НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #204.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу. И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком. И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их» (Матф.14:12-14). Ученикам, потрясенным гибелью Иоанна Крестителя, остается предать земле тело свого учителя. Так, со смертью двоюродного брата Христа, заканчивается эпоха выдающихся людей Ветхого Завета. Теперь все проповеди будут сосредоточены исключительно на спасительной Миссии Христа, на Евангелии. Христос уходит в пустынное место, чтобы побыть наедине. Сын Божий не только Бог, но и человек. Он испытывает голод и жажду, чувствует боль и страдает. Страдания, подобно воронке, хотят втянуть в себя всю душу, заслоняя лучи Божьей радости великой скорбью за торжество зла, за смерть Крестителя, за вопиющее зло, коснувшееся праведника. Сын Божий мужественно сопротивляется пытающейся захлестнуть Его волне печали и отчаяния. Он спокойно, тихо идет в уединенное место, чтобы погрузиться в молитву, чтобы поднять свой дух к Отцу небесному и подставить свою душу под потоки мощного утешения и святой любви Творца вселенной. Так всегда происходит в молитве, когда безутешные утешаются, а во мраке безнадежности начинает брезжить надежда, идущая от Бога.

Удивительно, но люди, сосредоточенные только на своих проблемах, совершенно не способны понять, что даже Иисус Христос нуждался в уединении. Но к Нему идут толпами из городов, чтобы только получить желаемое. У кого болезнь, у кого беда. Каждый идет со своей болью и всех объединяет надежда на помощь от нового чудотворца и Учителя. И ведь понятно, что люди идут, как потребители. Их не интересует Сам Спаситель, Его чувства, мысли, состояние. Большинство из них стоит только с протянутой рукой. Христос видит мысли и настроение этих людей. Он ясно понимает их настроение: «Дай мне Боже, то что мне нужно и я вернусь к своим прежним делам, скорее всего забыв Тебя до момента, пока вновь мне не станет плохо». И все же, Спаситель сжалился над людьми. Почему? Кажется, что Христос должен был возмутиться меркантильными мыслям приближающейся толпы, отогнать от себя этих неисправимых эгоистов думающих только о себе. Неожиданно, Сын Божий совершает чудеса и массово исцеляет многих, делая это лишь с одной надеждой. Христос ожидает, что однажды эти люди откроют духовные  глаза и увидят не только очищенное от проказы тело, почувствуют исцеленное сердце, почки, печень, не только выбросят костыли и встанут с инвалидных колясок, но за своим исцелением увидят подлинную красоту Спасителя. Красоту и трагизм святой крови стекающей с креста и красоту славы Его воскресения. Эти люди однажды поймут, что куда страшнее греховная проказа души и куда важнее исцеление сердца от ненависти, обиды и непрощения. Поймут, что исцеление тела – это земное, временное, телесное, а Христос способен дать несоизмеримо большее – небесное, вечное, духовное. Первый шаг толпы идущей ко Христу – помоги моему телу. Второй шаг – исцели мою душу. Вот на этот второй шаг от людей и рассчитывает Христос, отвечая исцелением на первый шаг идущих к Нему людей.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #204. «А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив» (Матв.14:12-14). Учням, враженим загибеллю Іоанна Хрестителя, залишається поховати тіло свого вчителя. Так, зі смертю двоюрідного брата Христа, закінчується епоха видатних людей Старого Завіту. Тепер всі проповіді будуть зосереджені виключно на рятівної Місії Христа, на Євангелії. Христос йде в безлюдне місце, щоб побути наодинці. Син Божий не тільки Бог, але і людина. Він відчуває голод і спрагу, відчуває біль і страждає. Страждання, подібно воронці, хочуть втягнути в себе всю душу, затуляючи промені Божої радості великою скорботою за торжество зла, за смерть Хрестителя, за кричуще зло, що торкнулося праведника. Син Божий мужньо чинить спротив хвилі, яка намагається захлеснути Його, хвилі печалі і розпачу. Він спокійно, тихо йде в відокремлене місце, щоб зануритися в молитву, щоб підняти свій дух до Отця небесного і підставити свою душу під потоки потужної розради і святої любові Творця всесвіту. Так завжди відбувається в молитві, коли невтішні втішаються, а в темряві безнадії починає світитися надія, що йде від Бога.
Дивно, але люди, які зосереджені тільки на своїх проблемах, абсолютно не здатні зрозуміти, що навіть Ісус Христос мав потребу в самоті. Але до Нього йдуть натовпами з міст, щоб тільки отримати бажане. У кого хвороба, у кого біда. Кожен йде зі своїм болем і всіх об’єднує надія на допомогу від нового чудотворця та Вчителя. І зрозуміло, що люди йдуть, як споживачі. Їх не цікавить Сам Спаситель, Його почуття, думки, стан. Більшість з них варто тільки з простягнутою рукою. Христос бачить думки і настрій цих людей. Він ясно розуміє їх настрій: «Дай мені Боже, то що мені потрібно і я повернуся до своїх колишніх справах, швидше за все забувши Тебе до моменту, поки знову мені не стане зле». І все ж, Спаситель змилосердився над людьми. Чому? Здається, що Христос повинен був обуритися меркантильними думкам наближення натовпу, відігнати від себе цих невиправних егоїстів які думають тільки про себе. Несподівано, Син Божий чинить знаки та масово зцілює багатьох, роблячи це лише з однією надією. Христос чекає, що одного дня ці люди відкриють духовні очі і побачать не тільки очищене від прокази тіло, відчують зцілення серце, нирки, печінку, не тільки викинуть милиці і встануть з інвалідних колясок, але за своїм зціленням побачать справжню красу Спасителя. Красу і трагізм святий крові, яка стікає з хреста і красу слави Його воскресіння. Ці люди одного разу зрозуміють, що куди страшніше гріховна проказа душі і куди важливіше зцілення серця від ненависті, образи і непрощення. Чи зрозуміють, що зцілення тіла — це земне, тимчасове, тілесне, а Христос здатний дати незрівнянно більше — небесне, вічне, духовне. Перший крок натовпу крок до Христа, щоби отримати допомогу тілу. Другий крок – зцілення душі. Ось на цей другий крок від людей і розраховує Христос, відповідаючи зціленням на перший крок тих, хто йдуть до Нього.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *