Скачать: Video Audio

Тема: КОРОНАВІРУС — БЛАГОСЛОВІННЯ ЧИ ПРОКЛЯТТЯ? ЩО МОЖЕ БУТИ ДОБРОГО ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ? 05.04.2020

ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ПАСТОРА ЛИСЕНКА ВАДИМА. 2 ЧАСТИНИ.
Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #220. Часть 1.

«и Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее; и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свяжешь на земле, то будет связано на небесах, и что разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах. Тогда Иисус запретил ученикам Своим, чтобы никому не сказывали, что Он есть Иисус Христос» (Матф.16:18-20). Как тут не вспомнить католиков, которые чуть ли не своим главным тезисом поставили эту цитату, чтобы поведать всему миру о главенстве папы римского, который, с их точки зрения, является преемником Петра, а Петр преемником самого Христа. Ведь именно Петру Спаситель сказал, — на тебе построю церковь. Да простит меня миллиард католиков, но поддадим сомнению их базовый постулат. Только, что Петр на вопрос Учителя: «За кого меня почитаете вы»? ответил, что Христос есть Сын Божий. И далее, Мессия, обращаясь к Петру, произносит, на первый взгляд, весьма странный тезис: «Ты – Петр, и на сем камне Я создам церковь». Имя Петр, с языка оригинала переводится, как камень. А вот когда Христос говорит далее «на сем камне Я создам Церковь», используется похожее на камень слово, но с другим оттенком, — скала, утес. Разве церковь может строиться на человеке, даже если он Апостол Петр? Спаситель, обыгрывая имя «Петр» — камень, показывает, что не на Петре будет строиться церковь, а на искренней вере во Христа, которая и есть единственное и самое надежное основание. В Новом Завете будет постоянно звучит мысль, что Христос и есть краеугольный камень. Например, тот же Петр, в своем втором послании в 7-м стихе говорит, что краеугольным камнем есть Христос, и, кстати, использует вот это же слово «скала» на которой будет построена церковь. Так кто же выступает скалой Петр или вера во Христа? Ответ очевиден. Из истории первой церкви, запечатленной на страницах Нового Завета, никак нельзя сделать вывод, что именно Петр был главным Апостолом. Например, Ап. Павел написал больше посланий и совершал более масштабное служение, по сравнению с Петром. И, наконец, Христос говорит, что передает ключи от Царства Небесного. Эти ключи передаются Петру или передаются всей церкви? Разве только Ап. Петр имел право решать вопросы духовного развития церкви или это делали все Апостолы, а в дальнейшем священники, пастора? Остается еще один вопрос, — почему же именно к Петру обратился Христос с такими словами? Да потому что Симон Петр, в отличии от остальных учеников, был первым, кто понял Божественность Христа. Итак, когда Христос говорит, — ты Петр и на сем камне я создам церковь, уж точно никак не имеется в виду Петр, а все христиане, которые, вслед за Петром, один за другим, уверуют во Христа, как Сына Божьего. Это на их вере во Христа, как краеугольного камня, будет выстроена, непобедимая ересями и угрозами физического уничтожения, церковь Бога живого. Вот почему Библия напоминает всем искренним христианам: «Вы тело Христово, а порознь члены»? В следующей части мы поговорим о духовном значении этого отрывка.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #220. Частина 1. «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі! Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос» (Матв.16:18-20). Як тут не згадати католиків, які мало не своїм головною тезою поставили цю цитату, щоб розповісти всьому світові про верховенство папи римського, який, з їхньої точки зору, є наступником Петра, а Петро наступником самого Христа. Адже саме Петру Спаситель сказав, — на тобі збудую церкву. Хай вибачить мені мільярд католиків, але піддамо сумніву їх базовий постулат. Тільки, що Петро на запитання Вчителі: «За кого мене вважаєте ви»? відповів, що Христос є Син Божий. І далі, Месія, звертаючись до Петра, вимовляє, на перший погляд, досить дивну тезу: «Ти — Петро, і на скелі оцій побудую Я церкву». Ім’я Петро, з мови оригіналу перекладається, як камінь. А ось коли Христос говорить далі «на скелі оцій побудую Я Церкву», використовується схоже на камінь слово, але з іншим відтінком, — скеля. Хіба церква може будуватися на людині, навіть якщо ця людина Апостол Петро? Спаситель, обігруючи ім’я «Петро» — камінь, показує, що не на Петрі буде будуватися церква, а на щирій вірі в Христа, яка і є єдине і найнадійніше підгрунтя. У Новому Завіті буде постійно звучати думка, що Христос і є наріжний камінь. Наприклад, той самий Петро, у своєму другому посланні в 7-му вірші говорить, що наріжним каменем є Христос, і, до речі, використовує ось це ж слово «скеля» на якій буде збудовано церкву. Так хто ж виступає скелею Петро чи віра в Христа? Відповідь очевидна. З історії першої церкви, відображеної на сторінках Нового Заповіту, ніяк не можна зробити висновок, що саме Петро був головним Апостолом. Наприклад, Ап. Павло написав більше послань і здійснював більш масштабне служіння, в порівнянні з Петром. І, нарешті, Христос говорить, що передає ключі від Царства Небесного. Ці ключі передаються Петру або передаються всієї церкви? Хіба тільки Ап. Петро мав право вирішувати питання духовного розвитку церкви чи це робили всі апостоли, а в подальшому священики, пастора, служителі, та і врешті вся церква? Залишається ще одне питання, — чому ж саме до Петра звернувся Христос з такими словами? Та тому що Симон Петро, на відміну від інших учнів, був першим, хто зрозумів Божественність Христа. Отже, коли Христос говорить, — ти Петро і на скелі оцій я створю церкву, вже точно ніяк не мається на увазі Петро, а всі християни, які, слідом за Петром, один за іншим, увірують у Христа, як Сина Божого. Це на їх віру в Христа, як наріжного каменю, буде вибудувана, непереможна єресями і погрозами фізичного знищення, церква Бога живого. Ось чому Біблія нагадує всім щирим християнам: «Ви тіло Христове, а зосібна члени»? У наступній частині ми поговоримо про духовне значення цього уривка.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #219.

«Придя же в страны Кесарии Филипповой, Иисус спрашивал учеников Своих: за кого люди почитают Меня, Сына Человеческого? Они сказали: одни за Иоанна Крестителя, другие за Илию, а иные за Иеремию, или за одного из пророков. Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Симон же Петр, отвечая, сказал: Ты — Христос, Сын Бога Живого. Тогда Иисус сказал ему в ответ: блажен ты, Симон, сын Ионин, потому что не плоть и кровь открыли тебе это, но Отец Мой, Сущий на небесах» (Матф.16:13-17). Все вопросы, а их миллионы, которые человек задает на протяжении жизни, просто меркнут, теряя свою остроту и значимость, по сравнению с ключевым вопросом, от которого зависит вся земная жизнь и вечная судьба. Этот вопрос произносит еще молодой и необычный учитель из Назарета, молодой раввуни Иисус, — за кого Меня почитают? Мы можем смело заподозрить спрашивающего в комплексе неполноценности или наоборот, в излишней гордости, хотя гордость всегда излишня. Но вопрос Христа напрочь лишён тщеславия, потому что Всемогущему Богу и так принадлежит вся слава, все земное и небесное. Иисус больше всего стремится к тому, чтобы людям открылась истина о воплощении Сына Божьего, потому что именно это воплощение показывает сущность Божественной жертвенной любви. Воплощение Бога дает человеку ориентиры развития, отвечая на глубоко внутренние вопросы, — на кого мы должны быть похожи, как поступать, кому подражать и что будет с нами после смерти? Потому что воплощенного Бога можно видеть, можно всматриваться в Его поступки и понимать, как следовало бы нам поступать. Воплощенный Христос показывает нам реальность святости и полной преданности Небесному Отцу. Его называют воплотившимся Словом, которое обитало с нами. Христос на Себе, на Своем примере отвечает на вопрос, что произойдет, когда каждый из нас, будет жить в строгом и прекрасном соответствии Божьим заповедям? Мы станем подобны Ему, потому что Его Слово, Его заповеди начнут жить в нас. Но это произойдет только с тем, кто на вопрос, — за кого вы Меня почитаете, ответит, — за Бога, пришедшего в человеческом теле. Воплощенный прошел земные испытания и страдания сохраняя при этом полную и бескомпромиссную святость. Открывшаяся бездна мрачных, злобных, завистливых черных душ кричавших распни Его, не остановила воплощение Сына Божьего, потому что невозможно злобой остановить Божью любовь. Его воплощение — максимальная наглядность всех свойств и качеств Самого Бога. Своим воплощением Он разрезал чрево холодной смерти, чтобы отворить неподъемные врата владений той самой смерти для учеников и вернуться к Своей славе. И вот, чтобы все это понять и принять, нужно ответить на простой и одновременно самый сложный вопрос в мире. И этот вопрос не в общем обращен к человечеству, как это было в первой попытке Христа: «За кого меня почитают люди?» Звучит второй вопрос, вопрос очень личный, когда спрашивающий смотрит прямо в твое сердце. Вопрос, без исключения, задается каждому приходящему в этот мир, — «А за кого лично вы Меня почитаете»? Кто-то скажет «Нет», совсем не понимая, что жуткие последствия отрицательного ответа окончательно будут понятны только при погружении в полный мрак адского отчаянья. Тем же, кто ответил «Да» — счастье («блажен ты Симон Петр…») быть дитем Божьим, счастье переживать легкость бремени Христовых заповедей. Когда отвергаешь себя, берешь крест, идешь за Воплощенным Спасителем, тогда душа так поет, словно присоединилась к хору небесных Ангелов вечно славящих Спасителя Христа. Хотя, почему «словно»?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #219. «Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Матв.16:13-17). Всі питання, а їх мільйони, які людина ставить на протязі життя, просто меркнуть, втрачаючи свою гостроту і значущість, в порівнянні з ключовим питанням, від яких залежить все земне життя і вічна доля. Це питання вимовляє ще молодий і незвичайний учитель з Назарету, молодий раббуні Ісус, — за кого Мене уважають? Ми можемо сміливо запідозрити запитувача в комплексі неповноцінності або навпаки, в зайвої гордості, хоча гордість завжди зайва. Але питання Христа геть позбавлене марнославства, бо Усемогутньому Богові і так належить вся слава, все земне і небесне. Ісус найбільше прагне до того, щоб людям відкрилася істина про втілення Сина Божого, тому що саме це втілення показує сутність Божественної жертовної любові. Втілення Бога дає людині орієнтири розвитку, відповідаючи на глибоко внутрішні питання, — на кого ми повинні бути схожі, як поступати, кого наслідувати і що буде з нами після смерті? Тому що втіленого Бога можна бачити, можна вдивлятися в Його вчинки і розуміти, як слід було б і нам вчиняти. Втілений Христос показує нам реальність святості і повної відданості Небесного Отця. Його називають втіленим Словом, яке перебувало між нами. Христос на Собі, на Своєму прикладові відповідає на питання, що станеться, коли кожен з нас, буде жити в строгій і прекрасній відповідності Божими заповідями? Ми станемо подібні до Нього, бо Його Слово, Його заповіді почнуть жити в нас. Але це станеться тільки з тим, хто на питання, — за кого ви Мене уважаєте, відповість, — за Бога, який прийшов в людському тілі. Втілений пройшов земні випробування і страждання зберігаючи при цьому повну і безкомпромісну святість. І безодня похмурих, злісних, заздрісних чорних душ, які кричали розіпни Його, не зупинила втілення Сина Божого, тому що неможливо злістю зупинити Божу любов. Його втілення — максимальна наочність всіх властивостей і якостей Самого Бога. Своїм втіленням Він розрізав черево холодної смерті, щоб відчинити не підйомні врата смерті для учнів і повернутися до Своєї небесної слави. І ось, щоб все це зрозуміти і прийняти, потрібно відповісти на просте і водночас найскладніше питання в світі. І це питання не в загальному звернений до людства, як це було в першій спробі Христа: «За кого мене уважають люди?» Звучить друге питання, питання дуже особисте, питання, коли запитувач дивиться прямо в твоє серце. Питання, без винятку, задається кожному хто приходить в цей світ, — «А за кого особисто ви Мене уважаєте»? Хтось скаже «Ні», зовсім не розуміючи, що моторошні наслідки негативної відповіді остаточно будуть зрозумілі при зануренні в повний морок пекельного відчаю. Тим, хто відповість «Так» — щастя ( «Блажен єси Симон Петро …») бути дитиною Божою, щастя переживати легкість тягаря Христових заповідей. Коли відкидаєш себе, береш хрест, йдеш за втіленим Спасителем, тоді душа так співає, немов приєднується до хору небесних Ангелів, які вічно славлять Спасителя Христа. Хоча, чому «немов»?

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #218.

«Переправившись на другую сторону, ученики Его забыли взять хлебов. Иисус сказал им: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и саддукейской. Они же помышляли в себе и говорили: это значит, что хлебов мы не взяли. Уразумев то, Иисус сказал им: что помышляете в себе, маловерные, что хлебов не взяли? Еще ли не понимаете и не помните о пяти хлебах на пять тысяч человек, и сколько коробов вы набрали? ни о семи хлебах на четыре тысячи, и сколько корзин вы набрали? как не разумеете, что не о хлебе сказал Я вам: берегитесь закваски фарисейской и саддукейской? Тогда они поняли, что Он говорил им беречься не закваски хлебной, но учения фарисейского и саддукейского» (Матф.16:5-12). Фарисеи и саддукеи, ненавидящие Христа, исполненные лицемерия и гордости, не нуждаются в Боге и презирают глупую чернь. Этими людьми, живущими лишь для себя, упивающимися властью и собственной религиозной исключительностью, правит закваска фарисейская. И знаете, почему так легко эта закваска может проникнуть в нашу жизнь? Потому что фарисейство – это и есть, скрытый, спрятанный, тайный портрет греховной сути падшей природы человека. Фарисейская закваска, говоря откровенно, уже живет в каждом из нас, когда мы презираем ближнего, не хотим покоряться Богу, когда Христос выступает врагом наших обыденных страстей и мешает предаваться столь привычным и желанным порокам. Поэтому Сын Божий и предупреждает об опасности гнездящейся в сердце человека. Эта греховная закваска пытается с такой же силой и скоростью размножаться, как болезнетворные микробы в организме с ослабленным иммунитетом.
Одна из граней фарисейства – духовная забывчивость. Помните прокаженных получивших исцеление? Они ведь так и не вернулись поблагодарить Спасителя. Главный принцип эгоизма гласит, — я использую людей, когда мне это нужно, но сами люди мне не нужны. В фарисеях, и даже в будущих Апостолах Христовых, этот же, насквозь эгоистичный принцип, продолжает работать, только уже по отношению к Самому Богу. Ученики забыли, что Христос накормил тысячи людей всего лишь несколькими хлебами и рыбками и вновь впадают в неверие, переживая за вечно голодных слушателей. Они похожи на евреев, погруженных в поток сверхъестественных масштабных чудес, которые забывая о поддержке долгого пути по пустыне, о расступившемся море, попирают Самого Бога ради привычной жизни в любимы грехах. Второе, что удивило Христа, полное непонимание учениками духовного смысла образа закваски. Они не поняли, что закваска указывает на саму начинку человеческой сущности, на ценности, взгляды, мысли, чувства, поступки. А ведь Спаситель говорит о гнилости этого естества, которая, как червяк, портит плод, прогрызает его, подвергая быстрой порче и скорому разложению. Как же уберечься от смертоносной закваски? Покаяние убирает греховную червивость, а постоянная жизнь с Богом, наполняет человека живительным соком вечной жизни. Помню, когда я заболел туберкулезным плевритом, мне врач объяснил, что эта смертельная палочка живет у всех людей, но здоровая иммунная система сдерживает ее от полного уничтожения организма. Чтобы беречься закваски фарисейской нужно использовать иную закваску, закваску Духа Христа, которая входит в испорченное сердце в момент искреннего покаяния. Именно эта закваска и есть укрепление духовной иммунной системы. И это единственная сила, которая может противостать синдрому фарисейства и его победить. Поверьте, других способов избавиться от фарисейства не существует.
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #218. «А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки» (Матв.16:5-12). Фарисеї і садукеї, які ненавидять Христа, сповнені лицемірства і гордості, не потребують Бога і зневажають дурну чернь. Цими людьми, що живуть лише для себе, які насолоджуються владою і власною релігійною винятковістю, править розчин фарисейський. І знаєте, чому так легко цей розчин може проникнути в наше життя? Тому що фарисейство — це і є, прихований, таємний портрет гріховної суті занепалої природи людини. Фарисейська розчина, кажучи відверто, вже живе в кожному з нас, коли ми зневажаємо ближнього, не хочемо підкорятися Богу, коли Христос виступає ворогом наших повсякденних пристрастей і заважає віддаватися звичним і бажаним порокам. Тому Син Божий і попереджає про небезпеку цього розчину в серці людини. Цей гріховний розчин намагається з такою ж силою і швидкістю розмножуватися, як хвороботворні мікроби в організмі з ослабленим імунітетом.
Одна з граней фарисейства — духовна забудькуватість. Пам’ятаєте прокажених, які отримали зцілення? Адже вони так і не повернулися подякувати Спасителю. Головний принцип егоїзму говорить, — я використовую людей, коли мені це потрібно, але самі люди мені не потрібні. У фарисеїв, і навіть в майбутніх апостолів Христових, цей же, наскрізь егоїстичний принцип, продовжує працювати, тільки вже по відношенню до Самого Бога. Учні забули, що Христос нагодував тисячі людей лише кількома хлібами і рибками і знову впадають у зневіру, переживаючи за вічно голодних слухачів. Вони схожі на євреїв, занурених у потік надприродних масштабних чуд, які забуваючи про підтримку довгого шляху по пустелі, про море, яке розступилося, зневажають Самого Бога заради звичного життя в улюблених гріхах. Друге, що здивувало Христа, повне нерозуміння учнями духовного сенсу образу розчини. Вони не зрозуміли, що розчин вказує на саму начинку людської сутності, на цінності, погляди, думки, почуття, вчинки. Адже Спаситель говорить про гнилість цього єства, яка, як черв’як, псує плід, прогризає його, піддаючи швидкому псуванню і швидкому розкладанню. Як же вберегтися від смертоносної закваски? Покаяння прибирає гріховну череву, а постійне життя з Богом, наповнює людину цілющим соком вічного життя. Пам’ятаю, коли я захворів туберкульозним плевритом, мені лікар пояснив, що ця смертельна палочка живе у всіх людей, але здорова імунна система стримує її від повного знищення організму. Щоб берегтися розчину фарисейського потрібно використовувати інший розчин Духа Христа, який входить в зіпсоване серце в момент щирого покаяння. Саме цей розчин і зміцнює духовну імунну систему. І це єдина сила, яка може протистояти синдрому фарисейства і його перемогти. Повірте, інших способів позбутися від фарисейства не існує.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #217.

«И приступили фарисеи и саддукеи и, искушая Его, просили показать им знамение с неба. Он же сказал им в ответ: вечером вы говорите: будет ведро, потому что небо красно; и поутру: сегодня ненастье, потому что небо багрово. Лицемеры! различать лице неба вы умеете, а знамений времен не можете. Род лукавый и прелюбодейный знамения ищет, и знамение не дастся ему, кроме знамения Ионы пророка. И, оставив их, отошел» (Матф.16:1-4). Сколько раз приходилось слышать реплики о лицемерном христианстве, о крестовых походах, о попах гомосексуалистах и священниках педофилах. Этих, вечно критикующих христианство людей, абсолютно не волнует поиск истины. Им совершенно не интересно понять, кто такой Христос. Они то и критику, набившую оскомину своей банальностью, произносят только бы оправдать нежелание что-то менять в своей, погрязшей в грехах, жизни. И вот эти люди просят показать знамение с неба. Можно подумать, что это знамение пошатнуло бы их лицемерие или открыло бы им красоту и величье Божественной истины. Ничего подобного. После воскресения Христа, свидетелями которого были сотни людей, сильно ли фарисеи каялись, много ли саддукеев стали учениками Богочеловека? Христос не хочет играть в эти постыдные, лицемерные и мерзкие игры, в стиле, — покажи нам чудо и тогда мы тебя признаем. Он знал, что не признают. Он видел их сердца, поэтому дает простые образы, чтобы постыдить этих религиозных деятелей с прожженной совестью. Если вы умеете определять погоду на завтра, то неужели вам мало знамений, чтобы увидеть во Мне, продолжает Иисус, того самого долгожданного Мессию, который в осуществление пророчеств исцеляет прокаженных, воскрешает мертвых, кормит тысячи людей семью хлебами и несколькими рыбками? Мы же понимаем, что истории о чудесах Спасителя наполнили весь тот край? Конечно же, все знали, но искали только возможности очернить Христа и обелить себя. И тут Спаситель достаточно прямо, называя всё своими именами, дает оценку этим скользким людям: «род лукавый и прелюбодейный» и вспоминает знамение Ионы пророка. Странно, почему именно об этом пророке вспомнил Христос, чтобы осадить зарвавшуюся религиозную «элиту»? Пророк Иона, живший на рубеже VIII—IX веков до н. э. известен тем, что сначала бежал от Божьей задания, как убегали фарисеи. Затем проповедовал в дико языческой стране Ниневии. Грубые, агрессивные, безнадежно кровожадные грешники, услышавши проповедь пророка, объявили пост, как знак великого смирения перед Творцом и слезно покаялись. Бог отменил наказание. А тут Воплотившийся Сын Божий Сам приходит к избранному народу, который знает заповеди, читает Священное Писание. И что же? Вместо покаяния, Христа отвергают и убивают. Иона пробыл во черве кита три дня и удивительным образом вышел из этого черева, словно предсказывая еще более удивительный выход из смерти воскресшего Господа. Если вы не поняли сути проповеди Ионы, если до вас не дошло, что даже негодные язычники способны на искреннее покаяние, если вы не поняли, что воскресение Христа несоизмеримо больше выхода Ионы из черва кита, то вы не поняли ничего и никакое самое удивительное знамение не изменит ваши очерствевшие и пустые сердца. Точнее, вы не хотите понять, вы закрываете уши от истины и отворачиваете свои лица от Божьей правды выбирая лишь тьму. Это ваш выбор. Жаль. Что остается делать Спасителю? Отрывок заканчивается жутковатыми словами «и оставив их, отошел».

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #217. «І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов» (Матв.16:1-4). Скільки разів доводилося чути репліки про лицемірне християнство, про хрестові походи, про попів гомосексуалістів і священиків педофілів. Цих, вічно критикуючих християнство людей, абсолютно не хвилює пошук істини. Їм абсолютно не цікаво зрозуміти, хто такий Христос. Вони то і критику, що набила оскому своєю банальністю, вимовляють тільки б виправдати небажання щось змінювати у своєму житті, яке остаточно загрузло в гріхах. І ось ці люди просять показати знамено з неба. Можна подумати, що це знамено похитнуло б їх лицемірство або відкрило б їм красу і велич Божої істини. Нічого подібного. Після воскресіння Христа, свідками якого були сотні людей, чи сильно фарисеї каялися, чи багато садукеїв стали учнями Боголюдини? Христос не хоче грати в ці ганебні, лицемірні і мерзенні ігри, в стилі, — покажи нам чудо і тоді ми тебе визнаємо. Він знав, що не визнають. Він бачив їх серця, тому дає прості образи, щоб засоромити цих релігійних діячів з пропаленим сумлінням. Якщо ви вмієте визначати погоду на завтра, то невже вам мало знамень, щоб побачити в Мені, продовжує Ісус, того самого довгоочікуваного Месію, який в здійснення пророцтв зцілює прокажених, воскрешає мертвих, годує тисячі людей сім’ю хлібами і кількома рибинками? Ми ж розуміємо, що історії про чудеса Спасителя наповнили весь той край? Звичайно ж, всі знали, але шукали тільки можливості очорнити Христа та обілити себе. І тут Спаситель досить прямо, називаючи все своїми іменами, дає оцінку цим слизьким людям: «Рід лукавий і перелюбний» і згадує знамено Іони пророка. Дивно, чому саме про цього пророка згадав Христос, щоб осадити знахабнілу релігійну «еліту»? Пророк Іона, що жив на рубежі VIII-IX століть до н. е. відомий тим, що спочатку втік від Божого завдання, як тікали фарисеї. Потім проповідував в дико поганській країні Ніневії. Грубі, агресивні, безнадійно кровожерливі грішники, почувши проповідь пророка, оголосили піст, як знак великого смирення перед Творцем і слізно покаялися. Бог скасував покарання. А тут втілений Син Божий, Сам приходить до обраного народу, який знає заповіді, читає Святе Письмо. І що ж? Замість каяття, Христа відкидають і вбивають. Іона пробув у черві кита три дні і дивним чином вийшов з цього черева, немов пророкуючи ще більш дивний вихід з смерті воскреслого Господа. Якщо ви не зрозуміли суті проповіді Іони, якщо до вас не дійшло, що навіть негідні погани здатні на щире каяття, якщо ви не зрозуміли, що воскресіння Христа незрівнянно більше виходу Іони з чирва кита, то ви не зрозуміли нічого і ніяке найдивніше диво не змінить ваші зачерствілі і порожні серця. Точніше, ви не хочете зрозуміти, ви закриваєте вуха від істини і відвертає свої обличчя від Божої правди обираючи лише темряву. Це ваш вибір. Шкода. Що залишається робити Спасителю? Уривок закінчується моторошними словами: «І, їх полишивши, Він відійшов».

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #216.

«Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок. Тогда велел народу возлечь на землю. И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу. И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных, а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей. И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские» (Матф.15:34-39). Вопрос Христа: «Сколько у вас хлебов?» нужен не самому Спасителю, который и так, будучи Богом, знает все. Этот вопрос адресован людям для осознания изначально малого количества того, что они имеют – на тысячи людей семь хлебов и несколько рыбок. И вообще, имеют ли люди что-то, чего бы им было достаточно? Едва ли. Мудрости достаточно? Посмотрите, как несправедлив мир или вспомните, как ниспровергают научные гипотезы одна другую. Или может быть любви достаточно? Посмотрите на статистику разводов или на детей, души которых покалечены этими разводами и родительской грубостью смешанной с эгоизмом. Мы все нуждаемся в том, чтобы Бог брал наше малое и увеличивал его для Свой славы для того, чтобы вышло что-то самое важное и самое выдающееся, которое заложено во всех нас. Вспомните трусливых, неуверенных Апостолов до сошествия Духа Святого и восхититесь, как Бог их маленькие таланты увеличил до максимума так, что они стали подлинными героями веры и изменили мир. Христос берет хлебы и несколько рыбок и благодарит Отца. За что благодарит? Причина одна и она сверх важна. Сын Божий точно понимает, что все происходящее, все, что посылает Отец Небесный, всегда содействует благу. Представьте бизнесмена, потерявшего фирму. Он в полном отчаянии. И тут ему какой-то прозорливец, который никогда не ошибается, говорит, что через два года он заработает миллионы долларов, потому что откроет новый бизнес. Будет ли бизнесмен печалится? Музыкант потерял дорогую скрипку, но его престарелый учитель, так сжалился над своим гениальным учеником, что просто подарил ему свою бесценную скрипку Страдивари. Парадокс, но потерявший скрипку прыгает от счастья. Так, может быть, мы не можем благодарить от того, что забываем, что нам все содействует на благо и ведет к совершенству и спасению?
Далее Христос преломляет хлеб, словно подчеркивая, что именно Он умножает то малое, что мы имеем, превращая его в великое. Я скромный музыкант, теперь могу славить великого Бога и меня слушают тысячи людей, потому что Бог преломил мой талант для тысяч. Мы говорим не просто о талантах, которые и безбожники имеют, но о тех талантах, которые преломляет Спаситель для Славы Творца. Заметьте, Сам не раздает, а просит учеников. Теперь, Его руки это руки христиан, ради Христа продолжающие творить добро. Он преломляет и передает нам, а мы из Его рук берем, чтобы отдать в руки других людей. Это и есть эстафета любви.
Все насытились, еще и осталось семь полных корзин. Бог не только насыщает, но и дает избыток и вовсе не для того, чтобы христиане жили в роскоши на зависть язычникам. Все эти новомодные теории о материальном преуспевании вызывающе вульгарны, когда речь идет о христианах из крайне бедных стран. Нет, богатство верующего не в количестве денег. Христос благодарит христиан из города Смирна, в книге Откровение и говорит, что они, при всей своей бедности, богаты любовью к Богу и великим благословениями. История заканчивается семью полными коробами оставшейся еды, как напоминание о том, что Бог дает с избытком. А теперь слово к тем, кто плачет, обижается на Бога, возмущается «несправедливостью» Всевышнего. Так и хочется задать четыре вопроса: Может быть вы не получаете, потому что не хотите, в смирении, взять из Его рук и даже не просите? Может не получаете, потому что не хотите делиться с другими? Может быть не получаете, потому что не хотите отдать свое малое, чтобы Бог преломил и сделал великое ради других людей? Может быть не получаете, потому что если бы получили, даже с избытком, все равно бы ни с кем не делились?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #216. «А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. І Він ізвелів на землі посідати народові. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних… Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської» (Матв.15:34-39). Лунає питання Христа: «Скільки у вас хлібів?» Відповідь потрібна не самому Спасителю, який і так, будучи Богом, знає все. Це питання адресовано людям для усвідомлення малої кількісті того, що вони мають — на тисячі людей сім хлібів і кілька рибок. І взагалі, чи мають люди щось, чого б їм не бракувало? Навряд чи. Мудрості досить? Подивіться, як несправедливий світ або згадайте, як извергають наукові гіпотези одна іншу. Або може бути любові досить? Подивіться на статистику розлучень або на дітей, душі яких покалічені цими розлученнями і батьківською грубістю змішаною з егоїзмом. Ми всі потребуємо того, щоб Бог брав наше мале і збільшував його для Своїй слави для того, щоби вийшло щось найважливіше і найвидатніший, яке закладено у всіх нас. Згадайте боягузливих, невпевнених Апостолів до зішестя Духа Святого і захопіться, як Бог їх маленькі таланти збільшив до максимуму так, що вони стали справжніми героями віри і змінили світ. Христос бере хліби і кілька рибок і дякує Батька. За що дякує? Причина одна і вона над важлива. Син Божий точно розуміє, що все, що відбувається, все, що посилає Отець Небесний, завжди сприяє благу. Уявіть бізнесмена, який втратив фірму. Він в повному розпачі. І тут йому якийсь провидець, який ніколи не помиляється, каже, що через два роки він заробить мільйони доларів, тому що відкриє новий бізнес. Чи буде бізнесмен сумувати? Музикант втратив дорогу скрипку, але його старий учитель, так зглянувся на свого геніального учня, що просто подарував йому свою безцінну скрипку Страдиварі. Парадокс, але той, хто втратив скрипку стрибає від щастя. Так, може бути, ми не можемо дякувати від того, що забуваємо, що нам усе допомагає на благо і веде до досконалості і порятунку?
Далі Христос переломлює хліб, немов підкреслюючи, що саме Він примножує те мале, що ми маємо, перетворюючи це мале на велике. Я скромний музикант, тепер можу славити великого Бога і мене слухають тисячі людей, тому що Бог розламав мій талант для тисяч слухачів. Ми говоримо не просто про таланти, які і без Бога мають, але про ті таланти, які переломлює Спаситель для Слави Творця. Зауважте, Сам не роздає, а просить учнів. Тепер, Його руки це руки християн, заради Христа продовжують творити добро. Він розламує і передає нам, а ми з Його рук беремо, щоб віддати в руки інших людей. Це і є естафета любові яка збільшується через Христа.
Всі наситилися, ще й залишилося сім повних кошиків. Бог не тільки насичує, але і дає надлишок і зовсім не для того, щоб християни жили в розкоші на заздрість язичникам. Всі ці новомодні теорії про матеріальне досягнення успіху зухвало вульгарні, коли мова йде про християн з вкрай бідних країн. Ні, багатство віруючого не в кількості грошей. Христос дякує християн з міста Смірна, в книзі Обявлення і каже, що вони, при всій своїй бідності, багаті любов’ю до Бога і великим благословенням. Історія закінчується сім’ю повними коробами с залишками їжі, як нагадування про те, що Бог дає з надлишком. А тепер слово до тих, хто плаче, ображається на Бога, обурюється «несправедливістю» Всевишнього. Так і хочеться поставити чотири питання: Чи може бути ви не одержуєте, бо не хочете, в смиренні, взяти з Його рук і навіть не просите? Може не одержуєте, бо не хочете ділитися з іншими? Може бути не одержуєте, бо не хочете віддати своє мале, щоб Бог переломив і зробив велике заради інших людей? Може бути не одержуєте, бо якби отримали, навіть з надлишком, все одно б ні з ким не ділилися?

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #215.

«Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там. И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их; так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева. Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге. И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?» (Матф.15:29-33). Христос продолжает обходить маленький кусочек земного шара, который-то и из космоса и не увидишь, однако Тот, Кто сотворил космос прекрасно знал, что сила не в географических масштабах, а в духовности скрываемой за каждым произнесенным словом Богочеловека. Народ покорно следует за Христом продолжая ожидать момента своего чуда. Исцеляет Мессия и слепых и хромых, увечных и немых, только бы чудо стало открытой дверью для сердца, чтобы услышать несоизмеримо более важные слова дающие жизнь. Только бы людям, через чудо, открылась святость, красота и сила Сына Божьего. Только бы уверовали во Христа распятого и воскресшего и начали возвращаться к образу и подобию Божьему. Конечно же, Господь исцеляет с надеждой, что исцеление духовной слепоты гораздо важнее слепоты физической, впрочем, как и глухоты, равно, как и хромоты. Исцеленные хромые должны напоминать и нам, современным людям, что грех мешает ступать твердой поступью святости и непоколебимой веры. Исцеления исцелениями, а людям хочется кушать. Нас ожидают еще несколько интересных открытий. Христу вовсе не безразличны обычные потребности человека, такие, как голод. Когда дети Африки умирают от недоедания, Бог рядом, но Он, как это ни парадоксально звучит, не может переустроить экономику земли. Творец дал людям свободу и право господствовать над землю, ожидая, что люди будут господствовать с Божьей мудростью, руководствуясь Его заповедями. Люди же свой эгоизм противопоставили Божьей справедливости и в результате: «По данным ООН, 18 тысяч детей на земном шаре каждый день умирают от голода и недоедания». Но, как только люди приходят ко Христу, Он способен совершать чудеса. Нет, не осыпать людей сладостями и дорогими винами, конфетами и тортами, но дать самое необходимое. «Не хочу отпустить их неевшими». Бог не хочет, чтобы люди голодали, потому и молимся к Нему, чтобы хлебом насущным благословил на сей день. «Откуда нам взять столько хлеба?» — спрашивают ученики, совершенно забывая, что рядом с ними Сын Божий, Который только что исцелял, Который воду в вино превратил, Который мертвых воскрешал. Чудеса не происходят на пустом месте, просто так, ради чуда. Чудеса происходят, когда Бог хочет помочь людям. И вообще, не спрашивайте у Бога: «откуда взять?» Спрашивайте: «Есть ли на это Твоя воля?» И если есть, тогда самым поразительным чудом эта воля будет исполнена. Ведь была воля на воскрешение дочери Иаира и она воскресла. Была воля на исцеление дочери хананеянки и она была исцелена. Была воля на превращение воды в вино, и появилось вино. А главное, есть воля на то, чтобы люди поняли, для Бога нет ничего невозможного, только вначале вера и святость, а затем уже чудеса, а не наоборот!

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #215. «І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?» (Матв.15:29-33). Христос продовжує обходити маленький шматочок земної кулі, який-то з космосу і не побачиш, проте Той, Хто створив космос прекрасно знав, що сила не в географічних масштабах, а в духовності прихованої за кожним вимовленим словом Боголюдини. Народ покірно слідуючи за Христом продовжуює очікувати моменту свого чуда. Зцілює Месія і сліпих і кульгавих, калік і німих, тільки б диво стало відкритими дверима для серця, щоб почути незрівнянно більш важливе слова, які дають життя. Тільки б людям, через чудо, відкрилася святість, краса і сила Сина Божого. Тільки б увірували в Христа розп’ятого і воскреслого і почали повертатися до образа і подоби Божої. Звичайно ж, Господь зцілює з надією, що зцілення духовної сліпоти набагато важливіше сліпоти фізичної, втім, як і глухоти, так само, як і кульгавості. Зцілені кульгаві повинні нагадувати і нам, сучасним людям, що гріх заважає ступати твердою ходою святості і непохитної віри. Зцілення зціленнями, а людям хочеться їсти. Нас очікують ще кілька цікавих відкриттів. Христу зовсім не байдужі звичайні потреби людини, такі, як голод. Коли діти Африки вмирають від голоду, Бог поруч, але Він, як це не парадоксально звучить, не може перевлаштувати економіку землі. Творець дав людям свободу і право панувати над землю, чекаючи, що люди будуть панувати з Божою мудрістю, керуючись Божими заповідями. Люди ж свій егоїзм протиставили Божої справедливості і в результаті: «За даними ООН, 18 тисяч дітей на земній кулі щодня вмирають від голоду і недоїдання». Але, як тільки люди приходять до Христа, Він здатний творити дива. Ні, не обсипати людей солодощами і дорогими винами, цукерками і тортами, але дає найнеобхідніше. «Не хочу відпустити їх голодними». Бог не хоче, щоб люди голодували, тому і молимося до Нього, щоб хлібом насущним благословив на цей день. «Звідки нам взяти стільки хліба?» — запитують учні, абсолютно забуваючи, що поряд з ними Син Божий, Який тільки що зціляв, Який воду в вино перетворив, Який мертвих воскрешав. Чудеса не відбуваються на порожньому місці, просто так, заради чуда. Чудеса відбуваються, коли Бог хоче допомогти людям. І взагалі, не питайте у Бога: «звідки взяти?» Запитуйте: «Чи є на це Твоя воля?» І якщо є, тоді самим разючим чудом ця воля буде виконана. Адже була воля на воскресіння дочки Яіра і вона воскресла. Була воля на зцілення доньки хананеянки і вона одужала. Була воля на перетворення води на вино і з’явилося вино. А головне, є воля на те, щоб люди зрозуміли, що для Бога немає нічого неможливого тільки на початку віра та святість, а не навпаки!

» Read more..