Скачать: Video Audio

Тема: ДВІ ЛЕПТИ, АБО ЧОМУ Я ПОВИНЕН ЖЕРТВУВАТИ ГРОШІ НА ЦЕРКВУ? 13.10.19

Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #204.

«Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу. И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком. И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их» (Матф.14:12-14). Ученикам, потрясенным гибелью Иоанна Крестителя, остается предать земле тело свого учителя. Так, со смертью двоюродного брата Христа, заканчивается эпоха выдающихся людей Ветхого Завета. Теперь все проповеди будут сосредоточены исключительно на спасительной Миссии Христа, на Евангелии. Христос уходит в пустынное место, чтобы побыть наедине. » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #203.

«Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду, посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит. Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя. И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей, и послал отсечь Иоанну голову в темнице. И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей» (Матф.14:6-11). Ирод совершает ошибку за ошибкой. И с каждым последующим совершённым грехом петля смерти затягивается все более и более. Ирод Антипа был женат на дочери арабского царя из Набатии. В Риме у Ирода Антипы был брат, которого тоже звали Иродом еще с одни именем — Филипп. Приехав в Рим Ирод соблазняет жену своего брата. Иродиада бросает своего мужа и выходит замуж за четвертовласника. Далее Ирод нарушает два закона. Первый – развод со своей женой без всяких на то весомых оснований. Затем женится на своей невестке, что категорически противоречило иудейским законам. » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #202.

«В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им. Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее. И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка» (Матф.14:1-5). Люди, совершающие осознанный грех, для которых преступление Божьего закона есть обычная, повседневная реальность, только внешне кажутся спокойными, самодовольными и вполне счастливыми. » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #201.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

«И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы? не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда? и сестры Его не все ли между нами? откуда же у Него все это? И соблазнялись о Нем. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и в доме своем. И не совершил там многих чудес по неверию их» (Матф.13:54-58). Даже те, кто не принимали Христа, как Бога пришедшего на землю, остро чувствовали незаурядность проповедника. Слушателей абсолютно поражала мудрость речей Учителя. А ведь в те времена было обычным делом слушать раввинов на улицах и площадях. Они были далеко не глупыми людьми, и было с кем сравнивать. И все же, что-то было во Христе, поражающая даже непосвященных людей, — мудрость и сила в речах, которая явно превосходила все слышанное доселе даже от самых выдающихся учителей и пророков. Сталкиваясь с таким превосходством учения и силой речей, у слушателей, казалось бы, должен возникнуть вполне естественный вопрос, — откуда у Него такая мудрость? Этот вопрос слушатели как раз и задают, спрашивают себя и друг друга. Но вот только ответ их так же, примерно, «интересует», как Понтия Пилата ответ на вопрос ко Христу, что есть истина? Увы, люди не пытаются докопаться до самой сути, тем более, что Христос не только притчами говорил, но и прямо проповедовал о рае и аде, о вечной судьбе человека и освобождении души от оков греха. Не понять мог только тот, кто не хотел понять. А ведь за тысячи лет ничего не изменилось. Совершенно, и в своей основе, доступное всем учение Христа, не понятно для тех, кто и в наше время очень не хочет понять. Вспоминаю, когда был в Дании, нам показали одного уличного бродягу  и объяснили, что этот человек не хочет изменить свою жизнь, поскольку государство позволяет жить в достаточно хороших условиях, но ему нравится именно такая жизнь. Земляки Христа соблазняются, потому что видели Его еще маленьким, знают его родственников. Какой поверхностный взгляд на мир, на жизнь, на Христа, на смысл человеческой жизни. Вот, протяни руку, и ты коснешься Бога, спроси и услышишь сердцем и будешь потрясен. Счастье рядом, вечность открыта. Но нет. Не хотим, не будем, не желаем и не спросим, и не подумаем. А зачем? У нас есть своя религия, вера отцов, зачем что-то менять? Даже если Бог придет на землю, нас это мало интересует. Пусть всё идет, как идет. Почему же жизнь этих людей такая пресная, обыденная, не интересная? Почему с нами ничего не происходит и вряд ли что-нибудь произойдет? Сам Бог не может совершать чудес, когда Ему не верят, когда Его не хотят, когда Его избегают, прячась за толстым, покрытым плесенью, слоем религиозных обрядов за которыми нет жизни. Их сердце закрыто и Бога там нет. Их ум ослеплен, и они не хотят прозреть. Их знания о Боге превратились в холодец, но они не хотят иного. Вспоминаются слова Христа: «Оставляется дом ваш пустым». Заметьте, в тексте говорится, что не вовсе чудес не совершал, а многих не совершил. Это означает, что все же, совсем малое количество людей, но увидели за сыном плотника Иосифа Христа Спасителя. И вот эти несколько человек и вселяют надежду, что христианство никогда не переведется, даже если подавляющее большинство соблазнится о Христе, держась, как бульдог за косточку, за свою религию далекую от Евангельского учения.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #201. «І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру» (Матв.13:54-58). Навіть ті, хто не приймали Христа, як Бога Який прийшов на землю, гостро відчували не пересічність проповідника. Слухачів абсолютно вражала мудрість промов Вчителя. Адже в ті часи було звичайною справою слухати рабинів на вулицях і площах. Вони були далеко не дурними людьми, і було з ким порівнювати. І все ж, щось було у Христі, що вражає навіть непосвячених людей, — мудрість і сила в промовах, яка явно перевершувала все почуте досі навіть від найвидатніших вчителів і пророків. Стикаючись з таким перевагою навчання і силою речей, у слухачів, здавалося б, повинне виникнути цілком природне запитання, — Звідки в Нього ця мудрість? Це питання слухачі якраз і ставлять, запитують себе і один одного. Але ось тільки відповідь їх так само, приблизно, «цікавить», як Понтія Пілата відповідь на питання до Христа, що є істина? На жаль, люди не намагаються докопатися до самої суті, тим більше, що Христос не тільки притчами говорив, але і прямо проповідував про рай і пекло, про вічну долю людини і звільнення душі від оков гріха. Не зрозуміти міг тільки той, хто не хотів розуміти. Але ж за тисячі років нічого не змінилося. Абсолютно, і в своїй основі, доступне всім вчення Христа, не зрозуміло для тих, хто і в наш час, так само, дуже не хоче зрозуміти. Пригадую, коли був в Данії, нам показали одного вуличного бродягу і пояснили, що ця людина не хоче змінити своє життя, оскільки держава дозволяє жити в досить хороших умовах, але йому подобається саме таке життя. Земляки Христа спокушаються, тому що бачили Його ще маленьким, знають його родичів. Який поверхневий погляд на світ, на життя, на Христа, на сенс людського життя. Ось, простягни руку, і ти торкнешся Бога, запитай і почуєш серцем і будеш вражений. Щастя поруч, вічність відкрита. Але немає. Не хочемо, не будемо і не спитаємо, і не подумаємо. А навіщо? У нас є своя релігія, віра батьків, навіщо щось міняти? Навіть якщо Бог прийде на землю, нас це мало цікавить. Нехай все йде, як іде. Чому ж життя цих людей таке прісне, буденне, не цікаве? Чому з нами нічого не відбувається і навряд що-небудь станеться? Сам Бог не може здійснювати чудес, коли Йому не вірять, коли Його не хочуть, коли Його уникають, ховаючись за товстим, покритим цвіллю, шаром релігійних обрядів за якими немає життя. Їх серце закрите і Бога там немає. Їх розум засліплений, і вони не хочуть прозріти. Їх знання про Бога перетворилися в холодець, але вони не хочуть іншого. Пригадуються слова Христа: «Залишається будинок ваш порожнім». Зауважте, в тексті йдеться про те, що ні зовсім чудес не скоював, а багатьох не вчинив. Це означає, що все ж, зовсім мала кількість людей, але побачили за сином теслі Йосипа Христа Спасителя. І ось ці кілька людей і вселяють надію, що християнство ніколи не переведеться, навіть якщо переважна більшість засумнівається в Христі, тримаючись, як бульдог за кістку, за свою релігію далеку від Євангельського вчення.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #200.

«Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое. И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда. И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?» (Матф.13:52-54). Книжники были целым классом людей, в Израильском обществе, которые полностью себя посвящали переписыванию, изучению и передаче законов Ветхого Завета, законов данных еврейскому народу до прихода Христа. Не все книжники были фарисеями и не все фарисеи были книжниками. Как правило, книжники не были священниками, это скорее миряне, посвятившие себя Слову Божьему. Книжники выполняли роль богословов и юристов, придерживаясь буквального толкования Закона строжайшим образом выполняя предписания преданий. Проблема книжников заключалась в том, что они к закону подходили исключительно внешне формально, утратив сам дух Божьей любви и святости. Христос говорит, что книжники похожи на хозяина дома, который выносит из своей сокровищницы старое и новое. Выражение «выносить из сокровищницы» значит пользоваться информацией, выносить на всеобщее обозрение, обсуждение, использовать знания для публичных высказываний. Так проповедник выносит все знание и которое он усвоил очень давно и которое недавно для себя открыл, на суд слушателя. А выносить Старое и Новое означает два важных момента. Во-первых, никак не отрицается старое. Христос не перечеркивает Ветхий Завет. Этак книга остается Богодухновенной. У слушателей внимающих проповеди Христа создавалось впечатление, что Сын Божий самый радикальный революционер, низвергающий казалось бы, незыблемые ценности иудаизма, его заповеди и героев, традиции и предания. С одной стороны, не пришивают старые заплатки к новой одежде, что говорит о том, что пришло полностью новое учение и не нужно выполнять заповеди Ветхого Завета и Нового одновременно, не нужно придерживаться преданий, к тому же значительно искаженных лицемерием фарисеев и книжников. С другой же стороны, Ветхий Завет важен, поскольку открывает образ Бога Отца, показывает историю еврейского народа, показывает проблемы, которые происходили с героями веры и преодоление этих проблем, с Божьей помощью. Сам Новый Завет говорит, что вся история Ветхого Завета – это образы, которые даны нам для вдохновения, исправления и более глубокого понимания Божьего промысла. И не только прошлое израильского народа, и в целом наше прошлое, даже если оно было греховным, все же обусловило наше, настоящее. И, кстати, кому много прощено тот больше и любит. Помнящий свое прошлое будет любить Бога несоизмеримо больше. Вот так прошлое играет глобальную роль в нашем настоящем и ведет к будущему. Поэтому книжник выносит и старое и новое, потому что Бог используя старое ведет к новому, а от нового к вечному. Как нет меня настоящего без моего, даже плохого, прошлого, так и нет Нового Завета без Старого. Достаточно вспомнить, что именно Старый Завет должен был привести людей к глубокому пониманию высоких Божьих стандартов святости с одной стороны, а с другой стороны осознания своей неспособности даже отчасти дотянуться к этим стандартам. Так и появляется жажда по Христу у людей здраво оценивающих свое греховное прошлое и строящих свое настоящее на краеугольном камне, которым есть Христос. Что ж, прошлое замечательное настолько насколько способно привести нас к вратам сияющего Божьего трона. Если же это прошлое не отпускает от себя держа цепями за сладостные грехи и закрывает от нас потоки света исходящие от воскресшего Христа, тогда это прошлое нужно отбросить и бежать к Отцу, как бежал блудный сын, испытывающий великий стыд о своем прошлом. Так и ведет нас Бог от прошлого к чистому настоящему, а уже от него в вечному, Божественному, сияющему будущему туда где времени не будет и где Бог будет все во всем.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #200. «І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?» (Матв.13:52-54). Книжники були цілим класом людей, в Ізраїльському суспільстві, які повністю себе присвячували переписуванню, вивченню і передачі законів Старого Завіту, законів даних єврейському народу до приходу Христа. Не всі книжники були фарисеями і не всі фарисеї були книжниками. Як правило, книжники були священиками, це скоріше миряни, які присвятили себе Слову Божому. Книжники виконували роль богословів і юристів, дотримуючись буквального тлумачення Закону найсуворішим чином виконуючи приписи переказів. Проблема книжників полягала в тому, що вони до закону підходили виключно зовні формально, втративши сам дух Божої любові і святості. Христос каже, що книжники схожі на господаря будинку, який виносить зі своєї скарбниці старе і нове. Вираз «виносити зі скарбниці» означає користуватися інформацією, виносити на загальний огляд, обговорення, використовувати знання для публічних висловлювань. Так проповідник виносить все знання і яке він засвоїв дуже давно і яке нещодавно для себе відкрив, на суд слухача. А виносити Старий і Новий означає два важливих моменти. По-перше, ніяк не заперечується старе. Христос не перекреслює Старий Завіт. Так книга залишається Богом. У слухачів, які дослухаються проповіді Христа, складалося враження, що Син Божий найрадикальніший революціонер, скидають здавалося б, непорушні цінності іудаїзму, його заповіді і героїв, традиції і перекази. З одного боку, не пришивають старі латки до нового одягу, що говорить про те, що прийшло повністю нове вчення і не потрібно виконувати заповіді Старого Завіту і Нового одночасно, не потрібно дотримуватися переказів, до того ж значно перекручених лицемірством фарисеїв і книжників. З іншого ж боку, Старий Завіт важливий, оскільки відкриває образ Бога Отця, показує історію єврейського народу, показує проблеми, які відбувалися з героями віри і подолання цих проблем, з Божою поміччю. Сам Новий Завіт говорить, що вся історія Старого Завіту — це образи, які постають перед нами для натхнення, виправлення і більш глибокого розуміння Божого промислу. І не тільки минуле ізраїльського народу, та в цілому наше минуле, навіть якщо воно було гріховним, все ж зумовило наше, справжнє. І, до речі, кому багато прощено той більше і любить. Той, хто пам’ятає своє минуле, буде любити Бога незрівнянно більше. Ось так минуле грає глобальну роль в нашому сьогоденні і веде до майбутнього. Тому книжник виносить і старе і нове, тому що Бог використовуючи старе, яке веде до нового, а від нового до вічного. Як немає мене справжнього без мого, навіть поганого, минулого, так і немає Нового Завіту без Старого. Досить згадати, що саме Старий Завіт мав привести людей до глибшого розуміння високих Божих стандартів святості з одного боку, а з іншого боку усвідомлення своєї нездатності навіть частково дотягнутися до цих стандартів. Так і з’являється спрага по Христу у людей, які тверезо оцінюють своє гріховне минуле і будують своє справжнє на наріжному каміні, яким є Христос. Що ж, минуле чудове настільки наскільки здатне привести нас до брами сяючого Божого трону. Якщо ж це минуле не відпускає від себе тримаючи ланцюгами за солодкі гріхи і закриває від нас потоки світла, які виходять від воскреслого Христа, тоді це минуле потрібно відкинути і бігти до Отця, як біг блудний син, який відчуває великий сором про своє минуле. Так і веде нас Бог від минулого до чистого теперішнього, а вже від нього в вічне, Божествене, що світить майбутньому туди де часу не буде і де Бог буде все у всьому.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #199.

«Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода, который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон. Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных, и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов. И спросил их Иисус: поняли ли вы все это? Они говорят Ему: так, Господи!» (Матф.13:47-51). Бог, подобно рыбаку, выходит с гигантской сетью, чтобы собрать великий улов душ людских. В этом улове, подчеркивает Христос в притче, много «всякого рода рыбы». Разнообразие всякого рода рыб аллегорично показывает универсализм церкви. Все равно идет ли речь о душе гламурной девушки, тратящей уйму времени на свою внешность, или о старом профессоре физики, в потертом старом пиджаке, внешне выглядящем полным антиподом девушки, о длинноволосом рок музыканте с серьгой в ухе или о дяде Коле, добром слесаре с нашего ЖЭКа, о бизнесмене с портфелем по цене автомобиля или об одинокой молодой маме с печальными глазами. Души этих людей, как говорит нам притча, «всякого рода рыб» не зависимо от пола и возраста, увлечений и социального статуса, культурного уровня и уровня IQ, нуждаются в Боге. Поэтому ловля людей в сеть спасения, в отличии от рыбной ловли, происходит исключительно из желания самого человека познавать своего Творца. У Бога насильно рыба не ловится. В преддверии вечного Божьего царства все люди будут собраны на Божий суд. На суде, как всегда, есть только две категории людей, — обвиненные и оправданные. Хорошие рыбы, собранные в сосуды, это те, кто выбрали Христа, как единственный ориентир. Худые рыбы достойны разве что быть выброшенными вон. В другом месте, когда Христос говорит об аде, использует то же выражение — «будут выброшены» только печально добавляет, «во тьму внешнюю». Выброшенная жизнь, выброшенные таланты, выброшенное время, все оказалось некченым, напрасным и знаете почему? Когда человек выбрасывает Бога из своей жизни тогда и сам оказывается выброшенным из Божьей. Наверное, это самый страшный приговор, который только возможен человеку, когда громогласно звучит Божий голос: «Ты получил все: жизнь, таланты, семью, Божью помощь во всех гранях жизни, и это все было напрасно? Ты свободный человек выбрал то, что захотел, отказавшись от Моих благословений. А Я приготовил тебе лучшую судьбу от которой ты отказался». И придут Ангелы на землю, когда наступит кончина века, и вырвут те самые плевелы, притаившиеся среди хороших растений. Выброшенный бурьян будет просто спален в огненной печи вечного адского огня. Да, признаться, не веселые темы поднимает Спаситель. И если Христос говорит о плохом улове, о выброшенных рыбах, значит это один из серьезных образов, который должен остановить и предохранить от греха. Остается только вопрос, многих ли людей перспектива бать выброшенным в огонь вечный останавливает от греха и заставляет задуматься о Божьем пути? Бог открывает два пути в будущем, чтобы в настоящем люди выбрали лучший путь, чтобы быть тем хорошим уловом собранным в сосуды Божьей вечной жизни.
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #199. «Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому» (Матв.13:47-51). Бог, подібно рибалці, виходить з гігантською сіттю, щоб зібрати великий улов душ людських. У цьому улові, підкреслює Христос у притчі, багато «всякого роду риби». Різноманітність «всякого роду риб» алегорично показує універсалізм церкви. Все одно йде мова про душу гламурної дівчини, яка витрачає багато часу на свою зовнішність, або про старого професора фізики, в потертому старому піджаку, який зовні є повним антиподом дівчини, про довговолосого рок музиканта з сережкою у вусі або про дядю Колю, доброго слюсаря з нашого ЖЕКу, про бізнесмена з портфелем за ціною автівки або про самотню ще молоду маму з сумними очима. Душі цих людей, як каже нам притча, «всякого роду риб» не залежно від статі і віку, захоплень і соціального статусу, культурного рівня і рівня IQ, потребують Бога. Тому ловля людей в сіть порятунку, на відміну від рибного лову, відбувається виключно за бажанням самої людини пізнавати свого Творця. У Бога насильно риба не ловиться. Напередодні вічного Божого царства всі люди будуть зібрані на Божий суд. На суді, як завжди, є тільки дві категорії людей, — звинувачені і виправдані. Хороші риби, зібрані в судини, це ті, хто вибрали Христа, як єдиний орієнтир томі і виправдані. Худі риби гідні хіба що бути викинутими геть. В іншому місці, коли Христос говорить про пекло, використовує той самий вираз — «будуть викинуті» тільки сумно додає, «до зовнішньої темряви». Викинуте життя, викинуті таланти, викинутий час, все виявилося некченым, марним і знаєте чому? Коли людина викидає Бога зі свого життя тоді і сама людина виявляється викинутою з Божого життя. Напевно, це найстрашніший вирок, який тільки можливий людині, коли гучно звучить Божий голос: «Ти отримав все: життя, таланти, сім’ю, Божу допомогу у всіх гранях життя, і це все було марно? Ти, вільна людина, вибрав те, що захотів, відмовившись від Моїх благословень. А Я приготував тобі кращу долю яку ти не схотів ». І прийдуть Ангели на землю, коли настане кінець віку, і вирвуть той самий кукіль, що причаїлися серед хороших рослин. Викинутий бур’ян буде просто спалений у вогненній печі вічного пекельного вогню. Так, правду кажучи, не веселі теми піднімає Спаситель. І якщо Христос говорить про поганий улов, про викинутих риб, значить це один із серйозних образів, який повинен зупинити та захистити від гріха. Залишається тільки питання, чи багатьох людей перспектива бути викинутими в вогонь вічний зупиняє від гріха і змушує задуматися про Божу дорогу? Бог відкриває два шляхи в майбутнє, щоб в цьому люди вибрали кращий шлях, щоб бути тим хорошим уловом зібраним в судини Божої вічного життя.

» Read more..