НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #141.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Народ же, видев это, удивился и прославил Бога, давшего такую власть человекам. Проходя оттуда, Иисус увидел человека, сидящего у сбора пошлин, по имени Матфея, и говорит ему: следуй за Мною. И он встал и последовал за Ним» (Матф.9:8,9). Ну хорошо, увидел народ, как Христос простил прокаженного и как тот пошел к своим родным, и что дальше? Сколько людей рыдали на фильме «Страсти Христовы» и снова все тот же вопрос, — что дальше? На это можно возразить, — но ведь мы же не спрашиваем у человека в музее рассматривающего картину Леонардо да Винчи «Мона Лиза», что дальше? Ничего. Просто посмотрел и все. Может быть в этом и весь духовный ужас человечества, что они посмотрели на Христа, как та толпа и ничего. Может быть даже сказали: «Слава Богу!», но вернулись к своим обыденным делам, напрочь забывая о том, зачем вообще пришел на землю Мессия? Христос, как всегда, поступает самым парадоксальным образом. Он приглашает следовать за Собой самую не подходящую фигуру, — сборщика налогов Матфея. Таких людей презирали за их работу на римских оккупантов. Эти люди сколачивали себе неплохое состояние на разнице между тем, что требовал Рим и что брал сам сборщик. Почему Матфей, оставив выгодную должность, оставив прикрытие римской властью, шагнув еще ближе к презрению, все бросает говоря «да» такому короткому, без эмоциональному призыву Спасителя: «Следуй за Мной»? Потому что знал, ожидают его страдания, непонимание, лишения, потеря комфорта и сверхприбылей, но в отличии от тех, кто рассматривал Христа как картину в музее, Матфей понял, — Бог пришел, чтобы за Ним шли люди, отсекая на христианском пути все греховное, очищаясь, преображаясь в образ Учителя. Он понял, что к нему обращается сама истина, сам сияющий вечным светом Бог. Все, что нужно было сделать, теперь уже бывшему налоговому инспектору, встать и пойти за Спасителем в благословенную неизвестность окутанную Божьей любовью. Презираемый всеми сделал шаг к Богу, а значит к своему вечному величию став выдающимся Евангелистом. А остальные, те кто презирал, так и остались пустыми зеваками. Они не поняли главного, — с Богом не те, кто бездейственно смотрят на Его иконные изображения, а те, кто идут вслед за Ним, даже если в прошлом они были налоговыми инспекторами. Или зевака или ученик, или стоишь или идешь за Богом, или спишь или живешь, или с Ним или без Него.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #141.
«А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!… А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним» (Матв.9:8,9). Ну добре, побачив народ, як Христос простив прокаженого і як той пішов до своїх рідних, і що далі? Скільки людей ридали на фільмі «Страсті Христові» і знову все те ж питання, — що далі? На це можна заперечити, — але ж ми не питаємо у людини в музеї, яка розглядає картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», що далі? Нічого. Просто подивилася і все. Може бути в цьому і весь духовний жах людства, що вони подивилося на Христа, як той натовп і нічого? Може бути навіть сказали: «Слава Богу!», але повернулися до своїх звичайних справ, геть забуваючи про те, навіщо взагалі прийшов на землю Месія? Христос, як завжди, вчиняє парадоксально. Він запрошує слідувати за Собою саму най найнепідходячу фігуру, — збирача податків Матвія. Таких людей зневажали за їх роботу на римських окупантів. Ці люди збивали собі непогані статки на різниці між тим, що вимагав Рим і що брав сам збирач. Чому Матвій, залишивши вигідну посаду, залишивши прикриття римською владою, ступивши ще ближче до презирства, все кидає кажучи «так» такому короткому, без емоційного заклику Спасителя: «Йди за Мною»? Бо знав, очікують його страждання, нерозуміння, втрата комфорту і надприбутків, але на відміну від тих, хто розглядав Христа як картину в музеї, Матвій зрозумів, — Бог прийшов, щоб за Ним ішли люди, відсікаючи на християнському шляху все гріховне , очищаючись, перетворюючись в образ Учителя. Він зрозумів, що до нього звертається сама істина, сам сяючий вічним світлом Бог. Все, що потрібно було зробити, тепер уже колишньому податковому інспектору, встати і піти за Спасителем в благословенну невідомість оповиту Божою любов’ю. Той кого всі зневажали зробив крок до Бога, а значить до своєї вічної величі ставши видатним євангелістом. А решта, ті хто зневажав, так і залишилися порожніми роззявами. Вони не зрозуміли головного, — з Богом не ті, хто бездіяльно дивляться на Його іконні зображення, а ті, хто йдуть слідом за Ним, навіть якщо в минулому вони були податковими інспекторами. Або роззява або учень, або стоїш або йдеш за Богом, або спиш або живеш, або з Ним або без Нього.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *