НАВІЩО ВІДВІДУВАТИ БОГОСЛУЖІННЯ? АБО ШІСТЬ ПРИЧИН ЙТИ КОЖНОЇ НЕДІЛІ ДО ЦЕРКВИ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

bogosluzhenie-propovedbІноді дуже важливо ставити перед собою такі собі дуже простенькі, очевидні питання. Наприклад, навіщо я відвідую церкву? А насправді простота цього питання є оманлива. Ця простота лише на перший погляд. Але на справді питання, для чого я відвідую Богослужіння не таке просто і очевидне як здається. Чому це питання настільки важливе? Невблаганна статистика доводить, що люди які перестають відвідувати Богослужіння рано чи пізно, переважно рано, відпадають від церкви. Здавалось б що ж тут такого якщо не ходити на Богослужіння? Молись собі, коли притиснуть обставини, почитуй періодично Біблію та у будь якому випадку ти з Богом. Але чогось так не виходить. Ба більше, я скажу, що ще не бачив людей які були справжніми віруючими та не відвідували Богослужіння. Що ж відбувається на Богослужінні, що це так сильно впливає та підтримує віру християнина? Відповідь і є наша сьогоднішня тема.

РОЗДІЛ 1. ЗУПИНЯЄМОСЯ НА КОЖНІЙ ПРИЧИНІ

  1. Підтримка та розвиток віри. Як розвивається віра? Звісно через нагадування.

Як відомо віра від слухання. «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17). Слухання про духовні речі сповнює нас силою Духа Святого. Надихає. Дає нам наснагу. Дуже важливо, щоби цей імпульс був потужнім і його вистачало до домашньої групи серед тижня. А потім ще трохи і знов неділя. До того ж є ще різноманітні служіння. Але базовою цінністю залишається — Богослужіння. Богослужіння є центром духовного життя християнина, хоча би тому, що саме на Богослужінні і більше ніде відбувається євхаристія. Центр духовного життя там де збираються всі християни помісної церкви. Це так само як сказати, що, наприклад, кухня є центральне місце сімї якщо на кухні люди не лише їдять, а ще і спілкуються, вирішують за їжею всі питання сімейних стосунків.

   Ця подія описується, як перше чудо після зішестя Духа Святого у день п’ятидесятниці. Петро та Іван побачили людину 40 років хвору, потужно помолилися і зцілили її. Розголос по всьому тому місту пішов. Апостолів схопили, посадовили у в’язницу та заборонили проповідувати. Але в цей час церква, зрозумівши, що разом вони духовна сила, молилися. Відбувається чудо, Апостолів відпускають попередньо заборонивши їм проповідувати Христа, що вони, либонь, прийняли критично. А далі прийшли до церкви та розповіли свою історію. Церква почала молитися: «Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!» (Дiї.4:23,24). А далі, коли всі молилися водночас, з кожним промовленим словом всі присутні сповнювалися Духом Святим. «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!» (Дiї.4:31). Чому так відбувається, що практично завжди, навіть якщо слухав проповідь яка нічого нового — революційного не відкривала, відчуття натхнення, сили духовної, світлої радості? Тому що саме на Богослужінні всі хто не спить сповнюються Духом Святим. А це означає, що Бог сповнює наше серце, наш дух все більше і більше.

   Але ж виникає питання, чому ж тоді є люди які роками ходять до церкви і нічого в них не змінюється, як мали сумнів так і продовжують мати, як не йшли до хрещення так і не йдуть? Є люди які шукають, а є які не хочуть, тому що добре розуміють, що треба буде змінювати життя під волю Божу. Ми виконуємося, наповнюємося Духом Святим лише тоді коли слово Бога розчиняється вірою. «Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів» (Євр.4:2). Російський – синодальний  переклад «злучилося» — растворилось. Так собі і уявляєш цукор який розчиняється у чаї. Знаєте, що треба зробити, щоби слово яке ми чуємо на Богослужінні розчинялося вірою? Згадаю розмову з лікарем. «У вас легеньке запалення легень. Купіть собі такі то ліки та робіть такі то процедури». А потім лікар помовчав трохи та додав: «У нас нещодавно одна людина також померла. Хоча була легка форма запалення». «Також»? – подумав я і стало мені якось моторошно.  І тут я жваво перепитав, — а ну ще раз скажіть, як мені треба лікуватися. Бачите, як одразу змінюється кут сприйняття інформації. Так, коли все, що відбувається на Богослужінні, для нас життєво важливе тоді і ми будемо надзвичайно серйозно сприймати все, що лунає у Церкві. Коли все, що говорить проповідник, торкається та стосується мого серця тоді саме в цей момент, коли я ставлю питання: «Яке це має відношення до мене?» відбувається розчинення вірою Слова Божого.

  1. Глибинна зустріч з Богом. А що, можна запитати, бувають зустрічі з Богом не глибинні? Так. Наприклад, те що ми тут 2 години зосереджені на Бозі і, сподіваюсь, нас нічого не відволікає, це є достатньо глибоке занурення. Не так багато серед нас людей, які можуть собі дозволити побути з Богом вдома 2 години. Переважно марнота.

Сюди ж відноситься і особливо відноситься хліболамання, де ми надзвичайно глибоко зустрічаємося з Христом.

   По цьому пункту хотілось би згадати надзвичайно яскраву подію в історії ізраїльського народу. Коли євреї йшли через пустелю Бог керував народом дивним та вражаючим чином. «та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти» (Неем.9:19). Важлива думка полягає в тім, Бог постійно знаходиться поруч з нами. Але іноді він проявляється фізично в матеріальному світі, щоби ми могли його бачити. Мойсей стояв перед Богом, Який виглядав як палаючий  кущ, що не скарає і цей кущ не згорав.

   Аналогія найочевидніша. Ми, як той народ, ідемо до землі обітованої. Сам Бог нас веде, але він веде нас, як народ, як церву. І власно Бог завжди був з ізраїльтянами, але Він вирішив себе відкрити, зробити свою присутність наочну. То ж, якщо ми не бачимо зараз стовпа хмари та стовпа огню, це не означає, що Божої присутності немає. Сам Господь схотів, щоби цей образ дійшов до нас.

Глибинна зустріч з Богом породжує велику радість, з одного боку, та каяття з іншого. «А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» (Лук.5:8). Оце відчуття, що я грішний – це добре відчуття, тому що саме воно спонукає нас на каяття. Так повинно бути на служінні, коли близькість Христа максимальна.

  1. Отримання духовних знань. Отримання відповідей на питання. Тільки остаточно зухвала та горда людина може стверджувати, що вона нічого нового для себе не відкриває. А якщо не відкриває, то не вміє слухати. Коли Савл, освічений іудей, який переслідував та вбивав християн, зустрів Христа дорогою до Дамаску, його реакція була миттєвою та блискавичною. Ця реакція складалася лише з одного питання: «А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» (Дiї.9:3-6). Оце власно питання з яким ми повинні приходити на Богослужіння. Мене запитають, а якщо проповідь наголос ставить не на практику християнського життя, а розповідає про світоглядні речі? Наприклад, я збираюсь дати цикл про сенс Христа, від Його народження до вознесіння. Навіть такі проповіді, вони надихають нас на практичну дію — більше любити Христа, бо любов, це, як відомо, також практична річ. Тобто, кожного разу, коли ми зустрічаємо Христа, чи читаємо Біблію, чи молимося, чи слухаємо проповіді, у нутрощах нашої душі

Треба налаштовуватися. Куди би ми не йшли у нас є певні очікування. Ідемо у гості, чекаємо приємних страв та добрих розмов. Ідемо на неприємну зустріч, щоби з’ясовувати та вирішувати проблеми, зустріч ще не почалася, а нам уже моторошно. А з яким настроєм ми приходимо на Богослужіння? Настрій мусить бути один — це невимовна радість зустрічі з Богом. Також, коли ми ідемо до церкви, треба налаштовуватися, що ми щось важливе для себе почуємо. Налаштування грає дуже важливу роль. Ми або відкриваємося для знань, або закриваємося. Доволі часто буває так, що виходить на сцену церковна людина, щоби нас чомусь вчити, або передавати знання духовні, а ми вже не можемо це приймати, тому що десь бачили слабкості. Христос знаючи ці проблеми у Святому Письмі нас налаштовує сприймати інформацію правильно. «і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!» (Матв.23:2,3). Ті люди, що лицемірно проповідують, звісно ж будуть нести відповідальність за себе, але Господь закликає все одно слухати уважно все, що говорять люди, навіть якщо вони самі не вчиняють. Бо Бог може використовувати будь кого, навіть людину далеку від Нього. Східна мудрість каже: «Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, але кожний, кого ти зустрічаєш на життєвому шляху — є твій вчитель».

  1. Виконання Божої волі. Відвідувати Богослужіння — є безумовно виконання волі Божої. Ми нещодавно їздили до церві у місті Лебедин. Після Богослужіння нам накрили розкішний стіл. І одна сестричка підійшла та з посмішкою, тихенько та сором’язливо, промовила: «Це у нас служіння Марфи». Як ми пам’ятаємо з Євангельського сюжету, дві сестри приймали Христа. Марта бігала, метушилася, намагалася подбати про велике частування Спасителя, що було трохи зайвим, а Марія сіла, щоби послухати промови Христа. Марта обурилася, що сестра їй не допомагає, та навіть почала дорікати самому Христу. От що робить зайва турбота. Христос на це відповів: «Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…» (Лук.10:41,42). Коли ми обираємо іти на Богослужіння ми обираємо найкраще, що є у неділю та і, власно, за весь тиждень. Коли обираємо їхати на ринок, іти на город, іти, саме в цей час, до родичів, які нас не зрозуміють, якщо ми до них не прийдемо у неділю саме об 11.00, ми не обираємо краще і ми це знаємо. Християни які не йдуть на Богослужіння, які не ставлять пріоритетом прийти на зустріч з Богом, обирають не краще, а гірше, тому що ми обираємо або краще, або гірше. Зверніть увагу, що коли ми не обираємо краще, з нами обов’язково будуть траплятися ті наслідки яки трапилися з Мартою — роздратування на людей та незадоволення Богом. І тільки я одна маю рацію, тільки я добра та хороша, думала про себе Марта.
  2. Духовне налаштування на тиждень. У неділю ми отримуємо натхнення. Що таке сила натхнення. Я вдома послухав впотужню проповідь про висковий ступінь віри — який виражаеться у спокої. У мене на цьому тижню була співбесіда в американському консульстві. Повинен був їхати до США. Мене уважно розпитали, дізнались про сім’ю та служіння. А потім так ввічливо і кажуть: «Ми вас не можемо пустити». І все. Крапка. Я ледь не вночі виїхав. Скільки часу, щоби заповнити анкету, гроші витрачені. Але завдяки тому, що я прослухав яскраву проповідь, яка посилила думку, що треба завжди дякувати і знаходитися у спокої я просто подякував і продовжував бути спокійним. Я був готовий зустріти тиждень і всі його проблеми.
  3. Служіння один одному. Декілька молодих людей з нашої церкви їздили до Київа та побували в гостях у різних церквах. Я і запитую як враження. І одна сестричка мені одразу відповідає навіть не про те, як було служіння, а те що її вразило після служіння. Вона з приємним здивуванням розповідала як до них, як до нових людей, одразу підійшли, почали знайомитися, почали розпитувати. От як ви себе відчуваєте коли приходите до нової компанії, а вони як давні знайомі спілкуються між собою, а на вас навіть увагу не звертають? А ви знаєте, що саме завдяки тому, що моя майбутня дружина, яку я ще тоді не знав, підійшла до мене, ще з одним хлопцем, після Богослужіння, щоби познайомитися, я сьогодні є членом євангельської церкви та пастором?

Коли ми приходимо до церкви наше налаштування привести з собою нову людину.

ПИТАННЯ: 1) Як відбувається, під час Богослужіння, підтримка та розвиток віри? 2) А як особисто вам допомагає Богослужіння підтримувати та посилювати віру? 3) Що ви отримуєте на Богослужіннях в плані знань і що вам заважає отримувати якісні знання, — проповідник чи ви самі? 4) Як ви налаштовуєтеся на Богослужіння, щоби приймати знання, важливу інформацію? 5) Чи буває, що вам заважає сприймати проповідь упередженість? 6) Чи ви виконуєте волю Божу коли ідете на Богослужіння себе примушуючи, чи вам в радість? 7) Що з вами відбувається, коли ви пропускаєте церкву? Ви це робите спокійно, чи сумління вам підказує, що треба не пропускати? 8) Що найважливіше ви берет для себе з Богослужіння?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *