НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #136.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Тогда один книжник, подойдя, сказал Ему: Учитель! я пойду за Тобою, куда бы Ты ни пошел. И говорит ему Иисус: лисицы имеют норы и птицы небесные — гнезда, а Сын Человеческий не имеет, где приклонить голову. Другой же из учеников Его сказал Ему: Господи! позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего. Но Иисус сказал ему: иди за Мною, и предоставь мертвым погребать своих мертвецов» (Матф.8:19-22). Какая преданность, какая готовность следовать Учителю до конца, до смерти! Можно только восхититься, да вот только Христа эмоционально — пафосными речами не проведешь. На первый взгляд кажется невероятно странным, что Спаситель отвечает чуть ли не отказом, а точнее предупреждением, вместо того, чтобы ликовать о новом преданном ученике. Бог смотрит сквозь произнесенные слова в самое сердце. И знал Он, что клянущийся в готовности идти на смерть ради Учителя, ни за что не променяет личный комфорт на скитания ради истины. Диван, отбивная, монитор, — в этих трех словах вся практическая философия жизни многих и многих христиан. Вот поэтому, сердцеведец Сын Божий точно очерчивает проблему по которой книжник не сможет быть Его последователем. Судьба Моя, — словно говорит Христос, будет полна лишений. Даже птицы и звери имеют норы и гнезда, — а для Меня люди не найдут ночлег, что собственно и началось с самого момента рождения Спасителя.
Второй последователь уже не так страстен, но более рассудочен. Если в первом случае Христос останавливает предупреждением Своего ученика, то во втором, наоборот, вдохновляет идти за Собой. Сын досматривающий родителей до смерти, — еще один образ добропорядочности. Такая миссия могла тянуться годами, иногда десятилетиями. Отсюда категоричная и хлесткая реплика Христа о том, что мертвые должны заботиться о мертвых делах. Произнеси такие слова в наше время кому-нибудь из современных христиан, они тебя либо убьют, либо покинут навсегда. Христос не боялся ни первого ни второго. Он знал, что на кону спасение человека, человечества и дорого каждое мгновение. Кто понял, что на земле есть один вопрос, одно дело, которому все должно быть подчинено, тот посвятит себя духовному следованию за Христом, спасению, оставив мертвым заниматься своими мертвыми делами.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #136.
«І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити… А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!» (Матв.8:19-22). Яка відданість, яка готовність слідувати за Вчителем до кінця, до смерті! Можна тільки захоплюватися, та ось тільки Христа емоційно — пафосними промовами не візьмеш. На перший погляд здається неймовірно дивним, що Спаситель відповідає мало не відмовою, а точніше попередженням, замість того, щоб радіти про нового відданого учня. Бог дивиться крізь вимовлені слова в саме серце. І знав Він, що той, хто клянеться в готовності йти на смерть заради Вчителя, ні за що не проміняє особистий комфорт на поневіряння заради істини. Канапа, відбивна, монітор, — в цих трьох словах вся практична філософія життя багатьох і багатьох християн. Ось тому, серцезнавець Син Божий точно окреслює проблему по якій книжник не зможе бути Його послідовником. Доля Моя, — немов говорить Христос, буде сповнена поневірянь. Навіть птахи і звірі мають нори і гнізда, — а для мене люди не знайдуть нічліг, що власне і почалося з самого моменту народження Спасителя.
Другий послідовник вже не такий пристрасний, але більш умисло́вий. Якщо в першому випадку Христос зупиняє попередженням Свого учня, то в другому, навпаки, надихає йти за Собою. Син додивлятися батьків до смерті, — ще один образ доброчесності. Така місія могла тягнутися роками, іноді десятиліттями. Звідси категорична і хльостка репліка Христа про те, що мертві повинні піклуватися про мертві справи. Вимови такі слова в наш час кому-небудь із сучасних християн, вони тебе або вб’ють, або покинуть назавжди. Христос не боявся ні першого ні другого. Він знав, що на кону порятунок людини, людства і дорога кожна мить. Хто зрозумів, що на землі є одне питання, одна справа, якому все повинно бути підпорядковане, той присвятить себе духовному прямуванню за Христом, порятунку, залишивши мертвим займатися своїми мертвими справами.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *