НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #234.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Когда же пришли они в Капернаум, то подошли к Петру собиратели дидрахм и сказали: Учитель ваш не даст ли дидрахмы? Он говорит: да. И когда вошел он в дом, то Иисус, предупредив его, сказал: как тебе кажется, Симон? цари земные с кого берут пошлины или подати? с сынов ли своих, или с посторонних? Петр говорит Ему: с посторонних. Иисус сказал ему: итак сыны свободны; но, чтобы нам не соблазнить их, пойди на море, брось уду, и первую рыбу, которая попадется, возьми, и, открыв у ней рот, найдешь статир; возьми его и отдай им за Меня и за себя» (Матф.17:24-27). Меняются эпохи, страны, народы, и только налоги и налоговые инспекторы остаются неизменными. Вот эти вечные собиратели драхм, лишенные в своей деловитости священного трепета перед Христом, они скорее испытывают благоговение и безграничное уважение только к деньгам. С сухой деловитостью и подчеркнутой внешней уважительностью, спрашивают: «Учитель ваш не даст ли дидрахмы?» Петр, как всегда, импульсивно и самоуверенно отвечает «да», и лишь потом идет выяснять у Учителя будет ли действительно Христос платить налоги? По законам той местности и того времени каждый еврей должен был раз в году уплатить налог на храм в размере двух драхм. Петр, впрочем, как и налоговики, заинтригованы. Интересно, какая же реакция этого, так не похожего на других бродячих учителей, сына плотника Иосифа, на необходимость платить налоги, ведь он, казалось, так далек от земных дел? Петру даже не понадобилось ничего рассказывать. Иисус еще раз подтверждает, что Он воплощение всезнающего Бога видящего и слышащего всех, без исключения, людей. Вот и на сей раз Иисус, находясь достаточно далеко, слышал разговор Петра с налоговиками. Вот, что означает слово «предупредил» вопрос Петра. В присущей парадоксальной, образной и точной манере, Христос приводит аналогия с детьми царя, с которых, разумеется, царь не будет брать налоги, но берет с посторонних. Странно брать со Христа налог на храм, Он ведь и есть этот храм духовный, все что происходит в величественном Ветхозаветном храме должно предвещать новую и высшую эпоху Спасителя. И тут вновь неожиданный ход: «Мне вовсе не нужно платить налог, но, чтобы не соблазнять заплатим. Урок первый – чтобы не толкать людей на грех, например, не уплаты налогов, Христос, как и его последователи, царские дети, должны быть послушными законам. Не дай Бог узнавшие о неуплате налога христианином из-за этого никогда не переступят врата Царства Божьего. А далее, Сын Божий велит опытному рыбаке, Петру, пойти поймать рыбу и в первой же во рту будет статир, монета равная четырем дидрахмам, достаточно, чтобы уплатить налог за двоих. Урок второй – Христос знает все, все видит и понимает. Каждая монетка, каждая драгоценность, все что потеряно, все, что найдено, что бережно хранится и легкомысленно теряется – это все Его, по большому счету. И Он никогда не оставит нас без помощи, найдя, в самом неожиданном, удивительном, не логичном и чудесном месте источник нашей помощи. Для чего же суетится и переживать, паниковать и раздражаться, терять покой и жить в храническом страхе если в случае необходимости даже изо рта рыбы может прийти помощь от Бога?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #234. «Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе…» (Матв.17:24-27). Змінюються епохи, країни, народи, і тільки податки і податкові інспектори залишаються незмінними. Ось ці вічні збирачі драхм, позбавлені у своїй діловитості священного тремтіння перед Христом. Вони швидше відчувають благоговіння і безмежну повагу тільки до грошей. З сухої діловитістю і підкресленою зовнішньою повагою, запитують: «Учитель ваш чи не дасть дідрахми?» Петро, як завжди, імпульсивно і самовпевнено відповідає «так», і лише потім йде з’ясовувати у Вчителя чи дійсно Христос платитиме податки? За законами тієї місцевості і того часу кожен єврей повинен був раз на рік сплатити податок на храм в розмірі двох драхм. Петро, втім, як і податківці, заінтриговані. Цікаво, яка ж реакція цього, так не схожого на інших бродячих вчителів, сина теслі Йосипа, на необхідність платити податки, адже він, здавалося, так далекий від земних справ? Петру навіть не знадобилося нічого розповідати. Ісус ще раз підтверджує, що Він втілення всезнаючого Бога бачить і чує всіх, без винятку, людей. Ось і цього разу сталося, коли Ісус знаходячись далеко, чув розмову Петра з податківцями. Ось, що означає — «попередив» питання Петра. У властивій парадоксальній, образній і точній манері, Христос призводить аналогію з дітьми царя, з яких, зрозуміло, цар не буде брати податки, але бере з сторонніх. Дивно брати з Христа податок на храм, Він і є цей храм духовний. Все що відбувається в величному старозавітному храмі має передбачати нову і вищу епоху Спасителя. І тут знову несподіваний хід: «Мені зовсім не потрібно платити податок, але, щоб не спокушати заплатимо». Урок перший — щоб не штовхати людей на гріх, наприклад, не сплачувати податків, Христос, як і його послідовники, царські діти, повинні бути слухняними законам. Не дай Бог, щоби хтось дізнався про несплату податку християнином і через це ніколи не переступив браму Царства Божого. А далі, Син Божий велить досвідченому рибалці, Петру, піти з вудочкою і в першій же спійманій рибі в роті взяти статир, монета рівна чотирьом дідрахмам, досить, щоб сплатити податок за двох. Урок другий — Христос знає все, все бачить і розуміє. Кожна монета, кожна коштовність, все що втрачено, все, що знайдено, що дбайливо зберігається і легковажно втрачається — це все Його, за великим рахунком. І Він ніколи не залишить нас без допомоги, знайшовши, в самому несподіваному, дивовижному, не логічному і чудовому місці джерело нашої допомоги. Для чого ж метушиться і переживати, панікувати і дратуватися, втрачати спокій і жити в хронічному страсі, якщо в разі потреби навіть з рота риби може прийти допомога від Бога?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *