МАРШРУТ ДО НЕБА. ВОЗНЕСІННЯ ХРИСТА

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Минуло 40 днів з моменту воскресіння. Учні бачили стільки чудес які чинив Христос. Вони пам’ятали як Він нагодував тисячі людей, як зцілював, з якою силою та мудрістю проповідував про Царство Боже. Господь, навіть, воскресив дочку Яіра та Лазаря. Здавалося, після воскресіння їх вже нічим було здивувати, проте саме зараз вони спостерігають, як Син Божий, долаючи всі мислимі закони фізики, відриваючись від землі, піднімається плавно, так, щоби всі могли розгледіти, щоби закарбувалося в пам’яті, в небо. «Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці» (Мар.16:19). Вознесіння Христа настільки дивна та глибока подія, яка має найбезпосерденіше відношення до кожної людини на землі, що варто було би на тому зупинитися докладніше.

РОЗДІЛ 1. ЧОМУ В НЕБО?

Небо наша батьківщина. Наприклад, людина яка кається і яку торкається Дух Святий називається «народженою згори». Виходить, що від батьків людина народжується — це земне народження. Від Бога, це народження згори. Саме тому, кожна людина сумує за небом. І навіть людина, яка створена за образом та подобою Божою, але ще не прийшла до пізнання Христа, і вона буде сумувати.

Наведу уривок з вірша Алина Гайдаевої який так і називається «Небо».

«Гляжу с тоской на небо голубое,
Которому нет края и конца.
Как я хочу, забыв про все земное,
Уйти туда и там пребыть всегда.

Как часто сердце плачет и томится
От суеты земной, земных скорбей;
И дух уставший ввысь всегда стремится,
Ему так хочется уйти с земли скорей.

О, небо, ты дорого для сердца моего!
Ведь там, за этой гранью нежно-голубой,
Когда приду узрю я лик того,
Кто был всегда здесь на земле со мной.

Когда ночной порой ты станешь звездным, небо,
К тебе я поднимаю свой печальный взор,
Лишь о тебе пою, мечтаю, где бы не был
Стремлюсь к тебе, лазуревый простор!»

По великому рахунку ми приходим, в духовному плані, з неба і до неба повертаємося. Ось чому є певна туга за небесним, чистим, Божим. «Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний» (2Кор.5:1).

Людина народжується з тілом і тут винятків немає. Дух людини спить. І ось, коли почує про Христа, цей сплячий дух, увірує в те, що Христос Бог та Його треба слухатися, людина кається і приймає Духа Божого і стає духовною людиною. «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екл.12:7). Після смерті тіло віддають землі, а дух іде до Бога, якщо Дух Божий перебуває в людині. Якщо людина не покаялася, тоді і Духа Божого вона не має. Ось чому людина, в своїй вищій частині, належить Богові, належить небу. Я буду там де мій дух. На небі мій дух, значить з Богом.

Що цікаво, якщо Старий Заповіт говорить нам про тіло, яке повернеться у землю, то новий говорить, що для християн, є, навіть, надія на воскресле тіло, яке оновиться, перетвориться з матеріального на духовне. «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил.3:20,21). Цікавий початок вірша – життя наше на небесах. Таким чином, ще одне підтвердження, віруюча людина з неба і до неба.

РОЗДІЛ 2. ЩО УЧНІ НАБУЛИ БУДУЧИ СВІДКАМИ ВОЗНЕСІННЯ ХРИСТА

Що ж вознесіння Христове дало учням Спасителя? І що, власне, дає нам, християнам?

1. Посилює віру. Учні, після воскресіння, згадували слова Христа вже під іншим кутом, як слово яке завжди збувається. Проблема учнів була саме в тому, що вони до останнього моменту, навіть, коли Христос вже воскреслим з’являвся учням, продовжували сумніватися. І, зважте, що це, навіть, обрані учні, майбутні Апостоли. «І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався» (Матв.28:17). Якщо воскресіння викликає сумніви, тоді треба вознесіння, і важливо, щоби це вознесіння можна було показати, наочно: «І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (Лук.24:50-52). А тепер ви бачите, що учні всі вклоняються.

2. Радість. Відтепер, коли учні набули повну віру, знаючи не просто Христа, який воскрес, але і який вознісся, вони мають повну радість. «А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (Лук.24:52). Повна віра породжує повну радість. То ж виходить наскільки ми віруємо, наскільки довіряємо, настільки і радіємо? Можливо тому Христос говорить, що Він нам передає повну радість? І знаєте, коли радість дійсно високого гатунку, як гатунок радості перевіряється? Коли людина спроможна радіти в складних обставинах

РОЗДІЛ 3. ЩО ХРИСТОС РОБИТЬ НА НЕБІ?

Отже, Христос вознісся у небо. Поставимо важливе питання, для чого ж вознісся Спаситель?

1. Закінчення земної місії. Христос прийшов, щоби виконати Свою місію – спасіння людей. Спасіння не можливе без жертви Спасителя. Треба було, щоби хтось заплатив за прогріхи людські. В Старому Заповіті це були тварини. В Новому Заповіті – сам Син Божий приніс себе в жертву. І ось тепер, коли Христос пройшов все і 40 днів з’являвся учням, щоби вони, врешті решт, по справжньому увірували, Він вознісся у славі. «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1Тим.3:16). Це означає, що Спаситель виконав Свою місію, Він прославив Бога Отця. Він вознісся у славі, тому що виконав всю волю батька Небесного, виконав справу, яку Бог Отець Йому доручив. А чим ми прославили Бога? Чи розважаємо ми про те, що також повинні бути вознесенними, але лише у тому випадку, якщо прославимо Бога тим, що виконаємо все, що нам доручив Бог. Наприклад, про Давида сказано, що він послужив волі Божій спочив. Згадаємо слова Ап. Павла: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2Тим.4:7,8).

2. Показати нам куди саме ми підемо після переходу від земного життя у вічне. Як вже і казали, християни справжні підуть до неба. Якщо на землі обираємо Христа, то з Ним і вічно будемо.

3. Молиться за нас в небі. Готує нам оселі. «І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну» (Iван.12:32). «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. А куди Я йду дорогу ви знаєте» (Iван.14:1-4). Яким чином Спаситель готує нам оселі? З неба впливає на кожну свою дитину і молитвами і підтримкою.

4. Друге пришестя буде відбуватися саме з небес. Щоби прийти другий раз Христу потрібно було піти у небо. «А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дiї.1:10,11).

5. Показати умови, на своєму прикладі, при яких людина може потрапити на небо. «Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!» (Як.4:10). Пам’ятаєте, як раніше, коли літали на повітряних кулях, аеростатах, обов’язково, щоби набрати висоту, скидали зайвий вантаж? Щоби нам піти до неба, треба поскидати тягар гріхів, по саме вони не дадуть нам можливість злетіти, щоби прямувати до Божих осель, до Божого вічного царства. «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1Петр.5:6).
РОЗДІЛ 4. ЯК ПОТРАПИТИ НА НЕБО? ЕТАПИ

В Старому Заповіті було два випадки, коли праведних людей Бог забирав на небо навіть без етапу смерті. Першим був праведний Енох. «Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив» (Євр.11:5). Другим, пророк Ілля: «І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо… А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його… І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині» (2Цар.2:11,12). Але, В Старому Заповіті, такі випадки були поодинокі, точній, лише два випадки. А в Новому Заповіті маємо надію на вознесіння для кожного, хто обрав Христа за свого пастора та Спаса.

«І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський» (Iван.3:14). Щоби потрапити до неба Спасителю довелося пройти шлях, який ми всі повинні пройти. Цю дорогу можна вмістити в одне слово «послух». Земна дорога має свою географію. Я їду з пункту А в пункт Б. Ми їздили пару років тому в Миргород. Я подивився на карту, поставив спеціальну програму на мобільний, і сім’я вирушила в дорогу. Але є духовний маршрут який значно важливіше земних доріг – це духовний рух людини. На ньому також є свої дороговкази, але кінцевий пункт – небо, духовний світ.

Кожний наш послух, кожного разу, коли ми здаємо Божі іспити, ми наближаємося до Бога, ми вирівнюємо свої дороги, ми, ніби, підстроюємо свою дорогу під Божий план і таким чином очікуємо сміливо повернення до неба.

1. Послух. Спочатку Христу треба було прожити в повному послусі перед батьками, та перед Батьком Небесним, оскільки Син Божий на землі був повністю залежним від Творця. І це легко сказати, але, щоби зберегти послух, Христу довелося пройти страждання, зраду, знущання від людей, самотність і, врешті решт, розп’яття. «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних» (Фил.2:8-10).

2. Вірність та святість Христова. Без святості ніхто не побачить Господа.

3. Очікування Христа. «так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр.9:28). Один надзвичайно багатий християнин купив собі яхту і запросив свого брата у Христі покататися. В повному задоволенні володар супер дорогої яхти помітив: «Хоча б Христос не прийшов зараз, поки я не насолодився цією штукою». На що його друг, не без почуття гумору, помітив: «Ти не бійся. Навіть, якщо Христос прийде, Він тебе не візьме, бо друге пришестя винятково для тих, хто Його чекає».

ПИТАННЯ: 1) Чому небо це наша батьківщина? Як ви це відчуваєте і чи часто про це думаєте? 2) Прочитайте (Фил.3:20,21). Ваші думки з приводу цього вірша? 3) Як вознесіння може посилити нашу віру і як посилио віру учнів Христа? 4) Як наша радість пов’язана з вознесінням Христа і що таке повна радість? Чому повна радість пов’язана з повною вірою? Що таке повна віра? 5) Перелічить всі значення вознесіння Христа? 6) Христос вознісся у славі, тому що виконав волю Батька Небесного. Чим ви прославите Бога, коли прийде час переходу? Яку ви повинні виконати місію життя, щоби прославити Господа? 7) Щоби потрапити на небо, нам, щонайменше, потрібен послух і очікування Спасителя. Як ви чекаєте Христа? Чи можна вас назвати, в цілому, людиною, яка слухається Бога? 8) Які важливі цікаві думки ви взяли з цієї проповіді? Що вас надихнуло?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *