ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 5. ГНІВ ПРОТИ БОЖОЇ ПРАВДИ. 1 розділ 19 — 20 вірші

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

«Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. Бо гнів людський не чинить правди Божої» (Як.1:19,20).

Цікаво, чи можна знайти людину, яка би ніколи не гнівалася? Добре, а якщо питання поставити так, чи вдалося вам не гніватися протягом останнього тижня? Ну хоча б два дні до нашої зустрічі? То ж, як бачим, гнів, це те, що супроводжує нас постійно. То ж, поговоримо за гнів, принаймні, нам цю тему пропонує роздумувати автор послання Якова.

РОЗДІЛ 1. ГНІВЛИВИЙ БОГ

Бог гнівливий. По-перше, саме Бог створив нас з почуттям гніву. Ми би одразу кинулися себе виправдовувати, але Бог вміє гніватися, на відміну від людини. Бог гнівається винятково на гріх. Бог не гнівається з людських причин, з гріховних причин. Бог вміє поєднувати гнів та святість. Бог гнівається винятково на гріх і продовжує любити людей. Христос навіть на людей дивився з гнівом, засмучуючись їх затверділістю серця: «І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!» (Мар.3:5). Гнів Божий захищає Царство Боже, захищає істину Божу і саме тому Бог гнівається на гріхи. Бог гнівається, тому що гріх забирає людей від нього. Це так, якби ви були лікарем і гнівалися на пацієнта, який помирає, а не хочу скористатися лікуванням, яке ви йому пропонуєте. А ви, до того ж, любите цю людину і ніяк не хочете її смерті. Коли виганяв міняльників з храму, тому що храм перетворили на супермаркет і замість того, щоби це було місце святості, молитви. Другий раз, коли Спасителю забороняли зцілювати в суботу. То ж виходить, що Христос гнівався праведно.

РОЗДІЛ 2. РІЗНОВИДИ ГНІВУ

Є чотири різновиди гніву.

  1. Гнів праведний. Ми вже говорили, що Бог може гніватися і Він це робить достатньо часто. Але ж, коли ми каємося, коли прагнемо змінити своє життя Бог змінює Свій гнів на милість та ще і терпить нас. Бог не виливає свій гнів одразу. Чи відрізняється гнів праведний від неправедного? Давайте подивимося на дві випадки з життя Мойсея. Один раз Мойсей гнівався, коли перебуваючи на горі Сінай він отримав 10 заповідей. Повернувся та побачив, як євреї створили собі боввана та почали йому виспівувати пісні слави, як Богові. Оце був гнів праведний. Другий випадок, коли Мойсей гнівався, ми розглянемо пізніше.

Які ознаки праведного гніву?

  • Праведний гнів завжди пов’язаний з Богом, з духовними питанням. Як тільки ви гніваєтеся, тому що вас образили, вам завдали біль, все іде не по вашому плану і ви дратуєтеся – то це гнів неправедний. Зразок праведного гніву – це гнів Божий, гнів Христа.
  • Праведний гнів, це коли людина гнівається на себе, на свої гріхи. Бог саме для цього дав нам гнів. Ви здивуєтеся, але гнів ми отримаємо від Творця, але, винятково, для того, щоби гніватися на свої гріхи, на свою зраду Богові.
  • Праведний гнів не вдається гріха. «Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть!» (Пс.4:5). Праведний гнів не буде кричати, не буде ображати людину, він не буде виявляти агресію до людини. Праведний гнів не принижує людину. Праведний гнів – це коли людина знаходиться під контролем Бога і не виходить з під благодаті Божої. Праведний гнів не обзиває людину і не принижує. Людина, яка праведно гнівається, не втрачає контроль над собою, бо там не Бог там контроль не втрачається. Людина, в гніві, забуває про Бога. А коли людина в праведному гніві, вона кожну мить пам’ятає про Бога і дуже обережно гнівається, тому що розуміє, що знаходиться на небезпечній території, з якої дуже легко впасти в гнів неправедний.

При праведному гніві, навіть тон вашої розмови змінюється на більш лагідний, якщо ви реагуєте по християнські, — ви говорите твердо, але без роздратування. Пам’ятаєте є один, дуже важливий принцип виховання дітей, — ніколи не карайте дитину, коли ви в гніві. Добре б було, якщо би ви цей же принцип застосували і по відношенню до людей вже дорослих, які поруч з вами. Нічого не робіть, коли ви відчуваєте гнів. У вас може бути гнів в думках. Можете собі спокійно сказати: «Я категорично не згоден і тому, буду вести діалог».

Ще раз згадаємо Мойсея. Ось як виглядає праведний гнів у лідера єврейського народу, коли він побачив, скориставшись його відсутністю створений ідол, якому вклоняться: «І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці… І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!… І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох… І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих» (Вих.32:19,20). Зверніть увагу, нікого не ображає з людей, а гніваючись розбиває лише ідолів.

  1. Гнів неправедний. Неправедний гнів, це весь інший гнів, якій, власно, є гріхом. Дивно, але далеко не всі християни можуть одразу довести Біблією, що про гнів прямо сказано — це гріх. Наведу лише два приклади. В переліку справ, за яких людина не наслідує Царство Боже, є гнів. Гадаю, що дехто навіть здивується, тому що ми можливо читаючи і уваги цьому не приділяли. «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал.5:19-21). І ще одна цитата про гнів з Нагорної проповіді: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєні огненній» (Матв.5:22).
  2. Гнів прихований. Це той гнів, коли людина робить капості, ображається (доречи, що цікаво, образа це стримана форма гніву), говорить іншим зло на ближнього.
  3. Гнів відкритий. З цим гнівом все зрозуміло. Ми кричимо, ми перевищуємо дозволену швидкість (для тих, хто за кермом), ми можемо ображати, звинувачувати, обзивати людину. «І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке» (2Сам.12:5). Гнів доведений до максимуму бажає смерті ближньому. Подумайте з цього приводу.

РОЗДІЛ 3. ПРИЧИНИ ГНІВУ

6 ПРИЧИН ГНІВУ

  • Не по моєму; 2) Біль; 4) Розчарування; 5) Загроза; 6) Гордість.
  1. Не по моєму. Не так, як я хочу, як я спланував, не так, як я собі уявляю. Моя невістка повинна виходити на поле на 6.30 ранку, це типова сімейна замальовка. Згадаємо Наамана. Він був хворий на проказу і все що йому треба було зробити, як повідомив Божий пророк, сім разів зануритися у воду. «І послав Єлисей до нього посла, говорячи: Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся. І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім’я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого…» (2Цар.5:10,11).
  2. Гордість. Скільки ж разів ми обурювалися саме через гордість. Фарисеї були дуже злими на Христа та навіть смерті Його шукали. Саме через гордість.
  3. Біль. Якщо хтось мені завдасть біль, я буду йому відповідати тим самим, а можливо ще гірше, тому що біль викликає гнів, а гнів частенько викликає помсту.

«Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!» (Еф.4:26,27).

  1. Розчарування та відчай. Та ми добре розуміємо, що людина в поразці не просто шукає винних в своїх проблемах, але ще і гнівається на тих, кого обирає цапом відбувайлом.

РОЗДІЛ 4. ЖАХЛИВІ НАСЛІДКИ ГНІВУ

  1. Гнів спотворює нашу зовнішність. Давайте візьмемо красуню і спробуємо уявити, як вона виглядає в гніві? Погодьтесь, це жахливе видовище. Тобто виходить, що гнів спотворює навіть нашу зовнішність. Кожен напад гніву залишає на нашому обличчі певні зморшки, такі собі маленькі печатки гніву на все життя. «І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бут.4:6,7).
  2. Гнів руйнує наше здоров’я. Гнів призводить до звуження кровоносних судин, підвищення частоти серцебиття, кров’яного тиску і прискорене дихання. Якщо це трапляється часто, це призводить до зношування і розривів стінок артерій. Дослідження 2015 року показало, що ризик інфаркту підвищується в 8,5 раз через дві години після спалаху сильного гніву. Гнів також підвищує рівень цитокінів (молекул, які викликають запалення), що підвищує ризик виникнення артриту, діабету і раку.
  3. Гнів вбиває любов. Значно гірші наслідки гніву, навіть, ніж зовнішні та шкідливий вплив на здоров’я — це внутрішні проблеми, проблеми серця, проблеми з порушенням найважливішої заповіді. Яка любов у фарисеїв до Христа, яка любов у Каїна до Авеля, яка любов у фараона до євреїв?
  4. Гнів змінює наші думки. Ми вже перестаємо аналізувати. Ми готові рішуче і дуже не мудро діяти. Гнів так впливає на мої думки, що справедливо говорять, гнів – це форму божевільності. В гніві людина ніби втрачає розум. Вона стає не схожа на саму себе. Гнів відкидає нас від образу та подоби Божої.
  5. Гнів все перебільшує. Сказав те, що дійсно було, але перебільшив в десятки раз. Це неправда, що завжди в гніві людина висловлює все, що вона думає, як, доречи, неправда і те, що людина на підпитку говорить все, що думає. Гнів, як насос, який накачує повітряні кульки. Гнів все перебільшує.
  6. Приймаються рішення, під впливом гніву, про які потім ми шкодуємо. Рішення, які можуть носити доленосний характер. Скільки людей сидять у в’язниці, тому що в гніві вчиняли злочин. Розплачувалися за це роками проведеним за гратами. Скільки сімей пережили розлучення? Скільки дітей травмовані батьками, які в гніві їх ображають, а ще гірше, б’ють? І, найжахливіше, що потім ці діти, виростаючи, так саме виховують своїх дітей.
  7. Через гнів можна втратити Бога, Його благословення та Царство Боже. Згадаємо Мойсея, який гнівався вже неправедним гнівом. «І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!…» (Чис.20:11). Все, що треба було зробити Мойсею, стати перед скелею ті промовити, щоби пішла вода і це чудо повинно було просто вразити єврейський народ, посилити їх віру та упокоритися Богові. А насправді відбулося протилежне. Вождя ізраїльтян настільки відсутність послуху доконала, що він вдарив по скелі. Можна сказати зірвався в нападі гніву. «І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм» (Чис.20:12). Прочитавши цей вірш, я зупинився і зрозумів, що гнів – то є такий собі акт невірства? Людина, яка довіряє Богові вона не буде гніватися неправедно.

Почув нещодавно притчу, яка мене просто вразила своєю мудрістю. Молода гнівлива людина прийшла до вчителя і поскаржилася на свою підвищену гнівливість. Вчитель дав пораду, за кожний напад гнів вбивай цвях. Хлопець так і зробив. Цвяхів вбивав так багато, що вже весь паркан забитий цвяхами. А потім він почав, за порадою вчителя, висмикати цвяхи. Вчитель, обійняв хлопця, звернув його увагу, що цвяхів то немає, але сліди від цвяхів залишилися. Ось у чому проблема.

РОЗДІЛ 5. ЯК ЕФЕКТИВНО ВЕСТИ БОРОТЬБУ З ГНІВОМ.

Гнів другорядна емоція, реакція, яка виходить з інших причин. Але питання в іншому, якою ж зброєю ми можемо подолати гнів?

  1. Насамперед треба помолитися. Добре, ви скажете, а якщо молитва не допомагає? Тоді вам треба знайти причину гніву. У мене дуже боліла рука, нарвав палець, але треба було хірургу знайти причину і потім, трохи болісно, вичистив палець. З’ясувалося, що є навіть назва такої хвороби — панарицій. Пройшов рік, я трохи порізався на тому самому місці, і знов починається те саме. І вже, маючи добрий досвід, я миттєво почав робити ванночки для пальця, мазь іхтіолову на ніч. Я не хотів повторення подібного і почав діяти і, дякувати Богові, все пройшло. Так і ми, коли починаємо відчувати напад гніву, негайно починаємо робити все можливе, щоби позбавитися гніву.
  2. Ви не маєте права, перед Богом, лягати спати не замирившись. В гіршому випадку, до ночі, ви повинні заспокоїтися та покаятися і замиритися з людиною, якій ви завдали біль через ваш гнів. «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Еф.4:26). До ночі! Точніше, до заходу сонця.
  3. Віддайте гнів Богові і заспокойтеся. Пам’ятайте, що поступаючись місцем гніву Божому, ви самі себе позбавляєте гніву.

«Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим.12:19). Як зрозуміти, чи даю я місце Богу, Його гніву? Якщо і віддаю суд Божому гніву, тоді я сам заспокоююсь. А коли я не передаю Богові суд, тоді я буду злим та гнівливим.

  1. Не поспішайте виявляти гнів. Стримуй гнів роздумами. Не поспішай висловлювати гнів. Не говоріть в гніві, як мінімум, 5 – 10 хвилин. Так і скажіть, дайте мені 5 – 10 хвилин на роздуми. Між гнівом на дією повинні бути роздуми. Ми абсолютно точно знаємо, що Божі заповіді дані людям саме для того, щоби ці заповіді виконувалися. Зверніть увагу, попри те, що Бог гнівається, Він далеко не завжди поспішає виявляти Свій гнів. Якщо би Бог поспішав з гнівом, напевно вже би не було жодна мешканця на землі і самої землі. Але ж, Бог не поспішає. Ось, як про це говорить Ап. Петро: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2Петр.3:9). То ж і для нас то є добрий приклад, як гніватися. Принаймні, без поспіху. Христос також надай, так би мовити, майстер клас, коли привели жінку, яку схопили в перелюбі. Пам’ятаєте, як Спаситель, спеціально миттєво не відповідав, а надав час, щоби і самому відповісти і щоби гнів ущух. Ось уявіть собі, на вас накричали, чи якось дуже несправедливо з вами вчинили. А ви одразу не відповідаєте, але бере тайм аут, паузу і лише через 10 хвилин, як ми вже про це і говорили, даєте відповідь. Скільки б проблем вирішувалося, скільки образ можна було б уникнути, якщо би дійсно було так – гнів без поспіху.
  2. Виявляйте гнів лише праведний.
  3. Дух Святий, який постійно працює з нами, Він не є дух гніву. Дух Святий це дух любові, прощення, терпіння. Так, ми бачимо, що іноді Христос, Ап. Павло, відповідають дуже твердо, при тому вони сповнені Духом Святим, але же їх твердість без гніву.
  4. Треба прощати. Так, як молитва і гнів не сумісні так і гнів та непрощення не сумісні. Якщо нас простив Бог то як ми можемо не прощати? Знайте, гнів – це форма непрощення.
  5. Гнів напочатку треба, Божою силою стримувати, а вже потім думати, що і чому так відбулося. «Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує» (Пр.29:11). Це так само, як спочатку водій сильно гальмує, при аварійній ситуації і лише після розбирається, що є трапилося.
  6. А якщо гнів повторюється постійно? Якщо я гнівлива людина? Не виправдовуйте себе. Скажіть собі щиро, що ви гнівлива людина. Скажіть, ще більш щиро, що цей гнів, ваша гнівливість – то є гріх і ви постійно грішите. Як говорить один мій знайомий пастор, це дуже протвережує (руск. отрезвляет). Пам’ятайте, що благодаті Божої завжди більше, сили Божої завжди більше, сили Божої завжди більше ніж сили гріха. З Христом, з Духом Святим, З Богом Отцем ми можемо перемагати біль якій гріх. І не те, що можемо, а навіть мусимо. «Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина!» (Об.21:7).

ПИТАННЯ: 1. Що таке гнів? 2. Чим небезпечний гнів? 3. Назвіть чотири форми гніву? 4. Ви вмієте гніватися праведно? Наведіть приклад. 5. Як ви гніваєтеся і які жахливі наслідки гніву ви бачили у своєму житті і в інших людях? 6. Чому Бог вміє гніватися а ми не вміємо? 7. Як ви ведете боротьбу з гріхом гніва? 8. Доречи, як ви можете довести, що гнів це серйозний гріх? 9. Які найефективніші засоби боротьби з гріхом? 10. Що вас особливо торкнулося в проповіді і що ви плануєте практично робити по тем гніву?

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *