Скачать: Video Audio

Тема: МОЖЕТ ЛИ ДЬЯВОЛ ЧИТАТЬ МЫСЛИ ЛЮДЕЙ И ЧТО С ЭТИМ ДЕЛАТЬ? (українською мовою). 21.10.18

500 ДНЕЙ МОЛИТВЫ. ИТОГИ. 19.07.2015
ГАРМОНИЯ СЕМЕЙНЫХ ОТНОШЕНИЙ (семинар)
 

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #224. Часть 2.

«Тогда Иисус сказал ученикам Своим: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною, ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня, тот обретет ее» (Матф.16:24,25).
3) А вот для того, чтобы идти за Христом нужно отвергнуть себя. Конечно, это метафора, ведь невозможно оттолкнуть самого себя. Но возможно оттолкнуть от себя грех, а Христос вышел победителем из всех испытаний. Возможно, и нужно отталкивать от себя эгоизм, который интересуется другими людьми только для того, чтобы эгоисту самому было хорошо. Отвергнуть свои греховные склонности, которые приносят такое удовольствие, но так сильно отталкивают Бога ненавидящего как грех, так и эгоизм. Тут уж нужно выбирать, — отвергать себя или любить себя единственного?
4) Дальше больше. Христос повелевает ученикам взять крест свой. Кто же, в здравом уме, захочет брать на себя крест, который ассоциируется со страданиями ради Сына Божьего, а в те древние времена вызывал ощущение ужаса, как орудие самой медленной и мучительной казни? Скажи на работе всем коллегам, что ты стал настоящим христианином, и больше не будешь красть, врать, не будешь смеяться с пошлых анекдотов, но будешь просить, чтобы не ругались матом, хотя бы при тебе. Скажи родственникам, что стал настоящим христианином и теперь каждое воскресенье Богослужение, каждый день молитва и Библия, а приходя в гости, все к тем же родственникам, никаких возлияний спиртных и пикантных историй, кто с кем изменил свой жене. И что будет? Вот тогда увидишь всю ненависть, или, в лучшем случае, презрение от «православного» народа, живущего в диких грехах, но при этом пуще жизни ценящих крестик на груди и свою принадлежность «к нашей» вере. Они все тебе хором сообщат, что стал ты, голубчик, сумасшедшим фанатом. А может быть, эти люди путают верность и преданность Христу с фанатизмом? Да и Спаситель для них излишне фанатичен, только вот этого они не скажут у них же золотой крестик на груди. Если готовы брать свой крест, претерпеть все презрение от ближних и родственников, при этом, не оглядываясь на мнение людей. Если готовы идти с этим крестом за Учителем, тогда знайте, это еще не все. Слушайте дальше, слушайте.
Конец 2й части. ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #224. Частина 2. . «Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Матв.16:24,25).
3) А ось для того, щоб йти за Христом потрібно відкинути себе. Звичайно це метафора, адже неможливо відштовхнути самого себе. Але можливо відштовхнути від себе гріх, а Христос вийшов переможцем з усіх випробувань. Можливо і потрібно відштовхувати від себе егоїзм, який цікавиться іншими людьми тільки за для того, щоб егоїстові самому було добре. Відкинути свої гріховні схильності, які приносять таке задоволення, але так сильно відштовхують Бога, Який ненавидить як гріх, так і егоїзм. Тут вже потрібно обирати, — відкидати себе або любити себе єдиного?
4) Далі більше. Христос велить учням взяти хрест свій. Хто ж, при здоровому глузді, схоче брати на себе хрест, який асоціюється зі стражданнями заради Сина Божого, а в ті давні часи викликав відчуття жаху, як знаряддя найповільнішої і болісній страті? Скажи на роботі всім колегам, що ти став справжнім християнином, і більше не будеш красти, брехати, не будеш сміятися з непристойних анекдотів, але будеш просити, щоб не лаялися матом, хоча б при тобі. Скажи родичам, що став справжнім християнином і тепер щонеділі Богослужіння, кожен день молитва і Біблія, а приходячи в гості, все до тих же родичів, ніяких пиятик спиртних і пікантних історій, хто з ким зрадив своїй дружині. І що буде? Ось тоді побачиш всю ненависть, або, в кращому випадку, презирство від «православного» народу, що живе в диких гріхах, але при цьому більше життя цінує хрестик на грудях і свою належність «до нашої» вірі. Вони всі тобі хором повідомлять, що став ти, голубе, божевільним фанатом. А може бути, ці люди плутають вірність і відданість Христу з фанатизмом? Та й Спаситель для них надмірно фанатичний, тільки ось цього вони не скажуть у них же золотий хрестик на грудях. Якщо готові брати свій хрест, зазнати всі презирство від ближніх і родичів, при цьому, не озираючись на думку людей. Якщо готові йти з цим хрестом за Учителем, тоді знайте, це ще не все. Слухайте далі, слухайте.
Кінець 2й частини. ДАЛІ БУДЕ.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #223. Часть 1.

«Тогда Иисус сказал ученикам Своим: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною, ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня, тот обретет ее» (Матф.16:24,25). Наверное, сложно найти во всем Евангелии более парадоксальное и радикальное повеление, чем призыв отвергнуть себя, взять крест, следовать за Спасителем, да еще при этом и душу свою потерять, чтобы ее приобрести. Эти четыре грани заслуживают того, чтобы остановиться немного подробней и понять, что же ожидает Спаситель от христиан всех эпох и поколений.
1) Начнем с вопроса, заложенного в первых трех словах отрывка: «Если кто хочет». Да после таких условий, действительно стоит подумать, все взвесить и задать себе невероятно честный и глубокий вопрос, — а я вообще хочу идти за Христом на таких условиях? Это для тех, кто любит мнимо – возвышено разглагольствовать о том, как от человека ничего не зависит, все только Бог. Все Бог, но Бог за нас не захочет и не пойдет. Вот почему христианство начинается с вопроса, — хочешь ли идти за Мной? Слушатель может сколько угодно наслаждаться мастерством виртуоза скрипача. Но готов ли этот слушать стать учеником мастера? Готов ли слушатель к часовым изнурительным репетициям на скрипке, чтобы играть подобно Божественному скрипачу. В зале сидят сотни, а то и тысячи слушателей, но много ли среди них, которые хотели бы из ранга слушателя, перейти в ранг ученика выдающегося маэстро? Симпатизирующих христианству, и даже молящихся в трудные жизненные минуты, много, а сколько учеников, которые принимают все условия Спасителя? Итак, вначале отвечаем на вопрос, — я хочу или нет? Полутона тут невозможны. Либо да, либо нет.
2) Если все же захотел, то знай, ты не просто будешь читать о Христе в Библии или смотреть фильмы христианские, не просто будешь петь песни славящие Бога и иногда молиться, но идти за Христом. Спросите, что здесь сложного? А давайте вспомним, куда Христос шел? К тем, кто Его ненавидел, например, фарисеи с книжниками. К тем, кто его не понимал и не хотел понять, как Понтий Пилат и прочие представители римской знати. Шел к тем, кто нежились в лучах Его любви, а потом же Его предавали. И это был не только Иуда, но и Петр, который отрекся от своего Учителя. К тем, кто выбрал преступника Варавву, а от власти требовали казнить Святого «Распни Его!» К тем, кто Его не понимал, отвергал, плевал, издевался, посмеивался, кто равнодушно качал головой, как качают при виде сумасшедшего. Ну как, еще не передумали? Ведь любовь должна идти к этим больным грехом людям. Какая же это любовь, которая молча, занимается только своим микромиром? Так ведь никого и не спасешь.
Конец 1й части. ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #223. Частина 1. «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матв.16:21-23).
Напевно, складно знайти в усьому Євангелії більш парадоксальне і радикальне веління, ніж заклик відкинути себе, взяти хрест, слідувати за Спасителем, та ще при цьому і душу свою втратити, щоб її придбати. Ці чотири грані заслуговують того, щоб зупинитися трохи детальніше і зрозуміти, що ж чекає Спаситель від християн усіх епох і поколінь.
1) Почнемо з питання, закладеного в перших трьох словах уривка: «Якщо хто хоче». Так після таких умов, дійсно варто подумати, все зважити і поставити собі неймовірно чесне і глибоке питання, — а я взагалі хочу йти за Христом на таких умовах? Це для тих, хто любить духовно — піднесено просторікувати про те, як від людини нічого не залежить, все тільки Бог. Все Бог, але Бог за нас не схоче і не піде. Ось чому християнство починається з питання, — чи хочеш йти за Мною? Слухач може скільки завгодно насолоджуватися майстерністю віртуоза скрипаля. Але чи готовий цей слухати стати учнем майстра? Чи готовий слухач до годинних виснажливих репетицій на скрипці, щоб грати подібно Божественному скрипалеві. У залі сидять сотні, а то й тисячі слухачів, але чи багато серед них, які хотіли б з рангу слухача, перейти в ранг учня видатного маестро? Симпатитиків християнства, і навіть тих, хто молиться в важкі життєві хвилини, багато, а скільки учнів, які приймають всі умови Спасителя? Отже, спочатку відповідаємо на питання, — я хочу чи ні? Півтони тут неможливі. Або так, або ні.
2) Якщо все ж захотів, то знай, ти не просто будеш читати про Христа в Біблії або дивитися фільми християнські, не просто будеш співати пісні, які славлять Бога і іноді молитися, але йти за Христом. Запитаєте, що тут складного? А давайте згадаємо, куди Христос ішов? До тих, хто Його ненавидів, наприклад, фарисеї з книжниками. До тих, хто його не розумів і не хотів зрозуміти, як Понтій Пілат та інші представники римської знаті. Йшов до тих, хто ніжилися в променях Його любові, а потім же Його зраджували. І це був не тільки Іуда, але і Петро, який відрікся від свого Вчителя. До тих, хто вибрав злочинця Варавву, а від влади вимагали стратити Святого «Розіпни Його!» До тих, хто Його не розумів, відкидав, плював, знущався, посміювався, хто байдуже хитав головою, як хитають побачивши божевільного. Ну як, ще не передумали? Адже любов повинна йти до цих хворих гріхом людей. Яка ж це любов, яка мовчки, займається тільки своїм мікросвітом? Так нікого і не врятуєш.
Кінець 1й частини. ДАЛІ БУДЕ.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #222.

«С того времени Иисус начал открывать ученикам Своим, что Ему должно идти в Иерусалим и много пострадать от старейшин и первосвященников и книжников, и быть убиту, и в третий день воскреснуть. И, отозвав Его, Петр начал прекословить Ему: будь милостив к Себе, Господи! да не будет этого с Тобою! Он же, обратившись, сказал Петру: отойди от Меня, сатана! ты Мне соблазн! потому что думаешь не о том, что Божие, но что человеческое» (Матф.16:21-23). Почему Христос только с того времени начал открывать? Почему не сразу? Слабы были духовно ученики Спасителя, ссорятся между собой, гордятся, ожидают, что их Учитель политически освободит Израиль. А духовного еще не способны увидеть. И вот только теперь, когда столько явлено чудес, когда своими глазами видели и воскрешение мертвой и изгнание бесов и насыщение тысяч людей пятью хлебами и двумя рыбками, только теперь, пришло время говорить о страданиях Христовых. Да и то, ведь послушали и ничего не поняли. Вот с какой мудростью и долготерпением, с каким тактом и любовью, без злобы и раздражения, Сын Божий постепенно открывает столь великие истины о неизбежности Своих страданий. Удивляет и то, как Христос, еще молодой человек, наполненный жизненных соков, спокойно и величественно говорит о своих страданиях, которые увенчаются мученической смертью на кресте. А ведь любой на Его месте должен был пережить шок и трепет, страх и отчаянье. Когда ты молод так не хочется умирать. Но Христос исполняет Свою миссию и она для Него и есть не просто смысл существования, эта миссия отображает саму сущность Бога – принесения себя в жертву за грехи мира ради святой любви. И тут, Петр, отзывает в сторонку, так деловито, как опытный рыбак, как старший среди Апостолов, начинает призывать Христа остановиться. Человек по имени Петр ведь лучше знает, что делать Богу? И ведь бьет в самую десятку, ведь попадает в цель, всегда жалеющей себя плоти, когда говорит «будь милостив к Себе». А вы когда нибудь думали, что слова Петра и есть наиболее точная формула эгоизма, — будь милостив к себе, ценой страданий остальных? У Христа противоположная философия, — сам страдай, ради милости к другим. Вот в чем отличие Божественной сущности от греховной людской природы. Вы представляете, как бы началась жизнь, если бы олигархи и бизнесмены, политики и педагоги, медики и простые рабочие начали жить формулой Христа, — сам страдай, ради милости к другим? А ведь именно в этом счастье, в том, чтобы дарить милостивую любовь ближним, особенно, когда они этого не заслуживают. Но греховная наша природа всегда тихо и подло нашептывает: «Будь милостив к себе». Вот почему Христос так резко, но справедливо, отвечает Петру: «Отойди от Меня сатана!» Христос, за словами будущего Апостола, услышал дыхание, увидел прищур, и ощутил гадкий дьявольский смешок и победное потирание рук, а может быть копыт, точно не знаю. Рано радуешься. Фраза Христа заканчивается непоколебимым и уверенным: «ты думаешь не о том, что Божие, но что человеческое». Вот, где полное поражение дьявола, когда человек думает в Божьем русле, напрочь, словно опытный хирург скальпелем, отрезая все сатанинские интеллектуальные поползновения и князь тьмы обращается в бегство отчетливо понимания, что его мысль «будь милостив к себе, даже если миллионы пойдут в ад», сейчас отброшена. Что ж, дьявол пошел искать другие средства. Только вот напрасно все это, потому что Христос Святой Бог, а Бога нельзя соблазнить.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #222. «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матв.16:21-23). Чому Христос тільки з того часу почав відкривати? Чому не відразу? Слабкі були духовно учні Спасителя, сваряться між собою, величаються, очікують, що їх Учитель політично звільнить Ізраїль. А духовного ще не здатні бачити. І ось тільки тепер, коли стільки явлено чудес, коли своїми очима бачили і воскресіння мертвої і вигнання бісів і насичення тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибками, тільки тепер, прийшов час говорити про страждання Христові. Та й то, послухали і нічого не зрозуміли. Ось з якою мудрістю і довготерпінням, з яким тактом і любов’ю, без злоби і роздратування, Син Божий поступово відкриває настільки великі істини про неминучість Своїх страждань. Дивує і те, як Христос, ще молода людина, наповнена життєвих соків, спокійно і велично говорить про свої страждання, які увінчаються мученицькою смертю на хресті. Але ж будь-хто на Його місці повинен був пережити шок і тремтіння, страх і відчай. Коли ти молодий так не хочеться вмирати. Але Христос виконує Свою місію і вона для Нього і є не просто сенс існування, ця місія відображає саму сутність Бога — принесення себе в жертву за гріхи світу заради святої любові. І тут, Петро, відкликає в сторонку, так діловито, як досвідчений рибалка, як старший серед апостолів, починає закликати Христа зупинитися. Адже людина на ім’я Петро краще знає, що робити Богу? Слова б’ють в саму десятку, влучають в ціль, бо людина завжди жаліє сама себе, коли говорить «змилуйся». А ви коли небудь думали, що слова Петра і є найбільш точна формула егоїзму, — будь милостивий до себе, ціною страждань інших? У Христа протилежна філософія, — сам страждай, через милість до інших. Ось в чому відмінність Божественної сутності від гріховної людської природи. Ви уявляєте, яке би почалося життя, якби олігархи і бізнесмени, політики і педагоги, медики і прості робітники почали жити формулою Христа, — сам страждай, через милість до інших? А адже саме в цьому щастя, в тому, щоб дарувати милостиво любов ближнім, особливо, коли вони цього не заслуговують. Але гріховна наша природа завжди тихо і підло нашіптує: «Будь милостивий до себе». Ось чому Христос так різко, але справедливо, відповідає Петру: «Відійди від Мене сатана!» Христос, за словами майбутнього Апостола, почув подих, побачив пращури, і відчув бридкий диявольський сміх і переможний потирання рук, а може бути копит, точно не знаю. Рано радієш. Фраза Христа закінчується непохитним і впевненим: «ти думаєш не про те, що Боже, а про людське». Ось, де повна поразка диявола, коли людина думає в Божому руслі, геть, немов досвідчений хірург скальпелем, відрізаючи всі сатанинські інтелектуальні наміри і князь темряви звертається до втечі чітко розуміючи, що його думка «Будь милостивий до себе, навіть якщо мільйони підуть в пекло », зараз відкинута. Що ж, князь темряви пішов шукати інші засоби. Тільки ось марно все це, тому що Христос Святий Бог, а Бога не можна спокусити.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #221. Часть 2.

«и Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее; и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свяжешь на земле, то будет связано на небесах, и что разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах. Тогда Иисус запретил ученикам Своим, чтобы никому не сказывали, что Он есть Иисус Христос» (Матф.16:18-20). И все же, для чего пришел Христос? Для кого-то этот вопрос покажется слишком банальным, кого-то заставит глубоко задуматься. Если в жизни все сложнее, чем может показаться, то уж тем более в Библии нет простых вопросов. Знающий христианин, не задумываясь, ответит, — Христос пришел, чтобы быть распятым, взять на Себя грехи мира и воскреснуть, показывая наглядно Божью любовь. Но есть базовая причина, из которой проистекает все остальное, — это создание церкви. Как узнаешь, что Христос взял на Себя все наши грехи, если не услышишь в церкви проповедь, и не будешь регулярно посещать храм? Так и предвижу улыбку скептически настроенного к церкви, — а что, разве без этой вашей церкви нельзя разобраться в духовных вопросах, читать ту же Библию и жить по заповедям? А вот, дорогой скептик, никак нельзя. Потому что есть дьявол, который бродит в поисках жертвы, разыскивая малейшие щели слабостей людских, и когда найдет, а это не сложно, влазит, как смертельно ядовитая змея, в эти щели, чтобы посеять разочарование в лицемерии и бездуховности многих христиан. А там и до разочарования Богом рукой подать. Но церковь врата ада (врата есть древний символ силы и власти), никак не могут одолеть. Если человек в церкви, тогда ошибочное понимание Библии выровняет мудрый, в минуты слабости поддержит опытный, в момент малодушия, когда вот-вот бы отрекся от Христа, поможет духовно сильный, апатию к молитве поддержит молящийся. Когда злоба вползет в душу, привнесет в нее любовь христианин умеющий прощать и любить. Когда не хватает сил передать ребенку веру, помогут учителя воскресной школы. Когда обидишься на пастора, помогут понять, что и ему иногда не сладко, и он нуждается в духовной поддержке. Дьявол и так и сяк, и там пытается в щель пролезть и там подбрасывает сомненье, обиду, разочарование, а церковь, как духовная армия легионеров Христа, закрывает и поддерживает своих раненых солдат не давая им погибнуть. Вот почему Христос пришел создать церковь и вот почему именно церковь врата ада не смогут одолеть. Потому что за мудрыми устами, утешением и поддержкой стоит любящий Сын Божий действующий через своих детей. Вот это и есть подлинная церковь. И только брось церковь, только скажи, что она тебе не нужна, уже проиграл. Одинокие христиане обречены.
И наконец, почему же Христос запрещает говорить о Себе, как о Сыне Божьем, казалось бы, должно быть наоборот? Если бы люди поняли, что Христос и есть Бог, до Его воскресения, тогда бы испытали великое разочарование, видя оплеванного и распятого на кресте Бога. Сын Божий хотел, чтобы сначала услышали Евангельское учение, увидели в нем Учителя, а уж только потом, после воскресения, чтобы поняли, — Христос всемогущий Бог. Третья причина гласит, — если бы люди до воскресения поняли, что Христос и есть Бог, то могли бы помешать Ему быть распятым. А кто бы тогда взял на себя грехи всего мира и кто бы тогда на своей святой крови заключил вечный договор Нового Завета между покаявшимися грешниками и Святым Богом?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #221. Частина 2. «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі! Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос» (Матв.16:18-20). І все ж, для чого прийшов Христос? Для кого-то це питання здасться занадто банальним, кого-то змусить глибоко задуматися. Якщо в житті все складніше, ніж може здаватися, то вже тим більше в Біблії немає простих питань. Знаючий християнин, не замислюючись, відповість, — Христос прийшов, щоб бути розіп’ятим, взяти на Себе гріхи світу і воскреснути, показуючи наочно Божу любов. Але є базова причина, з якої витікає решта, — це створення церкви. Як дізнаєшся, що Христос взяв на Себе всі наші гріхи, якщо не почуєш в церкві проповідь, і не будеш регулярно відвідувати храм? Так і бачу посмішку скептично налаштованого до церкви, — а що, хіба без цієї вашої церкви не можна розібратися в духовних питаннях, читати ту ж Біблію і жити за заповідями? А ось, дорогий скептик, ніяк не можна. Тому що є диявол, який блукає у пошуках жертви, розшукуючи щонайменші щілини слабкостей людських, і коли знайде, а це не складно, влазить, як смертельно отруйна змія, в ці щілини, щоб посіяти розчарування в лицемірстві і бездуховності багатьох християн. А там і до розчарування Богом рукою подати. Але церкву сили пекельні (брами є древній символ сили і влади), ніяк не можуть здолати. Якщо людина в церкві, тоді помилкове розуміння Біблії вирівняє мудрий, в хвилини слабкості підтримає досвідчений, в момент малодушності, коли ось-ось би відрікся від Христа, допоможе духовно сильний, апатію до молитви підтримає молитовник. Коли злість уповзе в душу, привнесе в неї любов християнин, який вміє прощати і любити. Коли не вистачає сил передати дитині віру, допоможуть вчителі недільної школи. Коли образишся на пастора, допоможуть зрозуміти, що і йому іноді не солодко, і він потребує духовної підтримки. Диявол і так і сяк, і там намагається в щілину пролізти і там підкидає сумнів, образу, розчарування, а церква, як духовна армія легіонерів Христа, закриває і підтримує своїх поранених солдат не даючи їм загинути. Ось чому Христос прийшов створити церкву і ось чому саме церкву сили пекельні не здолають. Тому що за мудрими вустами, розрадою і підтримкою стоїть Син Божий діючий через своїх дітей. Ось це і є справжня церква. І тільки кинь церкву, тільки скажи, що вона тобі не потрібна, вже програв. Самотні християни приречені.
І нарешті, чому ж Христос забороняє говорити про Себе, як про Сина Божого, здавалося б, повинно бути навпаки? Якби люди зрозуміли, що Христос і є Бог, до Його воскресіння, тоді б відчули велике розчарування, бачачи обпльованого і розп’ятого на хресті Бога. Син Божий хотів, щоб спочатку почули Євангельське вчення, побачили в ньому Вчителя, а вже тільки потім, після воскресіння, щоб зрозуміли, — Христос усемогутній Бог. Третя причина говорить, — якби люди до воскресіння зрозуміли, що Христос і є Бог, то могли б перешкодити Йому бути розіп’ятим. А хто б тоді взяв на себе гріхи всього світу і хто б тоді, на Своїй святій крові, уклав би вічну угоду Нового Завіту між грішниками, які покаялися і Святим Богом?

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #220. Часть 1.

«и Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее; и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свяжешь на земле, то будет связано на небесах, и что разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах. Тогда Иисус запретил ученикам Своим, чтобы никому не сказывали, что Он есть Иисус Христос» (Матф.16:18-20). Как тут не вспомнить католиков, которые чуть ли не своим главным тезисом поставили эту цитату, чтобы поведать всему миру о главенстве папы римского, который, с их точки зрения, является преемником Петра, а Петр преемником самого Христа. Ведь именно Петру Спаситель сказал, — на тебе построю церковь. Да простит меня миллиард католиков, но поддадим сомнению их базовый постулат. Только, что Петр на вопрос Учителя: «За кого меня почитаете вы»? ответил, что Христос есть Сын Божий. И далее, Мессия, обращаясь к Петру, произносит, на первый взгляд, весьма странный тезис: «Ты – Петр, и на сем камне Я создам церковь». Имя Петр, с языка оригинала переводится, как камень. А вот когда Христос говорит далее «на сем камне Я создам Церковь», используется похожее на камень слово, но с другим оттенком, — скала, утес. Разве церковь может строиться на человеке, даже если он Апостол Петр? Спаситель, обыгрывая имя «Петр» — камень, показывает, что не на Петре будет строиться церковь, а на искренней вере во Христа, которая и есть единственное и самое надежное основание. В Новом Завете будет постоянно звучит мысль, что Христос и есть краеугольный камень. Например, тот же Петр, в своем втором послании в 7-м стихе говорит, что краеугольным камнем есть Христос, и, кстати, использует вот это же слово «скала» на которой будет построена церковь. Так кто же выступает скалой Петр или вера во Христа? Ответ очевиден. Из истории первой церкви, запечатленной на страницах Нового Завета, никак нельзя сделать вывод, что именно Петр был главным Апостолом. Например, Ап. Павел написал больше посланий и совершал более масштабное служение, по сравнению с Петром. И, наконец, Христос говорит, что передает ключи от Царства Небесного. Эти ключи передаются Петру или передаются всей церкви? Разве только Ап. Петр имел право решать вопросы духовного развития церкви или это делали все Апостолы, а в дальнейшем священники, пастора? Остается еще один вопрос, — почему же именно к Петру обратился Христос с такими словами? Да потому что Симон Петр, в отличии от остальных учеников, был первым, кто понял Божественность Христа. Итак, когда Христос говорит, — ты Петр и на сем камне я создам церковь, уж точно никак не имеется в виду Петр, а все христиане, которые, вслед за Петром, один за другим, уверуют во Христа, как Сына Божьего. Это на их вере во Христа, как краеугольного камня, будет выстроена, непобедимая ересями и угрозами физического уничтожения, церковь Бога живого. Вот почему Библия напоминает всем искренним христианам: «Вы тело Христово, а порознь члены»? В следующей части мы поговорим о духовном значении этого отрывка.

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #220. Частина 1. «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі! Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос» (Матв.16:18-20). Як тут не згадати католиків, які мало не своїм головною тезою поставили цю цитату, щоб розповісти всьому світові про верховенство папи римського, який, з їхньої точки зору, є наступником Петра, а Петро наступником самого Христа. Адже саме Петру Спаситель сказав, — на тобі збудую церкву. Хай вибачить мені мільярд католиків, але піддамо сумніву їх базовий постулат. Тільки, що Петро на запитання Вчителі: «За кого мене вважаєте ви»? відповів, що Христос є Син Божий. І далі, Месія, звертаючись до Петра, вимовляє, на перший погляд, досить дивну тезу: «Ти — Петро, і на скелі оцій побудую Я церкву». Ім’я Петро, з мови оригіналу перекладається, як камінь. А ось коли Христос говорить далі «на скелі оцій побудую Я Церкву», використовується схоже на камінь слово, але з іншим відтінком, — скеля. Хіба церква може будуватися на людині, навіть якщо ця людина Апостол Петро? Спаситель, обігруючи ім’я «Петро» — камінь, показує, що не на Петрі буде будуватися церква, а на щирій вірі в Христа, яка і є єдине і найнадійніше підгрунтя. У Новому Завіті буде постійно звучати думка, що Христос і є наріжний камінь. Наприклад, той самий Петро, у своєму другому посланні в 7-му вірші говорить, що наріжним каменем є Христос, і, до речі, використовує ось це ж слово «скеля» на якій буде збудовано церкву. Так хто ж виступає скелею Петро чи віра в Христа? Відповідь очевидна. З історії першої церкви, відображеної на сторінках Нового Заповіту, ніяк не можна зробити висновок, що саме Петро був головним Апостолом. Наприклад, Ап. Павло написав більше послань і здійснював більш масштабне служіння, в порівнянні з Петром. І, нарешті, Христос говорить, що передає ключі від Царства Небесного. Ці ключі передаються Петру або передаються всієї церкви? Хіба тільки Ап. Петро мав право вирішувати питання духовного розвитку церкви чи це робили всі апостоли, а в подальшому священики, пастора, служителі, та і врешті вся церква? Залишається ще одне питання, — чому ж саме до Петра звернувся Христос з такими словами? Та тому що Симон Петро, на відміну від інших учнів, був першим, хто зрозумів Божественність Христа. Отже, коли Христос говорить, — ти Петро і на скелі оцій я створю церкву, вже точно ніяк не мається на увазі Петро, а всі християни, які, слідом за Петром, один за іншим, увірують у Христа, як Сина Божого. Це на їх віру в Христа, як наріжного каменю, буде вибудувана, непереможна єресями і погрозами фізичного знищення, церква Бога живого. Ось чому Біблія нагадує всім щирим християнам: «Ви тіло Христове, а зосібна члени»? У наступній частині ми поговоримо про духовне значення цього уривка.

» Read more..

НА ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ 3 МИНУТЫ ДУХОВНЫХ РАЗМЫШЛЕНИЙ #219.

«Придя же в страны Кесарии Филипповой, Иисус спрашивал учеников Своих: за кого люди почитают Меня, Сына Человеческого? Они сказали: одни за Иоанна Крестителя, другие за Илию, а иные за Иеремию, или за одного из пророков. Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Симон же Петр, отвечая, сказал: Ты — Христос, Сын Бога Живого. Тогда Иисус сказал ему в ответ: блажен ты, Симон, сын Ионин, потому что не плоть и кровь открыли тебе это, но Отец Мой, Сущий на небесах» (Матф.16:13-17). Все вопросы, а их миллионы, которые человек задает на протяжении жизни, просто меркнут, теряя свою остроту и значимость, по сравнению с ключевым вопросом, от которого зависит вся земная жизнь и вечная судьба. Этот вопрос произносит еще молодой и необычный учитель из Назарета, молодой раввуни Иисус, — за кого Меня почитают? Мы можем смело заподозрить спрашивающего в комплексе неполноценности или наоборот, в излишней гордости, хотя гордость всегда излишня. Но вопрос Христа напрочь лишён тщеславия, потому что Всемогущему Богу и так принадлежит вся слава, все земное и небесное. Иисус больше всего стремится к тому, чтобы людям открылась истина о воплощении Сына Божьего, потому что именно это воплощение показывает сущность Божественной жертвенной любви. Воплощение Бога дает человеку ориентиры развития, отвечая на глубоко внутренние вопросы, — на кого мы должны быть похожи, как поступать, кому подражать и что будет с нами после смерти? Потому что воплощенного Бога можно видеть, можно всматриваться в Его поступки и понимать, как следовало бы нам поступать. Воплощенный Христос показывает нам реальность святости и полной преданности Небесному Отцу. Его называют воплотившимся Словом, которое обитало с нами. Христос на Себе, на Своем примере отвечает на вопрос, что произойдет, когда каждый из нас, будет жить в строгом и прекрасном соответствии Божьим заповедям? Мы станем подобны Ему, потому что Его Слово, Его заповеди начнут жить в нас. Но это произойдет только с тем, кто на вопрос, — за кого вы Меня почитаете, ответит, — за Бога, пришедшего в человеческом теле. Воплощенный прошел земные испытания и страдания сохраняя при этом полную и бескомпромиссную святость. Открывшаяся бездна мрачных, злобных, завистливых черных душ кричавших распни Его, не остановила воплощение Сына Божьего, потому что невозможно злобой остановить Божью любовь. Его воплощение — максимальная наглядность всех свойств и качеств Самого Бога. Своим воплощением Он разрезал чрево холодной смерти, чтобы отворить неподъемные врата владений той самой смерти для учеников и вернуться к Своей славе. И вот, чтобы все это понять и принять, нужно ответить на простой и одновременно самый сложный вопрос в мире. И этот вопрос не в общем обращен к человечеству, как это было в первой попытке Христа: «За кого меня почитают люди?» Звучит второй вопрос, вопрос очень личный, когда спрашивающий смотрит прямо в твое сердце. Вопрос, без исключения, задается каждому приходящему в этот мир, — «А за кого лично вы Меня почитаете»? Кто-то скажет «Нет», совсем не понимая, что жуткие последствия отрицательного ответа окончательно будут понятны только при погружении в полный мрак адского отчаянья. Тем же, кто ответил «Да» — счастье («блажен ты Симон Петр…») быть дитем Божьим, счастье переживать легкость бремени Христовых заповедей. Когда отвергаешь себя, берешь крест, идешь за Воплощенным Спасителем, тогда душа так поет, словно присоединилась к хору небесных Ангелов вечно славящих Спасителя Христа. Хотя, почему «словно»?

НА ДЕНЬ ПРИЙДЕШНІЙ 3 ХВИЛИНИ ДУХОВНИХ РОЗДУМІВ #219. «Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Матв.16:13-17). Всі питання, а їх мільйони, які людина ставить на протязі життя, просто меркнуть, втрачаючи свою гостроту і значущість, в порівнянні з ключовим питанням, від яких залежить все земне життя і вічна доля. Це питання вимовляє ще молодий і незвичайний учитель з Назарету, молодий раббуні Ісус, — за кого Мене уважають? Ми можемо сміливо запідозрити запитувача в комплексі неповноцінності або навпаки, в зайвої гордості, хоча гордість завжди зайва. Але питання Христа геть позбавлене марнославства, бо Усемогутньому Богові і так належить вся слава, все земне і небесне. Ісус найбільше прагне до того, щоб людям відкрилася істина про втілення Сина Божого, тому що саме це втілення показує сутність Божественної жертовної любові. Втілення Бога дає людині орієнтири розвитку, відповідаючи на глибоко внутрішні питання, — на кого ми повинні бути схожі, як поступати, кого наслідувати і що буде з нами після смерті? Тому що втіленого Бога можна бачити, можна вдивлятися в Його вчинки і розуміти, як слід було б і нам вчиняти. Втілений Христос показує нам реальність святості і повної відданості Небесного Отця. Його називають втіленим Словом, яке перебувало між нами. Христос на Собі, на Своєму прикладові відповідає на питання, що станеться, коли кожен з нас, буде жити в строгій і прекрасній відповідності Божими заповідями? Ми станемо подібні до Нього, бо Його Слово, Його заповіді почнуть жити в нас. Але це станеться тільки з тим, хто на питання, — за кого ви Мене уважаєте, відповість, — за Бога, який прийшов в людському тілі. Втілений пройшов земні випробування і страждання зберігаючи при цьому повну і безкомпромісну святість. І безодня похмурих, злісних, заздрісних чорних душ, які кричали розіпни Його, не зупинила втілення Сина Божого, тому що неможливо злістю зупинити Божу любов. Його втілення — максимальна наочність всіх властивостей і якостей Самого Бога. Своїм втіленням Він розрізав черево холодної смерті, щоб відчинити не підйомні врата смерті для учнів і повернутися до Своєї небесної слави. І ось, щоб все це зрозуміти і прийняти, потрібно відповісти на просте і водночас найскладніше питання в світі. І це питання не в загальному звернений до людства, як це було в першій спробі Христа: «За кого мене уважають люди?» Звучить друге питання, питання дуже особисте, питання, коли запитувач дивиться прямо в твоє серце. Питання, без винятку, задається кожному хто приходить в цей світ, — «А за кого особисто ви Мене уважаєте»? Хтось скаже «Ні», зовсім не розуміючи, що моторошні наслідки негативної відповіді остаточно будуть зрозумілі при зануренні в повний морок пекельного відчаю. Тим, хто відповість «Так» — щастя ( «Блажен єси Симон Петро …») бути дитиною Божою, щастя переживати легкість тягаря Христових заповідей. Коли відкидаєш себе, береш хрест, йдеш за втіленим Спасителем, тоді душа так співає, немов приєднується до хору небесних Ангелів, які вічно славлять Спасителя Христа. Хоча, чому «немов»?

» Read more..