НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #233.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Во время пребывания их в Галилее, Иисус сказал им: Сын Человеческий предан будет в руки человеческие, и убьют Его, и в третий день воскреснет. И они весьма опечалились» (Матф.17:22,23). «Во время пребывания в Галилее». Такая обыденность. Кто-то пребывает в Галилее, а кто-то в Киеве, в Париже, в Стамбуле. Люди живут в своих городах, селах и живут они во времени. И тут, в это время и в эту географию, вторгается Христос и несет поток вечности. Он вырывает нас из обыденности, позволяя поднять мысли выше чем еда, земля и время. Он поднимает наш взор к духовному, к небу, к вечной обители Бога и будущей обители всех выбравших духовный путь. Христос произносит настолько удивительную мысль, что ученики замирают, они пытаются переварить, осознать и не могут. Библия использует образ слова, которое не вмещается в человека, настолько оно не привычно, настолько разрушает все стереотипы. Как можно распять Бога если Он вечный и всемогущий?! Если служат с великими почестями императорам, царям, президентам, да что царям, маленький местечковый босс и тот окружает себя величием едва ли не властелина Вселенной, тем более Бог окружает Себя славой. Да вот только слава Бога не всегда такая, как представляют себе люди. Царь Вечности, Царь всех царей, отдаст Себя на растерзание жестоким, неблагодарным, кровожадным и мстительным людям. Разве не понятно, чем заканчивается история, когда святой попадает в руки разъяренных грешников? Разве не очевидно, что грех ненавидит святость и так люто ненавидит, что готов эту святость и с святую любовь распять. Потому что святость, уже своим существованием, обличает грешников. И чтобы заглушить свою совесть и свое раздражение они решаются на убийство. На этом противостоянии света и тьмы построена вся духовная история человечества. Удивляют не разъяренные грешники, а Богочеловек, отдающий Сам Себя, добровольно, в руки недостойных, чтобы быть убитому, висеть на кресте и взять на себя вину своих же палачей. Славу Божью нужно искать не в почестях, а в распятом людьми Спасителе. Ни в чем не виноватый берет на себя вину, ничем не согрешивший распинается, как последний преступник, за грехи всех. Вот, что стоит за тремя словами «и убьют Его». Но Евангелие переводится, как радостная весть и эта радость в том, что в конце концов, зло, смерть и князь тьмы, все вместе они проиграют, потому что Божья святость и совершенная любовь всемогущи и всесильны, потому что они вечны, а зло, ненависть, месть – это все настолько мелко насколько и временно. «И на третий день воскреснет». Только три дня неопределенности, сомнений, невыразимого ужаса и отчаянья. А потом, на третий день, Христос воскреснет и с этим воскресением все станет на свои места. Нет страха перед смертью, как нет больше ужаса перед свирепой толпой. Что бы не кричали ненавистники, что Бога нет или наоборот, «иудаизм или смерть!», их время прошло, потому что воскресший, своим воскресением выбивает опору философии зла. Воскресение Христа показало — жизнь сильнее смерти, Бог сильнее тьмы, святость зла, правда лжи. Ученики опечалились, услышав о смерти и не услышали самого важного, пропустили мимо ушей то, ради чего мы живем «И в третий день воскреснет!»

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #233. «Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились…» (Матв.17:22,23). «Під час перебування в Галілеї». Така буденність. Хтось перебуває в Галілеї, а хтось в Києві, в Парижі, в Стамбулі. Люди живуть в своїх містах, селах і живуть вони в часі. І тут, в цей час і в цю географію, втручається Христос і несе потік вічності. Він вириває нас з повсякденності, дозволяючи підняти думки вище ніж їжа, земля і час. Він піднімає наш погляд до духовного, до неба, до вічної оселі Бога і майбутньої оселі всіх вибрали духовний шлях. Христос вимовляє настільки дивну думку, що учні завмирають, вони намагаються переварити, усвідомити і не можуть. Біблія використовує образ слова, яке не вміщається в людину, настільки воно не звично, настільки руйнує всі стереотипи. Як можна розіп’яти Бога якщо Він вічний і усемогутній ?! Якщо служать з великими почестями імператорам, царям, президентам, так що там царям, маленький містечковий бос і той оточує себе величчю ледь не володаря Всесвіту, тим більше Бог оточує Себе славою. Та ось тільки слава Бога не завжди така, як уявляють собі люди. Цар Вічності, цар всіх царів, віддасть Себе на поталу жорстоким, невдячним, кровожерливим і мстивим людям. Хіба не зрозуміло, чим закінчується історія, коли святий потрапляє в руки розлючених грішників? Хіба не очевидно, що гріх ненавидить святість і так люто ненавидить, що готовий цю святість разом із святою любов’ю розіп’яти. Тому що святість, вже своїм існуванням, викриває грішників. І щоб заглушити свою совість і своє роздратування вони зважуються на вбивство. На цьому протистоянні світла і темряви побудована вся духовна історія людства. Дивують не розлючені грішники, а Боголюдина, яка Сама Себе, добровільно віддає в руки негідних, щоб бути вбитим, висіти на хресті і взяти на себе провину своїх же катів. Славу Божу потрібно шукати не в почестях, а у розп’ятого людьми Спасителя. Ні в чому не винуватий бере на себе провину, нічим не згрішив, розпинається, як останній злочинець, за гріхи всіх. Ось, що стоїть за трьома словами «і вони Його вб’ють». Але Євангеліє перекладається, як радісна звістка і ця радість в тому, що врешті решт, зло, смерть і князь темряви, всі разом вони програють, тому що Божа святість і досконала любов всемогутні і всесильні, тому що вони вічні, а зло, ненависть, помста — це все настільки дрібно наскільки і тимчасово. «І на третій день воскресне». Тільки три дні невизначеності, сумнівів, невимовного жаху і відчаю. А потім, на третій день, Христос воскресне і з цим воскресінням все стане на свої місця. Немає страху перед смертю, як немає більше жаху перед лютим натовпом. Що б не кричали ненависники, що Бога немає або навпаки, «іудаїзм або смерть!», Їх час минув, тому що воскреслий, своїм воскресінням вибиває опору філософії зла. Воскресіння Христа показало — життя сильніше смерті, Бог сильніший темряви, святість зла, правда брехні. Учні засмутилися, почувши про смерть і не почули найважливішого, пропустили повз вуха те, заради чого ми живемо «І в третій день воскресне!»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *