КОРОНАВІРУС — БЛАГОСЛОВІННЯ ЧИ ПРОКЛЯТТЯ? ЩО МОЖЕ БУТИ ДОБРОГО ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ?

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

✅ Он вернул человечеству осмысление своего бытия.

✅ Он привел миллионы людей к своему Создателю.

✅ Он возвысил духовные ценности над материальными.

✅ Он научил миллиарды людей гигиене.

✅ Он закрыл бары, ночные клубы, бордели и казино.

✅ Он снизил и даже обнулил процентные ставки банков.

✅ Он заставил нас больше времени оставаться дома.

✅ Он сблизил семьи.

✅ Он заставил нас заботиться о стариках.

✅ Он заставил многие страны потратить треть своих военных расходов на здравоохранение.

✅ Он подорвал власть и ограничил полномочия многих диктаторов в мире.

✅ Он многих склонил поклоняться Богу, а не прогрессу и технологиям.

✅ Он научил людей правильно чихать, зевать и кашлять

✅ Он заставил нас жить простой жизнью».

І на ці роздуми відповів інший паастор. Його головна думка, — Як ми можемо благословляти те, що приносить смерть тисячам, а в подальшому, мільйонам людей?

1. Біблійні приклади, як «все» сприяло на благо?

Згадаймо одного з патріархів єврейського народу. Йосипу довелося бути проданим братами, пережити страх смерті, приниження, жах втрати своєї батьківщини, опинитися в чужому краю, бути беззахисним, щоби стати тим, ким він став – другою людиною після фараону. І це ж, навіть, не мета, опинитися  Єгипті, чи зробити собі карколомну кар’єру. Мета була спасти єврейській народ від голоду, що вдалося Йосипу, бо він накопичив сотні тон зерна. «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!» (Бут.50:20). Та Йосипу довелося пройти через оце одне слово «все», за яким стоїть знущання, та ненависть від рідних братів, в’язниця, зрада тих, кого він підтримував, коли був у в’язниці.

   Те, що очевидно було злом, Бог задумав те на добро. Спробуйте мені зараз назвати героя, який би просунувся далі, в духовному зростанні, який би наблизився до Бога, у якого в житті був духовний досвід, який би не пройшов складними дорогами? Переконаний, таких героїв Біблії просто не існує.

   Навіть, історія народження Христа. Йосип в розпачу, бо його дружина майбутня завагітніла і точно не від нього. Це велика ганьба та сором. Марія шокована, бо її за таку вагітність, не від чоловіка, можуть просто присудити смертний вирок. Пастухи шоковані, бо відкрилось небо і до них промовляє Ангол. Волхви зі сходу не менш шоковані, бо ось істина у вигляді немовлятка. А те, що їх викликає людожер Ірод, який легко міг би стяти їм голову. А те, що Йосипу доводиться їхати з сім’єю до Єгипту, бо той самий Ірод буде вбивати маленьких хлопчиків до 3х років? І це все, щоби зберегти життя Христа. А скільки за цим словом «все» стоїть в земному житті Спасителя? А розп’яття, а знущання, а хрест? Без страждань не було би очищення нас від гріха кров’ю Христовою. Без смерті не буває воскресіння. У кожного з нас є це слово «все», яке не зручне, коли нас зраджували, коли ми були в жахливих обставинах і ось зараз, ми знов входимо в цю категорію «все», але ж не забуваємо Біблійну істину «все сприяє на добро, коли ми тримаємося любов’ю за Бога».

Тепер в це слово «все» входить новий досвід, причому однаковий, як для літніх людей так і для зовсім молодих, як для багатих так і для бідних, для мешканців всіх країн – це пандемія. Як же цей жах може сприяти нам на благо?

2. ЩО Ж ДОБОГО ПРИНІС НАМ КАРАНТИН?

1) Переоцінка. На одній з домашніх груп, одна активна, діяльна жіночка так і сказала, у мене повне переосмислення всього. А інша знайома, християнка, помітила, що їй на роботі так і почали люди говорити, ось тільки тепер ми почали замислюватися над життям та смертю.

Ми би всі дуже хотіли, щоби карантин був би максимум пару днів. І то, здається, нам би було важко це пережити. Але ж, карантин довгий, декілька місяців забезпечено, судячи з досвіду інших країн, щоби людство запам’ятало, що воно, по великому рахунку, безпорадне може бути дуже часто, що треба шукати допомоги у Бога. Трохи сильніший вітер дмухнув. Трохи дужче сонечко засяяло. Виникла якась хвороба нова і все, мільйони людей прощаються з життям, економіка падає, панує невизначеність і страх. Це довге тривання карантину і, в цілому, небезпечної ситуації, саме для того, щоби ми добре засвоїли такий урок.

   Ми же всі розуміємо, що відтепер, коли будемо спілкуватися з невіруючими, один із потужних аргументів того, що треба шукати непохитний фундамент життя – це історія з коронавірусом ковід – 19. Я вже не кажу про те, що багато вчених стверджують, — це лише початок. Прийшов час переоцінити все і, навіть, саме життя.

Згадаймо страждальця, біблійного героя, іменем якого так і названа одна з Біблійних книг? Йов був віруючим та ще і праведником, але прийшов час і йому треба було у все переосмислити. Через втрату дорогих людей та майна, через хвороби та втрату засобів для існування, він приходить до думки про велич Бога. І, зверніть увагу, Творець йому повертає значно більше. «І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє» (Йов.42:10). Сподіваюсь так буде і з нами після коронавірусу, — Бог поверне і, принаймні, може повернути значно більше, але мета ж Бога, не повернути майно, а відкрити нам свою жалюгідність та велич і красу Творця.

   Переоцінка, це коли ми щось не цінували, або цінували мінімально і тут починаємо розуміти, що насправді це для нас велика цінність. Нехай Бог, Його церква, віра, стане для нас великою цінність, значно більшою цінністю. Але, найважливіше, — це те, про що промовив Йов, коли прозрів і переосмислив свою віру: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе… Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…» (Йов.42:5,6).

2) Життєва зупинка. В Біблії ми знаходимо моменти, коли видатним людям треба було зупинятися ,щоби, з одного боку, щось переоцінити, про що ми вже, власно, поговорили. А також, ці зупинки сприяли підготовці до чогось більш важливого в житті.  

— Йосип потрапив до в’язниці Єгипетської. А просидив він там, як говорять деякі досліджувачі Біблії, більше 4х років. А всього в Єгипті – 13 років, до зустрічі з родичами. Часу було багато зібратися з думками. І цікаво помітити, що це допускав в його житті Бог, щоби Йосип далі зробив духовний прорив. .

Мойсей. Перші 40 років проживав в домі Фараона. Наступні 40 років пастухом. Вдумайтесь, 40 років паузи. Що таке пастух, для такої постаті, як Мойсей? І далі, 40 рокі, цей лідер виводив свій народ з Єгипетського полону.

— Ап. Павло розповідає про себе, після каяття, він відправився до Аравійської пустелі, щоби зробити паузу. І тільки після такого перебування в Аравійській пустелі, він, сповнившись Божої сили, відправляється на служіння. І, як ви розумієте, це було також не пару днів.

— Христос, який поститься 40 днів? Це також була духовна пауза.

Є моменти в житті, коли треба зупинитися і зібратися з думками, а можливо і щось змінити, щось, як ми вже казали, переоцінити. Використайте цю зупинку з користю для себе.

   І що цікаво, що тепер сам Господь зупиняє весь світ. Так, це боляче, це б’є по наших кишенях, але давайте використовувати цю зупинку, як хотів би її побачити Бог.

Питання до всіх, — скажіть, для чого зараз вам дана ця пауза в усіх планах, сім’я, ваше особисте життя, ваша віра та стосунки з Богом? Як ця пауза, ваша пустеля, як у Павла, ваша в’язниця, як у Йосипа, може сприяти вашим стосункам з Богом, вашому більш мудрому погляду на життя?

3)  Усвідомити важливість дисципліни та застосовувати цю дисципліну. Ап. Павло закликає віруючих триматися Бога, ревно Йому служити, а інакше є небезпека піддатися ліні. «…щоб ви не розлінились…» (Євр.6:11,12). Деяких людей дисциплінує тільки зовнішні обставини. Наприклад, ходити на роботу. Хочеш не хочеш, але мусиш. А зараз, коли більшість людей мусить сидіти вдома, ми ще більше почали розуміти, що все ж таки дисципліна це велика річ. Вона допомагає нашому тілу, яка хоче розслаблятися до безкінечності.  Більше спати, більше їсти, більше розслаблятися. І тут ми приходимо до великого прозріння, як той блудний син, який мріяв наїстися розвагами і прогуляв свою частину маєтку, яку стребував з батька, так і ми, врешті решт, наїлися вже цим відпочинком. Історія про блудного сина, вона про нас. З одного боку, ми хочемо відчайдушно прогуляти все життя. А з іншого боку, повернутися до Бога, щоби бути з ним завжди. Якій же бік цього сину в нас перемагає? І тепер розуміємо, що своє ненажерливе тіло треба обмежувати. Я спробував прокидатися трохи пізніше, бачу, що тіло хоче ще пізніше і ще. І тоді, повернувся до звичайного режиму. Почав прокидатися, практично, так само, як і прокидався до карантину, щоби не дозволити тілу розлінитися та деградувати. Ап. Павло знав цю підступну властивість тіла розбещуватися, розніжуватися. Враження таке, що ми поринаємо в якесь болото. Видатний Апостол постійно поневолював своє тіло, щоби вони не взяло гору над духовністю. «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1Кор.9:27).

Які ж є пропозиції, лайфахки, для проведення карантину?

1) Моліться більше та регулярно. Я намагаюсь молитися, мінімум, кожні 3 години. Наша сім’я вся стає на молитву о 21 годині і ми благаємо Бога зберігати країну від коронавірусу, позбавити нас від війни, благословити владу великою мудрістю, просимо за нашу церкву, за нашу духовну родину та за всіх наших дітей та онуків. Під час вечері ми намагаємося ділитися прочитаним з Біблії. Напишіть собі все, щоби ви хотіли зробити і досягайте цього. Карантин – саме той час. Або ви використаєте ці обставини для того, щоби наближатися до Бога, пізнавати Його, або навпаки, віддалятися. Тим більше це важливо, враховуючи, що ми не маємо можливості для повноцінного відвідування церкви, духовних груп.

2) Читайте духовну літературу. Наприклад, як багато людей мріяли читати не просто Біблію, але і коментарі. Та і взагалі, духовну літературу.

3) Слухайте проповіді, лекції, духовні роздуми, в тому числі. Нехай на вашому смартфоні чи планшеті будуть не лише виступи економістів, політологів та інфекціоністів. Сподіваюсь, що на період карантину, Комаровський не стане вашим пастором, а лише радником з питань здоров’я.

4) Почитайте з вашою дитиною книгу. Більше поспілкуйтеся з вашою сім’єю.

4. Зазирніть у своє серце. Випробовуйте себе до чого, власно, і закликає Слово Боже: «Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути» (2Кор.13:5).

   Для тих, хто сидить вдома, це добрий час навести повний лад з усіма речами. Але це і добрий час навести лад в середині себе. Щоби наводити лад, спочатку треба побачити сміття і тоді вже його прибирати. В цій зупинці Бог показує нам нас самих.

Давайте скажемо правду, для багатьох людей робота це не просто робота, а це можливість куди небудь подалі забігти від своєї сім’ї, втекти від проблем, які є в стосунках між чоловіком та дружиною. Одна справа, коли ми у відпустці 7 – 10 днів купаємося на морі і додому. А інша, коли сім’я знаходиться вдома і постійно разом. І як наслідок…

— В сім’ях зростають сварки. Люди наелектризовані, тому що є певна невизначеність. Скільки ще буде той карантин? Що робити далі?  «Як повідомляє Global Times, на початку березня цього року в Китаї число пар, які бажають розлучитися, багаторазово зросла. Подружжя не витримали цілодобового спілкування один з одним. Журналісти видання пов’язують це з тим, що під час ізоляції подружжя проводило один з одним надзвичайно багато часу, оголилися старі конфлікти, або ж, навпаки, нові непримиренні протиріччя, які підштовхнули їх до вирішення розлучитися. Число бажаючих розлучитися виявилося так багато, що деяким агентствам довелося ввести обмеження. Так, в деяких містах дозволили розлучатися тільки десяти родинам щодня. Причому, графік розвідних процесів в Китаї розписаний на тиждень вперед».

   Все життя ми продовжуємо пізнавати себе і бачити безодню гріха, який з’являється, навіть, в неочікувані моменти. Пам’ятаєте, Апостола Петра, який божився, що ніколи не зрадить Христа, а потім зрадив? І знаєте, він же це промовляв абсолютно щиро. Він думав про себе значно краще, ніж був насправді. Але радісна звістка полягає в тому, що цикли зростання християнина виглядає циклічним. Ми духовно падаємо, ми ламаємося, дратуємося, кричимо. У нас починають підніматися негативні емоції. Шкода, коли невіруючі люди на тому і зупиняються. А християни роблять другий крок – ми приходимо до Бога ось такими які ми є. Господи, напевно молився Петро, який зрадив свого Вчителя. Я ось такий жахливий, такий слабкий. А Бог нам і промовляє: «Та хіба ж я не знав, який ти є? Я ж серце знавець! Ти побачив себе, а тепер піди умийся, змий гріхи каяттям та будь більш обережний».

   Ми з дружиною їхали в машині і Маша трохи справедливо мене почала критикувати. Я не знаю, що зі мною трапилося, але я почав відповідати доволі в жорсткому тоні. І я повторював, що критики забагато. Зо я, мовляв, і так знаю. І знаєте, мені так було погано після того. І тут дружина вже з дзвонить, щоби вибачитися, а я їй і розповідаю, що все ходив молився і думав, що ж це відбулося, я ж правий, я ж маю рацію? І тут мені сам Дух Божий нагадав з Біблії: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Еф.4:31,32).

   Коли розпочався карантин, всі відчули якусь атмосферу нервозності. І ви знаєте, коли ми вирішили кожну годину молитися, і так провести цілий день, це був, здається, другий день після оголошення карантину, коли всі церкви домовилися молитися, всі ці спалахи роздратування припинилися.

   Для нас цей карантин дуже добрий час більш глибоко зазирнути в своє серце і побачити, над чим працювати, що там є, які страхи на мене нападають, чого я більше всього боюся?

Я послухав, буквально, сьогодні інтерв’ю з одним священником. У нього запитали, що саме вас робить щасливою людиною? На що той священник відповів – ось просто життя, я просто живу і маю з того велику насолоду. Я трохи продовжив його думку і зрозумів, що ми щасливі, коли в житті бачимо руку Божу. Це торкається до сліз. Але ж, давайте, в цих не простих умовах, побачимо руку Божу і будемо щасливими, блаженними людьми. Наш акцент насолоди, радості, повинен зміститися з матеріальних речей, які просто тануть на наших очах, на Бога. Він залишається з нами у всіх обставинах. «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр.13:5). Будемо щасливі з того, що Бог з нами і він нас не полишить. Подякуємо Богові, що він нам дає час для: 1) переоцінки. 2) Життєвої зупинки. 3) Будемо тренувати в собі дисципліну і відкидати лінощі та плоть, яка прагне взяти нас в тенети. 4) Замість зростання неприязні та роздратувань між родичами, будемо культивувати любов, взаємо підтримку, будемо вправлятися в святих реакціях, і Христос, Який з нами нам в усьому тому допоможе.

ПИТАННЯ: 1) Для вас карантин – це прокляття чи благословіння? 2) Що ви переоцінили під час карантину, на чого змінили своє ставлення? 3) Послання до Римлян говорить, що тим, хто любить Бога все на благо. 4) Яке благо від Бога для вас під час карантину? 5) Наведіть приклади з Біблійними героями, як «все на благо» відбувалося через страждання? 6) Чим корисна від вас пауза карантину і що ви переосмислили? 5) Які герої Біблії також переживали паузу? 6) Пауза потрібна А) Для того, щоби людина наблизилася до Бога? Б) Щоби приготувалася до подальших великих справ. Як у вас з пунктом а) та пунктом б)? 7) Я к у вас з духовною дисципліною? Які лайфхаки ви взяли для себе для підвищення свого духовного рівня? 8) Що Бог відкриває в вашому серці під час карантину? Яка у вас сімейна ситуація і чи вдається вам уникати сварок, напруження в стосунках? 9) Які головні думки ви винесли з цієї проповіді?

Страницы: 1 2

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *