КАК СТАТЬ ЧЕЛОВЕКОМ СЛОВА? (українська мова) ПОСЛАННЯ ЯКОВА 5 РОЗДІЛ 12 ВІРШ.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд» (Як.5:12). Як складно мати стосунки з ненадійними людьми, з людьми, які не тримають слово. Якщо би мене запитали, які якості в інших людях мені сильно не подобаються, я би не замислюючись відповів, насамперед, хамство, брехливість та люди, для які не тримають слова. Ну як, скажіть, ви би мали справу, в плані бізнесу, якщо би ваш компаньйон був людиною на яку не можна покладатися? За допомогою Біблію розберемося з тим, чому так жахливо, коли людина не тримає слово і як стати відповідальною за свої слова людиною?

РОЗДІЛ 1. НАС ПОСТІЙНО ПІДВОДЯТЬ

Нам, доволі часто, обіцяє друга половина щось важливе зробити, наприклад, зробити щось по побуту, щось забрати, щось піднести, десь забув документи і не приніс, десь треба виручити і на тебе покладаються, а ти забув, чи не зміг. І що ж тут жахливого?

Як можна назвати людей, які не тримають своїх слів? Звісно, безвідповідальні, легковажні, не надійні. Нам важливо подивитися на цю тему в позитивному ключі. Якщо у мене немає таких якостей, тоді саме час, нагода працювати над собою, змінюватися для слави Божої. Для Бога цінно коли ми змінюємося і саме в цьому сенс всіх проповідей. Так, нас постійно підводять, але ж, давайте ми не на інших злитися, а самі змінюватися.

Коли тебе постійно підводять, врешті решт, настільки стомлюєшся, що вже хотілося б зустріти людину яка буде порядна, яка тримає свого слова. Здається, ми говоримо про якусь другорядну тему. Ну подумаєш слова свого не дотримався. Але ж, зверніть увагу, як Бог хворобливо і строго реагує на легковажне відношення до слова. Ось заповідь з ключової проповіді Христа: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Матв.5:37). Це говорить про надзвичайну важливість теми, яку торкається Бог послання Якова.

РОЗДІЛ 2. ЩО ЖАХЛИВОГО В ЛЮДЯХ, ЯКІ НЕ ТРИМАЮТЬ СЛОВА?

Коли ми стикаємося з такими людьми, які не тримають свого слова, які у нас враження? Вкрай негативні. Ці люди спроможні підводити, вони не надійні. Якщо подивитися більш глибоко, людина яка обіцяє і не робить, вона взагалі відкриває свою сутність, свою легковажність. Взагалі, мабуть ні що так точно не відкриває сутність людини, як слово. Ось чому Слово Боже дає нам таку пересторогу: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Як.3:2). То ж, праця зі словами, як промовляємо найскладніша.

Наше життя дуже сильно пов’язано з обіцянками. Батьки постійно у нас вимагають, щоби ми пообіцяли щось не робити, коли ми ще були маленькими. Обіцяй, що ти не будеш більше мені брехати і красти груші у сусіда. Так, мамочка, обіцяю, дивиться дитина кришталево чистими очима, і виходячи з дому біжить прямо до того омріяного садочка сусіда, щоби порушити обіцянку в наступну мить заради смачних груш. Потім ми стаємо дорослими, і зустрічаємо ту саму другу половинку, яку щиросердно покохали і з якою хочемо провести все наше життя. І знов обіцянка бути вірним і в хворобі і в складних обставинах та в радості. Далі, ми приходимо до церкві. І під час водного хрещення даємо обіцянку служити Богові добрим сумлінням. Потім починається сімейне життя. До того ж, ми влаштовуємося на роботу і там від нас чекають чіткості, відповідальності, щоби ми були людиною слова, тим більше, коли ми християни. І взагалі, протягом життя, до нас звертаються різні люди і ми їм обіцяємо і обіцяємо.

В чому ж проблема людей які не тримають слово? Давайте згадаємо один най неприємніший епізод з життя Ап. Петра. Отже, Христос звертається до учнів показуючи, що Він бачить їх майбутнє, бачить, як вони зраджують, залишають свого Вчителя. «Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари. По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи» (Матв.26:31-33). Учні ж точно знали, що Христос є пророком і ніколи не помиляється. І коли Петро почув про свою зраду, він легковажно наголошував на тому, що все ж таки, на відміну від інших учнів, ніколи не зрадить. «Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене… Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні» (Матв.26:34,35). Що сталося далі нам добре зрозуміло.

1) Такі люди сильно нас підводять. Навіть вираз є такий, — підвів під монастир. Тобто підвів настільки, що залишається кинути це життя і податися до монастиря. Чи розраховував Христос на стійкість та твердість Петра? Звісно ж, інакше для чого Спаситель би вкладав в нього Свій дорогоцінний час, для чого формував апостолів.

2) Такі люди створюють імідж ненадійності. Як можна було далі мати стосунки з Петром, якщо він зрадив? Формується імідж ненадійності, образ людини, яка не спроможна дотримуватися власного слова.

3) З такими людьми немає бажання зв’язуватися, тому що вони ненадійні. В майбутньому зникає бажання зв’язуватися з такими людьми бо вони можуть дуже легко не виконати свого слова.

Ви можете собі уявити, що є одна надійна людина, яка, правда, має один невеличкий недолік, вона не тримає слова, вона обіцяє і не виконує своїх слів, обов’язків? Категорично, ні. Така людина ніяк не може вважатися надійною, швидше навпаки, — не надійна.

4) Таких людей дуже важко поважати. Чи можна після такого вчинку поважати Петра, який так легковажно відступається від своїх обіцянок? Що відчував Христос, коли був свідком, а Він був свідком насправді, такої зради Петра?

5) Чи можна себе поважати людині, яка не дотримується слова? Напевно це один плюс в цій історії, коли Петро гірко заплакав після третьої зради. Хоча б плакав, тобто гостро переживав свій гріх. «Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї… І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…» (Матв.26:73-75).

5) Таких людей треба постійно перевіряти. Щось важливе попросив зробити, але знаєш, що все одно треба перепровірити, бо людина того слова не тримає.

РОЗДІЛ 3. БОГ ГНІВАЄТЬСЯ

«Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?» (Екл.5:4,5).

  1. Бог чекає, що Його ім’я, Його сутність буде святитися. Пам’ятаємо з молитви «Отче Наш» — «Нехай святиться ім’я Твоє». В перекладі на сучасну мову, — нехай люди через наше святе життя побачать, що і Бог святий. Яке ж у Бога повинно бути відношення, якщо Його ім’я ганьбиться? Коли люди бачать, що християнин вкрай ненадійна людина, яке може бути відношення до цього християнина і до всього християнства? Вкрай скептичне. Невіруючі люди на Бога дивляться через призму поведінки віруючих людей. Вони ще не можуть уторопати, що люди не до чого, коли тобі потрібен Бог. Люди можуть бути невірними, але Бог вірний. Люди можуть бути брехливими, але Бог правдивий. Тому не справедливо складати своє враження про християнство, про церкву виходячи з поведінки якоїсь одної людини, але ж, на жаль, саме так і відбувається. «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1Петр.2:12).
  2. А ще Бог гнівається, тому що Його прикликують у свідки, коли дають обіцянки. Людина, яка дає обіцянки, та ще і Бога кличе у свідки, а потім своїх слів не дотримується, така людина небезпечно жартує з Богом, та легковажить Богом.
  3. Бог гнівається на легковажну людину. Коли говориш «так», потім говориш «ні». Потім передумав, і знов забираєш своє слово назад. Схоже, що Бог ставиться до слів, які ми промовляємо, значно відповідальніше ніж ми. А знаєте чому? Тому що Бог завжди дотримується своїх слів.
  4. Бог гнівається, тому що Він ненавидить лицемірство. Пам’ятаєте, як часто Христос промовляв, горе вам лицеміри!? Богу не подобається, коли ми викручуємося, не визнаємо своєї провини, в тому числі за недотримання своїх слів. «Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?» (Екл.5:5).

Ви запитаєте, для чого я так нагнітаю і стільки перелічую про гнів Божий? А для того, щоби ми по справжньому знаневиділи гріх легковажних слів. Давайте згадаємо, як Біблія нас навчає ставитися до слів з великою відповідальністю виходячи з того, що на вищому суді ми дамо звіт не лише за вчинки, а ще і за слова: «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Матв.12:37).

РОЗДІЛ 3. ЩО ПРИМУШУЄ ЛЮДЕЙ ДАВАТИ ОБІЦЯНКИ,

ЯКІ ВОНИ НЕ ВИКОНУЮТЬ?

  1. Емоційне рішення. Іна сторінках Біблії знаходимо сумну історію про суддю Ієффая, який розуміючи, що нависла велика загроза перед Ізраїльским царством, дає Богові обіцянку: «І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку, то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення» (Суд.11:30,31).
  2. Щоби відчепилися від мене. Дружина просить допомогти по кухні, полагодити кран. Яка реакція чоловіка? Та зроблю, зроблю, — промовляє він навіть не думаючи, що йому дійсно доведеться виконати обіцяне. Я вже не кажу про те, що дружина розраховує на допомогу чоловіка.
  3. Гордість. Згадаймо Ірода, який через слово царське, яке дав поспіхом, не подумавши, дотримується цього слова і вбиває Івана Хрестителя: «А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!… І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати» (Матв.14:6-9). І все через гордощі, щоби зберегти власний царський статус ціною загибелі праведної людини.
  4. Самовпевненість. Саме самовпевненістю страждав Петро. Саме через самовпевненість Петро зухвало сказав, що коли навіть всі зрадять і залишать Христа він ніколи не залишить. Надто самовпевнена людина пожинає гірки плоди зухвалості.

РОЗДІЛ 4. ОБІЦЯТИ ЧИ НЕ ОБІЦЯТИ?

«Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!» (Екл.5:4). Можливо хтось зробить висновок, що взагалі не варто обіцяти. Все, раз така справа, я ніколи нічого обіцяти не буду. Давайте уявимо собі такий діалог:

Дружина чоловіку, — Забери сьогодні дитину з садочку.

Чоловік, — ти чула останню проповідь? Я нічого не обіцяю.

Дружина, — а що ж нам робити? Ти знаєш, що кожного вівторка у мене друга зміна.

Чоловік, — нічого не обіцяю. Буде можливість заберу.

Дружина, — я просто шокована тобою. Буду домовлятися на роботі, щоби відпустили.

Звісно, цей приклад показує, що абсурдно не давати обіцянки. Іноді, відсутність обіцянки є просто гріхом, ви, тим, що не обіцяєте, створюєте великі незручності вашим ближнім. Що ж тоді робити? Обіцяти чи не обіцяти?

  1. Все ж таки обіцяти. Не відмовлятися, але навчитися стати людиною слова. Порядна людина, — це людина, яка дає слово і його виконує.
  2. Думати перед тим, як ми обіцяємо. Не давати легковажні обіцянки. Обіцяти легко, а виконувати важко. Цікаво, що Бог в Божу книгу життя записуються не обіцянки наші, а виконання добрих вчинків з віри, іншими словами, виконання обіцянок. Подумайте, чи ви зможете виконати свої обіцянки? Як правило, ми даємо обіцянки з добрих побуджень. Але, як тільки ми дали обіцянки на нас вже починають покладатися, сподіватися. І коли людина сподівається, а ми з легкістю можемо відмовитися, то в такому випадку краще би нам і не давати слово, бо так би людина на нас не розраховувала.
  3. Записувати свої обіцянки. Не забувати свої обіцянки. Як часто ми обіцяємо людям, що будемо молитися? Пригадую, коли ще був молодим служителем, я наліво і направо обіцяв, що буду за всіх молитися. Звісно ж, обіцяв і не виконував. І одна сестра підійшла і ледь не в ноги впала, — як я вам вдячна, що ви молилися за мою доньку, їй стало значно значно краще. Не можу передати, як же мені було соромно, бо я забув за прохання цієї стурбованої здоров’ям донечки, мами. Тоді я промовчав і добре розумів, що Бог відповідав на її палки молитви та на молитви тих щирих християн, які обіцяли і молилися. Але мені було страшенно соромно і я зробив для себе великий висновок, — не обіцяй, коли не можем зробити.

Цікаво, чи є серед нас люди, які записують свої обіцянки? Здається, питання риторичне. Можливо тому ми не виконуємо свої численні обітниці? Будьте обережні з обіцянками і формуйте в собі культуру виконання обіцянок. Скільки ж людей мені, та і собі, щось обіцяли, а потім кидали. Хто починав школу Біблійну, а потім кинув? Хто починав займатися служінням, а потім кинув? Хто говорив Богові, що з сьогоднішнього дня я щоденно читаю Біблію та молюся, але потім кидав і жив по течії, як виходить, згідно обставинам чи ситуаціям.

  1. Пам’ятати негативні приклади. Ми вже згадували Петра, суддю Ієффая, Ірода.
  2. Пам’ятати добрі приклади з Біблії тих, хто отримав слово.

— Бог Отець. Насамперед це Бог Батько Небесний. Всіх своїх слів Бог завжди дотримується. «Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!» (Єз.12:28). Пророки промовляли слова, які точно здійснялися, тому що ці слова були від Бога.

— Ісус Христос. Завжди дотримувався своїх слів. «щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти» (Iван.18:32).

  1. Стати людиною слова. Мій приклад. Я обіця юМаші, ане дотримуюсь обіцянок.

Людина слова – це людина вірна. Якщо не начимося бути вірними в слові, то як будемо в іншому вірними: «казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Матв.25:23).

  1. Пам’ятати, що навіть, коли ми легко розкидуємося словами і вже багато згрішили обіцянками, яких ми не дотримуємося, у нас є Бог який сильно, глибоко і з любов’ю вибачає. Христос запитував у Петра тричі. «Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!» (Iван.21:15). Тричі зрадив, тричі зрікся свого слова, і тричі Христос запитав у Петра, чи він дійсно любить Христа: «Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!» (Iван.21:17).

ПИТАННЯ: 1) Чому Бог говорить на таку, здавалося б, другорядну тему? Чому для Бога так важливо, щоби ми були людьми слова? 2) Чому люди так часто дають слово, якого потім не дотримуються? 3) Чому так складно мати справу з людьми, які не дотримуються слів своїх? 4) Ви належите до людей, у яких так це так, а ні це ні? 5) Чому Бог гнівається на людей, які не тримають свого слова? 6) Ви вважаєте гріхом, коли обіцяють і не виконують свої обіцянки? 7) Що робити, щоби стати людиною слова? 7) Які ви для себе робите висновки про людину, яка обіцяє і не робить? 8) Що вас особливо вразило чи торкнулося в проповіді і над чим плануєте працювати?

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *