КАК БОГ ПОМОГАЕТ, КОГДА МЫ МОЛИМСЯ В СТРАДАНИЯХ? (українська мова) ПОСЛАННЯ ЯКОВА 5 РОЗДІЛ 13 ВІРШ.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!» (Як.5:13). Рано чи пізно, але всі ми переживаємо страждання. Пам’ятаю надзвичайно сильне враження дитинства, коли батьки мене, маленького хлопця перший раз привели в зоопарк. В клітині знаходилася пантера, яка так металася так, ніби підлога горіла. Я тоді одразу зрозумів, що ця тварина страждає. Всі діти сміялися, тикали пальцями, а мені було не весело. Я ніби зрозумів страждання цієї тварини, її відчай і безнадійність становища. Ось для мене це образ, як почувається людина, коли приходять страждання. В стражданнях ми починаємо метатися, кидатися, шукати вихід і доволі швидко можемо впадати в різні аномальні реакції. Давайте подивимося, що же Бог нам радить робити в стражданнях? Нам, розібратися з поведінкою християнина в складних обставинах, допоможе той сліпий, який сидів при дорозі біля Єрихону. Сьогодні Єрихон — це містечко в Палестині з населенням 20.000.

«І сталось, як Він (Христос) наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив» (Лук.18:35).

РОЗДІЛ 1. ЩО ТАКЕ СТРАЖДАННЯ?

Здається, таке очевидне питання, що таке страждання? Ми всі добре розуміємо, страждання починається, коли ми відчуваємо сильний біль. Один страждає від зубного болю, другого постійно примушує страждати хронічний гастрит, у жінок, доволі часто, болить голова, та ще і як болить, що ми чоловіки цього і не відчували. Страждання це біль, який пронизає всю людину. Страждання бувають далеко не лише фізичні, а ще і душевні, навіть, духовні. Коли нас принижують, коли відкидають, відвертаються, ображають, брешуть, коли сміються, одним словом, найгірше страждання, коли тебе не люблять, тому що людина створена для любові. Як знущалися над Христом! І плювали в Нього, і били, і реготали зі Спасителя, падаючи перед ним навколішки. Я все ставлю питання, — що для Христа було більш боляче фізичні страждання чи душевні? Так само, як я це питання ставлю і до людей. Від Христа відвернулися ті, хто Його нещодавно славив. Він годував тисячами людей, захищав, підтримував, творив чуда. Де тепер всі ці люди? Ніхто, практично, не прийшов Його підтримати. Учні повтікали, і, навіть, Петро, який так обіцяв бути з Ним, щойно відрікся від Свого Вчителя, попри обіцянки. Здається, людина може бути просто розчавлена такими, надскладними обставинами. І я зрозумів, що у Христа відбулося сплетення всіх можливих болей. Перший біль – від гріха, який Христос взяв на Себе. Другий біль — Христос переживав фізичний біль від тортур та розп’яття. Третій біль – душевний. Зрада учнів, причому ледь не вся гама зради, від продажу за гроші до страху та боягузтва учнів за свою шкіру. І з цих трьох, ми переживаємо тільки два напрямки страждання. Христу було значно важче і пройшов Він значно більше ніж ми.

Взагалі, треба помітити, що Бог не є автором страждання. Бог створив все прекрасним і в раю страждання не було. Страждання – є наслідком гріха, завжди. Ось чому говориться, що при поверненні в рай, коли ми прийдем до вічності, швидко зрозуміємо, що це простір, де немає страждання бо там немає гріха. Тому, живучі на цій землі, ми будемо обов’язково мати страждання Все питання лише в тому, чи ми страждаємо за свої гріхи, як наслідок переступів заповідей Божих, чи страждаємо за гріхи інших. Ми можемо тішитися тією думкою, що прийде час і всі страждання закінчяться.

РОЗДІЛ 2. З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НАДІЯ, АБО ЯК ЗАЗВИЧАЙ

РЕАГУЮТЬ НА СТРАЖДАННЯ?

«А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин» (Лук.18:36,37).

Яков дає нам дуже багато цікавих та слушних порад, відкриває дуже дивні грані духовного світу, але ось тут, його порада видається надто простою до банальності, — коли страждаєте моліться. Що ж тут оригінального? Але, проблема, напевно, в тім, що люди ж, по справжньому не моляться, коли страждають, а шукають різних інших виходів. Подивимося, які невірні реакції на страждання примусили Якова давати пораду молитися.

1) Проклинають. Доречи, навіть праведний Йов, який стільки страждав, не витримував таких емоційних навантажень і почав промовляти наступне: «По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження. І Йов заговорив та й сказав: Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!» (Йов.3:1-3).

2) Відчай. Скільки ж відчаю було у цього сліпого, який сидів біля Єрихону і просив милості? На ті часи права інвалідів, м’яко кажучи, не так ревно відстоювали. Нічого не бачиш, то ж не можеш повноцінно працювати та навіть жити. Коли він починає кричати до Христа, кликаючи про допомогу, в тому крику стільки відчаю, стільки болю. А втім, відчай крику перекривається надією. «І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук.18:38). Особливо цей відчай приходить, коли удар за ударом, проблема за проблемою і не має полегшення. Такі періоди, напевно, переживали всі ми.

3) Дехто, навіть, втрачає віру. На початку 70-х соціолог по імені Рів Роберт Бреннер зробив опитування тисячі колишніх євреїв — в’язнів фашистських таборів, приділяючи особливу увагу їх вірі. Як пережите під час Голокосту вплинуло на їхні взаємини з Богом? Дивно, але близько половини респондентів заявили, що Голокост ніяк не вплинув на їх віру в Бога. Відповіді інших, однак, представили іншу картину. Одинадцять відсотків із загального числа опитаних заявили, що в результаті пережитого вони відкинули віру в Бога. Чому не вернулись до віри і після війни. Аналізуючи їх докладні відповіді, Бреннер прийшов до висновку, що атеїзм цих людей є швидше емоційною реакцією, виразом глибокого болю і гіркої образи на який залишив їх Бога, ніж теологічним висновком. Але, цікаво, статистика говорить, що, приблизно, відсотків 5 як раз набули віру в концтаборі.

Ми всі буваємо в ситуаціях, коли є питання до Бога, — чому? Навіть Асаф, один із співавторів псалмів, говорить: «Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих! А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої» (Пс.72:1,2).

4) Шукають винних. Частенько люди не хочуть думати про свою провину, а шукають винних, замість того, щоби ставити питання, чи правильна моя реакці на страждання?

5) Переживають нападати гніву, роздратування, ненависті. Ламаються і вже ненавидять весь світ. Так спочатку духовно загинув Саул, коли зненавидів Давида, і ця ж ненавість вбила самого першого царя Ізраїлю.

Але, завжди, оця фраза всіляє надію, яка вона всіляла надію тому незрячому: «А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин» (Лук.18:37). Він тут, Він поруч. Він завжди з нами. І це було найбільше об’явлення для багатьох людей, які пройшли концтабір.

РОЗДІЛ 3. БОЖА ЛЮБОВ В СТРАЖДАННЯХ

Насамперед, нам треба зрозуміти, що ж робить Бог, коли ми страждаємо? Розуміючи всю Божу любов, увагу, підтримку, нам значно значно легше буде переносити гідно страждання.

  1. Знати, що Бог чує. Він нас чує і це означає, що ми не одні. Кожне наше слово Він не просто чує, а аналізує, готує відповідь, вкладає в ту відповідь всю любов досконалу та святу. «в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!» (Пс.85:7).
  2. Бог з нами в стражданнях. Ось що говорить пророк Ісаія про переживання Бога в найскладніших обставинах: «Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я» (Iс.43:2). Йому вторить Давид, коли говорить за Божу підтримку не просто в складних обставинах, але при подиху смерті. «Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я» (Iс.43:2).

Сам Христос говорить, що Я з вами і не залишу вас. Згадаємо приголомшуючу історію про те, як троє єврейських юнаків потрапили до печі вавилонського царя Навуходоносора: «А що слово царя було гостре, то піч напалена була надзвичайно сильно, так що тих мужів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне полум’я. А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до середини палахкотючої огненної печі пов’язані. Тоді цар Навуходоносор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: Чи ж не трьох зв’язаних мужів ми кинули до середини огню? Ті відповіли та й сказали цареві: Певне, царю! Він відповів та й сказав: Таж я бачу чотирьох мужів непов’язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!» (Дан.3:22-25). Четвертим був Христос, ніби ще раз нам нагадючи, що Він не залишає своїх дітей, навіть в печі.

  1. Зцілює наші рани. «Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв’язує» (Пс.146:3). Христос зцілив героя нашої історії. «Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові» (Лук.18:42,43).
  2. Бог не лише не ламає, а обережно підтримує, лагодить, так би мовити, нашу душу, обтяжену стражданнями. «Він очеретини надломленої не доломить, і Гнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги…» (Матв.12:20).
  3. Бог, врешті решт, коли ми молимося, буде визволяти нас від страждання. Але для цього треба молитися. «Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх» (Пс.33:18). Тільки треба пам’ятати, що у Бога не все свій час.
  4. Сила Божа починає в нас накопичуватися, Дух Божий сповнює нас і на нас спочиває сам Дух Божий, Дух Слави. «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1Петр.4:14).

РОЗДІЛ 4. ЯК САМЕ МОЛИТИСЯ В СТРАЖДАННЯХ

  1. Дуже щиро. Сліпий говорив прямо, що його бентежить. Але, що цікаво, не просто говорить про свою сліпоту, але просить бути помилуванум.
  2. Дуже палко. Як кричить той сліпий. Його зупиняють, а він ще дужче кричить. «І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук.18:38,39).
  3. З великою надією, тому що Бог, який є любов, поруч. Сліпий був просто сповнений надією, інакше його поривання до Христа не було би саме таким, з напруженяям.
  4. З довготерпінням. Його зупиняють, і він би міг сказати, ну що ж, це моя доля така. Але він, цей сліпий, пробивається, кричить, робить все, щоби Христос торкнувся до нього і зцілив.
  5. Навіть, з подякою. «За все дякуйте» — заклик, який багато разів повторюється в Біблії, що шоворить про базову цінність «подяки».

ПИТАННЯ: 1) Як ви вважаєте, страждання душі більш тяжкі ніж страждання тіла? 2) Які три лінії страждання сплелися у Христі? 3) Як невірно реагують люди на страждання? 4) А як ви, зазвичай, реагуєте на страждання? 5) Як Бог допомагає нам в стражданнях? 6) Як ви відчували, що Бог з вами і в стражданнях? 7) Як Бог лікував ваші рани (приклад)? 8) Якщо Христос про себе говорить, що Він тростини не переломить, чи ви так само вчиняєте по відношенню до ближнього? 9) Як треба молитися в стражданнях? 10) Як молитеся ви і що ви взяли для себе з цієї теми?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *