ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 4. ЯК НЕ ДИВИТИСЬ НА ОБЛИЧЧЯ ТА З ЛЮБОВ’Ю СТАВИТИСЯ АБСОЛЮТНО ДО ВСІХ? 2 розділ 1 — 9 вірші

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

В четвертій частині ми, продовжуючи аналізувати послання Якова, будемо говорити, яким чином можна уникнути упередженості (руск.лицеприятия) до тих людей, які нам не подобаються, які нижче нас, або вище, які не такі красиві, чи молоді, чи сучасні, чи не поділяють наших інтересів, які повільно думають, які часто помиляються, які не такі духовні, не такі практичні та не такі мудрі, як ми. Цей перелік можна продовжувати до безкінечності, бо ситуацій, коли ми відчуваємо свою вищість, свою перевагу безкінечна кількість.

РОЗДІЛ 1. ЩО Є ЗВАЖАННЯ НА ОБЛИЧЧЯ (упередженість)
«Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні» (Як.2:1,2). Що ж таке упередженість, або зважання на обличчя? Слово позначає людину, яка вибірково виявляє любов і повагу до різних людей. Упередженість є несправедливістю — неоднакове ставлення до людей, коли одних люблять і поважають, а до інших ставиться нешанобливо. Доречи, оце і є формула несправедлвости. Таку формулу підказує сама Біблія: «Не зробите кривди в суді: не будеш потурати (рос. измываться) особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього!» (Лев.19:15). І ще коротша формула, — дивитись на обличчя – це надавати перевагу однієї людини перед іншою.
1. В сім’ях. Нерідко таку картину можна побачити в сім’ях. Є улюбленець, якому все вибачають, тоді, як іншу дитину, за той самий проступок, карають. Можливо, ті, хто читає ці рядки і самі переживали в дитинстві таку упередженість від батьків. Мене достатньо жорстко виховували, тоді, як сестру фізично майже ніколи не карали. І звичайно це формувало в мені образ несправедливих батьків. Батько, правда, коли я вже подорослішав, не раз висловлював своє каяття в несправедливо-різному ставленні до дітей. Але факт залишається фактом, у багатьох сім’ях це упередженість живе.

  1. В суспільстві. Живе воно і в суспільстві, живе скрізь і всюди де є люди, тому що гріховність наша спотворює ставлення до ближнього з любов’ю. Взяти хоча б суддів. За хабар виправдають будь кого і навпаки. Якщо ти не дав гроші, тоді ти ніхто. А медична система, в якій, деякі лікарі, ставляться до пацієнтців з відвертим презирством. А ось коли гроші даєш, інша справа. Більшість іде в платні стомат кабінети, в яких працюють ті самі лікарі, що і в безкоштовних. Але ж, ставлення, через те, що ти сплатив гроші, абсолютно інше.
    Ще в Старому Завіті Бог говорив про себе: «бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме» (Повт.10:17).
  2. Бог. Я уявив собі картину, якби Бог дивився на обличчя? Бідні б ми були. Чому одного благословляє, а іншому нічого не дає? Християни знають відповідь, та тому що Бог є любов і Він краще знає що кому корисніше, що кого буде вести до спасіння. А тепер дивіться, як змінюється образ Бога, як змінюється все богослов’я? Якщо Бог усе простить, тоді все, що з нами відбувається це тому, що Він когось особливо любить і дає своє благословення більше і краще ніж тому, кого недолюблює чи не поважає. І хоча зараз, в деяких колах, дуже модно говорити за єврейське коріння, за особливі благословення на ізраїльський народ, ми повинні твердо знати, що у Бога немає особливої любові до якогось народу, тому що Христос помер за всіх.
    Рут Рейчл, в своїй книзі «Часник і сапфіри: таємне життя критика» розповідає про свою роботу ресторанним критиком в газеті «Нью-Йорк таймс». Рут була настільки відомою журналісткою, що її практично в обличчя знали багато, особливо ті, хто був пов’язаний з ресторанним бізнесом. Одного разу вона переодягнулася в бабцю. По-перше, її змусили довго чекати, а по-друге, зрозуміло, жахливо обслужили. Ось вам приклад, як дивляться на обличчя.

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ЧОМУ ДИВЛЯТЬСЯ НА ОБЛИЧЧЯ
1) За таланти. Ми поважаємо одного, тому що він, з нашої точки зору, заслуговує на повагу, за розум, красу, за досягнення. Відповідно, іншу людину ми не поважаємо, тому що вона, ніби не має того, за що її можна поважати.

2) За можливість, щось отримати від людини, скористатися людиною в своїх інтересах. Ми підтримуємо добрі відносини з людиною, яка має владу і гроші, а значить, може нам допомогти. Я пригадаю, як на молитовне віче прийшов мер міста, щоби подякувати за патріотичні тривалі молитви. Але замість того, щоби надати йому послухати коротенькі проповіді, які лунали на центральній площі, до нього підійшло декілька християн, щоби вирішувати свої меркантильні проблеми.

3) Негативно упереджені, щоби підкреслити свою перевагу. Якщо той тупий, то я, відповідно, дуже розумний. Якщо той безталанний тоді ти талановитий і так до безконечності.

4) Тому що, просто, когось більше любимо. Зверніть увагу, які проблеми великі приходять в сім’ї де дітей не однаково люблять. «І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова» (Бут.25:28). Мати настільки любила сина, що підмовила його, через брехню, забрати привілеї первородства у брата Ісава. Коли старший брат все зрозумів, він хотів убити молодшого. Ця жахлива історія закінчується примиренням братів, але скільки років страждання, ненависті, страху, утікання (руск.бегства).
Ось іще один приклад. «А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання. І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно» (Бут.37:3,4). Той самий Яків, якого більше любила мама і через що життя стало значно гірше та складніше, але ж не робить висновків Яків. І історія повторюється тільки вже з його дітьми. Бачите до якого озлоблення серця призводять такі помилки?  В першій історії лютував Ісав, в другій історії всі брати Якова.

Бог весь час виступає проти упередженості. Ще єврейському народу Бог говорив про себе: «Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук» (Йов.34:19). У Коринті, в місцевій церкві, склалася така ситуація, що люди почали групуватися, як раз на підставі небезсторонності. «А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?» (1Кор.1:12,13). Хтось вважав в церкві, що Ап. Павло краще ніж Аполлос, а хтось вважав, що немає кращого проповідника і вчителя Біблії ніж Кифа. Були й такі, хто говорив, що не потрібні ніякі вчителі та пастора, тільки Христос наш Вчитель. Перед Павлом стояло складне завдання, як коринфськіх християн відучити від того, щоби дивитись на обличчя? Мудрий Апостол нагадує коринтянам, що і самі вони не такі видатні: «Подивіться, браття, хто ви, покликані: не багато з вас мудрих за плоттю, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне» (1Кор.1: 26,27). І Бог для своєї слави використовує швидше простих людей, а не великих. Бог ніби «вибиває», підвалини для гріха упередженості.
Звертати увагу, дивитися на обличчя, бути упередженим, — це гріх, причому гріх не дріб’язковий, а великий. Знаєте, як можна визначити самий великий гріх? Вбивство, брехня? Зазвичай починають згадувати смертні гріхи, а насправді найстрашніший гріх — це нелюбов. Якщо характеризувати диявола, то найточніша ознака — істота, яка не любить людей та Бога.

1) Мої стандарти вищі Божих. Я, будучи молодою людиною, сильно зневажав людей, які не читали книги, які читав я, які не слухали музику, яку слухав я, які мали поганий смак в одязі, тобто мали смак відмінний від мого. Що ж зі мною сталося? Звідки таке не повага до людей? У кожного є своя шкала цінностей, шкала по якій людина визначає, хто гідний поваги, а хто ні. Наприклад, бізнесмен буде поважати людину настільки, наскільки вона багато грошей заробляє. Людина мистецтва буде поважати того, що сам творить, хто створює щось цінне, музиканта, художника, письменника. Жінка господиня буде оцінювати людину за тим, в якому стані його квартира, наскільки «вилизані» вікна, наскільки чиста стеля і в якому стані знаходиться город. І навіть якщо ви Моцарт або Пушкін, але у вас на городі є бур’ян, ви для такої людини — ніхто і ніщо. Ви не заслуговуєте поваги. Я починаю судити людей за своїми стандартами, і вони не витримують моєї критики, а значить, я їх не буду поважати або любити. А чи не здається вам, що судячи за своїми стандартами, ми беремо на себе роль Бога?
2) Засудження. «і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Як.2:3,4). Бог каже, що як тільки ми починаємо займатися підлещуватися, ми відразу ж судимий людини, але ж ми не судді.
3) Презирство від гордості. «А ви бідаря зневажили!…» (Як.2:6).
4) Користь. «і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм» (Як.2:3).
А чому таке ставлення до багатого?

А) Так від нього можна щось отримати, чимось скористатися. Людина в багатому вбранні, з золотим перстнем, як пише Яків, це той, у кого можна щось просити, хто може чимось допомогти. Зверніть увагу, з якою гордістю ми можемо сказати: «Так у мене в міністерстві знайомі. Так моя сестра у прем’єр міністра підлоги миє ». Але ж суть не в зв’язках з людьми, а в зв’язках з Богом. Все ніяк не навчимося покладатися на Бога, покладатися більше ніж на людей.
Б) Прославити себе. Про мене скажуть добре, коли побачать мене з відомою людиною, — ось ще одна причина упередженості. Одного разу до мене під’їхав чоловік на дуже престижній машині, і я сидів з ним розмовляв, а тут сусід по двору йде. І раптом я відкриваю двері і кричу сусідові: «Привіт!» І відразу ж Дух Святий промовив в моє серце: «А навіщо тобі це? Ти хочеш показати, що у тебе є особливо крутий знайомий і тому ти і сам такий крутий?» Я одразу ж почав каятися. Біблія вчить нас: ходити потрібно перед Богом, а не перед людьми. … «догоджаючи не людям, але Богові …» (1Фесс.2: 4).

РОЗДІЛ 3. ЯК ПЕРЕМОГТИ УПЕРЕДЖЕННЯ
Звичайно, головна думка, яка повинна нас зупиняти в гріху упередженості, — несправедливо-різне ставлення до людей є гріх: «Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці» (Як.2:9). І це гріх робить нас винними в усьому іншому перед Богом. Бог вчить нас на своєму прикладі, як ми повинні ставитися до ближніх: «щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матв.5:45-48). Досконалість Боже в нас повинна виявлятися через усемогутність або усюдисутність, ми все одно такими не станемо, тому що ми обмежені істоти. Досконалість в нас проявляється в однаковій рівній любові до всіх людей, яка є у Бога. Як Бог посилає дощ і дає сонце всім людям, так і ми повинні дарувати увагу та любов усім, хто з волі Божої, оточує нас.
Що Бог змінив у мені? Я згадую, що сталося в тому юнакові, який був такий гордий від того, що читав багато книг, дивився обрані фільми, намагався стильно одягатися. У мені з’явилася любов, любов до всіх людей. Я раптом полюбив тих людей в церкві, які в основі своїй були не дуже культурними, сірими, простими. Я побачив в собі замість презирства любов, замість гордості, пихи лагідність та повагу до тих простих людей і ось це було найбільше диво. І коли я зустрічався зі своїми друзями, які так і залишилися за бортом християнства, відкинувши віру в Христа, від них продовжувало виходити презирство до людей. Давайте по пунктах розглянемо, що ж слід робити, про що пам’ятати, в боротьбі з упередженістю?
1) Всіх людей створив Господь. Всі люди творіння Боже. В, цьому сенсі, ми всі рівні перед Богом: «Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь» (Пріт.22:2). Бог любить всіх людей, а ми, якщо виявляємо упередженість і кого-то принижуємо не любимо.
2) Бог дивиться не на обличчя, на відмінність від людини, а на серце: «Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1Сам.16:7). Оскільки ми серця не знаємо, нам слід не судити, а приймати кожну людину з любов’ю.
3) Якщо ми чинимо упереджено, то і з нами будуть чинити так само. Бог, через пророка Малахію попереджає про наслідки гріха дивитися на обличчя: «Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви, та не безсторонні в Закон» (Мал.2:9). У цьому попередженні є один цікавий духовний принцип, — якщо ми чинимо несправедливо, не по любові, то Бог обов’язково дасть нам відчути подібне приниження від небезсторонності на собі, щоб ми зрозуміли, відчули біль від гріха і  не «занурювалися» в цей гріх: «А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!» (Кол.3:25).
6) У Бога немає улюблеників. Мене завжди цікавило питання, чи є у Бога улюбленики? Виявляється, у Бога немає любимчиків, але є ті, які приємніші йому. Ця приємність Богу залежить не від вибірковості самого Бога, але від ступеня нашої віри: «А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дiї.10:34,35). Пам’ятаєте, кого Христос назвав матір’ю і братами? «Він же сказав у відповідь говорив: Хто мати Моя? і хто брати Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої Бо хто волю Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати» (Матф.12: 48-50).
7) Робіть протилежно зворотним чином коли бачите в собі упередженість. Більше увагу виявляйте тому, хто слабший. Ап. Павло писав, що в Церкві є різні духовні таланти. До пастора шанобливе ставлення, а до того, хто підмітає церковне подвір’я ніякої поваги. Буває, прийдеш на домашню групу, і все так чудово, а після групи служитель говорить: «Так це вони при вас так шанобливо поводяться, а в звичайній групі нерідко можна побачити зневажливе ставлення один до одного»: «Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе» (1Кор.12:4-6). Бог не тільки роздає дари, Він ще й дбає про те, щоб ставлення до людини, якою б дар у нього не було, залишалося завжди наповнене любов’ю і турботою: «а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного» (1Кор.12:24,25). Ця цитата дає нам приклад правильного мислення. Якщо християнин духовно слабкий, малодушний, немовля у Христі, то Бог каже, що його потрібно не зглянутися над, що не віддалятися, а навпаки, більше турботи про нього. Як би ми жили згідно зі своїм тілом? На мізинці нарив, а ми говоримо, що він не заслуговує на увагу. Ріжте, повідомляємо ми без жалю хірурга. Бачите, так не буває, тому що для нас дорога кожна частина тіла. Так і в церкві, ніхто не заслуговує приниження, небезсторонності. Бог вчить нас протипожежні-помилковому підлещуватися дії, любові більшої до тих, хто менший.

РОЗДІЛ 4. ХРИСТОС І УПЕРЕДЖЕННЯ
Не було у Христа упередженості і Він є для нас найбільшим прикладом рівного ставлення до людей, відносини наповненого любов’ю і справедливості. «І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш кому-небудь, бо не дивишся на лице людей» (Матф.22: 16). Звертати увагу проявляється, як для багатих і можновладців, від яких залежить життя так і бідним, від яких, здається нічого не залежить. Давайте подивимося, як Христос вчить нас бути не упередженими:
1) Ставлення до багатих які мають владу. Христос міг говорити правду і можновладцям. Причому, зверніть увагу, навіть тим від кого залежало Його життя: «Пилат каже до Нього: мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу рас-п’ять Тебе, і маю владу відпустити Тебе? Ісус відповів: Сам ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі згори тому більший гріх має той, хто Мене тобі» (Иоан.19: 10,11).
2) Ставлення до бідних, від яких ніякої матеріальної користі. «І ось книжники та фарисеї привели до Нього жінку, взяту в перелюбстві, і посередині ставлять її, сказали Йому: Учителю, ця жінка взята в перелюбстві» (Иоан.8: 3,4). Христос захищає не гріх жінки, а вчить, що не слід вважати на обличчя. Спаситель показав практичний приклад того, про що вчить Яків: «Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі. Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд» (Як.2:12,13).  ПИТАННЯ: 1) Що таке упередженість (руск.лицеприятие) ?; 2) Які причини упередженості? 3) В яких сферах життя частіше всього ми зустрічаємо упередженість? 4) Чи були у вашому житті ситуації, коли до вас ставилися упереджено? І що ви відчували? 5) З якими людьми, в яких ситуаціях ви виявляєте упередженість частіше всього? 6) Чим страшно, коли батьки по різному ставляться до дітей? 7) Яким чином ви будете боротися з упередженістю?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *