Скачать: Video Audio

Тема: ЩИРА РОЗМОВА ПРО БЛАГОВІСТЯ. 16.02.2020

ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ПАСТОРА ЛИСЕНКА ВАДИМА. 2 ЧАСТИНИ.
Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #215.

«Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там. И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их; так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева. Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге. И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?» (Матф.15:29-33). Христос продолжает обходить маленький кусочек земного шара, который-то и из космоса и не увидишь, однако Тот, Кто сотворил космос прекрасно знал, что сила не в географических масштабах, а в духовности скрываемой за каждым произнесенным словом Богочеловека. Народ покорно следует за Христом продолжая ожидать момента своего чуда. Исцеляет Мессия и слепых и хромых, увечных и немых, только бы чудо стало открытой дверью для сердца, чтобы услышать несоизмеримо более важные слова дающие жизнь. Только бы людям, через чудо, открылась святость, красота и сила Сына Божьего. Только бы уверовали во Христа распятого и воскресшего и начали возвращаться к образу и подобию Божьему. Конечно же, Господь исцеляет с надеждой, что исцеление духовной слепоты гораздо важнее слепоты физической, впрочем, как и глухоты, равно, как и хромоты. Исцеленные хромые должны напоминать и нам, современным людям, что грех мешает ступать твердой поступью святости и непоколебимой веры. Исцеления исцелениями, а людям хочется кушать. Нас ожидают еще несколько интересных открытий. Христу вовсе не безразличны обычные потребности человека, такие, как голод. Когда дети Африки умирают от недоедания, Бог рядом, но Он, как это ни парадоксально звучит, не может переустроить экономику земли. Творец дал людям свободу и право господствовать над землю, ожидая, что люди будут господствовать с Божьей мудростью, руководствуясь Его заповедями. Люди же свой эгоизм противопоставили Божьей справедливости и в результате: «По данным ООН, 18 тысяч детей на земном шаре каждый день умирают от голода и недоедания». Но, как только люди приходят ко Христу, Он способен совершать чудеса. Нет, не осыпать людей сладостями и дорогими винами, конфетами и тортами, но дать самое необходимое. «Не хочу отпустить их неевшими». Бог не хочет, чтобы люди голодали, потому и молимся к Нему, чтобы хлебом насущным благословил на сей день. «Откуда нам взять столько хлеба?» — спрашивают ученики, совершенно забывая, что рядом с ними Сын Божий, Который только что исцелял, Который воду в вино превратил, Который мертвых воскрешал. Чудеса не происходят на пустом месте, просто так, ради чуда. Чудеса происходят, когда Бог хочет помочь людям. И вообще, не спрашивайте у Бога: «откуда взять?» Спрашивайте: «Есть ли на это Твоя воля?» И если есть, тогда самым поразительным чудом эта воля будет исполнена. Ведь была воля на воскрешение дочери Иаира и она воскресла. Была воля на исцеление дочери хананеянки и она была исцелена. Была воля на превращение воды в вино, и появилось вино. А главное, есть воля на то, чтобы люди поняли, для Бога нет ничего невозможного, только вначале вера и святость, а затем уже чудеса, а не наоборот!

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #215. «І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?» (Матв.15:29-33). Христос продовжує обходити маленький шматочок земної кулі, який-то з космосу і не побачиш, проте Той, Хто створив космос прекрасно знав, що сила не в географічних масштабах, а в духовності прихованої за кожним вимовленим словом Боголюдини. Народ покірно слідуючи за Христом продовжуює очікувати моменту свого чуда. Зцілює Месія і сліпих і кульгавих, калік і німих, тільки б диво стало відкритими дверима для серця, щоб почути незрівнянно більш важливе слова, які дають життя. Тільки б людям, через чудо, відкрилася святість, краса і сила Сина Божого. Тільки б увірували в Христа розп’ятого і воскреслого і почали повертатися до образа і подоби Божої. Звичайно ж, Господь зцілює з надією, що зцілення духовної сліпоти набагато важливіше сліпоти фізичної, втім, як і глухоти, так само, як і кульгавості. Зцілені кульгаві повинні нагадувати і нам, сучасним людям, що гріх заважає ступати твердою ходою святості і непохитної віри. Зцілення зціленнями, а людям хочеться їсти. Нас очікують ще кілька цікавих відкриттів. Христу зовсім не байдужі звичайні потреби людини, такі, як голод. Коли діти Африки вмирають від голоду, Бог поруч, але Він, як це не парадоксально звучить, не може перевлаштувати економіку землі. Творець дав людям свободу і право панувати над землю, чекаючи, що люди будуть панувати з Божою мудрістю, керуючись Божими заповідями. Люди ж свій егоїзм протиставили Божої справедливості і в результаті: «За даними ООН, 18 тисяч дітей на земній кулі щодня вмирають від голоду і недоїдання». Але, як тільки люди приходять до Христа, Він здатний творити дива. Ні, не обсипати людей солодощами і дорогими винами, цукерками і тортами, але дає найнеобхідніше. «Не хочу відпустити їх голодними». Бог не хоче, щоб люди голодували, тому і молимося до Нього, щоб хлібом насущним благословив на цей день. «Звідки нам взяти стільки хліба?» — запитують учні, абсолютно забуваючи, що поряд з ними Син Божий, Який тільки що зціляв, Який воду в вино перетворив, Який мертвих воскрешав. Чудеса не відбуваються на порожньому місці, просто так, заради чуда. Чудеса відбуваються, коли Бог хоче допомогти людям. І взагалі, не питайте у Бога: «звідки взяти?» Запитуйте: «Чи є на це Твоя воля?» І якщо є, тоді самим разючим чудом ця воля буде виконана. Адже була воля на воскресіння дочки Яіра і вона воскресла. Була воля на зцілення доньки хананеянки і вона одужала. Була воля на перетворення води на вино і з’явилося вино. А головне, є воля на те, щоб люди зрозуміли, що для Бога немає нічого неможливого тільки на початку віра та святість, а не навпаки!

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #214.

«И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется. Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами. Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева. А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне. Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам. Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их. Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час» (Матф.15:22-28). Христос настолько сконцентрирован на цели, что не обращает внимание на какую-то женщину да еще и хананеянку, с бесноватой дочерью. Хананеяне – это названием всех языческих народов, которые жили в Ханаане до покорения его евреями, которые были осуждены Богом на истребление за переполнившие чашу терпения грехи. Кажется, что её крик о помощи абсолютно проигнорирован Спасителем. А вы могли бы себе представить безразличного Бога? Если так, тогда этот Бог лишен любви, потому что любовь высокой пробы это максимальное участие и сопереживание. А Бог, напоминаю, есть любовь, причем совершенная. Христос только внешне никак не реагирует на возглас безутешной матери заставляя своим внешним безразличием даже учеников удивляться, и просить за эту женщину. Безусловно, в первую очередь, Христос пришел для спасения еврейского народа, но суть Нового Завета в его универсальности и планетарности. Христианство, в отличи от иудаизма, не ограничивается национальностью. Оно универсально, как универсален Бог и Его истина. Секрет в том, что Творец создает препятствия, чтобы вера человека крепла, была испытана, чтобы человек сам себя понял и понял над чем ему нужно духовно работать. Это все равно, что спортсмен сразу же получит чемпионство, сразу же, без усилий, без упорных тренировок. Но ведь спорт это преодоление себя, своей лени, это раскрытие колоссального физического потенциала. Несоизмеримо более сложная духовная сфера работает по таким же принципам. Не кто иной, как Бог создает сложности, чтобы мы их преодолевали. Вот почему все эти банальности, изрекаемые иногда христианами: «Я ничего, только Бог», остаются лишь пустыми фразами. Бог и я. Мое преодоление опирается на безграничную Божественную силу благодати и Духа Святого. Женщине терять нечего, потому что боль ее дочери ее боль, потому что она любит, беззаветной, материнской любовью. Она будет идти до конца, даже когда ее отталкивают. Первый заход – простая просьба: «Господи помоги!». Прямой отказ, и даже игнорирование. Христос не отвечает. Говоря откровенно, христиане нередко переживают именно такой же ответ от Бога, — никакой реакции. Заметьте, женщина без амбиций, без обид, продолжает просить. Второй заход, — просьба о дочери. Христос отрезает даже надежду о Своей помощи не принадлежавшим к еврейскому народу. Казалось бы, все. Звучит прямое унижение, — «нехорошо бросать хлеб псам». Иудеи сравнивали представителей других народов с нечистыми собаками. Христос деликатно использует слово обозначающее маленькую собачку, отчего суть никоим образом не меняется. Дважды униженная, делает третий заход. Она согласна на любое унижение. Втопчите меня в грязь, обзывайте меня собакой, подчеркивайте мою нечистоту, с точки зрения еврейских традиций, но любовь моя столь велика и столь напориста, что будет проходить все эти унижения лишь бы только помочь дочери. Может быть, если бы женщина просила за себя, остановилась бы на первом или второй отказе. Но просит за дочь и продолжает отчаянно верить. Даже псы едят крохи со стола своих господ, — вот ее аргумент. Потрясенный решительностью веры, настойчивостью настоящей любви, смирением ради блага родного человека, Христос дает этой женщине все, что она хочет, — здоровье дочери. Если вы действительно считаете, что женщина сломала равнодушие к чужой беде Спасителя своей верой, вы так и не поняли суть Христа, который есть любовь. Он и так будет помогать, но вначале препятствия, чтобы сделать нас мудрее, сильнее, чтобы помочь разочароваться в себе и обратить надежду на Христа. Молящийся, преодолевает препятствия, тем самым показывая насколько ему нужно просимое. Сражаться до конца – это не только девиз мужественно солдата, но и воина веры. Идти до конца, не взирая на все препятствия, умоляя Бога, полагаясь на Его милость, справедливость и небезразличную любовь.
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #214. «І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого… А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам… Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.» (Матв.15:22-28). Христос настільки сконцентрований на цілі, що не звертає увагу на якусь жінку та ще й хананеянку з біснуватою дочкою. Хананеяні — це назва всіх поганських народів, які жили в Ханаані до підкорення його євреями, які були засуджені Богом на винищення за гріхи, які переповнили чашу терпіння. Здається, що її крик про допомогу абсолютно проігнорований Спасителем. А ви могли б собі уявити байдужого Бога? Якщо так, тоді цей Бог позбавлений любові, бо любов високої проби це максимальна участь і співпереживання. А Бог, нагадую, є любов, до того ж досконала. Христос тільки зовні ніяк не реагує на вигук невтішної матері змушуючи своєю зовнішньою байдужістю навіть учнів дивуватися, і просити за цю жінку. Безумовно, в першу чергу, Син Божий прийшов для порятунку єврейського народу, але сутність Нового Завіту в його універсальності і планетарності. Християнство, на відміну від іудаїзму, не обмежується національністю. Воно універсально, як універсальний Бог і Його істина. Секрет у тому, що Творець створює перешкоди, щоб віра людини міцніла, була випробувана, щоб людина сама себе зрозуміла і зрозуміла над чим потрібно духовно працювати. Це все одно, що спортсмен відразу ж отримає чемпіонство, відразу ж, без зусиль, без наполегливих тренувань. Але ж спорт це подолання себе, подолання своєї ліні, це розкриття колосального фізичного потенціалу. Незрівнянно більш складна сфера духу працює за такими ж принципами. Не хто інший, як Бог створює складності, щоб ми їх долали. Ось чому всі ці банальності, які прорікають іноді християни: «Я нічого, тільки Бог», залишаються лише порожніми фразами. Бог і я. Моє подолання, спирається на безмежну Божественну силу благодаті і Духа Святого. Жінці втрачати нічого, тому що біль її дочки її біль, тому що вона любить самовідданою, материнською любов’ю. Вона буде йти до кінця, навіть коли її відштовхують. Перша спроба — просте прохання: «Господи допоможи!». Пряма відмова, і навіть ігнорування. Христос не відповідає. Говорячи відверто, християни нерідко переживають саме таку саму відповідь від Бога, — ніякої реакції. Зауважте, жінка без амбіцій, без образ, продовжує просити. Другий захід, — прохання про дочку. Христос відрізає навіть надію про Свою допомогу тим, хто не належить до єврейського народу. Здавалося б, все. Звучить пряме приниження, — «недобре кидати хліб псам». Іудеї порівнювали представників інших народів з нечистими собаками. Христос делікатно використовує слово. яке позначає маленьку собачку, а втім суть жодним чином не змінюється. Двічі принижена, робить третій захід. Вона згодна на будь-яке приниження. Втопчіть мене в бруд, ображайте мене собакою, підкреслюйте мою нечистоту, з точки зору єврейських традицій, але любов моя настільки велика і настільки наполеглива, що буде проходити всі ці приниження аби тільки допомогти дочці. Може бути, якщо б жінка просила за себе, зупинилася б на першій або другій відмові. Але просить за дочку і продовжує відчайдушно вірити. Навіть пси їдять крихти зі столу своїх панів, — ось її аргумент. Вражений рішучістю віри, наполегливістю справжнього кохання, смиренням заради блага рідного людини, Христос дає цій жінці все, що вона хоче, — здоров’я дочці. Якщо ви дійсно вважаєте, що жінка зламала байдужість до чужої біди Спасителя своєю вірою, ви так і не зрозуміли суть Христа, який є любов. Він і так буде допомагати, але спочатку перешкоди, щоб зробити нас мудрішими, сильнішими, щоб допомогти розчаруватися в собі і звернути надію на Христа. Той хто молиться, долає перешкоди, тим самим показуючи наскільки йому потрібно те, що він просить. Битися до кінця — це не тільки девіз мужньо солдата, а й воїна віри. Йти до кінця, не дивлячись на всі перешкоди, благаючи Бога, покладаючись на Його милість, справедливість і небайдужу любов.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #213.

«ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления — это оскверняет человека; а есть неумытыми руками — не оскверняет человека. И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские» (Матф.15:19-21). Бога нужно бояться, это понятно, хотя не для всех. А вот нужно ли бояться самого себя? Странный вопрос, скажет читатель. Я же не сумасшедший. Я бы не был так категоричен и не спешил бы с ответом. Бояться можно либо непредсказуемости, либо откровенного зла. Христос объясняет, что в сердце человека поселилась и постоянно проживает опасность и непредсказуемости и зла одновременно. Так и представляешь себе, как в углу сердца притаились злые мысли, словно загнанные звери, ждущие подходящего момента, чтобы напасть на своего хозяина. Тут же и убийства, как высшая форма гнева и супружеские измены, движимые хаосом сексуальных желаний и воровство, и ложь и прочие опасные звери и все это живет в сердце. Сердце человека стало гнездом грехов с того самого момента, как древние прародители ослушались Бога, сделав вывод, что они и сами способны разобраться где добро, а где зло. Чем все закончилось хорошо известно, — войны, экологическая катастрофа, сексуальные извращения, растущее количество преступлений и уже вся земля в опасности от возомнивших себя богами людей.
Как бы мы себя вели, если бы нас бросили в клетку с хищниками? Помогите! Спасите! Я сейчас погибну! А разве вся эта нечисть, живущая в сердце, не пытается нас уничтожить? И тут в эту клетку заходит воплотившийся Бог, Спаситель, Христос, Кто пришел в теле и обуздал все эти темные смертельные мысли. Он властно готов повелевать и нашими жалкими, злыми мыслями, самыми низменными движениями души, да только человек этого обуздания диких и хищных мыслей должен захотеть. И ведь, кажется, что забирают свободу. Так я мог творить свободно любое зло, а так, разве это свобода быть христианином? Святость да святость. Того не делай этого не думай. Но мудрый человек понимает, что если ему дана свобода между клеткой с хищниками и выбором в эту клетку не заходить, он выберет только один вариант и будет в этом одном жить, — держась подальше от клетки. Если уже и вошел, то тихо, схватиться за Христа, и каждый день выползать из этой клетки, не позволяя рычащим, шипящим, кусающимся хищникам, в нашем сердце жалить нас и окружающих. Ну а если человек так ничего и не понял, то он будет думать, что соблюдая внешние ритуалы и поверхностные обряды, не касающиеся очищения сердца, будет близок к Богу. Нет. Злые мысли, противные Божьей святости, будут из него лезть, прогрызать, прорываться через душу, через уста, чтобы только прорваться наружу. Вот, что оскверняет человека, а есть неумытыми руками, никак не влияет на укрощение зла. Итак, кого же бояться, себя или Бога? Будешь бояться Бога, и своей греховной сущности, познаешь истинную свободу, даже если ты в клетке, потому что там, где Христос там и свобода. И пошел Христос дальше, в страны Тирские и Сидонские, чтобы и там найти людей, которые хотели бы усмирить свои хищные мысли и выйти из закрытой клетки собственной греховности.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #213. «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські» (Матв.15:19-21). Бога потрібно боятися, це зрозуміло, хоча не для всіх. А ось чи потрібно боятися самого себе? Дивне запитання, скаже читач. Я ж не божевільний. Я б не був таким категоричним і не поспішав би з відповіддю. Боятися можна або непередбачуваності, або відвертого зла. Христос пояснює, що в серці людини оселилася і постійно проживає небезпека і непередбачуваність і зла одночасно. Так і уявляєш собі, як в кутку серця причаїлися злі думки, немов загнані звірі, що чекають слушного моменту, щоб напасти на свого господаря. Тут же і вбивства, як вища форма гніву і подружні зради, рухомі хаосом сексуальних бажань і злодійство, і брехня та інші небезпечні звірі і все це живе в серці. Серце людини стало гніздом гріхів з того самого моменту, як стародавні прабатьки не послухалися Бога, зробивши висновок, що вони і самі здатні розібратися де добро, а де зло. Чим все закінчилося добре відомо, — війни, екологічна катастрофа, сексуальні збочення, зростаюча кількість злочинів і вже вся земля в небезпеці від котрі вважають себе богами людей.
Як би ми себе вели, якби нас кинули в клітку з хижаками? Допоможіть! Рятуйте! Я зараз загину! А хіба вся ця нечисть, яка живе в серці, не намагається нас знищити? І тут в цю клітку заходить втілився Бог, Спаситель, Христос, Хто прийшов в тілі і приборкав всі ці темні смертельні думки. Він владно готовий керувати і нашими жалюгідними, злими думками, самими низинними рухами душі, та тільки людина цього приборкання диких і хижих думок повинна захотіти. Здається, що забирають свободу. Так я міг творити вільно будь-яке зло, а так, хіба це свобода бути християнином? Святість та святість. Того не роби цього не думай. Але мудра людина розуміє, що якщо йому дана свобода між кліткою з хижаками і вибором в цю клітку не заходить, він вибере тільки один варіант і буде в цьому одному жити, — тримаючись подалі від клітини. Якщо вже і увійшов, то тихо, схопитися за Христа, і кожен день виповзати з цієї клітини, не дозволяючи думкам, які гарчать, шиплять, кусають і прагнуть, із нашого серця жалити нас і оточуючих. Ну а якщо людина так нічого і не зрозуміла, то вона буде думати, що дотримуючись зовнішніх ритуалів і поверхневих обрядів, які не стосуються очищення серця, буде близькою до Бога. Ні. Злі думки, противні Божої святості, будуть з нього лізти, прогризати, прориватися через душу, через вуста, щоби тільки прорватися назовні. Ось, що опоганює людину, а їсти руками невмитими, ніяк не впливає на приборкання зла. Отже, кого ж боятися, себе чи Бога? Будеш боятися Бога, і своєї гріховної сутності, пізнаєш справжню свободу, навіть якщо ти в клітці, тому що там, де Христос там і свобода. І пішов Христос далі, в Тирські й Сидонські країни, щоб і там знайти людей, які б хотіли приборкати свої хижі думки і вийти з закритої клітини власної гріховності.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #212.

«Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились? Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится; оставьте их: они — слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму. Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию. Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете? еще ли не понимаете, что все, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон? а исходящее из уст — из сердца исходит — сие оскверняет человека» (Матф.15:12-18). Ученики испуганы. Как же так? Христос есть любовь, Он воплощение самого уважительного и может быть даже трепетного отношения к человеку, как к венцу творения, судя по тому, что Сын Божий и жизнь свою отдал, чтобы только вернуть людей к Богу. И вот тут сказано такое, что сразу же соблазняет фарисеев. Как-то совсем нехорошо получается. Кстати, слово «соблазнять» переводится, как оскорблять, раздражать, обижать, задевать, возмущать. Неужели Христа реакция людей на правду Божью совсем не тревожит? Если люди не видят любви, святости, правды за истиной, то это проблема не истины, а проблема восприятия испорченных грехом людей. Истина прекрасна, она пленительна, истина отражение вечной красоты, потому что самой высокой пробы красота от Божественной истины. Нет ничего и никого прекраснее Бога, а Он то и есть истина. Христос так и говорил: «Я есть истина». Только люди с испорченным сердцем, ослепленные «фаст фудом истины», этим суррогатом религии в виде преданий, кажется созданными только, чтобы таким фиговым листом прикрывать собственную наготу безбожной жизни. Все, что не отражает Божественную истину, не может быть прекрасным. Оно может быть притягательным, манящим, будоражащим мысли и похоть, но лишенным чистой, небесной красоты. Поэтому, все, что не Бог насадил, что не связано с Божественной истиной искоренится, как жалкий и гадкий бурьян. Но самое страшное, когда люди, которые отворачиваются от чистой и святой истины, пытаются возомнить себя религиозными лидерами народа. Слепые ведут слепых, а слепые покорно идут за слепыми, только потому что не хотят идти к свету, не хотят идти за Христом. Парадокс, слепые выбирают себе в поводыри не зрячего, но слепого. А причина очевидна, ведь, чтобы идти за Христом, нужно брать свой крест, отвергнуться себя и только тогда следовать за Спасителем. Электорат любит слепых лидеров, поэтому всегда обманывается. А вот лидеров зрячих, тех, кто проповедует правду, истину, тех, кто призывает менять свое сердце не любит. Точнее, любит, но только после смерти. Слепые лидеры говорят то, что хотят люди слышать, а зрячие ведут людей к истине, даже если эта правда прекрасна своей суровой обличительностью. А кому сегодня нужна истина, кому сегодня нужна суровая правда о смирении своих прихотей и борьбе с похотями, правда об отвержении себя? Вы таких много знаете? И вновь Христос о сердце. По большому счету, сердце очищается светом истины, а отсутствие истины в сердце оскверняет человека. Что ж, идем за Христом, наполняем сердце истиной, устами и сердцем славим Бога, чтобы не превратиться в слепцов, идущих за слепцами.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #212. «Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть… А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину» (Матв.15:12-18). Учні перелякані. Як же так? Христос є любов, Він втілення найповажнішого і може бути навіть трепетного ставлення до людини, як до вінця творіння, судячи з того, що Син Божий і життя своє віддав, щоб тільки повернути людей до Бога. І ось тут сказано таке, що відразу ж спокушає фарисеїв. Якось зовсім недобре виходить. До речі, слово «спокушати» перекладається, як ображати, дратувати, ображати, зачіпати, обурювати. Невже Христа реакція людей на правду Божу зовсім не турбує? Якщо люди не бачать любові, святості, правди за істиною, то це проблема не істини, а проблема сприйняття зіпсованих гріхом людей. Істина прекрасна, вона чарівна, істина відображення вічної краси, тому що найвищої проби краса від Божественної істини. Немає нічого і нікого прекрасніше Бога, а Він то і є істина. Христос так і говорив: «Я є істина». Тільки люди з зіпсованим серцем, засліплені «фаст фудом істини», цим сурогатом релігії у вигляді передань, здається створеними тільки, щоб таким фіговим листом прикривати власну наготу безбожного життя. Все, що не відображає Божественну істину, не може бути прекрасним. Воно може бути привабливим, захопливою, хвилюючою думкою і хіттю, але позбавленим чистої, небесної краси. Тому, все, що не Бог насадив, що не пов’язане з Божественною істиною буде вирване, як жалюгідний і бридкий будяк. Але найстрашніше, коли люди, які відвертаються від чистої і святий істини, бачуть себе релігійними лідерами народу. Сліпі ведуть сліпих, а сліпі покірно йдуть за сліпими, тільки тому що не хочуть йти до світла, не хочуть йти за Христом. Парадокс, сліпі обирають собі в поводирі не зрячого, але сліпого. А причина очевидна, адже, щоб йти за Христом, потрібно брати свій хрест, зректися себе і тільки тоді йти за Спасителем. Електорат любить сліпих лідерів, тому завжди обманюється. А ось лідерів зрячих, тих, хто проповідує правду, істину, тих, хто закликає міняти своє серце народ не любить. Точніше, любить, але тільки після смерті. Сліпі лідери говорять те, що хочуть люди чути, а зрячі ведуть людей до істини, навіть якщо ця правда прекрасна своєю суворою викривальністю. А кому сьогодні потрібна істина, кому сьогодні потрібна сувора правда про смирення своїх забаганок і боротьбі з пожадивостями, правда про відкидання, приборкування себе? Ви таких багато знаєте? І знову Христос про серце. За великим рахунком, серце очищається світлом істини, а відсутність істини в серці опоганює людину. Що ж, йдемо за Христом, наповнюємо серце істиною, устами і серцем славимо Бога, щоб не перетворитися на сліпців, що йдуть за сліпими

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #211.

«лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря: приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня; но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим. И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте! не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека» (Матф.15:7-11). Святая святых, самый важный, самый тонкий, самый загадочный духовный орган – центр жизни ответственный, без преувеличения, за всю судьбу человека – сердце. Нет, не о самой большой мышце, перекачивающей кровь, идет речь, а о духовном сердце, откуда идут мысли, чувства и воля. Итак, речь идет о сердце, из которого, как говорит Библия, источники жизни и которое нужно беречь и хранить больше всего хранимого, как скрипач бережет свою скрипку, как бизнесмен бережет свои деньги и как честный человек бережет свою совесть. В обличении Христом фарисеев мы сталкиваемся с двумя парадоксами. Первый, — фарисеи то же хранят свое сердце, но хранят от Бога, а не для Бога. Оказывается, сердце можно хранить, как для Бога, так и от Бога. Второй парадокс, — фарисеи и книжники именно в религии находят убежище от Бога. Заметьте, оказывается можно убегать не только в светскую жизнь или карьеру, но иногда нужно стать религиозным служителем и в религии прятаться от Всевидящего. Убежать от Бога – уже само словосочетание абсолютно абсурдно, но некоторые пытаются эту обреченную идею воплотить в жизнь. Почему, собственно, люди убегают от Бога и тем более в религию и как это связано с сердцем? Ответ достаточно прост и понятен, — если человека не интересует Бог, но интересует только собственная слава, власть и комфорт, которые достигаются, как правило, деньгами, он может использовать и религию, лишь бы дотянуться до своих желаний. Такие люди напоминают лодочника отталкивающегося от причала. А ведь, чтобы достичь желанного берега можно оттолкнуться от чего угодно. Такие лодочники есть и в религии. Они отталкиваются от величественных храмов, доверчивой паствы и религиозных обрядов, чтобы только доплыть до берега удовольствий. Путь религиозного цинизма, который выбрали книжники, фарисеи и иже с ними, умерщвляет веру, сжигает совесть и разлагает внутренний мир человека, у которого вместо сердца пахнущая смертью пустота. Вместо сосредоточенности на Боге и сокрушенности о своих грехах они думают лишь о том, как произвести сильное впечатление на слушателей и собрать овации. Они не ищут соприкосновения сердца с Творцом, не жаждут услышать голос Божий, не переживает радость Его воскресения. Они бродят по саду земных наслаждений и игнорируя райский сад. А ведь райский сад – это работа над сердцем, это разворот мыслей от блуда к целомудрию, от лжи к Божьей правде, от ненависти к любви, от греха к святости. Что может быть сложнее и одновременно прекрасней? А далее Христос разрушает еще один миф об осквернении человека через нечистую пищу. И вот оно, революционное заявление – не пища оскверняет, отдаляет от Бога, делая грешным, но то, что исходит из уст. А из уст исходит то, чем наполнено сердце. «От избытка сердца говорят уста». Одним словом, хочешь быть с Богом, перестань убегать от Всевидящего, подключи свое сердце к Творцу, очисти сердечный центр покаянием и тогда не осквернения будешь бояться, а чистотой и святостью наслаждаться.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #211. «Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей… І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить» (Матв.15:7-11). Свята святих, найважливіший, найтонший, найзагадковіший духовний орган — центр життя відповідальний, без перебільшення, за всю долю людини — серце. Ні, не про найбільшу м’язу, яка перекачує кров, йдеться, а про духовне серце, звідки йдуть думки, почуття і воля. Отже, мова йде про серце, з якого, як каже Біблія, джерела життя і яке потрібно берегти більше всього, як скрипаль береже свою скрипку, як бізнесмен береже свої гроші і як чесна людина береже свою совість. У викритті Христом фарисеїв ми стикаємося з двома парадоксами. Перший, — фарисеї також зберігають своє серце, але зберігають від Бога, а не для Бога. Виявляється, серце можна зберігати, як для Бога, так і від Бога. Другий парадокс, — фарисеї і книжники саме в релігії знаходять притулок від Бога. Зауважте, виявляється можна тікати не тільки в світське життя або кар’єру, але іноді потрібно стати релігійним служителем і в релігії ховатися від Всевидючого. Втекти від Бога — вже саме словосполучення абсолютно абсурдно, але деякі намагаються цю приречену ідею втілити в життя. Чому, власне, люди тікають від Бога і тим більше в релігію і як це пов’язано з серцем? Відповідь досить проста і зрозуміла, — якщо людину не цікавить Бог, але цікавить тільки власна слава, влада і комфорт, які досягаються, як правило, грошима, він може використовувати і релігію, аби дотягнутися до своїх бажань. Такі люди нагадують човняра який відштовхує свого човна від причалу. Але ж, щоб досягти бажаного берега можна відштовхнутися від чого завгодно. Такі човнярі є і в релігії. Вони відштовхуються від величних храмів, довірливої пастви і релігійних обрядів, щоб тільки доплисти до берега задоволень. Шлях релігійного цинізму, який вибрали книжники, фарисеї і іже з ними, умертвляє віру, спалює совість і розкладає внутрішній світ людини, у якого замість серця запах смертної порожнечі. Замість зосередженості на Бозі та плачу за свої гріхи вони думають лише про те, як справити сильне враження на слухачів і зібрати овації. Вони не шукають контакту серця з Творцем, не мають спраги почути голос Божий, не переймаються радістю Його воскресіння. Вони бродять по саду земних насолод ігноруючи райський сад. Але ж райський сад — це робота над серцем, це розворот думок від блуду до цнотливості, від брехні до Божої правди, від ненависті до любові, від гріха до святості. Що може бути складніше і одночасно прекрасніше? А далі Христос руйнує ще один міф про оскверніння людини через нечисту їжу. І ось вона, революційна заява — не пожива опоганює, віддаляє від Бога, роблячи грішним, але те, що виходить з уст. А з уст виходить те, чим наповнене серце. «Від надлишку серця промовляють уста». Одним словом, хочеш бути з Богом, перестань тікати від Усевидючого, підключи своє серце до Творця, очисти серцевий центр покаянням і тоді не осквернення будеш боятися, а чистотою і святістю насолоджуватися.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #210.

«Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят: зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб. Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего? Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет. А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался, тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим» (Матф.15:1-6). » Read more..