КАК СЛУШАТЬ НА БОГОСЛУЖЕНИИ? ОТКРЫВАЕМ СОБСТВЕННЫЕ УШИ (укр.)

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

ushi«Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має» (Лук.8:18).

РОЗДІЛ 1. ПИЛЬНУВАТИ ЯК СЛУХАЄШ. ХІБА ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО?

По-перше, скажімо, що це заповідь до того ж заповідь дуже дивна. Цікаво, багато знайдеться християн які б замислювалися над цією заповіддю, ставили перед собою питання, — наскільки я пильную про те як слухаю? Та і взагалі, чи варто про це замислюватися? Інформацію яку сприймаємо на слух сприймаємо лише на 10%, але ці 10%, тим більше, коли іде мова про інформацію духовну, християнську,

Ми на роботі, навчанні, вдома сприймаємо дуже багато негативної, світської а іноді просто пустої інформації яка потужно впливає на нас. Співвідношення такої негативної інформації до духовної можливо 1 до 32 це при умові, що людина читає та молиться 30 хвилин на день. Співвідношення таке, що Євангеліє пригнічується в нашому житті і треба постійно вести боротьбу за те, щоби цей стрижень нашого життя не став таким тоненьким, щоби від тендітності не зламався.

Пильнувати за собою – це значить подивитися на себе збоку. Всі наші балачки за інших людей через те, що ми постійно дивимося на них збоку. А тепер давайте подивимося на себе збоку. Як ми слухаємо? Чому через декілька днів після проповіді у нас нічого не залишаються? Для чого ми витрачаємо час на Богослужінні, якщо нічого на пам’ятаємо? Власно, про це і буде сьогодні проповідь.

РОЗДІЛ 2. ЧОМУ ТАК ВАЖЛИВО НАВЧИТИСЯ ПРАВИЛЬНО СЛУХАТИ?

1) Посилюється віра саме від слухання. «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17). Зверніть увагу, що у цьому вірші мова іде саме про слухання, а не про читання. А слухання відбувається, коли ми слухаємо проповіді. Тобто, відповідаючи, на питання, чому важливо слухати, ми говоримо, що від цього залежить розвиток, чи спад особисто моєї віри. Нещодавно мій син зламав дитячу лопатку для прибирання снігу. Довелося її збивати, що я робив за допомогою цвяхів. Мені ця лопатка зламана дуже нагадує людину. Отак як зламану лопату цвяхи повертають до цілісності так і зламану гріхом людину повертає до цілісності Слово Боже. От прийшла образа на людину, і я ніби зламався, а Біблія мене говорить, що треба вибачати. Та раз колись почув і трохи забув. Знов у проповіді мені нагадали, цвях увійшов глибше, потім ще раз і я почув надихаючу проповідь про вибачення. Так і слово Боже чим більше я Його слухаю, тим більше мені допомагає не ображатися. Воно повинно глибоко вбиватися, як той цвях в лопатку.

2) Той, хто слухає, виявляє повагу до свого співрозмовника. Зрозуміло, що нам би, напевно було би гірко, якщо би ми говорили дуже важливі речі для нас, а слухач робив би лише вигляд, що нас слухає. Коли хто не слухає, це вияв не поваги, не любові. Й мене нещодавно навіть така прикрість трапилася, коли я неуважно вислухав подружню пару чим і спровокував конфлікт. Звісно, я дуже щиро просив вибачення та і висновки для себе зробив. Якщо ми не уважно слухаємо проповідника, то ми не скільки проповідника ображаємо та виявляємо неповагу, скільки до самого Бога. Бог саме це Слово, яке проповідується, збудовує нашу віру.

РОЗДІЛ 3. ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧИ Я ПРАВИЛЬНО СЛУХАЮ, ЧИ НІ?

Насправді, замість того, щоби давати 5,10 чи 15 пунктів,в цьому розділі, я хоті в би дати лише один. Це єдиний критерій якості слухання — що ми виносимо. Уявіть собі, що у людини надзвичайно розболілась нога. Ледь докульгав до лікарні і відсидів годинну чергу до терапевта. Потім ледь дійшов до дому. а там дружина запитує, — що тобі сказав лікар? І тут дивне диво, чоловік відповідає: «Та я вже не пам’ятаю». Або ще варіант, як говорять християни: «Мене, із того, що говорив лікар, нічого не торкнулось та і не сподобалось». Або уявімо собі, що людина яка шукає роботу врешті решт найшла роботу і прийшла на співбесіду. І що ж тобі сказав директор фірми? — запитують вболівальники друзі. Та я вже не пам’ятаю.

Людина, яка слухає та не виконує схожа на того, хто сам себе обманює. «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є» (Як.1:22-24).

Якщо би ви були вчителем та до вас приходить учень який нічого не виконує, то тоді цей учень не зможе просуватися вперед та розвиватися. От що означают слова Спасителя, «…Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має» (Лук.8:18).

Нажаль, доволі часто буваж так, що людина втрачає вміння слухати. «О сем надлежало бы нам говорить много; но трудно истолковать, потому что вы сделались неспособны слушать» (Евр.5:11).

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕШКОДИ У СЛУХАННІ

  1. Я все знаю. Мене не чіпає ця проповідь. Цікаво, коли ми вживаємо їжу, ми також шукаємо лише смачненького, а традиційну, базову, так би мовити, їжу ми не вживаємо? Наприклад, я не буду їсти хліба, він мені вже набрид. Не буду їсти картоплю, бо я минулого місяця вже їв. Отже, ми споживаємо їжу яка дає нам життя і доволі часто цю їжу повторюємо. Так, я згоден, що хотілося би іноді більш смачних страв, той самий хліб, щоби був вишуканий та ще і з родзинками, але ж, погодьтесь, якщо навіть немає такого хліба, то ми залюбки споживаємо звичайнісінький хліб просто тому що зголодніли. Біблія, проповідь — це саме духовна їжа яку ми вживаємо. «А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матв.4:4). Христос порівнює Слово Боже з хлібом і доносить слухачам, що є їжа набагато більш важлива, якою люди, доволі часто, нехтують, це Слово Боже, яким треба харчуватися. Сьогодні зранку, мій 6ти річний син почав говорити, що я таке їсти не буду, а оце буду. Знаєте, що я йому сказав? «Ану не вицьвірінькуй». Їж спочатку кашу, а потім вже буде цукерка.

   Скажіть, що краще, зовсім не слухати проповіді, чи слухати проповіді не найвишуканійші, а такі собі скромненькі, простенькі, але ж ті, які ґрунтуються на Слові Божому? Нам треба усвідомити, що у будь якому разі те, що ми чуємо в проповіді, дає нам духовне харчування. Притча про те, як важливо правильно слухати …
У давні часи відправив якийсь цар гінця до царя сусідніх земель. Гонець запізнився і, поспішно вбіг до тронної зали, задихаючись від швидкої їзди, почав викладати доручення свого владики:
— Мій пан … повелів вам сказати, щоб ви дали йому … блакитну коня з чорним хвостом, … а якщо ви не дасте такого коня, то …
— Не хочу більше слухати! — Перебив цар захеканого гінця, — доповів своєму цареві, що немає у мене такого коня, а якби була, то …
Тут він запнувся, а гонець, почувши ці слова від царя, який був другом його владики, злякався, вибіг з палацу, підхопився на коня і помчав назад, доповідати своєму царю про зухвалий відповіді. Коли цар вислухав таке донесення, він страшно розсердився і оголосив сусідському цареві війну. Довго тривала вона — багато крові було пролито, багато земель спустошено і дорого обійшлася обом сторонам.
Нарешті обидва царя, виснаживши скарбницю і зморивши війська, погодилися на перемир’я, щоб обговорити свої претензії один до одного. Коли вони приступили до переговорів, другий цар запитав першого:
— Що ти хотів сказати своєю фразою: «Дай мені блакитну коня з чорним хвостом, а якщо не даси, то …»?
— «… Пішли кінь іншої масті». А ти що хотів сказати своєю відповіддю: «немає у мене такого коня, а якби була, то …»?
— «… Неодмінно послав би її в подарунок моєму доброму сусідові». От і все.

  1. Неуважність. Марнота. Відволікання. З яким настроєм людина приходить до церкви? Якщо це лише тільки тому, що треба тоді і не насичується людина. Є одна історія про знаменитого російською оперному співаку Федора Шаляпіна. У нього був ідеальний слух. Одного разу він їхав в поїзді, і сидів навпроти англієць кілька годин поспіль розповідав йому про своє життя. А Шаляпін, треба зауважити, не знав по-англійськи ні слова, крім «yes» і «no». Виходячи з поїзда, англієць обійняв його на прощання зі словами: «Ви приголомшлива людина!», Шаляпін відповів: «Yes» … Як це могло статися? Справа в тому, що Шаляпін уважно відстежував тон і емоції англійця, висловлюючи свої реакції відповідним чином — міміки і двох простих слів для цього виявилося цілком достатньо. За кілька годин англієць розповів Шаляпіну все своє життя, розкрив всі свої таємниці. Потім він говорив: «О, цей російський співак! Це приголомшлива людина! Мене ніхто не розумів так, як він ». Коли йому сказали, що Шаляпін не знає англійської, він просто не повірив.

   Марфа, коли до неї в гості прийшов Христос, пробігала та пропустила найголовніше. Тоді, коли Марія. Важливо сидіти та слухати Христа, а не тільки зовні сидіти, а в подумаках бігати подібно Марфі. «Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…» (Лук.10:41,42).

Створити тишу в середині. «І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!» (Дiї.15:12).

  1. Пересичення. «І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа» (Чис.21:5). Сам Бог турбувався за ізраїльтян, не залишав без їжі, але людина до всього звикає та хоче різноманітності у всьому. Біда в тому, що навіть Божа їжа (а коли дає Бог, ми знаємо, що це найкраще), набридає. Замість подяки ізраїльтяни почали ремствувати. Так проблема була в Церкві міста Коринф. Вони переситилися і вже ніщо не могло їх здивувати, у них вже не убло особливої потреби до слухання проповіді: «Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!» (1Кор.4:8). Коринфяни почали відчувати себе царями.

   Я все думав, яка проблема з пересиченням? Відповідь дуже проста, пересичена людина не шукає, що корисно для її тіла, а шукає все більш смачне. Тобто акцент ставиться вже на смаку, а не на якості та корисності їжі. Так і з гурманами проповідей. Мені вже багато що відомо, багато що я знаю, тому і не цікаво, не смачно. Я споживаю каші щоденно, втім як і хліб як і картоплю, моркву та капусту і як тільки починаю шукати, а от після святкового столу себе якось погано почуваєш. А втім, якщо це періодично, то нормально, але якщо кожного дня їсти салатик Олів’є та холодець, боюся, що ви довго не протягнете.

Здається ми живимо в такий час, коли людина взагалі всім переситилися. чоловіки переситилися своїми дружинами і навпаки, хочеться чогось різноманітного. Інтернет зробив доступним все, що тільки забажаєш в інформаційному плані. Мне один знайомий говорив, що фільмів уже стільки передивився, що зараз вже не дивиться від початку до кінця, але фільм проглядає за 10 хвилин. Курсорчиком швиденько вперед і вперед. Переситився. Але життя це не кіно в Інтернеті, особливо якщо говорити за духовне життя. Можна похапати, перепрошую, як зголодніла собачка, та шлунок так довго не витримає, бо їжу треба пильно.

РОЗДІЛ 4. ЯК НАВЧИТИСЯ СЛУХАТИ?

Перед тим, як ми перелічимо небагато найважливіших пунктів як набути вміння слухати, скажемо, що слухати це те, що залежить від людини, винятково від людини. Бог за нас ніяк не буде слухати? Бог це Той, хто нам промовляє, насамперед, через Слово Боже, через Біблію, та, обов’язково, через інших людей.

Коли Ап. Павло прийшов   «Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дiї.17:11). Іноді проповідь сприймається, як шоу, як виключно яскрава промова. От чому так популярні нові проповідники, гості, тому що це щось новеньке свіженьке.

  1. Повірити та прийняти, що зараз проповідника використовує Бог. Повірити і прийняти, що Бог вам все одно, щось хоче сказати, навіть через проповідь середнього рівня.
  2. Молитися за проповідника та за себе. Отака проста молитва: «Боже, допоможи мені щось для себе взяти, зрозуміти, що Ти хочеш мені відкрити, та що повинно змінитися у моєму житті». В Біблії сказано, щоби ми в лагідності (російською — кротости) прийняли Боже Слово: «Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі» (Як.1:21).
  3. Людина, зазвичай, запам’ятовує 10% від всього, що чує. А з того, що бачить вже на 50%. Отже, якщо ви будите записувати ситуація буде набагато краще. Вже не стоїть питання, що ви хоч що не будь запам’ятали. Я даю 100%, що та людина яка буде записувати, ніколи, підкреслюю, ніколи не зможе сказати, що навіть назву не пам’ятає.

ПИТАННЯ: 1) Що значить заповідь «пильнувати як слухаєте»? 2) Що заважає слухати проповідь? 3) Можна сказати, що вам заважає пересиченість? І що ви з цим робите, коли здається, що в проповіді немає нічого нового? 3) Чи буває так, що вам не цікаво слухати проповіді, але проблема в проповіді чіпається саме так, яку ви не можете подолати? І що ви тоді робите, як налаштовуєтеся, щоби слухати проповідь? 4) Чому, зазвичай, чимало людей не пам’ятають проповідь недільну? 5) Як зробити, щоби всі важливі думки проповіді залишались в людині? 6) Що ви для себе взяли з цієї проповіді і що зміниться у вашому сприйнятті проповіді? Іншими словами, як ви тепер будите пильнувати як слухаєте?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *