НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #232.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Тогда ученики, приступив к Иисусу наедине, сказали: почему мы не могли изгнать его? Иисус же сказал им: по неверию вашему; ибо истинно говорю вам: если вы будете иметь веру с горчичное зерно и скажете горе сей: «перейди отсюда туда», и она перейдет; и ничего не будет невозможного для вас; сей же род изгоняется только молитвою и постом» (Матф.17:19-21). Бес изгнан, триумф и слава Христа. Но ученики опечалены собственным бессилием. Почему же мы не смогли, а Учитель смог? Неужели мы такие грешные и слабые? Чтобы как-то не упасть в глазах толпы они спрашивают тихо и наедине самого Спасителя о причине своего поражения. Учитель, без подбора корректных формулировок, прямо указывает на причину – «по неверию вашему». Даже вера размером с крошечное зерно способна передвигать горы. Конечно, нелепо воспринимать эти слова буквально, поскольку Сын Божий только и делает что использует в Своих речах метафоры: «Я путь», «Я дверь», «Я хлеб». Однако, за каждой метафорой скрывается практическая мысль. Горчичное семя – самое маленькое из всех известных. Горы, самое громадное, по своим масштабам, явление природы. И вот эта крохотная вера способна влиять на гигантские природные возвышенности так, что они будут переходить с одного места на другое. Но тут-то и начинается полная неразбериха в умах некоторых христиан которые делают ошибочный вывод, дескать все зависит не от Бога, а от их веры. Эх, как захватывающе было бы, если все определяла только вера человека! Захотел себе шикарную машину, жену раз этак в несколько моложе и никогда не критикующую, а еще дворец, а еще полцарства, и все получишь только верь посильнее. Да это же мотив из сказки про старуху, требующую у золотой рыбки удовлетворение всем свои прихотям и похотям! Некоторые конфессии пытаются превратить христианство в вульгарную и туповатую сказку. Да только вот в сказке старуха осталась ни с чем. А как же воля Божья, она вообще-то должна учитываться? Вспоминаются слова Христа: «Если чего попросите во имя Мое, Я то сделаю» (Иоан.14:14). Горы переставляет не вера человека, горы переставляет Христос, а человек лишь верит в способность Бога двигать этими горами. А если так, то зачем Богу переставлять горы, если в этом нет никакого смысла? Просто потому что его попросил сильно верующий? Чтобы Творец не делал, Он всегда преследует цель – спасение грешника для вечной жизни. А дай человеку способность все совершать своей верой, начнется хаос и ужас бесконечного потакания ненасытимым греховным желаниям. Человек слишком ограничен не видя все взаимосвязи между людьми и обстоятельствами, не умеет заглядывать в будущее, не понимает, что удовлетворение желаний может привести к катастрофе, как это произошло с еврейским народом, вопреки воле Божьей, выбравшем себе в цари Саула. А наказания и испытания от Небесного Отца наоборот, могут дать человеку великое благо. «Кого люблю того и наказываю». Кстати, смею напомнить, что пост и молитва –вот форма великого смирения перед Богом, которого по настоящему боятся демоны. Покой и радость приходят от величественного доверия Богу, суета же и глупость там, где человек дерзает что-то требовать у Бога, полагая, что его вера определяет все.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #232. «Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (Матв.17:19-21). Біс вигнаний, тріумф і слава Христа. Але учні засмучені власним безсиллям. Чому ж ми не змогли, а Учитель зміг? Невже ми такі грішні і слабкі? Щоб якось не впасти в очах натовпу вони запитують тихо і наодинці самого Спасителя про причини своєї поразки. Учитель, без підбору коректних формулювань, прямо вказує на причину — «через ваше невірство». Навіть віра розміром з крихітне зерно здатна пересувати гори. Звичайно, безглуздо сприймати ці слова буквально, оскільки Син Божий тільки і робить що використовує в своїх промовах метафори: «Я шлях», «Я двері», «Я хліб». Однак, за кожною метафорою ховається практична думка. Гірчичне насіння — найменше з усіх відомих. Гори, саме велике, за своїми масштабами, явище природи. І ось ця крихітна віра здатна впливати на гігантські природні височини так, що вони будуть переходити з одного місця на інше. Але тут-то і починається повна плутанина в головах деяких християн які роблять помилковий висновок, мовляв все залежить не від Бога, а від їх віри. Ех, як захоплююче було б, якщо все визначала тільки віра людини! Захотів собі розкішну машину, дружину раз так в кілька молодше і ніколи не критикує, а ще палац, а ще півцарства, і все отримаєш тільки вір сильніше. Так це ж мотив з казки про бабусю, що вимагає у золотої рибки задоволення всім свої примхам та пристрастям! Деякі конфесії намагаються перетворити християнство в вульгарну і тупувату казку. Та тільки от в казці стара залишилася ні з чим. А як же воля Божа, вона взагалі-то повинна враховуватися? Пригадуються слова Христа: «Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню» (Iван.14:14). Гори переставляє не віра людини, гори переставляє Христос, а людина лише вірить у здатність Бога рухати цими горами. А якщо так, то навіщо Богу переставляти гори, якщо в цьому немає ніякого сенсу? Просто тому що його попросив сильно віруючий? Щоб Творець не робив, Він завжди має на меті порятунок грішника для вічного життя. А дай людині здатність все робити своєю вірою, почнеться хаос і жах нескінченного потурання зажерливості гріховним бажанням. Людина надто обмежена не бачачи всі взаємозв’язки між людьми і обставинами, не вміє зазирати в майбутнє, не розуміє, що задоволення бажань може привести до катастрофи, як це сталося з єврейським народом, всупереч волі Божої, що вибрав собі в царі Саула. А покарання і випробування від Небесного Отця навпаки, може дати людині велике благо. «Кого люблю того і караю». До речі, смію нагадати, що піст і молитва — є форма великого смирення перед Богом, якого по справжньому бояться демони. Спокій і радість приходять від величної довіри Богу, марнота ж і дурість там, де людина має нахабність вимагати у Бога, вважаючи, що його віра визначає все.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *