ПОСЛАННЯ ЯКОВА. ч.1. РАДІСТЬ, МУДРІСТЬ ТА ВІНЕЦЬ.

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Ми приступаємо до одного з найцікавіших і практичних послань. Це послання дихає Божественним оптимізмом і зміцнює християнах віру. Яків, в своєму посланні, піднімає безліч питань, таких як: віра і справи, побудова відносин з Богом і ближнім, мудрість, але, мабуть, найголовніший з них, про справжнє християнського життя.
«Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!» (Як.1:1). Спочатку трохи про автора послання. Яків називається братом Христа. Більшість богословів вважають, що мова йде про двоюрідного брата Господа. Як аргумент наводиться звернення Христа до свого учня Іоанна, щоб він взяв на себе турботу про Марію: «Потім каже до учня: Оце мати твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Иоан.19: 27). Очевидно, що якби Яків був рідним сином Марії, він би взяв турботу про матір Спаителя. Духовне становлення двоюрідного брата Христа було таким, що брати, в тому числі і Яків, спочатку не вірили в Христа: «Навіть Його браття не вірили Йому» (Іоан.7: 5). Потім, в переліку тих, кому з’явився воскреслий Христос, є Яків (1 Кор.15.7). Після чого, з автором послання відбувається разюча зміна. Він стає не просто християнином, але через деякий час, єпископом Єрусалимської церкви. Ось, що пише про нього батько церкви Климент Олександрійський у своїй книзі «Про знаменитих чоловіків»: «Після страстей Господніх Яків був відразу ж посвячений апостолами в сан єпископа Єрусалима. Він керував єрусалимською церквою протягом тридцяти років, тобто до сьомого року правління імператора Нерона». «Яків, Петро та Іван, — ті, кого вважають стовпами Церкви …» (Гал.2: 9). Час написання послання, приблизно між 45 і 48 роками. Таким чином, перед нами найперше послання, яке написане в Новому Завіті. Цікаво, що з моменту воскресіння Христа пройшло приблизно 13 років. Всі події ще дуже свіжі в пам’яті людей. А тепер в дорогу. У подорож по істині Слова Божого.
РОЗДІЛ 1. ВІРШІ 1 — 4. РАДІЙТЕ У СПОКУСІ
«Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування» (Як.1:2). На початку послання звучить слово «радійте», це еквівалент нашому звичайному «привіт». Але, далі, Яків закликає радіти в тих ситуаціях, коли звичайним вважається пхикання (руск.хныканье), образа і гнів. Ми звикли, що позитивні події викликають природну реакцію радості. Зазвичай страждання, переживання, породжують біль, скорботу та сум. Зазвичай, людина, що переживає серйозні труднощі, переповнена бажанням помститися кривдникові, образитися, збрехати і так далі. Типові ситуації, дитина розбила дорогоцінну вазу, понизили в посаді на роботі, не віддали гроші, взяті в борг, захворів в невідповідний момент. Одна моя родичка, в таких випадках, говорила: «Спрацював закон підлості». Але, з моменту увірування реакції змінюються з звичайних, бездуховних, мирських, на духовні. І немає більше закону підлості, а є випробування. В якомусь медичному закладі прочитав, що коли хворий сильно концентрується на своїй хворобі їй стає значно гірше. І ви запитаєте, а на чому ж концентруватися невіруючій людині? Абсолютно слушне питання, яке я би сам хотів поставити скептикам. Християнська відповідь дуже проста – дивитися на Христа. «дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євр.12:2,3).

1) Радість в складних обставинах є точним маркером чи ми проактивні люди чи реактивні. Всіх людей можна поділити умовно на реактивних та проактивних. Реактивні люди реагують миттєво. Їх дратують вони дратуються. Їх ображають вони ображаються. Проактивні люди, все навпаки. Цей термін привніс психолог Віктор Франкл, який потрапив за грати до гестапо дійшов до висновку, що у людини можна забрати все, окрім вибору. І Франкл свій вибір зробив. Він обрав внутрішню свободу. Обрав не реагувати на обставини гнівом, а реагувати свободою внутрішньою.

Щоб з радістю переживати спокуси потрібно знати яку користь ми маємо через випробування. Завжди дивитися вперед, дивитися на Христа. «знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Як.1:3,4). Отже, Бог пропонує нам не дивитися на землю, не дивитися на воду, як це робив Ап. Петро і почав тонути, але дивитися очима віри тільки вперед, на ціль. Дозвольте привести ще один приклад. Сильний шторм, човен давно носить по хвилях і бідні матроси вже не знають, що й думати. Всіх охопила паніка. І раптом один із моряків заліз на саму верхню щоглу, з підзорної трубою. Тишу розірвав крик: «Земля! Бачу землю!» На кораблі починається загальне тріумфування. Оглухлий моторист не чує обнадійливий крик матроса, який побачив землю і робить висновок, що все навколо з’їхали з глузду. Напевно, думає він, на цьому кораблі залишився нормальним тільки я. Проблема, як ви зрозуміли, в тому, що він не знав, не почув, що попереду є надія, є мета, і тому не міг, серед шторму, радіти тому, що залишилося так мало до порятунку. У спокусах дивись вперед на Божу ціль. А Божа мета — «щоб ви були досконалі та бездоганні, і недостачі ні». Будеш дивитися на самі спокуси потонеш! Будеш дивитися на мету від Христа, виживеш і переможеш! Біблія закликає нас наслідувати Богу в Його досконалості любові: «І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матв.5:47,48).

РОЗДІЛ 2. ВІРШІ 5. ЯК, КОЛИ ПРОСИТИ МУДРІСТЬ У БОГА
«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана» (Як.1:5). Зрозуміло, що саме мудрість — є шляхом до духовної досконалості.
1. Мудрість не приходить в один момент. Отримання мудрості — процес. Чомусь віруючі, як правило, думають завжди, що Бог буде давати мудрість за помахом чарівної палички. Це так само зрідка відбувається, як і отримання в спадок мільйонів доларів. Мудрість Бог дає дуже просто, але питання в іншому. Спочатку треба усвідомити, що нам не вистачає мудрості в якись конкретних сферах життя. Питання до кожного, — чи є у мене достатньо мудрості у відношеннях з онуками, дітьми, в подружніх стосунках, з колегами, з грошами, зі здоровєм.

  1. ТРИ ПИТАННЯ ПО МУДРОСТІ. Є, точніше, не одне питання, а три. Хочемо ми буди мудрими? Чи визнаємо, що в деяких ситуаціях у нас не вистачає мудрості? Чи починаємо ми постійно молитися до Бога в тому, щоби він нам надав мудрість? Мудрість потрібно купувати. Потрібно працювати духовно, щоб стати мудрим: «Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст. Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе» (Пріт.4: 5,6).
    Моя дружина, так часто згадує людей, які були її духовними батьками — колишній пастор Чернігівської церкви Спісовскій Григорій. Особливо часто згадує його дружину. Це була мудра жінка. Її мудрість була в реакціях. Вона ніколи не кричала на дітей. Лише давала мудрі поради, які її діти пронесли через . Вона ніколи не виходила з се-бе. Була дуже стримана в плані комфорту, їжі і відрізнялася великою вірністю Бога. Коли сусіди розбили вікно, тільки тому, що вони сектанти (з їхньої точки зору) ті пішли вибачатися, може бути чимось образили. З такою людиною не просто було легко, Галина Степанівна надихала самим своїм життям сповненим мудрістю. Але, яких страждань довелося зазнати цій родині Божого служителя, щоб придбати таку мудрість? Знущання радянської влади, нерозуміння всередині церкви, проблеми з дітьми в певному віці. Хто ж з нас не знає, що за все потрібно платити? Тому отримання мудрості не може бути механічним процесом. Знайте, що коли ви просите мудрість, Бог посилатиме вам важкі обставини, які ви повинні долати терпінням. А мудрість буде в тому, що ви не будете забувати про мету всіх страждань і спокус — до досконалості.

Кожному з нас Бог дає настільки випробувань, щоб виховувати терпіння, яке призведе до абсолютної дії. Сподіваюся читач зрозумів, що мудрість — це не сума необхідних знань, а практика повсякденного життя з Богом, послух Йому.
2. Одержанню мудрості заважають сумніви. «Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер» (Як.1:6). Ворог відповідей на молитви — сумнів. Така умова Божої віри, або ти довіряєш чи ні, тоді не отримуєш. А знаєте, що виробляє сумнів? Негативний досвід минулого. Я просив кілька разів і нічого не отримував, тому ще раз попрошу і, звичайно ж, нічого не отримаю. Згадаймо, як Нааман полководець повинен був зануритися сім раз в річку, по слову слуги пророка Єлисея (2 Царів 5 розділ.)? А як потрібно було обійти сім разів Єрихонські стіни (Евр.1.30)? Всі герої рухалися вперед, залишаючи минулий негативний досвід.

Скажу про себе, немає жодної речі, де я маю мудрість, яку би не отримав через випробування, через проходження спокус. Говорять, що водії краще всього знають ті правила, за які їх штрафують. Той же, хто сумнівається, порівнюється з морською хвилею. А які ассоціації з морською хвилею? Нестабільна, то з’являється, то зникає, залежить від вітру, погоди. Образ морської хвилі використовується для характеристики молодих християн — «немовлят»: «щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Еф.4:14). Один з показників якості машини — це її стійкість на дорозі. Уявіть, що ви їдете на вкрай нестійкій машині? Наскільки це небезпечно для життя, в будь-який момент вона може перевернутися. Так по життю йде людина, яка не стійка. Сумніви — це гусінь віри. Як гусениця об’їдає кору з дерев і дерево гине, так і сумнів. «Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як.1:7,8). Як же розвивати віру і вбивати сумніви, щоб отримувати те, що просимо? Наполегливістю. Для мене самий надихаючий приклад — Даниїла (Дан.10.11) Молився 21 день, поки не отримав відповідь.

РОЗДІЛ 3. ВІРШ 12. БІГТИ І БИТИСЯ, ЩОБ ОТРИМАТИ ВЕНЕЦ.

БАЖАННЯ БУТИ ЧЕМПІОНОМ
«Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Як.1:12). Ап. Павло одного разу розповідав про секрети своїх мотивів. Так, для нас це прозвучить дивно і може бути корисливе, але апостол, який кілька разів був при смерті через проповідь Євангелії, прагнув отримати нагороду від Бога. Ось як це описано: «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний» (1Кор.9:24,25). Думка про майбутню нагороду … ніколи не полишала Ап. Павла. Він хоче отримати вінець перемоги з рук Праведного Судді. Апостол порівнює своє положення з положенням осіб, які брали участь в так званих істмийских іграх. Ці ігри відбувалися в Коринті і, подібно давньогрецьким іграм (олімпійським), складалися з п’яти вправ: стрибання, метання диска, бігу наввипередки, кулачної і простої боротьбі… Ап. Павло згадує тільки про біг на перегонки. Біжать все, але лише один отримує нагороду. Так біжіть, подібно до цього найсильнішого бігуна, зібравши всі свої сили, і тільки в такому випадку ви отримаєте вінець. І це тим більш обов’язково для християнина, що він отримує в нагороду не простий вінок з листя — символ людської похвали, а вінець нетлінний від Бога. Пам’ятаю, як одного разу, після проповіді про вічне життя, одна християнка сказала, що її ця тема взагалі не хвилює. Здається Бог передбачив такі думки і відповів на них в Своїй Святій книзі: «І якщо ми в цьому житті сподіваємося на Христа, то ми найнещасніші від усіх людей» (1Кор.15: 19). Те, як ми прагнемо до вічності і як ми вічністю живемо, показує наскільки ми прив’язані до земного життя і наскільки ми дійсно віруючі. Ап. Павло, якого використовує Бог, хоче бачити в нас чемпіонів. За яке б служіння ви не взялися, яким би справою не займалися — у всьому слід бути кращим, першим, принести якомога більше плоду для Бога, ось у чому прагнення отримати вінець.
ПИТАННЯ: 1) Як можна навчитися радіти в терпінні? 2) У вас є позитивний досвід радіти в складних обставинах? 3) Чим відрізняється активне терпіння від пасивного? Чим відрізняється проактивна позиція від реактивних? Ви, здебільшого, реактивно реагуєте чи проактивно? 4) Як отримати мудрість від Бога? Ви часто просите у Бога мудрість? Як часто просите та саме в яких сферах? 5) А як ви розумієте мудрість в духовному плані? 6) В чому вам бракує мудрості? 7) Якщо ми навчилися радіти в скрутних обставинах і просите мудрість тоді Бог обіцяє нам вінець. А ви хочете отримати вінець? И асоціюєте себе зі спортсменом, який прагне з усіх сил отримувати вінець переможців? 8) Що більше всього сподобалося і що більше всього торкнулося? Над чим будете працювати особисто після цієї теми?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *