НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #116.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Не заботьтесь. «Посему говорю вам: не заботьтесь для души вашей, что вам есть и что пить, ни для тела вашего, во что одеться. Душа не больше ли пищи, и тело одежды? Взгляните на птиц небесных: они ни сеют, ни жнут, ни собирают в житницы; и Отец ваш Небесный питает их. Вы не гораздо ли лучше их? Да и кто из вас, заботясь, может прибавить себе росту хотя на один локоть? И об одежде что заботитесь? Посмотрите на полевые лилии, как они растут: ни трудятся, ни прядут; но говорю вам, что и Соломон во всей славе своей не одевался так, как всякая из них; если же траву полевую, которая сегодня есть, а завтра будет брошена в печь, Бог так одевает, кольми паче вас, маловеры!» (Матф.6:25-30). Слово «заботиться» переводится с языка оригинала, как беспокоиться. Беспокойство происходит от неуверенности в завтрашнем дне, от того, что человек полагается исключительно на себя. А на кого же тогда надеяться, как не на себя? Надеяться нужно и на себя, но прежде всего на Бога. Трудиться нужно, зарабатывать деньги и обеспечивать себя и семью нужно и тот кто этого не делает безответственный человек. Паникующий, переживающий за материальное обеспечение настолько, что не находит время позаботиться о вечной душе, впадает в такую суету, которая поглощает всего человека целиком и не оставляет места для вечности. Такой человек не имеет покоя, не имеет радости, не живет жизнью, а лишь тонет в бесконечных потоках переживаний и страхов. Христос предлагает посмотреть на птиц небесных. Они не бездельничают, ищут себе корм и находят, потому что даже о них заботится Отец Небесный. Далее, в качестве примера, красота полевых лилий, о которых заботиться Бог и одевает столь прекрасно, что красота одежд богатейшего человека на земле Соломона, не могла сравниться с красотой полевой травы.
Волнуясь, суется, по большому счету, человек ничего кардинально не меняет. Разве наши заботы могут, например, повлиять на рост или на склад ума, на способности, темперамент и таланты? Так и хочется спросить беспокоящихся, разве не будет тот, кто заботиться о траве, о птицах, тем более заботиться о венце Своего творения? Так что же, спросит привередливый читатель, не заботиться вовсе, не работать, не искать заработка, и полагаться, что Бог как-нибудь прокормит? Нет и еще раз нет. Трудиться и быть спокойным, искать работы и надеяться на Бога, разрешать сложные конфликты и знать, что Бог поможет. Вот такой человек, который работает, но не беспокоиться, разрешает сложности, но остается спокойным, потому что полагается на помощь Всемогущего, является настоящим, высокой пробы христианином. А впрочем, такой высокой пробы, Христос ожидает от каждого иначе бы не оставил нам заповедь «не беспокоиться».

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #116. Не піклуйтеся. «Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!» (Матв.6:25-30). Слово «піклуватися» перекладається з мови оригіналу, як турбуватися. Занепокоєння походить від невпевненості в завтрашньому дні, від того, що людина покладається виключно на себе. А на кого ж тоді сподіватися, як не на себе? Сподіватися потрібно і на себе, але перш за все на Бога. Трудитися потрібно, заробляти гроші і забезпечувати себе і сім’ю потрібно і той хто цього не робить безвідповідальна людина. Той, хто панікуючий за матеріальне забезпечення не знаходить час подбати про вічну душу, впадає в таку метушню, яка поглинає всю людину цілком і не залишає місця для вічності. Така людина не має спокою, не має радості, не живе життям, а лише тоне в нескінченних потоках переживань і страхів. Христос пропонує подивитися на небесних птахів. Вони не байдикують, шукають собі корм і знаходять, тому що навіть про них піклується Отець Небесний. Далі, як приклад, краса польових лілій, які Бог одягає настільки прекрасно, що навіть краса одягу найбагатшої людини на землі Соломона, не могла зрівнятися з красою польової трави.
Хвилюючись, займаючись метушнею, за великим рахунком, людина нічого кардинально не змінює. Хіба наші турботи можуть, наприклад, вплинути на зростання або на склад розуму, на здібності, темперамент і таланти? Так і хочеться запитати тих, хто турбуються, хіба не буде Той, хто піклується про траву, про птахів, тим більше дбати про вінця Свого творіння? Так що ж, запитає вибагливий читач, не піклуватися зовсім, не працювати, не шукати заробітку, і чекати, що Бог як-небудь прогодує? Ні і ще раз ні. Трудитися і бути спокійним, шукати роботи і сподіватися на Бога, вирішувати складні конфлікти і знати, що Бог допоможе. Ось така людина, яка працює, але не турбується, вирішує складності, але залишається спокійною, тому що покладається на допомогу Всемогутнього, є справжнім, високої проби християнином. А втім, такої високої проби, Христос чекає від кожного інакше б не залишив нам заповідь «не турбуватися»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *