НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #149.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

  «Когда же те выходили, то привели к Нему человека немого бесноватого. И когда бес был изгнан, немой стал говорить. И народ, удивляясь, говорил: никогда не бывало такого явления в Израиле. А фарисеи говорили: Он изгоняет бесов силою князя бесовского. И ходил Иисус по всем городам и селениям, уча в синагогах их, проповедуя Евангелие Царствия и исцеляя всякую болезнь и всякую немощь в людях» (Матф.9:32-35). Больных исцелял – удивляло. Мертвых воскрешал — поражало воображение. Сейчас задача не менее сложная. Перед Христом бесноватый. Стеклянный взгляд, учащенное дыхание вселенского зла, скрюченные руки, конвульсии, истошное рычание и богохульные выкрики. Кто видел бесноватых, тот знает, как стынет в жилах кровь при виде существа из темного мира, вселившегося в тело человека и смотрящего на тебя сверлящим взглядом падшего ангела. Каждое изгнание демонов — схватка между Божественной силой и обреченной агрессией князя тьмы. Демон, задыхаясь в замкнутом пространстве души, не выдерживая удара святой молитвы, выскакивает с воплем побежденного. Все, что так шокировало народ, чего никогда не видели в своей жизни во всех пределах Израиля, описывается простыми словами: «бес был изгнан, немой стал говорить». Что может еще так изумить, восхитить и породить радость среди людей, наблюдающих Христа исцеляющего, воскрешающего, изгоняющего бесов? Зло, в трех ипостасях: болезни, смерти и бесноватости, бежит от Христа, признавая свое полное бессилие, перед вечным жизнеутверждением Творца, победоносно наступающего на царство дьявола. Но ядом зависти брызжут фарисеи не могущие успокоиться, видя, как чаша религиозной влиятельности и духовной силы Сына Божьего перевешивает их жалкие и лицемерные потуги быть учителями народа. Они чувствовали, что с каждым мощным духовным проявлением Христа их авторитет рассыпался на глазах, как песочный дворец сметаемый порывами сильного ветра. А обвинения в изгнании бесов дьявольской силой, даже простым обывателям и зевакам, казались жалкими и неубедительными. Христос каждым своим шагом утверждал великую истину, — сколько бы зло не наводило ужас и сколько бы не изощрялось в привлекательности, сколько бы не рядилось в ультрасовременные формы культурного сатанизма с его ложной справедливостью и греховной свободой, оно будет побеждено потому что Божественная любовь, в конечном итоге, поглотит смерть так же, как вечность поглотит временное. Об этом и продолжал проповедовать Христос.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #149.
«Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів. І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку» (Матв.9:32-35). Хворих зціляв — дивувало. Мертвих воскрешав — вражало уяву. Зараз завдання не менш складне. Скляний погляд, прискорене дихання вселенського зла, покручені руки, конвульсії, несамовите гарчання і богохульні вигуки. Хто бачив біснуватих, той знає, як холоне в жилах кров при вигляді істоти з темного світу, яка вселилася в тіло людини і дивиться на тебе очима жертви. Кожне вигнання демонів — сутичка між Божественною силою і приреченою агресією князя тьми. Біс, задихаючись в замкнутому просторі душі, не витримуючи удару святої молитви, вискакує з криком благаючи про помилування. Все, що так шокувало народ, чого ніколи не бачили в своєму житті в усій границі Ізраїлю, описується простими словами: «демон був вигнаний, німий заговорив». Що може ще так здивувати, захопити і породити радість серед людей, які спостерігають як Христос зцілює, воскрешає, як виганяє бісів? Зло, в трьох іпостасях: хвороби, смерті і біснування, біжить від Христа, визнаючи своє повне безсилля, перед вічним життествердженням Творця, який завдає нищівного удару по царству темряви. Але отрутою заздрості бризкають фарисеї що не можуть заспокоїтися, бачачи, як чаша релігійної впливовості і духовної сили переважує зовсім не на їх користь. Вони відчували, що з кожним могутнім виявом Сина Божого їх авторитет розсипався на очах, як пісочний палац руйнований поривами сильного вітру. А звинувачення у вигнанні бісів диявольською силою, навіть простим обивателям і роззявам, здавалися жалюгідними і непереконливими. Христос кожним своїм кроком стверджував велику істину, — скільки б зло не наводило жах, скільки б не вправлялися і не рядилося в ультрасучасні форми культурного сатанізму з його помилковою уявою про справедливість і гріховну свободу, воно буде переможене бо Божественна любов поглине смерть так само, як вічне, в кінцевому підсумку, поглине тимчасове. Ось про це і далі проповідував Христос.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *