НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #130.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«И когда Иисус окончил слова сии, народ дивился учению Его, ибо Он учил их, как власть имеющий, а не как книжники и фарисеи» (Матф.7:28,29). И все таки люди чувствовали, слышали, понимали, что Тот, Кто их учит больше чем обычный религиозный учитель. В тех крах, в те древние времена было обычным делом встретить бродячего религиозного учителя. Книжники блестяще знали тексты Ветхого Завета. Фарисеи, изо всех сил старались, пусть с сильно смещенным акцентом на внешние атрибуты религии, на вторичное, выполнять Божьи заповеди и предписания старцев. Людей едва ли можно было удивить проповедью о Боге. Но слова Христа поражали людей силой, потому что Христос и есть воплощенное слово, потому что Христос произносил те слова, которые были Его сущностью, те слова, которые Он сам безукоризненно выполнял. У Христа не было зазора, несоответствий, не совпадений между произнесенным словом и жизнью. Может быть в этом секрет силы человека, когда он учит других только тому, что сам со всею точностью, скрупулезностью и бескомпромиссностью выполняет? Но у Спасителя был еще один секрет силы так поражавшей слушателей. Во Христе не было греха, а ведь именно грех делает произнесенное слово лишенным силы, лицемерным, не искренним, по одной простой причине. За каждым произнесенным словом есть определенная энергия. Скажем, речь человека убежденного своей энергетикой значительно отличается и превосходит речь человека, не верящего и не живущего так, как говорит. За словам Христа бесконечной силы энергия самого Творца, потому что у Святого между словом, делом и Богом нет такого препятствия, как грех.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #130.
«І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні» (Матв.7:28,29). І всеж таки люди відчували, чули, розуміли, що Той, Хто їх навчає більше ніж звичайний релігійний учитель. У тих крах, в ті давні часи було звичайною справою зустріти бродячого релігійного вчителя. Книжники блискуче знали тексти Старого Завіту. Фарисеї, щосили намагалися, нехай з сильно зміщеним акцентом на зовнішні атрибути релігії, на вторинне, виконувати Божі заповіді і приписи старців. Людей навряд чи можна було здивувати проповіддю про Бога. Але слова Христа вражали людей силою, тому що Христос і є втілене слово, тому що Христос вимовляв ті слова, які були Його сутністю, ті слова, які Він сам бездоганно виконував. У Христа не було зазору, невідповідностей між вимовленим словом і життям. Може бути саме у цьому секрет сили людини, коли він вчить інших тільки тому, що сам з усією точністю, скрупульозністю і безкомпромісністю виконує? Але у Спасителя був ще один секрет сили яка так вражала слухачів. У Христі не було гріха, але ж саме гріх робить вимовлене слово позбавленим сили, лицемірним, не щирим, по одній простій причині. За кожним вимовленим словом є певна енергія. Скажімо, мова людини переконаного своєю енергетикою значно відрізняється і перевершує мову людини, що не вірить і не живе так, як говорить. За словами Христа нескінченної сили енергія самого Творця, тому що у Святого між словом, справою і Богом не стоїть перешкодою гріх.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *