НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #134.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Придя в дом Петров, Иисус увидел тещу его, лежащую в горячке, и коснулся руки ее, и горячка оставила ее; и она встала и служила им» (Матф.8:14,15). Петр доказал, что можно жить в одном доме с тещей и оставаться святым. Христос не мог пройти мимо несчастной женщины находящейся в горячке. Казалось бы, цель прихода в дом Петра иная, но любовь Божья не бывает безразлична к страдающим. Конечно же, Христос мог исцелить и не касаясь руки больной женщины, но это прикосновение всегда напоминает нам, о Божьем прикосновении к сердцу, к душе, как ответу Творца на наши просьбы, на нашу боль. Но Бог дает больше чем мы просим, о чем помышляем. Похоже, теще так плохо, что она не в состоянии даже просить у Бога помощи. И видя это, хорошо понимая глубинные состояния души и болезни тела, Христос прикасается к теще даже без ее просьбы. Горячка оставляет не выдерживая прикосновения Того, кто есть подлинная жизнь. Болезнь обращается в бегство, потому что подлинная жизнь не разрушает, но восстанавливает, влияя не только на дух человека, но и на тело. Наверное, в масштабах человечества, люди не о чем так часто не просят, как об исцелении от болезни останавливающий обычный поток жизни. Но будут ли те, кто получит исцеление, реагировать так же, как теща Петра, которая в следующий мгновение, после осознания радости исцеления, начала служить Христу и Апостолам? А может быть в этом весь секрет исцеления? Может быть, Христос потому и исцелил, что увидел, как эта женщина, вставши с одра болезни, поняла великую истину, — лучшая благодарность Богу это служение Ему и Его служителям, работающим на построение Царства Божьего?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #134.
«Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала!» (Матв.8:14,15). Петро довів, що можна жити в одному будинку з тещею і залишатися святим. Христос не міг пройти повз нещасної жінки, яка знаходилася в гарячці. Здавалося б, мета приходу в будинок Петра інша, але любов Божа не буває байдужа до страждаючих. Звичайно ж, Христос міг зцілити і не торкаючись руки хворої жінки, але це дотик завжди нагадує нам, про Божий дотик до серця, до душі, як відповіді Творця на наші прохання, на нашу біль. Але Бог дає більше ніж ми просимо та думаємо. Схоже, тещі так погано, що вона не в змозі навіть просити у Бога допомоги. І бачачи це, добре розуміючи глибину стану душі і хвороби тіла, Христос торкається до тещі навіть без її прохання. Гарячка залишає не витримуючи дотику Того, хто є справжнє життя. Хвороба звертається до втечі, тому що справжнє життя не руйнує, але відновлює, впливаючи не тільки на дух людини, а й на тіло. Напевно, в масштабах людства, люди не про що так часто не просять, як про зцілення від хвороби, яка зупиняє звичайний потік життя. Але чи будуть ті, хто отримає зцілення, реагувати так само, як теща Петра, яка в наступну мить, після усвідомлення радості зцілення, почала служити Христові і апостолам? А може бути в цьому весь секрет зцілення? Може бути, Христос тому і зцілив, що побачив, як ця жінка, вставши з одра хвороби, зрозуміла велику істину, — найкраща подяка Богу це служіння Йому і Його служителям працюючим на побудову Царства Божого?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *