Кратко о духовном на день грядущий #12

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Прошло две тысячи лет с момента распятия Христа, Его воскресения, вознесения, но вбивание гвоздей в руки Спасителя продолжается и делаем это мы, ежедневно, каждым  своим грехом. Соврал и гвоздь вошел еще глубже. Сколько срывался, раздражался, поступал без любви, обижался столько ран нанес Христу. «…они снова распинают в себе Сына Божия и ругаются Ему» (Евр.6:6). Как сердце матери страдает от каждого падения ее сына, так и сердце Небесного Отца страдает от каждого нашего греха. Иногда я себе так и представляю, как кающийся вынимает вбитые гвозди, плачущий о своих грехах каждой слезой заживляет раны Спасителя. А может быть так и есть?

Коротко про духовне на день прийдешній # 12
Минуло дві тисячі років з моменту розп’яття Христа, Його воскресіння, вознесіння, але вбивання цвяхів в руки Спасителя триває і робимо це ми, щодня, кожним своїм гріхом. Збрехав і цвях увійшов ще глибше. Скільки зривався, дратувався, вчиняв без любові, ображався стільки ран завдав Христу. «…вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають» (Євр.6:6). Як серце матері страждає від кожного падіння її сина, так і серце Небесного Отця страждає від кожного нашого гріха. Іноді я собі так і уявляю, як той, хто кається виймає вбиті цвяхи, а той хто плаче за свої прогріхи, кожною сльозою загоює рани Спасителя. А можливо так і є?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *