НАВІЩО ВІДВІДУВАТИ БОГОСЛУЖІННЯ? ЧАСТИНА 2. 8 ПЕРЕШКОД ДЛЯ ПРАВИЛЬНОГО ПЕРЕБУВАННЯ НА БОГОСЛУЖІННІ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

son-na-bogosluzhenЩоби легше було запам’ятати про які саме проблеми, під час Богослужіння ми будемо говорити, складемо слова в такій собі віршик який більше нагадує реп:

Традиція-Борг//Друзі-Тікати//Проблеми-Нудьга//Музика-Поспати

  1. Традиція. Проблема з любов’ю до Бога. Я іду тому що так прийнято. З одного боку це добре, але з іншого… уявляєте, аби вам дівчина з якої ви зустріваєтеся так би і сказала: «Ти знаєш, в нашому суспільстві прийнято, щоби жінки мали чоловіків. То я за тебе виходжу заміж так, чисто по традиції» А він би відповів: «Кохана, саме про такі стосунки я мріяв все своє життя!» Бог це щось більше ніж традиція. Бог є любов і з Ним стосунки вибудовуються також на любові. У ритуалах є велика небезпека, — людина втрачає найголовніше — любов до Бога. Якщо ритуал підмінює справжнє кохання то це і має назву релігійність у самому поганому сенсі цього слова. Проблема традиції полягає у тім, що вона залишає лише оболонку людини, а зміст вбиває. Так відбулося з фарисеями. Їх мета була святість, очищення. А перетворилося це у релігійне явище, коли людину менш всього цікавить Бог: «Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Матв.15:7,8).

   Людина релігійна заробляє собі спасіння через дії які не пов’язані з любов’ю до Творця. Пророк Амос від імені Бога проголошував, що виконання ритуалів та обрядів то є гидотна перед Богом. «Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів… І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну… Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх, і хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік!» (Ам.5:21-24). Що ж Богу було так неприємне, якщо Він сам і надав саме такі ритуали для обов’язкового виконання людям? Ритуали то вони виконувалися, але не було справедливості.

   Нехай кожного разу ми будемо іти на Богослужіння як на побачення з Богом, як на зустріч, як у сауну після того коли людина забруднилася повністю, а ми за тиждень достатньо забруднюємося всілякими гріхами.

  1. Борг. Проблема з радістю від Бога. Якщо людина не має радості від зустрічі з Богом на Богослужінні, тоді вона буде йти через відчуття боргу. Це, в принципі, також не погано. Хоча би так. Але радість повинна бути такою сильною, що ми мусимо бігти на побачення з Богом. Він чекає нас прямо тут, на цьому місці. Тому і роботу так підбираємо, щоби бути в неділю на Богослужінні. Невже усемогутній Бог не потурбується, щоби ви мали таку роботу, яка би дозволила бути у церкві в неділю? Тому Богослужіння це не борг, а радість, свято урочистої зустрічі з Богом.

   Це так само як в сім’ї. Один чоловік — Степан біжить до своєї домівки. А другий, Іван, думає з сумом, що треба іти додому але ніякого бажання. Перший чоловік прагне якомога швидше побачити свою кохану дружину, а другий, розчарований, розчавлений постійною критикою дружини, вже уникає іти до своєї домівки.

А які ознаки, що для людини відвідування Богослужіння це борг, тягар:

  1. Бажання краще побути у коридорі під час Богослужіння ніж у залі.
  2. Немає ніякої радості від відвідування Церкви.
  3. При будь якої найменшої причини не піти на Богослужіння, такі люди з великим задоволенням і не йдуть. Ви ж знаєте, одні шукають можливості а інші виправдання.
  4. Коли людина сидить на служінні з мобільним телефоном або з планшетом. Це біда яка насувається на церкву усього світу, якщо не йде мова про Біблію в пристрої.
  5. Якщо їде на заробітки і в іншій місцевості не йде до церкви.
  6. Перепочити та поспати. Доволі часте явище, коли люди на Богослужінні сплять. Ні, насправді можливо так м’яко та приємно говорить провідник, що він ніби заколихує слухачів. Але ж, якось недобре, коли до тебе промовляє Бог, використовуючи проповідника, а ти спиш. «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння» (1Сол.5:6-8). Уявити собі, що Ангел прийшов до Йосипа, щоби повідомити, — від Духа Святого народиться у Марії дитятко Мессія, а Йосип проспав. Христос прийшов запросити деяких чоловіків, щоби вони стали Апостолами, а вони проспали. Христос проходив повз прокажених, а вони проспали і так і залишилися хворими.

Декілька порад.

1) Якщо ми знаємо, що треба готуватися до Богослужіння духовно, молитися, налаштовуватися, то чому не треба готуватися фізично? Переважна більшість сплячих на Богослужінні спить через те, що не доспали напередодні. То ж дуже проста порада. Перед служінням лягайте спати завчасно, а не просто вчасно. Лягайте спати, щоби ви перепочили та й на служінні могли не вести боротьбу зі сном, але зосередитися  на слові Божому, на молитві.

2) Я маю досвід, коли тільки починав бути християнином, як не спав ночами, а на ранок йшов на служіння і ледь не засинав. Ми з другом з усіх сил сиділи та щипали себе, до того ж, щипали дуже боляче і не стільки тому, що було соромно перед усіма заснути скільки хотіли щось важливе для себе взяти з проповідей.

3) Добрий засіб боротьби зі сном, записуйте головні думки, це допоможе вам максимально фокусуватися на тому, що промовляє проповідник. До того ж, ви можете кожного разу писати, що саме вам зраз промовляє Господь. Я даю 100%, що це однозначно буде вам допомагати засвоювати матеріал, довго тримати його в пам’яті.

   У мене є один приятель який дуже часто засинає прямо під час розмови. Але апофеозом був випадок, я його часто згадую, як знайомий звернувся до мене з дуже складним, цікавим, філософським запитанням: «Вадиме, а що ти думаєш з цього приводу?» Я дивлячись у далину, почав старанно відповідати. Яким же було моє здивування, коли я, хвилин через 5 відповіді, подивився на нього і побачив людину яка міцно спить.

  1. Побачитися з друзями. Я був якось в одній церкві у гостях і трохи запізнився на служіння. Був дуже вражений коли побачив жіночку, яка спокійнісінько спілкувалася в коридорі зі своєю подругою — сестрою у Христі, прямо під час проповіді пастора. На моє здивування вона дуже просто відповіла — та це ж все одно церква. Я в церкві і спілкуюся з сестрою.

   Ніколи не розумів людей які у коридорі під час Богослужіння. Точніше, дуже добре розумію. Я сам був таким. У мене був занепад віри. І ось тоді я стояв у коридорі. Виходить, що людина, яка воліє побути у коридорі замість того, щоби бути на служінні має духовні проблеми, її серце починає відходити від Бога? Так, це перший такий маленький дзвіночок. А чому маленький, тому що людина все ж таки відвідує Богослужіння. Я не умисно залякую, але щиро констатую факт, всі люди, на моїй пам’яті, які проводили Богослужіння у коридорі рано чи пізно відпадали.

   Побачитися з друзями це дуже важливо, але це точно не головна причина іти на Богослужіння.

  1. Послухати круту музику або музику своєї молодості. Музика не є головною темою Богослужіння. Коли я це промовляю — мова іде саме про стиль музики, про музику в чистому вигляді. Музика є великою допомогою, щоби прославити Бога. Отак і у вічності, судячи по тому, що Ангели та люди будуть вічно співати Богові у раю, духовна музика, прославлення — це вічне. Але на землі сам стиль грає абсолютно другорядну роль. І ось коли сучасний стиль приваблює, наприклад, молодь, я це розумію. Але, коли молода людина вже стала християнином тоді стиль починає грати другорядну роль. Важливий сам процес співу, саме поклоніння Богові. Тому, перша помилка, це не співати під час Богослужіння, втрачаючи можливість прославити Бога та сповнитися Духом Святим.

   Другий висновок, який ми мусимо зробити — не треба зациклюватися на стилі, не треба через стиль музики обирати церкву. Іноді буває так, що, особливо це притаманно молодим людям, саме через стиль піднімається власний імідж. «А я слухаю отаку музику!» «О! Та ти наш. Ти крутий! Ти слухаєш отакі групи». Ну то добре, якщо людині подобається якийсь стиль, але через це змінювати церкву це безглуздя. Музика працює більше на стику душі та духа. Музика спрямовує наші душевні емоції та переправляє їх у духовне русло. Чи можна співати духовні пісні абсолютно у душевному плані? Так. Просто не варто думати за тексти пісень які ми співаємо і тоді «все буде добре». Скажімо питання стилю — це питання не духовне, але душевне. Якщо, пригадаю, одна пара людей похилого віку, перейшла до однієї церкви у нашому місті, щоби тільки слухати музику у стилі своєї молодості. Це ж невірно. Музика будь яка буде допомагати, головне щоби акценти ставилися на слова, а не на сучасність мелодії. Хоча церква повинна перебувати у сучасному світі то і мелодії її повинні бути сучасними. Але, все ж таки, це другорядне. Святе Письмо говорить нам: «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа» (Еф.5:18,19). Як бачимо, наповнення Духом, та настанови через спів ми отримуємо переважно через слова, якщо в них занурюватися, а сам спів сучасних мелодій нам допомагає вже на душевному рівні.

  1. Зануритися у власні проблеми, відключаючись від Богослужіння. Хто ж не проходив таку спокусу, коли сам під час Богослужіння слухаєш проповідь, а думаєш про своє? Великі хвилі проблем майже поглинають нас і ми з них не можемо виплисти, більше нагадуючи людину яка захлинається та тоне. «А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає» (Мар.4:18,19). У ту саму мить, коли я допускаю клопітним, марнотним думкам атакувати мою свідомість та серце, Слово Боже, яке зараз Бог мені намагається донести через проповідника, глушиться. Я собі так і уявляю контужену людину. Ось що пише один із сайтів з приводу ознак контузії: «…при дії потужної вибухової хвилі повітря стикається з тілом з величезною силою. Незважаючи на те, що цей імпульс рівномірний, кожен орган реагує на нього по-різному. Найчастіше пошкоджуються головний мозок і нервова система, що призводить до серйозних наслідків контузії. При легкій формі впливу людина може втратити свідомість. Цей стан може тривати і кілька секунд, і кілька годин, після чого всі функції організму повністю відновлюються». Отже, може бути така собі духовна контузія, коли людина оглушена думками про проблему з побутом. Ніби відключаєшся на декілька хвилин, а можливо і на довше. Так людина глушиться, щоби не сприймати Слово Боже.

   Як позбавитися від духовної контузії яка відбувається прямо на Богослужінні? «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Петр.5:7). Богослужіння це чудовий час, коли ми навчаємося покладати на Бога тягар наших проблем. Прийшла думка, а ми в цей час молимося: «Господи, візьми мої проблеми, а мені дай від Духа Твого Святого, щоби я міг слухати, сконцентруватися на Слові Божому».

  1. Нудьгувати та скучати під час проповіді. Я абсолютно згоден, що проповідь може бути не яскравою, банальною, передбаченою, складатися з повторів, якщо проповідник вже давно проповідує у тій самій церкві. Але доки ми не навчимося вибирати, витинати саме те, що зараз Бог мені промовляє, нам буде нудно та скучно. Мене нещодавно запитали, як же я слухаю проповіді коли сам проповідую, досліджую Біблію, пишу християнські книги? «Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!» (Єр.15:19).

   Що робить гордість? Вона перекриває канал Божої інформації, канал Божих об’явлень. Колись я на своєму сайті виклав статтю з приводу такої медичної проблеми, як пробка в усі. Несподівано цю статтю відвідало рекордна кількість людей, що показало, що ця проблема бентежить велику кількість. Але є ще духовні пробки в вухах які створюються по причині гордості. Як тільки людина запишалася так і пробки у духовних вухах. Вже нічого не чує, не сприймає. Біблія, у книзі «Приповістки» розповідає, як батько дає настанови своєму синові, щоби не зв’язувався з заміжньою жінкою, яка влесливими словами буде приваблювати та ловити в власні солодкі тенета. Батько розповідає про наслідки своєму синові якщо він не послухається: «І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…» (Пр.5:11-13).

   Я нещодавно перечитував послання Ап. Петра у якому він пише християнам: «Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді. Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням» (2Петр.1:12,13). Цікаво, що про те саме пише і Ап. Павло: «…Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне» (Фил.3:1). Відповідно, як перший Апостол так і другий отримували дорікання, що вони повторюються. Якось мені єпископ, якому вже 60 років, одного об’єднання сказав, що для нього найскладніше це тим самим людям проповідувати більше 25 років і проповідувати так, щоби це було цікаво.

   Пробки гордості та скепсису з вух можна витягнути лише смиренням та лагідністю ставлячи перед собою лише одне питання: «Господи, чому ти сьогодні хочеш мене навчити?» «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Матв.11:29). Ви переконаєтеся, що слухання з установкою, щось взяти сьогодні для себе від Бога допомагає і заспокоїтися, зануритися у Божий мир, та ще і брати для себе щось важливе з проповіді, навіть якщо, м’яко кажучи, проповідь далека від досконалості.

  1. Тікати з Богослужіння передчасно. Це ознака елементарної невихованості, або людина показую, що у неї є справи набагато важливіші. Так, я розумію, коли такі обставини, що треба негайно їхати до хворого, можливо хтось залишив паралізованого родича, щоби хоча б на годинку побути на Богослужінні, чи людина відпросилася з роботи. Але в усіх інших випадках то не зовсім зрозуміло.

   Ми знаємо, що саме на Богослужіння приходить Христос бо Церква це є тіло Його, це те, що з Христом пов’язано так щільно як з нами пов’язан мозок чи нервова система, кінцівки чи очі. Він перебуває посеред церкви. Отож у мене питання, чи перебуває Бог до кінця служіння, чи він трохи раніше уходить, тим більше, що ми молимося на при кінці «Отче Наш» та молитву благословіння промовляємо: «Благодать Господа нашого Іісуса Христа…»? Так собі і уявляю, як людина молиться до Бога, принесла у молитві 5 найважливіших проблем. А Бог чотири вислухав, а потім, чи то зайнятий, чи йому набридло, і на п’ятій, а це торкалось як раз проблем з зарплатою, Бог пішов. Ох ми і шоковані були би, а чому? Ну Бог же вислуховує молитву. А не має страху, як я кидаю постійно служіння, так і Бог зі мною буде вчиняти?

Чому ж ми відвідуємо Богослужіння, спробуємо згадати першу частину теми?

  1. Підтримка та розвиток віри. 2. Глибинна зустріч з Богом. 3. Отримання духовних знань. 4. Виконання Божої волі. 5. Духовне налаштування на тиждень. 6. Служіння один одному. Питання: 1) Ви до церкви ходите через традицію чи через традицію+любов до Бога? (поясніть яка різниця) 2) Іду я на служіння, щоби мати велику радість, чи для мене це тягар борговий, мовлял, мушу йти, хоча дуже не хочеться? 3) Як ви боретеся зі своїм тілом, коли воно сильно хоче спати на Богослужінні і чи ви лягаєте спати передчасно? 4) Буває, що вас, замість того, щоби побути у залі та послухати проповідь тягне до коридору і чому це так? 5) Чи згодні ви, що людина яка замість проповіді стоїть в коридорі це людина дуже горда яка, зазвичай пагано закінчує? 6) Чи може обумовити стиль та рівень прославлення вибір церкви? 7) Чому стиль це питання душевності, а співати духовні пісні та звертати увагу на слова – це духовно? 8) Чому людям на Богослужінні нудно та скучно? Що треба робити, щоби не було нудно?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *