ІЗ ПУСТЕЛІ В ЗЕМЛЮ ОБІЦЯНУ. 40 РОКІВ МАРНОГО БЛУКАННЯ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Єврейський народ йшов пустелею. Вони були зморені, вкрай надломані. Дорога була не такою вже довгою, але євреї йшли 40 років. Чому 40 років? Що Бог хоче нам сказати через цю історію? Що змінити в нас і як нам не блукати 40 років по пустелі?

Можна багато граней побачити в пустелі, але нас буде цікавити, чому люди блукають по пустелі все своє життя? І, до речі, як визначити своє місцеположення? Можливо і я в пустелі, можливо і яка ходжу по колу? Прочитаємо з Повторення Закону: «Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця. Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень. І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи: Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам» (Повт.1:30-35).

РОЗДІЛ 1. ПУСТЕЛЯ, ЯК СИМВОЛ ДОРОГИ В ЗЕМЛЮ ОБІЦЯНУ

— Пустелі то не географічна точка на карті. Пустеля це стан душі та духа людини.

— Але нас цікавить не просто пустеля, а блукання по пустелі. Християнин, який зараз не відчуває близькості з Богом, який зараз трохи спустошений, але він повертається до глибокої молитви, він то з тимчасового стану пустелі виходить. Ми говоримо за людей, які постійно блукають по пустелі. Як це можна визнати і виявити, що людина блукає пустинею? Коли постійно повторюються ті самі гріхи. Нещодавно ми говорили за твердині, це гріхи які постійно повторюються і людина вже не може їх подолати. Те саме можна сказати за блукання в пустині. Це ті гріхи, від яких людина не може, а іноді, що ще гірше, не хоче позбавлятися. Людина відхиляється від Божого плану. Наприклад, Божий план, чудова, щаслива родина, де чоловік священник, лагідно та ніжно любить свою дружину. Дружина, вправляється в послуху чоловікові, допомагає йому. Між ними можуть бути суперечки, свари, але вони швидко просять вибачення, находять порозуміння. Відношення з батьками, відношення батьків з дітьми. Як і наскільки успішно людина долає власні слабкості та гріхи? Хтось мовчить на роботі, що він християнин. Та і взагалі, має страх, щоби свідчити людям за справжню Євангельську віру в Бога.

— Деякі церкві навчають, що ми вже маємо те, що Бог нам обіцяє. Але Божі обітниці треба ще досягти. Це так само, як Бог обіцяв євреям землю обіцянки, але до неї треба було дійти. Наприклад, заповідь, яку ледь не всі повторюють «спасешся ти та весь твій дім». Ось вам біблійний приклад. «Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1Петр.3:7). Ніби Бог обіцяє, що ти вже з Богом і Бог тебе не полишить. Але, як же можна бути з Богом, коли чоловік, наприклад, погано ставиться до дружини і має перешкоди в молитві? Доречи, російською мовою «спинялися молитви», звучить, як «препятствия в молитве» а грецькою мовою слово перекладається «викорінювати, знизити» тобто ще радикальніше, — молитва буде знищена у чоловіка, який без пошани ставиться до дружини. Або сказано, що ми вже посаджені з Христом на небі. А скажіть мені, як ми можемо бути посаджені з Христом на небі, коли ми не вибачаємо, живемо в образі? «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець» (Матв.6:14). То ж Бог хотів би, щоби наше життя не виглядало, як кружляння на одному місці. «Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!» (Повт.2:3). Навіть в народі існує такий вислів, як білка в колесі.

РОЗДІЛ 2. ЯК ВИЗНАЧИТИ ЛЮДИНУ, ЯКА БЛУКАЄ В ПУСТЕЛІ?

  1. Акцент ставиться не на особистих стосунках з Богом, але на діяльності. Людина, щось робить і робить багато, але втрачені стосунки з Богом вилазять в роздратованість, мстивість та, в цілому, в жахливий характер.
  2. Ті самі гріхі повторюються і немає прогресу. Якщо немає прогресу в боротьбі з гріхами то де тоді духовне зростання?
  3. Як швидко людина кається ті наскільки прагне вести духовну боротьбу?
  4. Немає задоволення та радості. На все ремствує, нарікає, всім незадоволений.
  5. Себе сприймає, як людину яка все точно знає, і не готова до діалогу. Вона буде сперечатися до смерті, та доводити, що тільки вона має рацію.

РОЗДІЛ 3. ЧОМУ ЄВРЕЇ 40 РОКІВ БУЛКАЛИ ПО ПУСТЕЛІ?

Сам Бог в Біблії дає нам відповідь на це цікаве питання.

1) Євреї нарікали (рус. сетовали, жаловались) на Мойсея, але ми розімліємо, що на Бога, по великому рахунку. «У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового» (Чис.14:29,30). Незадоволеність, як інфекція дуже швидко передається. У Бога були певні побоювання, що весь народ буде заражений цією інфекцією невірства. Бо так вже було, пам’ятаєте, як підтримали розвідників, які сіяли страх з приводу землі обіцяної, коли говорили, що там живуть велетні, яких нам не подолати? Виходить, що саме нарікання, незадоволення, ремствування (ропот) відкидає нас від Бога, примушує нас блукати пустелею все життя, або, довгі роки.

2) Вони не бачили і не хотіли бачити за всіма подіями руку Божу. Не цінували того, що сам Бог вів їх пустелею. Доречи, це і є причина ремствування. «Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!» (Чис.14:34). Якщо ви не цінуєте, що Я, говорить Бог, сам вам допомагаю, тоді спробуйте пожити без Бога. Можливо так ви зрозумієте, як Мене відкидати і як Мною нехтувати. Ніби промовляє Господь.

Але, з іншого боку, Бог промовляв до євреїв, підкреслюючи, що і в пустелі він опікувався Своїм народом. «І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі» (Повт.29:4). (Зужилися — изнашивать, обноситься).

Це нагадує слова Христа звернені до Єрусалиму: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Матв.23:37,38). Подальша доля Ізраїлю була жахливою, їх завоювали римляни. Чи не звернули ви увагу, що єврейський народ потрапляв у рабство винятково через свою неслухняність Богові. Глибоким корінням такої неслухняності була не любов до Бога. Скучно, нудно, не цікаво — так відбувається, коли немає любові. Яка ж радість і спокій розуміти, бачити, що з усім, що відбувається в нашому житті, стоїть Бог. Як тут не згадати найвеличнішої думки з Нового Заповіти: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим.8:28). Доречи, це той вірш, який християни частіше всього забувають.

3) Євреї не хотіли коритися тим, кого Бог ставив над ними. «А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край» (Чис.14:36). Взагалі, якщо згадати всю дорогу по пустелі, євреї тільки і робили, що бунтували проти Мойсея. Згадаємо лише один випадок. «та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п’ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні. І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?» (Чис.16:2,3).

Я став пастором завдяки тому, що корився Богові та пастору, який був в нашій церкві. Він мене просив проповідувати, і я почав проповідувати. Мене просили прийняти активну участь в будівництві і я приходив і робив все, що мені доручали. А перед тим, коли ми були членами церкві на Жовтневій я також приходив по декілька разів на тиждень і допомагав будівельникам всім чим міг. Ми сиділи на церковних радах до півночі. Бралися за будь яку працю і так працювали для Бога, працювали жертовно.

Яке це відношення має до нас? А уявіть, що я на більшість прохань буду давати відповідь «ні». Я стомився, у мене дружина та діти, у мене світська робота доволі виснажлива. Чи вийшов би я з пустелі? Напевно би так і блукав.

4) Євреї були позбавлені смирення, про що і свідчили постійні бунти. «І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Повт.8:2,3). Бог дає нам певні іспити, тобто складні обставини, в яких ми повинні повести себе по християнські. «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас» (1Петр.4:12). По пустелі людина ходить колами коли вона не має смирення. Ось чому говориться, що Бог гордим опирається, а смиренним дає благодать. Якщо королева всіх гріхів, як відомо, це гординя, то королевою всіх чеснот (рус. добродетелей) є смирення.

 

То ж, нескладно зробити висновок, відповідаючи на питання, що ж нас тримає в пустелі, що нас примушує ходити колами і не наближатися до землі обіцяної Богом?

1) Відсутність подяки, натомість ремствування, незадоволення, нарікання.

2) А ремствували тому, що не бачили Божої руки, Божої праці за всіма цими складнощами. Не бачили, що навіть в пустелі, Бог їх підтримував.

3) Не бажання коритися тим, кого поставив Бог.

4) Були позбавлені смирення, насамперед, смирення перед Богом.

РОЗДІЛ 4. ЧОМУ ТАК І НЕ ВВІЙШЛИ В ЗЕМЛЮ ОБІТНИЦІ?

Ми з’ясували, чому блукали по пустелі, а ось тепер наступне питання, — а чому ж не ввійшли в землю обіцяну Богом? Увійти можна лише тоді, коли ти готов до того, щоби прийняти і довіритися Божим обітницям. Образно можна сказати, що в таку землю ввійшов Авраам, який повірив Богові. «Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. Тому й залічено це йому в праведність» (Рим.4:18-22). Без каяття, без праці над власною душею, без щирих стосунків з Богом, ніхто не зможе війти в землю обіцянок Божих. Іншими словами, як говорить Новий Заповіт: «І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця» (Об.21:27).

РОЗДІЛ 5. ЩО РОБИТИ, ЩОБИ ВІЙТИ В ПУСТЕЛЮ?

  • По-перше, треба пам’ятати наслідки блукання по пустелі. Ці наслідки стосуються не лише нас самих, але і наших дітей. Якщо ми не є світлом християнським, якщо самі не прагнемо до святості, тоді, що і дивуватися, коли діти слідом за батьками блукають пустелею.
  • По-друге. Починати слухатися Бога у всьому. Бог звернувся до народу і підкресли, «По правді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам, окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього» (Повт.1:35,36). Так можна все життя проходити по пустелі там і померти. Але ж, Калев дає нам чудовий приклад – він був слухняний Богові, виповнював все, що говорив Господь, і врешті, зайшов у землю обіцянок.
  • По-трете. Визначте яка у вас проблема, яка постійно повторюється і починайте цю проблему вирішувати проходити через браму молитви. Моліться, шукайте волю Божу, і головне, якщо у вас буде бажання вирватися з пустелі і починати духовно зростати, долати свої проблеми, бути щирим, коли ви іншим християнам розповідаєте без страху, про свої проблеми, тоді Бог буде вас благословляти.

ПИТАННЯ. 1) Що символізує пустеля? 2) Чому євреям довелося ходити 40 років? 3) В чому помилка тих, хто навчає, що обіцянки вже ми на 100% отримали? І чому до здійснення обітниць ми повинні щось робити? Наведіть біблійні приклади? (1Петр.3:7); (Матв.6:14). 4) Які ознаки людини, яка блукає по пустелі? 5) Назвіть 4 причини чому євреям довелося 40 років перебувати в пустелі? 6) Яке це відношення має до нас? 7) Як би ви себе охарактеризували, як людину, яка блукає в пустелі? 8) Можливо ви в пустелі в якихось сферах, можете сказати щиро саме в яких? 9) Як збираєтеся виходити з цих сфер? 10) Що важливе для себе відкрили, взяли і над чим будете працювати?

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *