НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #112.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Тайно или явно. «Также, когда поститесь, не будьте унылы, как лицемеры, ибо они принимают на себя мрачные лица, чтобы показаться людям постящимися. Истинно говорю вам, что они уже получают награду свою. А ты, когда постишься, помажь голову твою и умой лице твое, чтобы явиться постящимся не пред людьми, но пред Отцом твоим, Который втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе явно» (Матф.6:16-18). Люди играют разные роли. Кто-то играет роль святого больше заботясь, о превозношении своих духовных подвигов, о собственной славе, чем об угождении Богу. Кто-то играет роль страдальца, чтобы вызывать жалось, сочувствие, таким образом выдавливая из людей внимание и любовь к себе. Фарисеи же умудрились объединить эти две роли одновременно вызывая к себе и сочувствие за постные страдания и восхищение высоким духовным уровнем постящихся. А чтобы усилить эффект нужно еще и с мрачным лицом ходить. Пусть видят печать страданий, пусть слушать мои вздохи, пусть понимают, как мне тяжело. Низкопробной театральной игрой Бога и не удивить и не обмануть. Хочешь угодить людям, продолжай играть мученика, а хочешь по настоящему Богу угодить спрячь сложности поста за бодрым видом, умой лицо, намажь голову. Какой же тогда смысл, если люди мной не восторгаются? Вот здесь и наступает момент истины. Либо угождаешь Богу, тогда делай тайно. Либо людям, ну тогда продолжай играть плохую роль в плохом спектакле под названием, — мой религиозный подвиг. Остается удивляться изысканным формам гордыни. Даже пост, даже молитва, даже обращение к Богу могут иметь целью самопросавление. Что может быть хуже чем прославлять себя используя для этого Бога? Не стоит использовать Бога для своей славы, но нужно использовать себя для славы Божьей!

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #112. Таємно або явно. «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матв.6:16-18). Люди грають різні ролі. Хтось грає роль святого більше піклуючись про звеличування своїх духовних подвигів, про власну славу, ніж про догоджання Богу. Хтось грає роль страждальця, щоб викликати співчуття, таким чином видавлюючи з людей увагу і любов до себе. Фарисеї ж примудрилися об’єднати ці дві ролі одночасно викликаючи до себе і співчуття за пісні страждання і захоплення високим духовним рівнем тих, хто поститься. А щоб підсилити ефект потрібно ще і з похмурим обличчям ходити. Нехай бачать печать скорботи, нехай слухають мої зітхання, нехай розуміють, як мені важко. Низькопробної театральної грою Бога і не здивувати і не обдурити. Хочеш потрапити людям, продовжуй грати мученика, а хочеш по справжньому Богу догодити заховай складності поста за бадьорим виглядом, вмий обличчя, намаж голову. Який же тоді сенс, якщо люди мною не захоплюються? Ось тут і настає момент істини. Або догоджаєш Богу тоді роби таємно. Або людям, ну тоді продовжуй грати погану роль в поганому спектаклі під назвою, — мій релігійний подвиг. Залишається дивуватися вишуканим формам гордині. Навіть піст, навіть молитва, навіть звернення до Бога можуть мати на меті самопросавлення. Що може бути гірше ніж прославляти себе використовуючи для цього Бога? Не варто використовувати Бога для своєї слави, але використовуйте себе для слави Божої!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *