НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #137.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«И когда вошел Он в лодку, за Ним последовали ученики Его. И вот, сделалось великое волнение на море, так что лодка покрывалась волнами; а Он спал. Тогда ученики Его, подойдя к Нему, разбудили Его и сказали: Господи! спаси нас, погибаем. И говорит им: что вы так боязливы, маловерные? Потом, встав, запретил ветрам и морю, и сделалась великая тишина» (Матф.8:23-26). Бесспорно, страх великая сила. Даже когда рядом Сын Божий, сильный шторм, волны накрывающие лодку, накрывают страхом души профессиональных рыбаков. Когда ты один на один со стихией, когда соленная морская вода заливает единственную надежду на спасение, маленькую, но как оказалось, не такую уж устойчивую лодку, тогда парализуется всякое доверие Всевышнему. Видевшие виды рыбаки были не на шутку испуганы, но их поразило не столько разбушевавшееся море, сколько спящий Христос. В этот момент они чувствовали себя словно незащищенные дети оставленные родителями на шумной улице мегаполиса. С одной стороны давящий страх, с другой безразличие Христа, во время смертельной опасности. Спокойно спящий в лодке, словно бросает вызов суровым, многоопытным рыбакам. Перекрикивая рев стихии, и преодолевая собственный стыд, ученики в панике, нервно будят Учителя с мольбой о спасении. На что Христос, сохраняя безмятежность, не просто указывает на трусость будущих Апостолов, но открывает сам корень всякого страха – маловерие. Усиливающаяся вера – симметрично уменьшает страх и наоборот увеличивающийся страх признак испаряющейся веры. Не с неодушевленным морем говорит Христос, но, как Бог, повелевает законам, двигающим стихии, сейчас покориться Его Всемогуществу. Море, как раненый воин, обмякло, притихло, успокоилось, не дерзая сопротивляться воле Творца. И сделалась великая тишина, которая и через тысячелетия показывает нам состояние души, которая внешне подвергается невероятному воздействию сложных обстоятельств, а внутри, полагаясь на власть и любовь Бога, сохраняет великую тишину даже во время смертельной бури. Там где Христос и там где душа вполне полагается на Его силу, могущество и власть, там царит великая тишина.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #137.
«І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав… І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…» (Матв.8:23-26). Безперечно, страх велика сила. Навіть коли поруч Син Божий, сильний шторм, хвилі накривають човен, накривають страхом душі професійних рибалок. Коли ти на одинці зі стихією, коли солена морська вода заливає єдину надію на порятунок, маленький, але, як виявилося, не такий вже стійкий човен, тоді паралізується будь-яка довіра Всевишньому. Рибалки з великим досвідом були не на жарт перелякані, але їх вразило не стільки розбурхане море, скільки сплячий Христос. У цей момент вони відчували себе немов незахищені діти, яких залишили батьки на галасливій вулиці мегаполісу. З одного боку тисне страх, з іншого байдужість Христа, під час смертельної небезпеки. Спокійно сплячий в човні, немов кидає виклик суворим, досвідченим рибалкам. Перекрикуючи рев стихії, і долаючи власний сором, учні в паніці, нервово будять Вчителя з благанням про порятунок. На що Христос, зберігаючи безтурботність, не просто вказує на боягузтво майбутніх Апостолів, але відкриває саме коріння усякого страху — маловірство. Посилюється віра — симетрично зменшується страх і навпаки, збільшується страх випаровується віри. Не з неживим морем говорить Христос, але, як Бог, велить законам, що рухають стихії, зараз скоритися Його всемогутності. Море, як поранений воїн, обм’якло, притихло, заспокоїлося, та не дерзало чинити опір волі Творця. І тиша велика настала, яка і через тисячоліття показує нам стан душі, яка по справжньому вірить. Така душа не піддається зовнішніми ознакам впливу неймовірно складних обставин, а всередині, покладаючись на владу і любов Бога, зберігає велику тишу навіть під час смертельної бурі.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *