НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #76.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Плененные Божьей красотой. «И они тотчас, оставив сети, последовали за Ним. Оттуда, идя далее, увидел Он других двух братьев, Иакова Зеведеева и Иоанна, брата его, в лодке с Зеведеем, отцом их, починивающих сети свои, и призвал их. И они тотчас, оставив лодку и отца своего, последовали за Ним» (Матф.4:20-22). Нет, рыбаки не просто оставили сети, они оставили их тотчас, сразу же и решительно, не страдая прокрастинацией, не сомневаясь, без колебаний. И последовали за Ним до конца еще не зная, что их ожидает. Будущие Апостолы просто влюбились в ту истину, которая постепенно раскрывалась в проповедях Христа, их очаровал образ Спасителя, они начинали догадываться, что перед ними тот самый Мессия, на которого евреи возлагали свои самые значительные мечты и надежды. Их маленький бизнес, их рванные сети, их маленькие лодки покачивающиеся на волнах то ли от многочисленных рыб бьющих плавниками о борт, то ли от волн, все померкло по сравнению с сияющей красотой Спасителя. Так влюбленный юноша плененный красотой девушки, не думая о всей глубине ее характера, о том, что его ожидает в будущем, хочет видеть ее всегда, хочет быть с ней рядом вечно, потому что полюбил. Так решительно что-то можно оставить только когда приобретаешь несоизмеримо больше. Ученики Христа и приобрели нечто большее, — Божью любовь, Божью красоту, Божье Слово, Божье призвание и спасение. Если бы даже они увидели свое будущее, увидели казни и мучения, подвижническую жизнь и героическую смерть, едва ли бы их это остановило, потому что сияющая вечная любовь Христа, затмевает все, даже страх смерти. Ну а пока, что они готовы на такой маленький и такой громадный подвиг, оставить все и идти за Христом, не зная пути, не зная пункта назначения, но безгранично доверяя своему проводнику в духовный мир.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #76. Полонені Божою красою. «І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним. І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх. Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним» (Матв.4:20-22). Ні, рибалки не просто залишили мережі, вони залишили їх негайно, відразу ж і рішуче, не страждаючи прокрастинацією, не сумніваючись, без коливань. І пішли за Ним до кінця ще не знаючи, що їх чекає. Майбутні Апостоли просто закохалися в ту істину, яка поступово розкривалася в проповідях Христа, їх зачарував образ Спасителя, вони починали здогадуватися, що перед ними той самий Месія, на якого євреї покладали свої найзначніші мрії і надії. Їх маленький бізнес, їх рвані сіті, їхні маленькі човни погойдуються на хвилях чи то від численних риб, які б’ють плавниками об борт, чи то від хвиль, все померкло в порівнянні із сяючою красою Спасителя. Так закоханий юнак полонений красою дівчини, не думаючи про всю глибину її характеру, про те, що його чекає в майбутньому, хоче бачити її завжди, хоче бути з нею поруч вічно, тому що полюбив. Так рішуче щось можна залишити тільки коли набуваєш незрівнянно більше. Учні Христа і придбали щось більше, — Божу любов, Божу красу, Боже Слово, Боже покликання і порятунок. Якби навіть вони побачили своє майбутнє, побачили кари і муки, подвижницьке життя і героїчну смерть, навряд чи б їх це зупинило, бо сяюча вічна любов Христа, затьмарює все, навіть страх смерті. Ну а поки, що вони готові на такий маленький і такий величезний подвиг, залишити все і йти за Христом, не знаючи шляху, не знаючи пункту призначення, але безмежно довіряючи своєму провіднику в духовний світ.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *