НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #109.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Молитва «Отче наш»-4. «и прости нам долги наши, как и мы прощаем должникам нашим» (Матф.6:12). А вот с прощением уже вопрос посложнее. По планете земля ходит великое множество обиженных христиан даже не задумываясь о том, что само абсурдное словосочетание «обиженный христианин» звучит так же, как «жаркий холод» или «добрый скупердяй». Зеркальный духовный закон гласит, — действия Бога обусловлены нашими действиями к ближнему. Как я прощаю, так и Творец меня прощает. Если же я обижен, не видать прощения, как собственных ушей. Любовь к ближнему и Богу сосуществуют в одном сердцем и взаимосвязаны. И если есть обида на ближнего, замусоренное ненавистью и эгоизмом, гордостью и не прощением сердце уже не может питать чистой любви к Богу. Итак, первая мысль, любовь к ближнему есть отображение любви к Богу. Второе, — прощать следует даже тех, кто действительно унизил, причинил боль, действительно обидел, уже хотя бы потому что есть страх быть Богом непрошенным, быть отверженным Христом. И наконец, третья мысль, — прощать следует еще и как знак благодарности Богу за то, что Он нас однажды простил. Как можно не прощать, когда тебя же за такие же грехи, а может быть за гораздо худшие, простили? Казалось бы сказано все, но не дает покоя слово «долги». Не деньги же мы должны Богу? Это что же выходит, что все наши грехи делают нас должниками перед Богом? А быть должником так неприятно. Это тяжесть, это беспокойство, это психологическое давление, это постоянно сверлящая мысль о долге, который нужно возвращать. Может быть люди сами себе жизнь усложняют? Не легче ли простить всем должниками искренне, безусловно, от всего сердца, и спать спокойно наслаждаясь миром с Богом и с ближними. Ну что, будем булыжник обид отваливать от сердца или будем наслаждаться ролью обиженного, униженного и оскорбленного, продолжая считать, что мир наполнен несправедливостью и в этом несправедливом мире есть один светлый человек, разумеется, я?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #109. Молитва «Отче наш»-4. «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Матв.6:12). А ось з прощенням вже питання складніше. По планеті земля ходить безліч скривджених християн навіть не замислюючись про те, що саме абсурдне словосполучення «ображений християнин» звучить так само, як «спектоний холод» або «добрий скупердяй». Дзеркальний духовний закон говорить, — дії Бога обумовлені нашими діями до ближнього. Як я прощаю, так і Творець мене прощає. Якщо ж я ображений, не бачити вибачення, як власних вух. Любов до ближнього і Бога співіснують в одному серці і взаємопов’язані. І якщо є образа на ближнього, засмічене ненавистю і егоїзмом, гордістю і не прощенням, серце вже не може живити чистої любові до Бога. Отже, перша думка, любов до ближнього є відображенням любові до Бога. Друге, — прощати слід навіть тих, хто дійсно принизив, заподіяв біль, дійсно образив, уже хоча б тому що є страх бути Богом непрощенним, бути відкинутим Христом. І нарешті, третя думка, — прощати слід ще і на знак подяки Богу за те, що Він нас одного разу пробачив. Як можна не прощати, коли тебе ж за такі ж гріхи, а може бути за набагато гірші, пробачили? Здавалося б сказано все, але не дає спокою слово «борги». Не гроші ж ми повинні Богові? Це що ж виходить, що всі наші гріхи роблять нас боржниками перед Богом? А бути боржником так неприємно. Це тягар, це занепокоєння, це психологічний тиск, це постійно свердляча думка про борг, який потрібно повертати. Може бути люди самі собі життя ускладнюють? Чи не легше пробачити всім боржниками щиро, безумовно, від щирого серця, і спати спокійно насолоджуючись миром з Богом та з ближніми. Ну що, будемо кругляк образ відвалюватися від серця або будемо задовольнятися роллю скривдженого, приниженого і ображеного, продовжуючи вважати, що світ наповнений несправедливістю і в цьому несправедливому світі є лише одна світла людина, зрозуміло, я?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *