Скачать: Video Audio

Тема: КАК БОГ ПОМОГАЕТ, КОГДА МЫ МОЛИМСЯ В СТРАДАНИЯХ? (українська мова) ПОСЛАННЯ ЯКОВА 5 РОЗДІЛ 13 ВІРШ. 16.12.18

Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #165.

«И когда окончил Иисус наставления двенадцати ученикам Своим, перешел оттуда учить и проповедывать в городах их. Иоанн же, услышав в темнице о делах Христовых, послал двоих из учеников своих сказать Ему: Ты ли Тот, Который должен придти, или ожидать нам другого?» (Матф.11:1-3). В одном городе заканчивает и переходит в другой. Город за городом, район за районом. Спаситель, словно во время Сталинградской битвы, отвоевывает каждую пядь, каждый район, город, область у врага душ человеческих, у урбанистических джунглей, где царствует холодность и отчужденность, подлость, коварство и эгоизм. Он не использует летальное оружие. » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #164.

«Кто принимает вас, принимает Меня, а кто принимает Меня, принимает Пославшего Меня; кто принимает пророка, во имя пророка, получит награду пророка; и кто принимает праведника, во имя праведника, получит награду праведника. И кто напоит одного из малых сих только чашею холодной воды, во имя ученика, истинно говорю вам, не потеряет награды своей» (Матф.10:40-42). Слушая Христа, ученики представляли себе мрачноватую картину достаточно враждебного Евангелию мира, безжалостно преследующего воинов света. Но Христос начинает показывать полутона, казалось бы, черно белого мира. Будут люди, которые окажут поддержку и гостеприимство Христу и Его последователям. Неужели, непременно спросят христиане, можно не практиковать веру, не посещать церкви, не проповедовать истину, а лишь помогать христианам и этого достаточно? Во-первых, были периоды в истории христианства, когда преследовались даже активно сочувствующие, помогающие. Подобно тому, как во время войн рискуют собственной жизнью не только партизаны, но и те, кто им помогает. Каково было во времена римских императоров, люто ненавидящих последователей Мессии, подать стакан воды христианину? Разве не знали помогающие, что могут вместе с христианами оказаться на арене гладиаторов перед изголодавшимися, свирепыми хищниками, с клыков которых капает слюна, чтобы быть растерзанным в мгновение ока. И в этом стакане воды достаточно мужества, чтобы получить Божью награду. То же и в наше время, тот же стакан воды жаждущему христианину в исламской фундаминталистской стране, среди фанатов индуизма или в Северной Карее. Если люди рискуют жизнью, чтобы помочь христианам, значит их сердце полно любви, сострадания и переживания истины.
Второй момент, объясняющий, почему Христос восхищается оказывающими маленькую услугу Его ученикам, — это ступень на пути познания Божьей истины. Да, может быть человеку сложно принять мгновенно все, что поведал ему юный христианин, плохо изъясняющий мысли? Может быть нужно время осмыслить, осознать, дозреть, ведь если серьезно отнестись к христианству, нужно радикально изменить всю свою жизнь. Но этот человек, не отбрасывает Евангелие. Он думает, начинает знакомиться с Христовой истиной, пробует молиться. Он на пути, он думает, он ищет. В нем нет пустой веры атеиста, в нем нет постмодернистской, — А что есть истина?, он чувствует всем своим естеством, что на стороне христиан правда, но должен еще и еще раз обдумать, сопоставить все чему его учили с тем духовно революционно новым, что принес Христос. Однако, когда приходит сложной момент и на его глазах свирепая, потерявшая остатки сострадания, захваченная смерчем стадной ненависти, толпа преследуют христиан, именно этот человек укроет у себя дома, не выдаст, напоит водой изнеможенного ученика Спасителя, кого ненавидят и травят все тоталитарные режимы. И вот, представим, что давший стакан воды, еще не ставший полноценным христианином, погибает и предстает перед Творцом и Высшим Судьей. Он не потеряет награду свою, потому что Бог Всевидящий, Всезнающий и справедливый. И в этом смысле Христос ставит знак равенства между христианином рискующем жизнью во времена преследований и тем, кто поддерживает христианина, из-за сострадания, милосердия и любви так же рискуя самым дорогим, что имеет – собственной жизнью.НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #164. «Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Матв.10:40-42). Слухаючи Христа, учні уявляли собі похмуру картину досить ворожого Євангелію світу, який безжально переслідував воїнів світла. Але Христос починає показувати півтони, здавалося б, чорно білого світу. Будуть люди, які нададуть підтримку і гостинність Христу і Його послідовникам. Невже, неодмінно запитають християни, годі й практикувати віру, не відвідувати церкви, не проповідувати істину, а лише допомагати християнам і цього достатньо? По-перше, були періоди в історії християнства, коли переслідувалися навіть активно співчуваючі. Подібно до того, як під час воєн ризикують власним життям не тільки партизани, а й ті, хто їм допомагає. Як воно, за часів римських імператорів, які люто ненавиділи послідовників Месії, подати склянку води християнину? Хіба не знали що можуть разом з християнами опинитися на арені гладіаторів перед зголоднілими, лютими хижаками, з іклів яких капає слина, щоб бути розтерзаними в одну мить. І в цій склянці води достатньо мужності, щоб отримати Божу нагороду. Те ж і в наш час, той самий стакан води спраглому християнину в ісламській фундаменталістській країні, серед фанатів індуїзму або в Північній Кореї. Якщо люди ризикують життям, щоб допомогти християнам, значить їх серце повно любові, співчуття і переживання істини.
Другий момент, що пояснює, чому Христос захоплюється тими, хто надає маленьку послугу Його учням, — це сходинка на шляху пізнання Божої істини. Так, може бути людині складно прийняти миттєво все, що повідав йому юний християнин, який достатньо погано висловлює думки? Може бути потрібно час осмислити, усвідомити, дозріти, адже якщо серйозно поставитися до християнства, потрібно радикально змінити все своє життя. Але ця людина, не відкидає Євангеліє. Вона думає, починає знайомитися з Христовою істиною, пробує молитися. Вона на шляху, вона думає та шукає. У неї немає порожньої віри атеїста, немає постмодерністської, — А що є істина ?, вона відчуває всім своїм єством, що на боці християн правда, але повинна ще і ще раз обдумати, спів ставити все чому його вчили з тим духовно революційно новим, що приніс Христос. Однак, коли приходять складні моменти і на його очах лютий, що втратив залишки співчуття, захоплений смерчем стадної ненависті, натовп переслідує християн, саме ця людина вкриє у себе вдома, не видасть, напоїть водою знеможеного учня Спасителя, кого ненавидять і труять всі тоталітарні режими. І ось, уявімо, що той, хто дав стакан води, ще не став повноцінним християнином, гине і постає перед Творцем і Вищим Суддею. Він не втратить нагороду свою, тому що Бог Всевидючий, Всезнаючий і справедливий. І в цьому сенсі Христос ставить знак рівності між християнином, який ризикує власним життям за часів переслідувань і тим, хто підтримує християнина, через співчуття, милосердя і любові так само ризикуючи найдорожчим, що має — власним життям.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #163.

«и кто не берет креста своего и следует за Мною, тот не достоин Меня. Сберегший душу свою потеряет ее; а потерявший душу свою ради Меня сбережет ее» (Матф.10:38,39). А как бы хотелось идти за Христом, но без страданий, без отвержения своего эгоизма. Не кажется ли вам, что современное христианство похоже на человека, идущего за Христом, но не берущего свой крест. Теории процветания и успеха, полного здоровья и комфорта как раз и формируют христианский эгоизм, безкрестность. Вроде бы и Христос нравится и заповеди Его сладки, и хочется быть вечно со Спасителем, и в церкви уже оброс друзьями, но только не крест. » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #162.

«Не думайте, что Я пришел принести мир на землю; не мир пришел Я принести, но меч, ибо Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. И враги человеку — домашние его. Кто любит отца или мать более, нежели Меня, не достоин Меня; и кто любит сына или дочь более, нежели Меня, не достоин Меня» (Матф.10:34-37). С близкими людьми нас соединяет любовь и благодарность. Отец и мать воспитывали ребенка, вкладывая всего себя в такое родное, крохотное существо. Сына, дочь с родителями соединяют самые нежные чувства. И вот в эти родственные отношения вонзается тот самый меч, который принес Христос, меч разделяющий взгляды, принципы, ценности, меч делящий даже самых близких людей на христиан и не христиан, на смиряющихся перед Богом и бунтующих против Него. » Read more..

ПЕРЕОБРАЖЕННЯ 2018

ЧОМУ ЦІ ТРОЄ?

«І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору» (Лук.9:28).

ТРОЄ. ЧОМУ І ДЛЯ ЧОГО?

Христос всі 3,5 років готував людей, які би створили церкву. У нього були 500 учнів, потім, більш вузьке коло – 50, потім 12, і врешті решт – 3. Це були самі ті апостоли, які повинні були стати на чолі церкви. Ми добре знаємо, на кому більше відповідальність ті піддаються більшим випробуванням. Таких людей всі критикують, більшість вважає винними в своїх проблемах саме керівників. Учнів чекали великі випробування. Випробування, як керівників церков, бо навіть в церкві люди бувають незадоволені і критикують своїх священників і їм потрібна була підтримка. Їм належало багато страждати і тут потрібна була підтримка. І, врешті решт, треба було максимально зміцнити їх віру – ось для чого Христос взяв саме цих трьох. Доречи, Петро, Яків та Іван були з ним в Гетсиманському саду. Але вони і там мало чим допомогли Христу. Їх віра формувалась поступово і у Христа було достатньо довготерпіння, щоби вести учнів до стану, коли вони стануть дійсно справжніми Апостолами віри. » Read more..

ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 7. ПІДКОРЕННЯ ЯЗИКА 3й розділ. 1 – 12 вірші

Є в тілі людини один маленький орган, який найскладніше приборкати, найскладніше підпорядкувати собі — це язик. Скільки ж ми говоримо зайвого, непотрібного, того, що змушує нас потім мучитися і шкодувати? Скільки ран нанесено язиком рідним нам людям? Чи не менше, напевно, ніж ми і самі отримували ударів від язика, отруйність якого іноді набагато сильніша за отруту змії. Біблія язик порівнює з гострим мечем настільки він небезпечний і навіть смертоносний: » Read more..