НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #147.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«И когда пришел Иисус в дом начальника и увидел свирельщиков и народ в смятении, сказал им: выйдите вон, ибо не умерла девица, но спит. И смеялись над Ним. Когда же народ был выслан, Он, войдя, взял ее за руку, и девица встала. И разнесся слух о сем по всей земле той» (Матф.9:23-26). В тот момент, когда умирала дочь начальника, когда до смерти оставались считанные мгновения и еще что-то можно было изменить, Христос остановился, чтобы уделить внимание страдавшей кровотечением. На пороге свирельщики деловито готовили инструменты к погребальным песням об безвременно ушедшей. Они привыкли к своему ремеслу и вид трупа не вызывал у них того ужаса, которые витал над людьми молча стоявшими во дворе начальника. Смерть сама по себе заставляет думать о конечности бытия, тем более смерть победившая молодость, подчеркнуто заявляла о своих правах на каждого, даже если ты молод, полон планов и прекрасен внешне. Христос, войдя в дом начальника, без лишних объяснений, твердо просит всех выйти добавляя, что девушка лишь спит. Как спит? У нее нет пульса, кровь остановилась, она лежит бездыханна, сердце перестало биться несколько часов назад . В этом теле нет жизни в отличии от спящего. Над безумным Учителем откровенно смеются, пренебрегая похоронным этикетом. И все же, почувствовав невероятную власть в голосе, послушно выходят из дому. В напряженной воцарившейся тишине, торжественно, Христос прикасается к трупу девушки. Жизнь вечная словно вступает в схватку со смертью. Сердце медленно возобновляет свою работу, загустевшая кровь все быстрее и быстрее возобновляет циркуляцию, пульс, движение, медленно открываются глаза. Мрачные объятия разжаты победившей подлинной жизнью. Но ведь это невозможно! Нет на земле того, кто был бы сильнее смерти! Она забирает всех и все равны перед ней. Тот, Кто из ничего создал все, Тот, Кто тьму сделал светом, Кто вдохнул в прах жизнь, и в бездушное человеческое тело душу живую, Тот открыл врата смерти, чтобы жизнь Божественная побеждала везде и всюду. Пройдет несколько лет и сам Христос воскреснет навечно, а затем столетия, тысячелетия и Его ученики воскреснут. Девушка, вставшая со смертного одра, напоминание всему человечеству, что смерть лишь сон, долгий сон, за которым насупит пробуждение. И дай Боже, чтобы в вечности наши открывшиеся глаза увидели перед собой не геенну огненную, а доброе лицо Спасителя, который так же, как к девушке, прикоснется и тихо, нежно, словно отец ребенку, скажет: «Ты уже дома. Просыпайся. Сон прошел навсегда».

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #147.
«А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! І вістка про це розійшлася по всій тій країні” (Матв.9:23-26). У той момент, коли вмирала дочка начальника, коли до смерті залишалися лічені миті і ще щось можна було змінити, Христос зупинився, щоб приділити увагу тій, яка страждала кровотечею. На порозі сопілкарі діловито готували інструменти до похоронних пісень про дівчину, яка передчасно пішла з життя. Вони звикли до свого ремесла і вид небіжчика не викликав у них того жаху, який витав над людьми, що мовчки стояли у дворі начальника. Смерть сама по собі змушує думати про кінцевість буття, тим більше смерть, яка перемогла молодість, підкреслено заявляла про свої права на кожного, навіть якщо ти молодий, сповнений планів і прекрасний зовні. Христос, увійшовши в будинок начальника, без зайвих пояснень, твердо просить всіх вийти додаючи, що дівчина лише спить. Як спить? У неї немає пульсу, кров зупинилася, вона померла, серце перестало битися кілька годин тому. У цьому тілі немає життя на відміну від сплячого. Над божевільним Учителем відверто сміються, нехтуючи похоронним етикетом. І все ж, відчувши неймовірну владу в голосі, слухняно виходять з дому. У напруженій тиші, урочисто, Христос торкається до трупа дівчини. Вічне життя немов вступає в сутичку зі смертю. Серце повільно відновлює свою роботу, загусла кров все швидше і швидше відновлює циркуляцію, пульс, рух, повільно відкриваються очі. Похмурі обійми розтиснуті перемога за справжнім життям. Але ж це неможливо! Немає на землі того, хто був би сильнішим за смерть! Вона забирає всіх і всі рівні перед нею. Той, Хто з нічого створив все, той, Хто темряву зробив світлом, Хто вдихнув в прах життя, і в бездушне людське тіло душу живу, той відкрив браму смерті, щоб життя Божественне перемогло всіх і всюди. Пройде кілька років і сам Христос воскресне навічно, а потім століття, тисячоліття і Його учні воскреснуть. Дівчина, яка стала зі смертного одра, нагадування всьому людству, що смерть лише сон, довгий сон, за яким насупить пробудження. І дай Боже, щоб у вічності наші очі, що відкриються, побачать перед собою не геєну вогненну, а добре обличчя Спасителя, який так само, як до дівчини, доторкнеться і тихо, ніжно, немов батько дитині, скаже: «Ти вже вдома. Прокидайся. Сон пройшов назавжди».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *