НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #206.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу. И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных; а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей» (Мтф.14.19-21). Люди должны были успокоиться, перестать напряженно стоять, расслабиться и лечь, поскольку в те времена вкушали пищу лежа, и это было властное повеление Христа. Народ, уставший, дело было под вечер и голодный, с неподдельным интересом наблюдал, как Христос, запретивший им расходиться, собирается накормить такую толпу пятью хлебами и двумя рыбами. Христос возносит молитвы к небесам, абсолютно точно зная время и место чуду, точно понимая волю Небесного Отца, от Которого Он, в своем земном служении, полностью зависим, и просит благословить и приумножить то малое из еды, что оказалось под рукой. Но что невероятно важно, Христос передаёт еду изголодавшимся через руки своих учеников, чтобы навсегда запечатлеть, что ученики Спасителя – это и есть Его руки, творящие милость и несущие добро, поддерживающие уставших и ослабленных. Вот эта эстафета сострадания, еще при жизни Сына Божьего начавшаяся, и после воскресения Христа, работает по сей день. Христос сострадающий передает ученикам Свое сострадание, а они его аккумулируют и передают другим, используя вновь свои же руки. Господь ученикам, а ученики народу. И все насытились. Вы теперь понимаете, почему люди в государстве не насыщаются? Потому что движение противоположное. Там от Христа людям. Тут же от народа к себе и побольше. Когда Бог благословляет, происходит насыщение. И даже когда христианин не насыщен физически, нуждается в деньгах, здоровье, жилье и элементарных удобствах, Божье насыщение никогда не прекращается. Это хорошо видно в жизни Христа, Который был гоним, не имел где голову преклонить, но всегда был насыщен полнотой радости и любви от Бога Отца. Да, хорошо быть материально насыщенным, но есть высшее насыщение, насыщение Духом Святым, насыщение вечным, гораздо более насыщает нашу бессмертную душу, по сравнению с насыщением временным. Насыщение вечным насыщает навсегда, насыщение же временным оставляет острое желание продолжать насыщаться больше и больше и не утоляет. Это, как сладкая вода, чем ее больше пьешь, тем больше хочется. Христос дает больше пищи, чтобы подчеркнуть еще одну великую истину, — если человек получает Божьи благословения то их всегда достаточно, чтобы иметь избыток. Избыток во всем, причем, что важно, избыток, даже когда самому мало. Помните бедную вдову, которая отдала все что имела? А ведь она, те две лепты, отдала от избытка сердца. Поэтому избыток — это не тогда, когда деньги некуда девать, а когда любовь не может удерживаться в сердце, когда любовь исходит из тебя, чтобы служить, дарить радость, помогать другим людям. А сейчас Божье благословение визуально выглядит так, что остается еще 12 полных коробов. И блажен кто понимает, почему Бог нам дает именно столько? Чтобы уделять нуждающимся. Столько времени, столько сил, столько опыта жизненного, столько мудрости, чтобы делиться с другими и так прославить Его имя. А кто удерживает только для себя, кто ни с кем не делится Божьими ресурсами, благословениями, тот потеряет и то, что имеет. Вот такая история.

 

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #206. «І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів… Їдців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей» (Мтф.14.19-21). Люди повинні були заспокоїтися, перестати напружено стояти, розслабитися і лягти, оскільки в ті часи куштували їжу лежачи, і це було владне веління Христа. Народ, стомлений, справа була під вечір і голодний, з непідробним інтересом спостерігав, як Христос, який заборонив їм розходитися, збирається нагодувати такий натовп п’ятьма хлібами і двома рибами. Христос молиться до небес, абсолютно точно знаючи час і місце чуду, точно розуміючи волю Небесного Отця, від Якого Він, у своєму земному служінні, повністю залежний, і просить благословити і примножити те мале з їжі, що виявилося під рукою. Але що неймовірно важливо, Христос передає їжу зголоднілим через руки своїх учнів, щоб назавжди закарбувати, що учні Спасителя — це і є Його руки, які творять милість і несуть добро, що підтримують втомлених і ослаблених. Ось ця естафета співчуття, ще за життя Сина Божого почалася, і після воскресіння Христа, працює донині. Христос співпереживаючи передає учням Своє співчуття, а вони його акумулюють і передають іншим, використовуючи знову свої ж руки. Господь учням, а учні народові. І все наситилися. Ви тепер розумієте, чому люди в державі не насичуються? Тому що рух протилежний. Там від Христа людям. Тут же від народу до себе і побільше. Коли Бог благословляє, відбувається насичення. І навіть коли християнин не насичений фізично, потребує грошей, здоров’я, житло та елементарні зручності, Боже насичення ніколи не припиняється. Це добре видно в житті Христа, Який був гнаний, не мав де голову прихилити, але завжди був насичений повнотою радості і любові від Бога Отця. Так, добре бути матеріально насиченим, але є вище насичення, насичення Духом Святим, насичення вічним, набагато більш насичує нашу безсмертну душу, в порівнянні з насиченням тимчасовим. Насичення вічним насичує назавжди, насичення же тимчасовим залишає гостре бажання продовжувати насичуватися більше і більше і не вгамовує. Це, як солодка вода, чим більше її п’єш, тим більше хочеться. Христос дає більше їжі, щоб підкреслити ще одну велику істину, — якщо людина отримує Божі благословення то їх ніколи не бракує, щоб мати надлишок. Надлишок у всьому, причому, що важливо, надлишок, навіть коли самому мало. Пам’ятаэте бідну вдову, яка віддала все що мала? Але ж вона, ті дві лепти, віддала чим серце наповнене. Тому надлишок — це не тоді, коли гроші нікуди дівати, а коли любов не може утримуватися в серце, коли любов виходить з тебе, щоб служити, дарувати радість, допомагати іншим людям. А зараз Боже благословення візуально виглядає так, що залишається ще 12 повних кошів. І блаженний хто розуміє, чому Бог нам дає саме стільки? Щоб приділяти нужденним. Стільки часу, стільки сил, стільки досвіду життєвого, стільки мудрості, щоб ділитися з іншими і так прославити Його ім’я. А хто утримує тільки для себе, хто ні з ким не ділиться Божими ресурсами, благословеннями, той втратить і те, що має. Ось така історія.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *