Скачать: Video Audio

Тема: МОЖЕТ ЛИ ДЬЯВОЛ ЧИТАТЬ МЫСЛИ ЛЮДЕЙ И ЧТО С ЭТИМ ДЕЛАТЬ? (українською мовою). 21.10.18

500 ДНЕЙ МОЛИТВЫ. ИТОГИ. 19.07.2015
ГАРМОНИЯ СЕМЕЙНЫХ ОТНОШЕНИЙ (семинар)
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #230. Преображение. Часть 4.

«Возведя же очи свои, они никого не увидели, кроме одного Иисуса. И когда сходили они с горы, Иисус запретил им, говоря: никому не сказывайте о сем видении, доколе Сын Человеческий не воскреснет из мертвых. И спросили Его ученики Его: как же книжники говорят, что Илии надлежит придти прежде? Иисус сказал им в ответ: правда, Илия должен придти прежде и устроить все; но говорю вам, что Илия уже пришел, и не узнали его, а поступили с ним, как хотели; так и Сын Человеческий пострадает от них. Тогда ученики поняли, что Он говорил им об Иоанне Крестителе» (Матф.17:8-13). » Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #229. Преображение. Часть 3.

«При сем Петр сказал Иисусу: Господи! хорошо нам здесь быть; если хочешь, сделаем здесь три кущи: Тебе одну, и Моисею одну, и одну Илии. Когда он еще говорил, се, облако светлое осенило их; и се, глас из облака глаголющий: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, в Котором Мое благоволение; Его слушайте. И, услышав, ученики пали на лица свои и очень испугались. Но Иисус, приступив, коснулся их и сказал: встаньте и не бойтесь» (Матф.17:4-7). Потрясенный невероятным чудом Петр, предлагает поставить три кущи, Моисею, Илии и Христу. Событие происходило на праздник кущей, когда иудеи ставили шалаши. И невдомёк Петру, что теперь не важны уже кущи в виде шалашей, напоминающие о выходе евреев из Египетского рабства. Кущи, с приходом Христа, должны быть поставлены в сердце человека, как память об освобождении от гораздо более тяжелого плена, рабства греху и смерти. Те кущи ставились на неделю, эти же поставлены навечно в сердце Божьих детей. Когда же ученики и с ними современные представители исторических церквей поймут, Христос все переводит из Царства внешнего в Царство Божье, которое внутрь вас есть? Сияние Божественным светом преображения нужно для преображения человека в образ Христа, а не для того, чтобы воздерживаться от яблок на яблочный спас. Неужели кто-то в здравом уме может думать, что Спаситель ожидает воздержания от яблок?
Иудеи помнили о появлении Божьей славы в виде облака, которая называлась шекина. Бог вел народ из Египта в столпе облачном. Так же облако наполняло скинию, которая была передвижным храмом. Облако осенило Синай, когда Моисей получал 10 заповедей и говорил с Богом. Казалось бы, это было сотни лет назад и Бог несколько подзабыл о своем народе, тем более, что перед пришествием Христа господствовало 400 лет молчания. И вот вновь появляется шекина, видимая слава Божья, сначала в сиянии Христа, и в следующий момент, в облаке, накрывшем прямо на вершине горы Спасителя и его трех избранных учеников. Это облако не переливается удивительными узорами, не осыпает людей долларовыми банкнотами, не исполняет все желания и мечты. Из этого облака слышен лишь голос вместивший суть всего бытия в 11 слов: «Сей есть Сын Мой Возлюбленный, в Котором Мое благоволение; Его слушайте». Если бы даже все Евангелие состояло из одного этого эпизода, уже можно было пасть ниц, покаяться, уверовать и жить в благодати Божьей. Бог Свою необъятную и чистую любовь проявил в Сыне, когда отдал Его ради спасения людей. Человеку остается понять, уверовать и жить по истине, а это значит – всегда слушать Христа, в Котором Божья любовь достигла максимума. Хочешь прожить с Богом? Хочешь найти себя и стать сильным? Хочешь пройти достойно все испытания земного пути, отбрасывая страх? Хочешь научиться прощать и любить даже ненавидящих тебя, научиться любви самой высокой пробы? Хочешь бежать от глупости к мудрости? Хочешь достигнуть невозможного, победить грех и смерть? На все эти шесть самых важных вопросов есть лишь один ответ – «Его слушайте!» Вот теперь, когда Бог Отец с небес указал на Сына, как на Свою любовь и на истину в последней инстанции, бояться больше нечего. Вставайте ученики Мои и сбросьте страх! С вами Бог!
НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #229. Переображення. Частина 3. «І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно… А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!» (Матв.17:4-7). Вражений неймовірним дивом Петро, пропонує поставити три намети, Мойсею, Іллі та Христу. Подія відбувалася на свято Кучок, коли юдеї ставили курені. І невтямки Петру, що тепер не важливі вже кущі у вигляді куренів, що нагадують про вихід євреїв з єгипетського рабства. Кущі, з приходом Христа, повинні бути поставлені в серці людини, як пам’ять про звільнення від набагато більш важкого полону, рабства гріха і смерті. Ті кущі ставилися на тиждень, ці ж поставлені навічно в серці Божих дітей. Коли ж учні і з ними сучасні представники історичних церков зрозуміють, Христос все переводить з Царства зовнішнього в Царство Боже, яке всередині вас є? Сяйво Божественним світлом потрібно задля перетворення людини в образ Христа, а не для того, щоб утримуватися від яблук на яблучний спас. Невже хтось при здоровому глузді може думати, що Спаситель чекає утримання від яблук?
Іудеї пам’ятали про появу Божої слави у вигляді хмари, яка називалася Шекіна. Бог вів народ з Єгипту в стовпі хмари. Так само хмара наповнила скинію, яка була пересувним храмом. Хмара осіяла Синай, коли Мойсей отримував 10 заповідей і говорив з Богом. Здавалося б, це було сотні років тому і Бог призабув про свій народ, тим більше, що перед пришестям Христа панувало 400 років мовчання. І ось знову з’являється Шекіна, видима слава Божа, спочатку в сяйві Христа, і в наступний момент, в хмарі, яка накрити прямо на вершині гори Спасителя і його трьох обраних учнів. Це хмара не переливається дивовижними візерунками, вона не обсипає людей доларовими банкнотами та не виконує всі бажання і мрії. З цієї хмари чути лише голос який містить у одинадцяти словах сутьність всього буття: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав; Його слухайте». Якби навіть все Євангеліє складалося з одного цього епізоду, вже можна було впасти ниць, покаятися, увірувати і жити в благодаті Божої. Бог Свою неосяжну і чисту любов проявив через Сина, коли віддав Його заради порятунку людей. Людині залишається зрозуміти, повірити і жити по правді, а це значить — завжди слухати Христа, в Якому Божа любов досягла максимуму. Хочеш прожити з Богом? Хочеш знайти себе і стати сильним? Хочеш пройти гідно всі випробування земної дороги, відкидаючи страх? Хочеш навчитися прощати і любити навіть тих, хто ненавидить тебе, навчитися любові найвищої проби? Хочеш бігти від дурості до мудрості? Хочеш досягти неможливого та перемогти гріх і смерть? На всі ці шість найважливіших питань є лише одна відповідь — «Його слухайте!» Ось тепер, коли Бог Батько з небес вказав на Сина, як на Свою любов і на істину в останній інстанції, боятися більше нічого. Вставайте учні Мої і скиньте страх! З вами Бог!

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #228. Преображение. Часть 2.

«и преобразился пред ними: и просияло лице Его, как солнце, одежды же Его сделались белыми, как свет. И вот, явились им Моисей и Илия, с Ним беседующие. При сем Петр сказал Иисусу: Господи! хорошо нам здесь быть; если хочешь, сделаем здесь три кущи: Тебе одну, и Моисею одну, и одну Илии» (Матф.17:2,3,4). Сияющий небесным светом Христос. Это явление открывало тайну проникновения Божественного света в природу падшего творения. Преображение происходит во время молитвы, когда греховность сбрасывается как куколь гусеницы, чтобы просияла, обновленная благодатью Христовой, новая природа человека. Этот свет не просто нимб над головой. Это Божественный свет, который проникает во всю сущность человека, пробиваясь даже через тело, через одежду. Этот свет актуализация славы Божьей, которую можно было видеть собственными газами и не бояться быть испепеленным. Светящийся Христос наглядно показывает четыре важные истины:
1) Святость визуально выглядит, как свет, по своей силе, подобный раскаленному солнцу.
2) Светящаяся Божественная энергия может стать реальностью для каждого уверовавшего и смиряющегося перед волей Отца подобно Сыну Божьему.
3) Если еврейский народ шел по пустыне за Божественным огненным столпом, то сегодня, когда Бог пребывает в каждом уверовавшем, этот огонь уже находится в духе человека.
4) Чем меньше греховности и больше святости, тем ярче в человеке сияет Божий сверхъестественный свет. Когда грех тушит Божий свет, личность становится темной.
Духовный мир вторгается в материальный когда на горе появляются двое легендарных людей, уже давно умерших, ознаменовавших собою целые эпохи Божественного спасительного промысла. Моисей патриарх народа, вождь. Тот, кто дал 10 заповедей и тот, кто вывел народ из плена Египетского. Неизвестно где похороненный появляется живым перед учениками, словно доказывая, что, с одной стороны, никакого вечного небытия, с другой стороны, нет никакой реинкарнации. Личность сохраняется и через сотни лет. Илия, выдающийся пророк, совершавший великие чудеса, был взят на колеснице живым в небо. И вот Моисей, представитель закона, и Илия, представитель пророков беседуют со Христом, как пишет евангелист Лука, об исходе в Иерусалим, где Сыну Божьему надлежит пережить самые мерзкие издевательства, ужасное насилие и жуткую казнь на кресте, испив чашу людской подлости, неблагодарности, лживости и злобы до дна. Эти двое доказывают, что у Бога все живы, независимо от того, каким образом ты умер и нашли ли твою могилу. Появление Моисея и Илии показывают, что Бог дает поддержку перед великим горнилом испытаний всем, кто верно следуют за Христом до конца в послушании Небесному Отцу. Кроме того, через своих лучших представителей, Ветхий Завет передает эстафету Новому.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #228. Переображення. Частина 2. «І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі» (Матв.17:3,4). Сяючий небесним світлом Христос. Це явище відкривало таємницю проникнення Божественного світла в природу занепалого творіння. Переображення відбувається під час молитви, коли гріховність скидається як кукіль гусениці, щоб засяяла, оновлена благодаттю Христовою, нова природа людини. Цей світ не просто німб над головою. Це Божественне світло, що проникає у всю сутність людини, пробиваючись навіть через тіло, через одяг. Це світло актуалізація слави Божої, яку можна було бачити на власні очі і не боятися бути ізпепеленним. Христос, Який світиться, наочно показує чотири важливі істини:
1) Святість візуально виглядає, як світло, за своєю силою, подібне розпеченому сонцю.
2) Божественна енергія, яка світиться, може стати реальністю для кожного, хто повірив і упокорюється перед волею Отця подібно Сину Божому.
3) Якщо єврейський народ йшов по пустелі за Божественним вогненним стовпом, то сьогодні, коли Бог перебуває в кожному, хто увірував, цей вогонь вже знаходиться в дусі людини.
4) Чим менше гріховності і більше святості, тим яскравіше в людині сяє Божий надприродний світ. Коли гріх гасить Божий світ, особистість стає темною.
Духовний світ вторгається в матеріальний коли на горі з’являються двоє легендарних людей, вже давно померлих, що ознаменували собою цілі епохи Божественного рятівного промислу. Мойсей патріарх народу, вождь. Той, хто дав 10 заповідей і той, хто вивів народ їз полону єгипетського. Невідомо де похований з’являється живим перед учнями, немов доводячи, що, з одного боку, ніякого вічного небуття не існує, з іншого боку, немає ніякої реінкарнації. Особистість зберігається і через сотні років. Ілля, видатний пророк, який здійснював великі чудеса, був узятий на колісниці живим в небо. І ось Мойсей, представник закону, і Ілля, представник пророків, розмовляють з Христом, як пише євангеліст Лука, про вихід до Єрусалиму, де Сину Божому належить пережити наймерзенніші знущання, жахливе насильство і ще більш жахливу страту на хресті, випивши чашу людської підлості, невдячності, брехливості і злоби до дна. Ці двоє доводять, що у Бога всі живі, незалежно від того, яким чином ти помер і чи знайшли твою могилу. Поява Мойсея та Іллі показує, що Бог дає підтримку перед великим горном випробувань всім, хто вірно слідують за Христом до кінця в слухняності Небесному Батьку. Крім того, через своїх кращих представників, Старий Завіт передає естафету Нового.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #227. Преображение. Часть 1.

«Истинно говорю вам: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Сына Человеческого, грядущего в Царствии Своем. По прошествии дней шести, взял Иисус Петра, Иакова и Иоанна, брата его, и возвел их на гору высокую одних, и преобразился пред ними: и просияло лице Его, как солнце, одежды же Его сделались белыми, как свет» (Матф.16:28; 17:1,2). Христос перед тем, как произойдет великое чудо преображения, с таким благоговением описанное в Евангелиях, предупреждает своих последователей, что им предстоит увидеть Сына Человеческого в сиянии Божьего Царства. Он берет только троих, чтобы истина Его преображения была подтверждена тремя свидетелями. Именно такое подтверждение считалось истинным и достаточным, как во времена Ветхого Завета, так и Нового. Учитель прекрасно знал, что из всех учеников, наиболее готовы увидеть Божью славу, чтобы не смутиться, не испугаться, не подумать об увиденном, как о плоде галлюцинаций, только эти трое. К тому же, пройдет совсем немного времени и Петр, Иаков, Иоанн, будут наиболее влиятельными духовными лидерами делающей первые шаги церкви Христовой. Этих трех причин достаточно, чтобы трое будущих Апостолов отправились в путь восхождения вместе с Мессией. Увидеть сияние Божьей славы – это мощный духовный импульс, который ученики пронесут через всю жизнь. Как знать, может быть, чудо преображения Спасителя, укрепит их веру, когда Петра будут распинать вниз головой, когда Иоанна, глубоким старцем, сошлют на остров Патмос, где он будует писать Апокалипсис. Возможно, это чудо вдохновляло Иакова, первого из всех учеников Христовых погибшего за веру. Лжесвидетельствовавший на него, как говорят предания, настолько будет поражен умиротворенностью идущего на смерть, что и сам станет христианином и погибнет вместе с им же оклеветанным Иаковом.
Ученикам и Христу понадобилось восходить на гору, как говорит текст «высокую», что требовало напряженных усилий. Они шли уставшие, обливаясь потом, рассекая своими телами густую стену невероятной жары. С каждым новым шагом идти все сложнее. Силы на исходе, а вершины не видно. Рыбаки не привыкли к горам. Это не их стихия. Да и мы все привыкаем больше к обыденной жизни, лишенной духовных подвигов. А тут идешь за Христом, который так часто уходил в горы, чтобы в молитве быть ближе к Небесному Отцу, и силы на исходе. Что ж удивляться, помните, «кто хочет идти за мной, отвергнись себя…»? Вот ученики идут, зная, что Учитель всегда впереди и если кто-то упадет, Он обязательно поддержит. Идти вслед за Христом, отдаляться от кишащего соблазнами мира, и приближаться к небесной Божьей чистоте, — всегда требует больших усилий, но венчаются такие усилия радостью пребывания в эпицентре Божьей славы. Вошедши на вершину, ученики не жалели о проделанном пути. Они вообще перестали думать об изнурительной дороге, когда увидели своего Учителя в сверхъестественном сиянии, словно внутри Него пылал огонь, словно раскаленное солнце слепило своими лучами идущими прямо из сердца Христова. Апостолы, и мы вместе с ними, должны извлечь первый урок этой истории, — хочешь увидеть славу Божью, хочешь прикоснуться к чуду, хочешь глубже понять Божественную природу Сына Божьего, наконец, хочешь пережить Христово преображение, иди за Ним на гору высокую, совершай молитвенное восхождение в духовный мир и твои усилия увенчаются сиянием видимой Божьей славы.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #227. Переображення. Частина 1. «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм. А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Матф.16:28; 17:1,2). Христос перед тим, як відбудеться велике чудо перетворення, з таким благоговінням описане в Євангеліях, попереджає своїх послідовників, що вони побачать Сина Людського в сяйві Божого Царства. Він бере тільки трьох, щоб істина Його перетворення була була підтверджена трьома свідками. Саме таке підтвердження вважалося істинним і достатнім, як за часів Старого Завіту, так і Нового. Учитель прекрасно знав, що з усіх учнів, найбільш готові побачити Божу славу, щоб не зніяковіти, щоби не злякатися, не подумати про побачене, як про плід галюцинацій, тільки ці троє. До того ж, пройде зовсім небагато часу і Петро, Яків, Іван, будуть найбільш впливовими духовними лідерами, церкви Христової, яка робила перші кроки. Цих трьох причин достатньо, щоб троє майбутніх Апостолів вирушили в дорогу сходження разом з Месією. Побачити сяйво Божої слави — це потужний духовний імпульс, який учні пронесуть через усе життя. Хто зна, може бути диво перетворення Спасителя, зміцнить їхню віру, коли Петра будуть розпинати вниз головою, коли Івана, глибоким старцем, зашлють на острів Патмос, де він буде писати Апокаліпсис. Можливо, це чудо надихало Якова, першого з усіх учнів Христових загиблого за віру. Лжесвідок на нього, як кажуть передання, настільки буде вражений умиротворенням йдучого на смерть, що і сам стане християнином і загине разом з ним же обмовленим Яковом.
Учням і Христу знадобилося сходити на гору, як говорить текст «високу», що вимагало напружених зусиль. Вони йшли втомлені, обливаючись потом, розсікаючи своїми тілами густу стіну спеки. З кожним новим кроком йти все складніше. Сили закынчуються, а вершини не видно. Рибалки не звикли до гір. Це не їх стихія. Та й ми всі звикаємо більше до повсякденного життя, позбавленого духовних подвигів. А тут йдеш за Христом, який так часто йшов в гори, щоб в молитві бути ближче до Небесного Отця, і сили закінчуються. Що ж дивуватися, пам’ятаєте, «хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого …»? Ось учні йдуть, знаючи, що Учитель завжди попереду і якщо хтось впаде, Він обов’язково підтримає. Йти слідом за Христом, віддалятися від світу, який кишить спокусами, і наближатися до небесної Божої чистоти, — завжди вимагає великих зусиль, але вінчаються такі зусилля радістю перебування в епіцентрі Божої слави. Увійшовши на вершину, учні не шкодували за пройдений шлях. Вони взагалі перестали думати про виснажливу дорогу, коли побачили свого Вчителя в надприродньому сяйві, немов всередині Нього палав вогонь, немов розпечене сонце сліпило своїми променями йдуть прямо з серця Христового. Апостоли, і ми разом з ними, повинні отримати перший урок цієї історії, — хочеш побачити славу Божу, хочеш доторкнутися до дива, хочеш глибше зрозуміти Божественну природу Сина Божого, нарешті, хочеш пережити Христове перетворення, йди за Ним на гору високу, роби молитовне сходження в духовний світ і твої зусилля увінчаються сяйвом видимої Божої слави.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #226.

«какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит? или какой выкуп даст человек за душу свою? ибо приидет Сын Человеческий во славе Отца Своего с Ангелами Своими и тогда воздаст каждому по делам его» (Матф.16:26-27). Одна из первых проблем, которая мешает стать христианином, мешает взять крест и идти за Христом, — это безудержное и ненасытимое стремление к приобретению. Великие завоеватели, у ног которых лежал чуть ли не весь мир, как правило, оказывались великими банкротами. Вот скажем, Александр Македонский, вошедший на престол в 20-ти летнем возрасте и покоривший весь мир, помучался 10 дней и умер, да еще не во время героической битвы на поле брани, а от малярии. Завоеватель не оставил ни одного распоряжения о своем наследстве, а империя Его развалилась. Гораздо драматичнее судьба масштабного гения тьмы и смерти – Гитлера и его приспешников, которые сами отправлялись в ад и умерщвляли своих жен и детей. А если посмотреть на обычного человека, лишенного планетарных амбиций, без труда можно увидеть те же механизмы. Я, скажет фермер на Божьем суде, увеличивал коровник и свинарник, сеял и жал. Мне было не до Тебя, Творец. Я, скажет типичный обыватель, бесконечно перестраивал свой частный дом и увеличивал курятники. Прости, мне было не до церкви. А я, продолжит оправдываться на Божьем суде, президент странной страны, в которой люди регулярно выступают с революциями, а их же регулярно обманывают, я хотел получить все больше и больше денег, чтобы обеспечить свою семью, своих правнуков и всех друзей. Мне было не до страны, но я в строительство храмов деньги вкладывал, и по праздникам неистово крестился возле чудотворных икон. Но хор оправданий прозвучит пустым эхом. И вот там, стоя на высшем Божьем суде, эти люди сами поймут, как же нелепо и стыдно было посвятить высший дар жизни этой бесконечной борьбе за власть и такому же бесконечному накоплению денег, на пути теряя крупицы совести. И теперь, когда нагой возвращаешься к Богу, какой выкуп дашь за душу свою, чтобы она попала в рай? Христос придет второй раз во славе Отца с Ангелами Небесными, с печалью посмотрит в глаза накапливающих все кроме сокровищ небесных, и ничего не скажет. На Божьем суде совесть этих людей им же отчетливо будет говорить: «Тебе было не до Бога, теперь Богу не до тебя. Ты всю жизнь гонялся за сокровищами, которые убили твою душу». Зарыдают все эти люди, а изменить то ничего уже нельзя. Суд окончен. Подать дело на рассмотрение не получится. И взятки в виде миллиарда зеленых на небе, где тротуары золотом вымощены, никому не нужны. Бог – высшая последняя судебная инстанция. И вот, пока мы живы, Христос обращается к нашему сердцу с двумя вопросами, — зачем ты все это собираешь, а душе своей вредишь? Какой дашь выкуп за душу?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #226. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його» (Матв.16:26-27). Одна з перших проблем, яка заважає стати християнином, заважає взяти хрест і йти за Христом, — це нестримне і наситяться прагнення до придбання. Великі завойовники, біля ніг яких лежав мало не весь світ, як правило, виявлялися великими банкрутами. От скажімо, Олександр Македонський, який увійшов на престол в 20-ти річному віці і який підкорив весь світ, мучився 10 днів і помер, але не під час героїчної битви на полі брані, а від малярії. Завойовник не залишив жодного розпорядження про свою спадщину, а імперія Його розвалилася. Набагато драматичніше доля масштабного генія темряви і смерті — Гітлера і його поплічників, які самі відправлялися в пекло і вбивали своїх дружин і дітей. А якщо подивитися на звичайну людину, позбавлену планетарних амбіцій, без праці можна побачити ті ж механізми. Я, скаже фермер на Божому суді, збільшував корівник і свинарник, сіяв і жав. Мені було не до Тебе, Творець. Я, скаже типовий обиватель, нескінченно розбудовував свій приватний будинок і збільшую курники. Прости, мені було не до церкви. А я, продовжить виправдовуватися на Божому суді, президент дивної країни, в якій люди регулярно виступають з революціями, а їх же регулярно обманюють, я хотів отримати все більше і більше грошей, щоб забезпечити свою сім’ю, своїх правнуків і всіх друзів. Мені було не до країни, але я в будівництво храмів гроші вкладав, і у свята несамовито хрестився біля чудотворних ікон. Але хор виправдань прозвучить порожньою луною. І ось там, стоячи на вищому Божому суді, ці люди самі зрозуміють, як же безглуздо і соромно було присвятити вищий дар життя цієї нескінченної боротьбі за владу і таким же нескінченного накопичення грошей, на шляху втрачаючи крупиці совісті. І тепер, коли голим повертаєшся до Бога, який викуп даси за душу свою, щоб вона потрапила в рай? Христос прийде вдруге у славі Отця з Ангелами Небесними, з сумом подивиться в очі тим, хто накопичує все крім скарбів небесних, і нічого не скаже. На Божому суді совість цих людей їм же чітко буде говорити: «Тобі було не до Бога, тепер Богу не до тебе. Ти все життя ганявся за скарбами, які вбили твою душу». Заплачуть всі ці люди, а змінити щось нічого вже не можна. Суд закінчено. Подати справу на розгляд не вийде. І хабара у вигляді мільярда зелених на небі, де тротуари золотом вимощені, нікому не потрібні. Бог — вища остання судова інстанція. І ось, поки ми живі, Христос звертається до нашого серця з двома питаннями, — навіщо ти все це збираєш, а душі своїй шкодиш? Який даси викуп за душу?

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #225. Часть 3.

«Тогда Иисус сказал ученикам Своим: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною, ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня, тот обретет ее» (Матф.16:24,25).
5) Последнее, в этой фразе — «кто хочет душу свою сберечь, тот ее потеряет» и наоборот. Как же можно что-то приобрести теряя? В обычной жизни нет, а вот в христианстве, наполненном парадоксами, все построено на принципе – отдаешь, значит приобретаешь. Например, отдаешь дорогую и ценную для тебя вещь ради Христа и так, что знаешь, тот кому ты подарил ничем тебе не отплатит, вот это, как учит Спаситель, и есть твое небесное сокровище. Значит, отдавая на земле, я приобретаю в небе, у Бога? Именно так, потому что, отдавая, надеюсь на Божью помощь, как та вдова, которая отдала две лепты, а Бог такие вещи не забывает и благословляет. Во-вторых, условия Христа гораздо больше, чем даже эти две последние лепты. Он ждет, чтобы отдана была вся душа, без остатка. А как же эта душа теряется? Представим юношу, полюбившего девушку. Он хочет дарить ей свою любовь и мир. Он хочет быть с ней всегда. Его душа растворяется в ней, а её душа отвечает ему взаимностью. Сейчас, эти двое, теряют свои души друг для друга. Представьте, что так происходит с душой, которая полюбила Бога. Эта душа готова отказаться от всего, что Бог называет грехом. Эта душа настолько открыла для себя Бога и полюбила Его, что готова терять плохие привычки, поступки, слова, даже мысли, даже неверные жизненные цели и все только ради того, чтобы быть со Христом. И тут звучит самая удивительная мысль, — кто потеряет душу, тот ее приобретет. А может быть, мы не душу теряем, а весь шлак, весь налет такой привычной и родной грязи, всю накипь привычек, которыми человек мучает себя и ближних и которые так срослись с нашей душей, что стали частью нас? Может быть, когда душа теряет свои старые, греховные ориентиры и устремляется к Богу, она подлинно, действительно находит себя, как находит золото археолог, который, из выкопанной ямы выбросил много земли, много мусора, который много трудился и наконец, откопал сокровище, от которого ликует, радуется, прыгает от счастья. Археолог жил в сложных условиях, он отвергал себя ради найденных ценностей, а ведь мог лежать дома и тихо, спокойно проживать жизнь. Душа нашла самое большое сокровище — Христа Спасителя, а в Нем совершенную любовь и вечность. Ради такого стоит захотеть стать учеником лучшего в мире Учителя, отвергнуть себя, взять свой крест, и следовать за Сыном Божьим теряя свою душу, чтобы ее же найти, но теперь светящуюся от преобразившего её прикосновения Христа. Вот так, теряя, приобретаем, идя за Христом, находим свой путь, отвергая себя, находим свое подлинное я, становясь учеником Христа который идет за Спасителем, находим подлинную свободу.
Конец 3й части.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #225. Частина 3. ««Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Матв.16:24,25).
5) Останнє, в цій фразі — «хто хоче спасти свою душу, той її втратить» і навпаки. Як же можна щось придбати втрачаючи? У звичайному житті неможливо, а ось в християнстві, наповненому парадоксами, все побудовано на принципі — віддаєш, значить здобуваєш. Наприклад, віддаєш дорогу і цінну для тебе річ заради Христа і так, що знаєш, той кому ти подарував нічим тобі не відплатить, ось це, як вчить Спаситель, і є твій небесний скарб. Значить, віддаючи на землі, я здобуваю в небі, у Бога? Саме так, тому що, віддаючи, сподіваюся на Божу допомогу, як та вдова, яка віддала дві лепти, а Бог такі речі не забуває і благословляє. По-друге, умови Христа набагато більше, ніж навіть ці дві останні лепти. Він чекає, щоб була віддана вся душа, без залишку. А як же ця душа губиться? Уявімо юнака, який полюбив дівчину. Він хоче дарувати їй свою любов і мир. Він хоче бути з нею завжди. Його душа розчиняється в ній, а її душа відповідає йому взаємністю. Зараз, ці двоє, втрачають свої душі один для одного. Уявіть, що так відбувається з душею, яка полюбила Бога. Ця душа готова відмовитися від усього, що Бог називає гріхом. Ця душа настільки відкрила для себе Бога і полюбила Його, що готова втрачати погані звички, вчинки, слова, навіть думки, навіть невірні життєві цілі і все тільки заради того, щоб бути з Христом. І тут звучить найдивовижніша думка, — хто втратить душу, той її придбає. А може бути, ми не душу втрачаємо, а весь шлак, весь наліт такого звичного і рідного бруду, всю накип звичок, якими людина мучить себе і ближніх і які так зрослися з нашою душею, що стали частиною нас? Може бути, коли душа втрачає свої старі, гріховні орієнтири і спрямовується до Бога, вона справді, дійсно знаходить себе, як знаходить золото археолог, який, з викопаної ями викинув багато землі, багато сміття, який багато працював і нарешті, відкопав скарб, від якого радіє, стрибає від щастя. Археолог жив в складних умовах, він відкидав себе заради знайдених цінностей, але ж міг лежати вдома і тихо, спокійно проживати життя. Душа знайшла найбільший скарб — Христа Спасителя, а в Ньому досконалу любов і вічність. Заради такого варто захотіти стати учнем кращого в світі Вчителя, відкинути себе, взяти свій хрест, і слідувати за Сином Божим втрачаючи свою душу, щоб її ж знайти, але тепер, та душа, світиться від дотику Христа який її так змінив. Ось так, втрачаючи, здобуваємо, йдучи за Христом, знаходимо свій шлях, відкидаючи себе, знаходимо своє справжнє я, стаючи учнем Христа, йдучи за Спасителем, знаходимо справжню свободу.
Кінець 3й частини.

» Read more..