Скачать: Video Audio

Тема: ЯК ПОЛЮБИТИ ЧИТАТИ БІБЛІЮ? ЛАЙФХАКИ 04.08.19

Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
Путь к мечте или успех на 100%. Система 6 + 12
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #198.

«тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит! Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает все, что имеет, и покупает поле то. Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин, который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал все, что имел, и купил ее» (Матф.13:43-46). Бог есть свет. Его ослепительная чистота святости и есть Божественный свет, проникающий из духовного мира в материальный. А праведники, отражающие Божий свет своей святой праведностью, будут сиять, как ослепительный свет солнца. «Сиять в Царстве Отца» означает быть в вечности, где Бог будет все во всем, потому что в вечном небесном граде все святые будут сиять. После этой мысли Христос продолжает через притчи всесторонне рассматривать принципы Царства Божьего. Территория, где господствует Бог, территория веры Христовой в душе человека, и в целом, все, что мы получаем от Бога, Его силу, Его Слово, Его церковь – и есть сокровище христианин. Увы, большинство христиан живут так, что о приоритете Царства Божьего невозможно догадаться. Человек находит сокровище на поле, и чтобы выкупить это поле продает не просто некоторые самые дорогие вещи, но продает, как подчеркивается в притче, абсолютно все. Все, накопленное за жизнь, оказывается вторичным, от чего можно отказаться, что оценивается несоизмеримо меньше чем найденная драгоценность. Сын Божий доносит нам великую и простую истину, — все сокровища мира достойны того, чтобы их поменять на бриллиант Царства Божьего. Обещания политиков поменять на Божьи обещания, мудрость мира на Божью, правду философов на Божью правду, порядочность безбожника на святость праведного, надежду на пустое утешение, дескать «все будет хорошо», на Божьи неизменные в веках обещания, верность друга на верность Христа, смысл жизни в детях и карьере, на высший смысл человека в Боге. Абсолютно идентична вторая притча нашего отрывка, в которой купец, нашедший драгоценную жемчужину, продает все, что имеет ради приобретения еще более драгоценной жемчужины. Душа наполнится верой и обретет смысл жизни, когда наконец-то увидит, что стоит продать тысячу полей, заработанных жизненным опытом, чтобы купить одно в котором та самая великая драгоценность определяющая ценность человеческой души, драгоценность крови Христовой, как цены за нашу жизнь и драгоценность Духа Божьего, как силы дарованной для святой жизни.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #198. «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її» (Матв.13:43-46). Бог є світло. Його сліпуча чистота святості і є Божественне світло, що проникає з духовного світу в матеріальний. А праведники, що відображають Божий світ своєю святою праведністю, будуть сяяти, немов розпечене сонце. «Сяяти в Царстві Отця» означає бути у вічності, де Бог буде все у всьому, тому що у вічному небесному граді всі святі будуть сяяти. Після цієї думки Христос продовжує через притчі всебічно розглядати принципи Царства Божого. Територія, де панує Бог, територія віри Христової в душі людини, і в цілому, все, що ми отримуємо від Бога, Його силу, Його Слово, Його церкву — і є скарб християнина. На жаль, більшість християн живуть так, що про пріоритет Царства Божого неможливо здогадатися. Людина знаходить скарб на поле, і щоб викупити це поле продає не просто деякі найдорожчі речі, але продає, як підкреслюється в притчі, абсолютно все. Все, накопичене за життя, виявляється вторинним, від чого можна відмовитися, що оцінюється незрівнянно менше ніж знайдена коштовність. Син Божий доносить нам велику і просту істину, — всі скарби світу гідні того, щоб їх поміняти на діамант Царства Божого. Обіцянки політиків поміняти на Божі обіцянки, мудрість світу на Божу, правду філософів на Божу правду, порядність безбожника на святість праведного, надію на порожню розраду, мовляв «все буде добре», на Божі незмінні в століттях обіцянки, вірність друга на вірність Христа, сенс життя в дітях і кар’єрі, на вищий сенс людини в Бозі. Абсолютно ідентична друга притча нашого уривка, в якій купець знайшов дорогоцінну перлину, продає все, що має заради придбання саме цієї більш дорогоцінної, ніж все набуте за життя, перлини. Душа наповниться вірою і знайде сенс життя, коли нарешті побачить, що варто продати тисячу ланів зароблених життєвим досвідом, щоб купити одне в якому та сама велика коштовність визначає цінність людської душі, коштовність крові Христової, як ціни за наше життя і коштовність Духа Божого , як сили дарованої для святого життя.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #197.

«Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий; поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы — сыны лукавого; враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы. Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего: пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие, и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов» (Матф.13:37-42). Борьба за души идет не прекращаясь. И эта борьба подается Христом в виде двух сеятелей. Вопрос, кто из них засеет больше территории? Проблема только в том, что один сеет доброе семя, другой же в эти семена сеет бурьян. Эта притча достаточно ярко описывает картину жалкости сатанинских посевов, который способен засевать только опасные семена бурьяна. Бытует прочный, укорененный миф о том, что, дескать, все мы дети Божьи, потому что Бог дает жизнь каждому. Красиво звучащий образ, который, к сожалению, ничего общего не имеет с духовной Библейской реальностью. Дети Божьи это те, кто принял в свою почву семя Слова Божьего. Дети дьявола, сыны лукавого это те, кто принял идеи сатаны. И даже если эти люди не воинствующие атеисты, не представители других религий, не оккультисты, даже если они простые обыватели с золотым крестиком висящем на шее как оберег, смеющиеся над фанатами молящимися к Богу, они все равно не нейтральны. Они восприняли идеи дьявола. А эти плевелы, эти идеи имеют самый широкий спектр от изысканной философии скептиков до философии примитивного мещанства, работающего исключительно, чтобы вкусно кушать и сладко спать. Но Сын Божий напоминает, что обязательно придет момент сбора урожая – кончина века. И вот уже стелится дым по земле, как предзнаменование огня раскаленной печи Божьего воздаяния отвергшим Его Сына. Гигантские Ангелы, собирая души грешников, будут слышать вопль и призывы к справедливости. «Где же любящий Бог? Где Его справедливость? Мы грешны не меньше и не больше чем остальные. Почему же тогда ужас вечного огня?» И раздастся с небес все тот же громогласный голос, описанный в Евангелиях, о котором вспоминал Ап. Петр всю свою жизнь. Это будет голос Божий произносящий самые важные слова которые когда либо звучали на земле: «Христос – Сын мой возлюбленный Его слушайте! Кто не принимает Сына не принимает и Отца» Пустые люди, пустые жизни, пустые судьбы, пустые души. Разве вы не сжигаете бурьян, чтобы было чисто на вашей земле? Так и Бог очищает огнем. Вы были предупреждены, но отвергли Меня, того, кто дал вам жизнь, отвергли Сына Божьего распятого за вас. Вы выбрали огненную, безбожную, жуткую и вечную пустоту. Это ваш выбор.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #197. «А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!» (Матв.13:37-42). Боротьба за душі йде не припиняючись. І ця боротьба подається Христом у вигляді двох сіячів. Питання, хто з них засіє більше території? Проблема тільки в тому, що один сіє добре насіння, інший же на це поле сіє бур’ян. Ця притча досить яскраво описує картину жалюгідності сатанинських посівів, які здатні на цю ділянку засівати тільки небезпечні насіння бур’яну. Існує міцний, вкорінений міф про те, що, мовляв, всі ми діти Божі, бо Бог дає життя кожному. Красиво звучить образ, який, на жаль, нічого спільного не має з духовною Біблійною реальністю. Діти Божі це ті, хто прийняв у свій грунт насіння Слова Божого. Діти диявола, сини лукавого це ті, хто прийняли ідеї сатани. І навіть якщо ці люди не войовничі атеїсти, не представники інших релігій, не окультисти, навіть якщо вони прості обивателі з золотим хрестиком який висить на шиї як оберіг, якщо вони ригочуть над фанатами, що моляться до Бога, вони все одно не нейтральні. Вони сприйняли ідеї диявола. А цей кукіль, ці ідеї мають найширший спектр від вишуканої філософії скептиків до філософії примітивного міщанства, що працює виключно, щоб смачно їсти і солодко спати. Але Син Божий нагадує, що обов’язково прийде момент збору врожаю — кінець віку. І ось вже стелиться дим по землі, як ознака та передчуття вогню розжареної печі Божої відплати всім, хто відкинув Його Сина. Гігантські Ангели, збираючи душі грішників, будуть чути крик і заклики до справедливості. «Де ж люблячий Бог? Де Його справедливість? Ми грішні не менше й не більше ніж інші. Чому ж тоді жах вічного вогню?» І пролунає з небес все той же гучний голос, описаний в Євангеліях, про який згадував Ап. Петро все своє життя. Це буде голос Божий який вимовляє найважливіші слова які колись звучали на землі: «Христос — Син мій улюблений Його слухайте! Хто не приймає Сина не приймає і Отця». Порожні люди, порожне життя, порожні долі, порожні душі. Хіба ви не спалюєте бур’ян, щоб було чисто на вашій землі? Так і Бог очищає вогнем. Ви були попереджені, але Мною погордували, того, хто дав вам життя. Ви відкинули Сина Божого розп’ятого за вас. Ви вибрали вогненну, безбожну, моторошну і вічну порожнечу. Це ваш вибір.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #196. ВОЗНЕСЕНИЕ ХРИСТА.

«Он же сказал им: не ваше дело знать времена или сроки, которые Отец положил в Своей власти, но вы примете силу, когда сойдет на вас Дух Святый; и будете Мне свидетелями в Иерусалиме и во всей Иудее и Самарии и даже до края земли. Сказав сие, Он поднялся в глазах их, и облако взяло Его из вида их. И когда они смотрели на небо, во время восхождения Его, вдруг предстали им два мужа в белой одежде и сказали: мужи Галилейские! что вы стоите и смотрите на небо? Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придет таким же образом, как вы видели Его восходящим на небо» (Деян.1:7-11). » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #195.

«Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло все. Все сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им, да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира» (Матф.13:33-35). Маленькая порция перебродившего теста способна проникнуть во все части муки и из этого нового вещества сделать вкусный, питательный, важный для жизни хлеб. Кстати, Христос себя сравнивал с хлебом, только вот не хлебом физическим, а хлебом жизни. Закваска полна живых микроорганизмов которые «перепахивают» тесто готовя его к тому, чтобы стать тем самым питательным хлебом. Бог ожидает, что христианство, сконцентрированное в жизнь церкви, наполненное Божьим Духом, будет влиять не только на одну, но на три меры муки, словно говоря о чем то большем, намекая на весь мир или, по крайней мере, на его значительную часть. О Церкви сказано, что она есть тело Христа стремящееся, как закваска глобально влиять на мир, как закваска на всю муку: «которая есть Тело Его, полнота Наполняющего все во всем» (Еф.1:23). А наполняющий – это Христос. Церковь, суть и центр которой Христос, через проповедь и практику христианской жизни влияет на тех, кто в нее приходит. Приходящие, изменяясь влияют на свои семьи, знакомых, родственников и это действие закваски. И так Церковь влияет добрыми делами, то что сегодня называется социальным служением, на весь мир и это действие закваски. Церковь влияет на мир науки, культуры, достаточно вспомнить выдающихся художников (Дюрер, Босх, Рембрандт), композиторов (Бах, Гендель) и ученных (Коперник, Кеплер, Ньютон) искренних христиан, которые остаются непревзойденными ориентирами высших образцов науки и искусства. Церковь влияет на политику (Мартин Лютер Кинг победивший сегрегазицю в США) христианской закваской сохраняя человечество от самоуничтожения. Политики, даже если они самые оголтелые атеисты и циники, просто вынуждены считаться с христианскими ценностями, даже если они их не разделяют. Попробуй стать президентом сверхдержавы всей планеты США если ты себя не отождествляешь с христианством? Церковь влияет на нравы и привнесла в этот мир доброту и милосердие. И это действие все той же закваски христовой так же, как влияние на семью, на воспитание детей, на образование, на отношение к человеку, на права личности. Да и демократия, в ее лучшем варианте, обязана закваске христианства, которое отображает уважение к личности и ценность человеческой жизни. Все это глубинное здоровое влияния Царства Божьего на болото человеческой обыденности, лишенный любви и уважения к слабым, порядочным, честным и поднимающий со дна болотистого ила, грубых, властных и наглых, идущих по трупам к власти, деньгам и наслаждениям. Христос открывает притчами тайны этого вечного Божьего царства, чтобы Слово Божье носило характер вневременный, внекультурный. Не для одного народа или периода, культуры или эпохи, но для всех, везде, всюду во все века. Сам Бог выбирает самый универсальный язык, который понятен и невероятно глубок для всех людей когда-либо живших, живущих и которым еще предстоит прийти в этот мир. Для интеллектуалов и простаков, мудрых и не очень, чтобы закваска Христова учения и силы Духа Божьего проникала во все сферы, как отдельного человека так и всего мира.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #195. «Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!» (Матв.13:33-35). Маленька порція теста, що перебродило здатна проникнути в усі частини борошна і з цієї нової речовини зробити смачний, поживний, важливий для життя хліб. До речі, Христос себе порівнював з хлібом, тільки от не хлібом фізичним, а хлібом життя. Закваска сповнена живих мікроорганізмів які «переорюють» тісто готуючи його до того, щоб стати тим самим поживним хлібом. Бог очікує, що християнство, сконцентроване в життя церкви, наповнене Божим Духом, буде впливати не тільки на одну, але на три мірі муки, немов кажучи про щось більше, натякаючи на весь світ або, принаймні, на його значну частину. Про Церкви сказано, що вона є тіло Христа яке прагне, як закваска глобально впливати на світ, як закваска на все борошно: «Його тіло, повнота що все всім наповняє» (Еф.1: 23). А що наповнює — це Христос. Церква, суть і центр якої Христос, через проповідь і практику християнського життя впливає на тих, хто в неї приходить. Ті, хто приходять до церкви, змінюючись впливають на свої сім’ї, знайомих, родичів і ця дія закваски. І так Церква впливає добрими справами, то що сьогодні називається соціальним служінням, на весь світ і це дія закваски. Церква впливає на світ науки, культури, досить згадати видатних художників (Дюрер, Босх, Рембрандт), композиторів (Бах, Гендель) і вчених (Коперник, Кеплер, Ньютон) щирих християн, які залишаються неперевершеними орієнтирами вищих зразків науки та мистецтва. Церква впливає на політику (Мартін Лютер Кінг переміг сегрегазіцю в США) християнської закваскою зберігаючи людство від самознищення. Політики, навіть якщо вони запеклі атеїсти та циніки, просто змушені рахуватися з християнськими цінностями, навіть якщо вони їх не поділяють. Спробуй стати президентом наддержави всієї планети США якщо ти себе не ототожнюєш з християнством? Церква впливає на звичаї і привнесла в цей світ доброту і милосердя. І це дія все тієї ж закваски хрестової так само, як вплив на сім’ю, на виховання дітей, на освіту, на ставлення до людини, на права особистості. Та й демократія, в її кращому варіанті, зобов’язана заквасці християнства, яке відображає повагу до особистості і цінність людського життя. Все це глибинний здоровий вплив Царства Божого на болото людської буденності, позбавленої любові і поваги до слабких, порядних, чесних. Це болото здібне піднімати з дна мул, грубих, владних і нахабних, що йдуть по трупах до влади, грошей і насолод. Христос відкриває притчами таємниці цього вічного Божого царства, щоб Слово Боже носило характер позачасовий, позакультурний. Не для одного народу або періоду, культури чи епохи, але для всіх, скрізь, усюди та в усі віки. Сам Бог вибирає найуніверсальнішу мову, яка зрозуміла і неймовірно глибока для всіх людей які коли-небудь жили, живуть і яким ще належить прийти в цей світ. Для інтелектуалів і простаків, мудрих і не дуже, щоб закваска Христового вчення і сили Духа Божого проникала в усі сфери, як окремої людини так і всього світу.

 

 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #194.

«Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем, которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его» (Мтф.13:31,32). Сын Божий продолжает углублять понимание тайн Царства Божьего языком притч, раскрывая духовные законы через которые Бог выстраивает Свои отношения с человеком. Итак, еще с притчи о сеятеле мы помним, что поле это символ души, а семя неизменно – символ Слова Божьего. Это тот случай, когда семя попало в почву и начинает расти. Христос обращает внимание на миниатюрность зерна. Размер горчичного семени настолько мал (1 миллиметр), что его крохотность вошла в поговорку. И вот это крохотное семя начинает расти. А поскольку семя это Слово Божье то не сложно представить, как оно в духовном плане растет. Растет семя одновременно и в глубину и наружу. В глубину пуская корни, а наружу прорастая постепенно превращаясь в громадное, ветвистое дерево, окутанное зеленью листвы. Корень, прорастая в глубину, держит растение крепко в земле. Когда приходят ветры испытаний корень держит крепко растение. Когда звучат песни обворожительных сирен зазывающие греховными наслаждениями в свои смертельные объятия корень продолжает держать. Когда ласкают слух убедительные и энергичные проповедники ереси корень неизменно сохраняет растение. Но проросшее горчичное зерно стоит неподвижно, потому что корень убеждений Царства Божьего, корень силы веры и христианского опыта не дает этому растению поддаться ветру и сломаться. Если первый образ – это сила корня, второй – это стабильность корня. Китайцы говорят, что великий путь начинается с одного маленького шага, так и большой путь в христианстве начинается с малого горчичного семени. Если христианин ежедневно практикует свою веру, духовно думает, говорит о духовном, служит Богу и помогает людям, его семя ежедневно вырастая со временем выглядит, как величественное дерево. Третий образ – это гигантские ветви. Ветви ассоциируются с плодами. Эти ветви прорастают вовне и уже все видят, что христианин то плодоносен. Его жизнь, его мудрость, как отражение Божьей мудрости, его святая жизнь становятся очевидными для всех. Вот эти прекрасные, громадные, очевидные для всех ветви верности Богу. Четвертый образ – небесные птицы укрывающиеся в ветвях – это люди, которые приходят к духовно выросшему христианину. Как тянутся растения к свету и все живое к воде, так и птицы, символизирующие люде, укрываются в ветвях от палящего солнца, огненных испытаний. Другие приходят к ветвям за мудрым советом, третьи просят помощи, четвертые молитвенной поддержки. И все это люди, словно птицы, укрываются ветвях грандиозного и прекрасного дерева. А ведь все начиналось с совершенно крохотного горчичного семени. Ну и последний, самый важный, пятый образ, остается невидимым, но самым важным, дерево то растет благодаря природной силе, а сила эта есть Бог. От малого к великому, от незначительного к значащему, от горчичного зерна к грандиозному дереву с густыми ветвями, от временного к вечному, от земного к небесному, от грязно к ослепительной чистоте святости, от презрения к славе и все это силой Божьей.
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #194. «Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його» (Мтф:13:31,32). Син Божий продовжує поглиблювати розуміння таємниць Царства Божого мовою притч, розкриваючи духовні закони через які Бог вибудовує Свої відносини з людиною. Отже, ще з притчі про сіяча ми пам’ятаємо, що поле це символ душі, а насіння незмінно — символ Слова Божого. Це той випадок, коли насіння потрапило в ґрунт і починає рости. Христос звертає увагу на мініатюрність зерна. Розмір гірчичного насіння настільки малий (1 міліметр), що його крихітні увійшла в приказку. І ось це крихітне насіння починає рости. А оскільки насіння це Слово Боже то не складно уявити, як воно в духовному плані зростає. Зростає насіння одночасно і в глибину і назовні. У глибину пускаючи коріння, а назовні проростаючи поступово перетворюючись в величезне, гіллясте дерево, оповите зеленню листя. Корінь, проростаючи в глибину, тримає рослину міцно в землі. Коли звучать пісні чарівних сирен зазивають гріховними насолодами в свої смертельні обійми корінь продовжує тримати. Коли пестять слух переконливі і енергійні проповідники єресі корінь незмінно зберігає рослину. Але проросле зерно гірчичне стоїть нерухомо, бо корінь переконань Царства Божого, корінь сили віри і християнського досвіду не дає цій рослині піддатися силі вітру і зламатися. Якщо перший образ — це сила кореня, другий — це стабільність кореня. Китайці кажуть, що великий шлях починається з одного маленького кроку, так і великий шлях в християнстві починається з малого гірчичного насіння. Якщо християнин щодня практикує свою віру, духовно думає, говорить про духовне, служить Богу і допомагає людям, його насіння щодня виростаючи з часом виглядає, як величне дерево. Третій образ — це гігантські гілки. Гілки асоціюються з плодами. Ці гілки проростають зовні і вже всі бачать, що християнин плодоносить. Його життя, його мудрість, як відображення Божої величності, його святе життя стають очевидними для всіх. Ось ці прекрасні, величезні, очевидні для всіх гілки вірності Богу. Четвертий образ — небесні птиці, які переховуються в гілках — це люди, що приходять до таких духовно зрілих християн. Як тягнуться рослини до світла і все живе до води, так і птиці, що символізують людей, ховаються в гілках від палючого сонця, вогненних випробувань. Інші приходять до гілок за мудрою порадою, треті просять допомоги, четверті молитовної підтримки. І все це люди, мов птахи, ховаються в гілках грандіозного і прекрасного дерева. Але ж усе починалося з абсолютно крихітного гірчичного насіння. Ну і останній, найважливіший, п’ятий образ, залишається невидимим, але найважливішим, дерево то зростає завдяки природній силі, а сила ця є Бог. Від малого до великого, від незначного до значущому, від гірчичного зерна до грандіозного дерева з густим гіллям, від тимчасового до вічного, від земного до небесного, від брудно до сліпучої чистоті святості, від презирства до слави і все це силою Божою.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 2 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #193.

«Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своем; когда же люди спали, пришел враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушел; когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы. Придя же, рабы домовладыки сказали ему: господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоем? откуда же на нем плевелы?» (Мтф.13:24-27). Образы те же, акцент иные. Тот же сеятель выходит на поле, чтобы сеять семя Слова Божьего. Со сна хозяев огорода начинается самое интересное. В то время когда дьяволом сеется семя те, кому земля принадлежит, спят крепчайшим сном. Плевелы, бурьян сеется тогда, когда мы не бодрствуем. Интересно вспомнить, что Ап. Павел использует образ спящего человека, чтобы показать состояние духовной расслабленности, утери страха Божьего, забвения о Божьей воле. «Итак, не будем спать, как и прочие, но будем бодрствовать и трезвиться» (1 Фес.5:6). Пришла мысль о том, чтобы соврать, а хозяин поля, которое есть символ души, принимает, съедает эту мысль, вопреки Божьему предупреждению, что ложь это тяжкий грех трусости и недоверия Богу. Вот вам и бурьян в душе. По началу все тихо и ничто не выдает проклятие греха. Но кто раз тихо соврал и не покаялся тот будет врать и дальше. Бурьян растет и отвоевывает территорию на которой растут Божьи растения. И так с каждой мыслью. Будь то блуд, похоть, зависть, месть, обида, любая форма аморальности все это семена закидиваемые врагом душ человеческих. Как только заснул, как пропустил семена плевел так и готовся к тому, что будут большие проблемы. Еще раз – грех не вычещенный покаянием растет и бурно растет, угрожая всем прекрасным Божьим растениям. И отпадают такие христиане оставляя веру в прошлом. А иногда плевелы, как ложные мировоззрения, как внутренний скепсис по поводу веры, прорастают с такой силой, что и к христианству человека не подпускают. Христос подводит к мысли, что плевелы в начале как ядовитые идеи, как не менее ядовитые для души грехи отравляют вот эту самую душу настолько, что человек сам превращается в бурьян. И вот тут то возникает соблазн физически уничтожит плевелы. Нет не борьбе с грехами или ересями идет речь, а об уничтожении людей, носителей этих грехов и ересей. Кажется, после физического удаления таких людей жизнь начнется счастливая. Но грех грехом не побеждают, насилием Царства Божье не строится, ненавистью любовь на созидается. Человеку важно запомнить и понять, что только Бог умеет праведно гневаться, только Бог решает, кому жить, кому умирать, кому быть наказанным смертью, а кому жизнь продолжать. Люди слишком несовершенны, слишком греховны, чтобы решать вопросы судьбы других людей. Вот почему Богу не людям, но Ангелам своим поручает и только в конце времен, давая человеку шанс на изменение до последней минуты жизни, вырвать плевелы. «Он же сказал им: враг человека сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их? Но он сказал: нет, — чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы, оставьте расти вместе то и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в связки, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою» (Мтф.13:28-30).

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 2 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #193. «Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» (Мтф.13:24-27). Образи ті ж, акцент інші. Той самий сіяч виходить на поле, щоб посіяти зерно Слова Божого. Зі сну господарів городу починається найцікавіше. У той час коли дияволом сіється насіння ті, кому земля належить, сплять найміцнішим сном. Кукіль, бур’ян сіється тоді, коли ми не спимо. Цікаво згадати, що Ап. Павло використовує образ сплячої людини, щоб показати стан духовної розслабленості, втрати страху Божого, забуття про Божу волю. «Отож, не будемо спати, як і інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Фес.5: 6). Прийшла думка про те, щоб збрехати, а господар поля, яке є символ душі, приймає, з’їдає цю думку, всупереч Божому попередження, що брехня це тяжкий гріх боягузтва і недовіри Богу. Ось вам і бур’ян в душі. По початку все тихо і ніщо не видає прокляття гріха. Але хто раз тихо збрехав і не покаявся той буде брехати і далі. Бур’ян росте і відвойовує територію на якій ростуть Божі рослини. І так з кожною думкою. Будь то блуд, хіть, заздрість, помста, образа, будь-яка форма аморальності все це насіння, яке закидає ворог душ людських. Як тільки заснув, як пропустив насіння терену так і готуйся до того, що будуть великі проблеми. Ще раз — гріх не вичещенний покаянням зростає і бурхливо росте, погрожуючи всім прекрасним Божим рослинам. І відпадають такі християни залишаючи віру в минулому. А іноді кукіль, як помилковий світогляд, як внутрішній скепсис з приводу віри, проростає з такою силою, що і до християнства людину не підпускає. Христос підводить до думки, що кукіль на початку як отруйні ідеї, як не менше отруйні для душі гріхи отруюють ось цю саму душу настільки, що людина сама перетворюється в бур’ян. І ось тут виникає спокуса фізично знищить кукіль. Ні, не про боротьбу з гріхами або єресями йдеться, а про знищення людей, носіїв цих гріхів і єресей. Здається, після фізичного видалення таких людей життя почнеться щасливе. Але гріх гріхом не перемагають, насильством Царства Божого не збудуєш, ненавистю любов на твориться. Людині важливо запам’ятати і зрозуміти, що тільки Бог вміє праведно гніватися, тільки Бог вирішує, кому жити, кому вмирати, кому бути покараним смертю, а кому життя продовжувати. Люди занадто недосконалі, занадто гріховні, щоб вирішувати питання долі інших людей. Ось чому Богу не людям, але Ангелам своїм доручає і тільки на при кінці часів, вирвати кукіль, даючи людині шанс на зміну до останньої хвилини життя. «А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї» (Мтф.13:28-30).

» Read more..