НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #100.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Просящему дай. «и кто захочет судиться с тобою и взять у тебя рубашку, отдай ему и верхнюю одежду; и кто принудит тебя идти с ним одно поприще, иди с ним два. Просящему у тебя дай, и от хотящего занять у тебя не отвращайся» (Матф.5:40-42). И вновь яркий и крайний образ который точно не следует воспринимать буквально. Недавно увидел женщину стоящую на коленях прямо на улице, сердце сжалось и рука потянулась положить в корзинку с фотографией больного ребенка несколько гривен. Немного пообщался с женщиной и удивился ее беззаботному выражению лица на котором не было и тени скорби. Пройдя квартал увидел точно так же стоящую на коленях женщину с такой же фотографией больного ребенка. Эта заповедь не призывает давать курильщику на очередную сигаретку, алкоголику на сто грамма, а наркоману на очередную дозу. Христос, таким парадоксальным образом, вбивает клин между жадностью, которая стала частью натуры человеческой и Божьей добротой, которая должна проявляться в верующем человеке. Не давать на грех, но и не закрывать свое сердце от нуждающегося. После сказанных Спасителем слов моя совесть уже не может просто так пройти мимо нуждающегося. И даже если подленький голосок шепчет: «Лицо просящего не вызывает доверия», совесть напоминает произнесенные слова Христа о необходимости помогать ближнему. И тогда отсекаешь жадность, как ту руку соблазняющую, вырываешь скупость, как тот глаз смотрящий не туда, и раскрываешься Божьей доброте, а Отец Небесный напоминает, — даже если тебя и обманут, Я вижу твое старание и не оставлю без помощи. И от этой мысли становится как то хорошо и спокойно даже когда приходится расставаться с такими дорогими, кровно заработанными денежками.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #100. Прохаючему дай. «А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього» (Матв.5:40-42). І знову яскравий і крайній образ який точно не слід сприймати буквально. Нещодавно побачив жінку, що стоїть навколішках прямо на вулиці, серце стислося і рука потягнулася покласти у кошик з фотографією хворої дитини кілька гривень. Трохи поспілкувався з жінкою і здивувався її безтурботному виразу обличчя на якому не було й тіні смутку. Пройшовши квартал побачив вже іншу жінку яка так само стояла навколішках з такою самою фотографією хворої дитини. Ця заповідь не закликає давати курцеві на чергову сигарету, алкоголіку на сто грам, а наркоману на чергову дозу. Христос, таким парадоксальним чином, вбиває клин між жадібністю, яка стала частиною натури людської, та Божої добротою, яка повинна проявлятися у віруючій людині. Не давати на гріх, але і не закривати своє серце від нужденного. Після сказаних Спасителем слів моя совість вже не може просто так пройти повз нужденного. І навіть якщо мерзотненький голосок шепоче: «Особа прохача не викликає довіри», совість нагадує вимовлені слова Христа про необхідність допомагати ближньому. І тоді відсікаєш жадібність, як ту руку яка спокушає, вириваєш скупість, як те око, яке дивиться не туди, і розкриваєшся назустріч Божій доброті, а Отець Небесний нагадує, — навіть якщо тебе і обдурять, Я бачу твоє старання і не залишу без допомоги. І від цієї думки стає як то добре і спокійно навіть коли доводиться розлучатися з такими дорогими, кровно заробленими грошиками.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *