був скептиком, але побачив весь вигляд розп’ятого і воскреслого Христа, почув силу інтонацій Христа, відчув ту Божественну енергію, яка виходила від Господа і Спасителя. Героя нашої історії це все настільки вражає, що він в покорі вимовляє: «А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!» (Iван.20:28). Це було перше визнання скептика.

Чоловік врятував від пожежи дитину, а батьки загинули. Він схотів того хлопця усиновити. А які у вас є підстави, що саме ви можете усиновити цю дитину? – запитали члени комісії. І тоді, той чоловік показав свою обгорілу, всю в опіках, руку. Це був вражаючий аргумент. Але чоловік той був невіруючим. І одного разу він так і сказав своєму синові, що категорично не вірить у воскреслого Христа. І тоді хлопчик йому нагадав, — тату, твою рука була вагомим аргументом, а рука проколата Христа, рука, в яку вбивали цвяхи, вона є сьогодні потужнім аргументом Божої любові і Божого подвигу, який він вчинив заради нашого спасіння.
РОЗДІЛ 4. ЩАСЛИВІ ТІ, ХТО ВІРЯТЬ
Ось тепер Спаситель звертається, безпосередньо, до Хоми, щоби промовити дві великі істини.

  1. Христос промовляє першу істину: «… І не будь ти невіруючий, але віруючий!» (Iван.20:27). Хтось скаже, що вірувати – це так легко. Просто вір, мовляв, знай, що є Бог і все. Але ціна віри надто висока.

— Щоби ми стали віруючими, Христу треба сплатити велику ціну. Йому треба було пережити надзвичайні страждання, пролити Свою кров і стати жертвою за гріхи людські.

— Віра має ціну. Віра це подяка Богові.

— Віра – це послух Богові. А вірити, без допомоги Божої, неможливо.

— Віра –  надає сенс нашому життю.

— Віра — зберігає мою душу в чистоті та святості.

— Саме віра повертає мене до образу та подоби Божої.

— Віра — це скарб, який вартий того, щоби залишити все.

— Вірою ми з’єднуємося з Христом.

— По вірі ми потрапляємо на небо

— Але. Щоби потрапити на небо, треба пережити зміни такі глибинні, які не може в людині зробити ані психологи, ані вихователі, ані, навіть, люблячі батьки – це ті зміни, яка творить в нас віра, яка відкриває наше серце для Духа Святого, для того, щоби Христос увійшов в нас.

Ось, що таке віра. Пам’ятаєте цей камінь, який привалений до могили де похований Христос? Так ось, віра, це сила, яка відвалює важкий камінь сумнівів та невірства і пускає туди, в нашу душу світло Христове.

  1. «Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Iван.20:29).
    Чому ж так промовив Христос, що більш щаслива та людина, яка не бачила, але вірує? Здається, повинно бути навпаки, — щасливі ті, хто бачив Христа і вклав свої пальці в рани Христові. А ось вам і відповідь, — «бо ходимо вірою, а не видінням» (2Кор.5:7). Коли людина рухається тільки тим, що бачить, тоді, коли вона не бачить, її віра слабне. Але ж, коли ми віруємо, якщо не бачили, тоді наша віра залишається непохитною. То ж, ми щасливі люди, незалежно від обставин, тому що знаємо твердо – Христос воскрес! Він подолав смерть! Він дарував нам вічне життя! І сьогодні ми живемо у святості, в надії та в любові і все через воскресіння нашого Спаса. Отже, будемо щирими, як Хома. І коли дізнаємося, а ми вже дізналися, що Христос насправді воскрес, то нехай і наше життя назавжди зміниться докорінно та буде присвячено Христу, як присвячене життя Хоми Сину Божому.

ПИТАННЯ: 1) Чи близький для вас Хома і, якщо так, то саме чим? 2) Бувають у вас сумніви і, цікаво почути, які саме? Як ви їх долаєте? 3) Які сильні сторони образу Хоми? 4) Чому Христос не докоряв Хомі? 5) Чому Хома так і не торкнувся ран Спасителя, але увірував? 5) Христос другий раз прийшов до учнів винятково заради Хоми. Що саме, яку рису Христа нам відкриває ця ситуація? 6) Що таке справжня віра, перерахуйте всі головні грані і поясніть, чому віра, це значно більше ніж просто знання, що Бог є? 7) Чому більш щасливі, блаженні ті, хто не бачив, а увірував?

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *