ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ЧАСТИНА 7. ПІДКОРЕННЯ ЯЗИКА 3й розділ. 1 – 12 вірші

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Є в тілі людини один маленький орган, який найскладніше приборкати, найскладніше підпорядкувати собі — це язик. Скільки ж ми говоримо зайвого, непотрібного, того, що змушує нас потім мучитися і шкодувати? Скільки ран нанесено язиком рідним нам людям? Чи не менше, напевно, ніж ми і самі отримували ударів від язика, отруйність якого іноді набагато сильніша за отруту змії. Біблія язик порівнює з гострим мечем настільки він небезпечний і навіть смертоносний: «Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким» (Пс.63:3,4). Бог вчить нас через Якова, як правильно ставитися до слова, до язика. В першому розділі, навчав нас, як потрібно бути повільним на слова. Тепер же, в третьому розділі, ми знову повертаємося до теми сказаного слова, до теми язика. Продовжуємо навчання в наймудрішій школі, церкві, де є головний підручник, але в цьому підручнику вся Божа мудрість і підручник це – Біблія.

РОЗДІЛ 1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯЗИК

На перший погляд здається, що Яків, на початку третього розділу, підходить до теми боротьби з язиком дуже здалеку: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо» (Як.3:1). З одного боку бути вчителем-проповідником в церкві це почесна місія. Учитель духовний — це дар. Учительство в церкві — це духовний дар, Божий талант від якого не можна відмовитися, тому що це те, що дає сам Господь, Дух Святий. Про що ж тоді каже Яків? Про те навчання, яке нас супроводжує все життя. На роботі ми обов’язково комусь щось підказуємо. Дома вчимо дітей або дружину. Найчастіше, за мої спостереженнями, дружина вчить чоловіка. Яків говорить про те, що як тільки ми починаємо когось вчити, виховувати, наша відповідальність відразу зростає. Це відбувається тому що ми власною мовою впливаємо на іншу людину, а раз впливаємо, то беремо відповідальність за подальший вибір людини. Всі слова впливають на того, хто вимовляє і на того, хто слухає. Коли ми предстанемо перед Богом, на табло нашого життя, будуть представлені всі наші промовлені слова: «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Матв.12:37). Це можна уявити собі так. Божі терези, і зважують, на яких шальках терезів (руск. чаше весов) буде більше слів, коли ми благословляли, чи коли проклинали. Скільки за день ми промовляємо слів? Скільки із них добрих, а скільки злих? Скільки на збудування, а скільки на руйнацію.

РОЗДІЛ 2. НЕ ПРОКЛИНАТИ, А БЛАГОСЛОВЛЯТИ

«та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?» (Як.3:8-11).

— Язик буває довгий, буває короткий, буває язик, який несе добро, а бува язик наприкінці роздвоєний, який жалить, який дарує нам отруту, язик ніби людський, а по дії, нагадує гадюче жало.

— Язик потребує як ніякий орган, контролю. Якщо не упокорювати язик, тоді він бере нас під контроль і можемо після того, як безконтрольно промовили, довго шкодувати, що це промовили.

ПРОКЛИНАТИ ТА БЛАГОСЛОВЛЯТИ ЯЗИКОМ

«Ним (язиком) ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?» (Як.3:9-11)

Ви зараз категорично скажете, що я нікого ніколи не проклинав у своєму серці? Давайте подивимося, що означає проклинати, а що благословляти?

Проклинати – це бажати людині зла.

Благословляти – бажати Божої допомоги. Чи може людина благословляти? Так, але тільки Божим благословенням. Навіть ворогів треба благословляти. «Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить» (Лук.6:28). Не так, як віруючи з деяких церков, трохи самовпевнено: «Я тебе благословляю». Скажіть: «Нехай Бог благословить!», або «Божої допомоги», або «Божих благословень!»

То ж, повертаємося до прокляття язиком.

  • Батьки своїм дітям. Ідіот, скотина, дурень набитий.
  • На дружину. Дружина на чоловіка.

Чи благословляємо ми наших дітей, нашу другу половину, скажу більше, наших ворогів? Чи бажаємо ми їм Божої допомоги чи більше бажаємо зла? Щоби ти кудись зник?  Щоби ти пропав? Щоби очі мої тебе не бачили?

ГРІХИ ЯЗИКА

Ми добре розуміємо, що язик буває дуже небезпечним. Скільки ж випадків, коли нас дуже ранили наші ближні, своїм язиком? Достатньо обізвати людину, або сказати, що у тебе точно нічого не вийде і все, ви, таким чином,  людину психологічно вбили. То ж сила язика надзвичайна велика. То ж, давайте подивимося, які існують гріхи язика:

  1. Гнилі слова. «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф.4:29). Згадайте, як тхне з помийки, коли декілька контейнерів стоять зі сміттям? Обходиш, якомога далі. Гнилість і зовні жахливо виглядає і всередині розкладається, тому дає такий запах різкий і вкрай неприємний. Ось так Бог сприймає брудні слова, гнилі слова. До гнилих, насамперед, відносяться брудна лайка.
  2. Обзивання власних дітей, другу половину та інших людей. Навіть від християн можна почути, «люб’язне» звернення своїх дітей, чи до другої половини, — Ти що ідіот? А ну тварина іди сюди? Більше всіх дістається дітям, то що вони, беззахисні. Христос доволі ясно говорить, коли ти дурнем обзиваєш іншу людину, це пряма дорога до пекла. «…А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній» (Матв.5:22).
  3. Брехня. Це також, те, що забруднює нашу душу. «Усяка неправда то гріх» (1Iван.5:17). Причому, зрідка коли мова іде про відверту брехню. Це, як правило, перебільшення та применшення. За брехнею завжди стоїть страх. Нам нічого боятися, коли ми з Богом.
  4. Плітки. «Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів» (Пр.16:27,28).
  5. Ремствування. (руск. ропот).
  6. Вульгарні слова, анекдоти. Всі жарти, як кажуть в таких випадках, нижче пояса, це для християнина не припустимо.
  7. Слова, які мають на меті поранити людину. Цікаво, що можна бути підкреслено ввічливим, стриманим, без вульгарних слів, але на меті мати принизити людину, завдати їй біль. Я був випадковим свідком, коли чув, як чоловік вбивав дружину отруєними стриманою, ввічливою злобою. Ти знаєш, чого я одружився на тобі? Винятково із жалості. Ані крихти любові, тільки жаль. І жінка вискочила з хати не витримавши болю який завдали ці лише декілька слів.

В ЧОМУ ПРОБЛЕМА, КОЛИ З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА ТЕЧЕ ВОДА І ДОБРА І ЗАБРУДНЕНА?

  1. Кришталево чиста вода одразу не придатна до вживання, якщо туди трохи додати брудної води. Забруднюється наша душа, наше серце. «Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його» (Екл.10:12).
  2. Забруднена вода, яку ми вживаємо, насамперед, виступає проти нас. Бо, перед Богом будемо звітувати за кожне брудне слово.

 

РОЗДІЛ 3. НА ШЛЯХУ ДО ДОСКОНАЛОСТІ

З одного боку, продовжує нас вчити Бог через Якова, досконалість не можливо досягти: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Як.3:2). Але послання Якова не має на меті виправдати наше не бажання духовно зростати і не прагнути до досконалості. Навпаки, Яків хоче сказати, що нам потрібно прагнути до досконалості і зменшувати кількість гріха через слова, зменшуючи кількість сленгових слів, збільшувати кількість правильних, благословляючих, навчаючих слів. Я, наприклад, категорично відмовився від таких слів, як «ёлки палки», «ні фіга собі». І діти мої не використовують ці слова, а якщо в дитинстві і спробували, я, як батько цю справу припиняв. Біблія вчить нас стежити і за чистотою мови: «Коли хто говорить, говори, як Божі слова …» (1Пет.4: 11).
Я для себе відкрив, в зв’язку з послання Якова, одну важливу річ, — саме по тому, як ми приборкуємо язик, можна судити в цілому про нашу духовність, про наше серце. Каже людина грубі слова чи порожні слова часто, говорить те, що ранить чи ображені-ет, це значить, що ще далеко ще до християнської мудрості.

Вміння приборкувати язик показує: 1) Духовну боротьбу – бо без такої боротьби ми будемо використовувати погані слова. Ця боротьба називається – приборкування язика; 2) Духовну силу; 3) Уміння володіти язиком. Причому, що найцікавіше, саме вдома володіння язиком – є перша ознака духовності. Вдома, а не в церкві.
Людина дивна істота. Може управляти навіть тваринами, навіть хижаками: «От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо»

(Як.3:3). «Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською» (Як.3:7). І не лише тварини, а й гігантською технікою: «От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий» (Як.3:4). Уявіть собі сучасний літак «Боїнг» наприклад. До речі, найбільший в світі літак саме Boeing 747. Висота літака вось-ми поверховий будинок. Розмах крил до 60 метрів. У ньому можна посадити 568 паса-жирів. І всю цю махину веде пілот, керуючи маленьким кермом. Так і в нашому тілі язик — маленький орган, але робить дуже велику справу. Цей язик, ледь не найменший орган тіла, веде всю нашу долю. Язик може надихнути армію на завоювання світу, як це зробив, наприклад, Олександра Македонський, який захопив половину світу. Так, власне, сам Бог Ісус Христос, мовою проповідував і так же, через прийняття проповіді про Царство Боже, був змінений цей світ. Мораль, політика, медицина, психологія, культура, поезія, а головне мільярди людей, що повірили в Христа. І це все завдяки використання язика Сина Божого.
У нас за будинком є ​​поле, досить велика, половина з якого недавно вигоріла. Як правило, такі речі відбуваються через маленьку цигарку. Предмет в кілька сантиметрів, а через нього згоряють ліси. Ось про це і говорить Яків, проводячи аналогію від речовини, яка спалює все навколо: «Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!» (Як.3:5). Погане, єретичне слово здатне поширюватися, як ті метастази, пожираючи правильний світогляд, негативно впливаючи на життя всієї людини.

РОЗДІЛ 4. ЯК ЯЗИК ЗАПАЛЮЄ КОЛО ЖИТТЯ

«І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни» (Як.3:6). Жінка, яка народила плітку запалили їхні навколишнє середовище життя. Запалення це хворий стан організму, з неприємними і небезпечними наслідками. Таке запалення сквернить усе тіло. Скверна це бруд гріха. Скверна, фізична, це як ніби на вас вилили відро помиїв, на вас викинули сміття. І далі Яків каже, що сама мова запалюється від геєни. А тепер ми можемо простежити логічний ланцюжок. Геєна — це пекло. Місце, де вічний вогонь буде мучити грішників, які не покаялися. Сказати інакше, це штаб квартира диявола. З цієї штаб квартири він посилає різні мікроби, які розносяться не мухами, чи пацюками, а демонами. Так хочеться сказати людині погане про іншого. Нам взагалі складно тримати, як кажуть, язик за зубами. Я нерідко спостерігаю, як спілкуються жінки. Сядуть кілька подруг. Одна інший на вухо: «Я скажу тільки тобі, але ти нікому» Та відповідає, залізно, ніхто ніколи не дізнається. Вислухавши історію, відразу ж телефонує своїй подрузі і починає розмову так: «Мені тільки що подруга розповіла історію і просила, щоб я нікому. Так я тільки тобі. А ти нікому». Та відповідає, що, мовляв, можеш не сумніватися, і відразу ж дзвонить наступній подрузі. Через одну годину ця велика таємниця відома чверті міста. Колись Святослав, мій старший син, коли йому було років п’ять, повинен був тримати секрет про те, що ми подаруємо нашим донькам. І він під вечір крикнув: «Папа, мама, можна я їм все розкажу, а то з мене виривається».
РОЗДІЛ 5. ПРИБОРКУЄМО (руск. укрощаем), ПОНЕВОЛЮЄМО (руск. — порабощаем) ПІДКОРЮЄМО ЯЗИК

  1. Докладати зусилля. Деякі християни так і зупиняються на тому, що треба молитися, коли у тебе проблеми, та й годі. Давайте добре усвідомимо, що Бог від нас чекає зусилля. Дуже цікавий, та чіткий приклад, в посланні Петра. З одного боку нам все дав Бог. «Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою» (2Петр.1:3), а буквально через вірш: «Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання» (2Петр.1:5). Російською мовою: «то вы, прилагая к сему все старание…» (2Пет.1:5). Тільки на відміну від світських людей, які іноді також докладають всіх зусиль, ми докладаємо ці зусилля до сили Божої, яку Спаситель нам дав достатньо, щоби бути переможцем. То ж ми, разом з Богом, покладаючись на Його силу, на благодать, докладаємо зусиль, щоби приборкувати язик.
  2. Язик пов’язаний з серцем. «… Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Матв.12:34). Людина наговорила грубощів, вилаялась, а потмім прийшла в себе і каже: «Ой, це я випадково!» Та ні, друже, не випадково, це живе в твоєму серці. Якщо у мене з кишені випаде скомканий папірець а в нього загорнуте гниле яблуко, воно ж не випадково потрапило до моєї кишені. Хтось же його поклав? То ж, згадаємо, що Бог радить нам тримати серце в чистоті. Не дозволяйте в нього влазити поганим думкам і навіть поганим словам. Якщо у вас прокручуються ті слова помоліться, щоби Бог звільнив. Прямо скажіть собі, я не хочу тих слів. Якщо ви ведете боротьбу з брудними словами, то вони навряд будуть виходить з вашого серця, бо коли ви ведете таку боротьбу це означає, що ви не даєте звити гніздо.
  3. Між словом, яке ви промовляєте і думкою, повинен бути фільтр Слова Божого, фільтр заборони на гріхи язика. Оце є процес обдумування слова. А щоби обдумати треба стримуватися та стримувати язик: «Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу» (1Петр.3:10). Цікаво, як Йов розповідає про процес утримування язика: «… стримували свою мову та клали долоню на уста свої» (Йов.29:9).
  4. Постійна дія дає святу звичку. Відбувається процес привчання. Мене часто запитують, чи Біблія десь говорить про звички праведні? Почнемо з того, що є звички гріховні. По нашій темі, — як можна привчити язика: «Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!» (Єр.9:4). Ось приклад доброї звички: «… привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євр.5:14).

«Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу» (Пс.33:14).

Чи можна привчити себе стримувати язик? Так. Ми ж привчили себе не використовувати брудну лайку? А інші брудні слова використовуємо.

  1. Приклад Христа. Христос показав нам вищий приклад. В Його устах була чистота: «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1Петр.2:22,23). Ці слова про мову Христа. А ви знаєте, що коли Христос підніс на хрест і гріхи мови, і не вміння управляти, приборкувати мову.
    Читайте і перечитуйте, що Біблія говорить про мову: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Пріт.12: 18); «Слова з уст премудрого — благодать, а губи безумного нищать його ж: початок слів його уст — дурість, а кінець його уст зле — безумство» (Еккл.10: 12,13).
    І останнє, коли у вас є проблеми з мовою, молитовно просите, щоб Христос допоміг. І самі собі говорите, зміцнюйте свою віру так, — якщо Господь міг приборкувати море, бурю, то тим більше Він здатний допомогти мені приборкати мову. От-кручівайте завжди кран з благодаттю, яка з вас повинна виходити, а не з гря-зв’язком, якої так само досить в нашому серці. І хай допоможе вам Бог! Амінь! І в кінці, — притча про потрійне сито. Один чоловік прийшов до свого наставника і запитав: — Чи знаєш ти, що сказав сьогодні про тебе твій друг? — Почекай, — зупинив його вчитель, — просій спочатку все, що ти збираєшся сказати через три сита. — Три сита? — Перш, ніж що-небудь говорити, потрібно тричі просіяти це.

1 Сито. Перше сито це сито правди. Ти впевнений, що все, що ти хочеш сказати мені, є правда? — Та ні, я просто чув … Значить, ти точно не знаєш, правда, це чи ні?

2 Сито. Друге сито — сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось добре? — Ні. — Значить, продовжував учитель, — ти збираєшся сказати про нього щось погане, але при цьому навіть не впевнений, що це правда.

3 Сито. Третє сито — сито користі. Як ти думаєш, мені корисно почути те, що ти хочеш розповісти? — Думаю ні, відповів юнак. — Отже, уклав наставник, — в тому, що ти хочеш сказати немає ані правди, ані доброти, ані необхідності. Навіщо тоді говорити це?
І на завершення, остання цитата: «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол.3:17).

ПИТАННЯ: 1) Чому не багато хто може стати вчителем, а з іншого боку, є очікування що всі будуть вчителями? 2)  Не проклинати, а благословляти язиком. Як ви розумієте, що означає проклинати, а що благословляти? В вашому досвіді, чи проклинали ви і чи часто благословляєте? 3) Які є гріхи язика? 4) Які ваші найбільші проблеми з гріхами язика? 5) Як ви збираєтеся вести боротьбу? 6) Чи згодні ви, що як можна привчити своє серце та вуста до зла, до злих слів так і до добрих речей, до добрих слів, привчити до того, щоби уникати злих слів? 7) Як ви гадаєте, скажіть щиро, чи спроможна людина між тим, що подумала та промовила, поставити фільтр Слова Божого? А вам це вдається? 8) Що ви нового, важливого, цікавого прийняли для себе з цієї теми і що плануєте робити?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *