САМАРЯНКА, КОТОРАЯ БЕЖАЛА ИЛИ ЕВАНГЕЛИЗМ (укр.мовою)

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

samaryankaСАМАРЯНКА, ЩО БІГЛА АБО ЄВАНГЕЛІЗМ

ВСТУП. Важко знайти людину яка би не чула історію про те, як Христос зустрів Самарянку і мав з нею бесіду. А тема сьогоднішня зовсім не про зміст бесіди, хоча на початку ми її коротенько окреслимо. Тема про те, що було після бесіди, про що згадується надзвичайно рідко. В стародавні часи в Самарянських краях жила собі одна жіночка ім’я якої нам так і залишилося невідомим. Мешкала вона в місті Сіхар. Оскільки жіночка була не зовсім релігійної та моральної поведінки і в місті знали, що у неї було декілька чоловіків, через цю трохи сумнівну репутацію Самарянка прийшла до криниці у саму спеку, щоби стикатися з якомога меншою кількістю людей. «Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!» (Iван.4:5-7). Стомлений Христос, Який сів край криниці, перший починає розмову. На початку Він просить у неї води, чим викликає здивування, тому що євреї та самаряни ворогували. Потім пояснює їй, що може сам їй дати воду яка повністю вгамує її спрагу. Самарянка продовжує не розуміти, хто знаходиться перед нею. Христос ще просить привезти чоловіка, на що жінка щиро говорить, що навіть той чоловік з яким вона зараз спів мешкає зовсім для неї не чоловік. Далі жінка, відчуваючи, що перед нею якась надзвичайна людина, запитує де і як правильно вклонятися Богові? Тоді Христос прямо їй говорить: «Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам» (Iван.4:25).

   Художники малюють самарянку ледь не як модель 90/60/90. Але на справді, складається враження, що ця жіночка була найзвичайнісінькою. Таких жінок мільйони. Але Христос зупиняється поруч із нею, тому що його любов не дивиться на особу.

І ще одна думка. Для Христа люди це понад усе, спасіння понад усе. І це тому, що Бог любить людей. Те, що ми любимо, тому ми віддаємо перевагу. «Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано» (Лук.4:43). Уявіть собі, що до мене прийшла людина з великою проблемою, а я відповідаю, що не можу, тому що мені в машину треба якісно помити. Мимоволі людина подумає, що я заплутався в пріоритетах і машина має перевагу над людиною. Бог так любить людей, що Ангелів послав їм на службу. Вони так і звуться «службові духи». Навіть більше. Бог так полюбив світ, що Свого сина віддав.

РОЗДІЛ 1. ПОБІГЛА ДО МІСТА

«Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить» (Iван.4:28). Самарянка побігла до міста кинувши водоноса. Цей водонос, напевно, нагадує наше коромисло. Річ не з дешевих. Та і вода залишилася біля криниці. А жінка все кинула та побігла. Вона залишила цінне, щоби знайти ще більш цінне. А ще більш цінне це розповісти про те, що таке дороге твоєму серцю. Депутати, політики вкладають сотні тисяч доларів добре знаючи, що вони повернуть собі ці гроші, лобіюючи різні закони, і зароблять набагато більше грошей, мільйони, судячи по тому, які цифри фігурують в Є-деклараціях. Це як негативний приклад. А як позитивний, духовний приклад, Христос навчає нас залишаючи для нас важливе набувати ще біль важливе. Духовно виставляти пріоритети. Коли я зустрічався зі своєю майбутньою дружиною мене не треба було розповідати, щоби я якось так спланував свій час, що міг би знайти можливість на побачення на декілька разів на тиждень йти на побачення.

   В нашій церкві на рік буде 5 великих євангелізацій. Знайдіть час, залиште ваші водоноси та воду, щоби прийти, запросити, зателефонувати, передати запрошення, якщо для вас люди це найважливіше, як для Бога. ви потім до води повернетеся, але спочатку спасіння людей.

РОЗДІЛ 2. БІГЛА ЗАРАДИ ЛЮБОВІ

«Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить» (Iван.4:28). Коли я прихожу до садочку забирати свого сина Богодара, діти часто кричать показуючи на мене: «Богодар папин! Богодар папин!». Вони хочуть ділитися радістю. Досі не розумію у чому тут радість дітей))) Але людині притаманно ділитися радістю. А ще більше притаманно ділитися радістю з тими, кого ти любиш. От кому чоловік першому зателефонує, якщо у нього якийсь успіх? Я пам’ятаю як зателефонував дружині і звітував, що деякі люди провалили іспити по водінню машини здаючи на права, а я був у числі кращих. І все ж таки ми хочемо, насамперед, передавати радість яка в нашім серці. Щоби передати радість самарянка російською мовою «пошла», українською — «побігла».

— Бігти коли спека дуже важко. Я пам’ятаю, як бігав у армії в повній екіпіровці крос в літку, у саму спеку. Дехто із наших вояків падали, бо не витримували навантаження. Самарянка, коли почула від Христа, що він і є той самий Месія, якого всі так чекали, що він і є Спаситель та Визволитель, вона побігла передавати ті знання іншим людям.

— Бігти жінці, яка вся спітніла і це при тому, що моя молодша дочка каже: «Мені куди не будь зібратися треба півтори години». Нам чоловікам цього не зрозуміти. Але Самарянка знехтувала і цим, щоби тільки донести Благу Звістку, що прийшов на землю Мессія.

— Бігти туди, де її зневажали, нехтували. Це означало себе принизити, але вона це робила, щоби сказати про Христа.

   Коли ми зустрічалися з дружиною я на побачення не просто йшов, я біг так мені хотілося зустрітися з людиною яку любиш. А потім з часом і спокійно іноді ідеш. А чоловіки розповідають, коли у них в сім’ях негаразди то вони і додому йти не хочуть.

   Друзі, біжіть до своїх знайомих, щоби сказати їм найважливіше, сказати про Христа.

РОЗДІЛ 3. ВОНИ ДО НАС, ЧИ МИ ДО НИХ?

«Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить» (Iван.4:28). Якщо би Самарянка була сучасним християнином, вона би напевно подумала приблизно так: «Я вже декому казала, та ніхто не хоче». Потім вона би подумала, що, кому треба той сам прийде. А наостанок би ще додала собі один аргумент: «От коли Дух Святий приведе цих людей, тоді я їм і скажу. А так, буду собі тихенько сидіти і не нав’язуватися». Але зважте, як вчиняла Самарянка. Вона не чекала, що прийдуть до неї, вона сама побігла до людей, щоби їм сказати про Христа. Зверніть увагу, як бізнес приходить до нас. Якийсь кефір кричить з екрана: «Я твій йогурт. З’їш мене і ти будеш сильний, струмкий та красивий як Ольга Фреймут». На очах реклама з’явилася в Інтернеті. Якщо ми не прийдемо до інших з доброю новиною про воскреслого Христа, то прийдуть замість нас. Самарянка іде, бо розуміє просту істину, шанс, що прийдуть до неї дорівнюється, у кращому випадку 1%.

   Християни типово розмірковують так «Дух Святий коли мене буде побуджувати, тоді я піду». Якщо ви будите щирими, то Дух Святий найчастіше нас спонукає молитися, перебувати в Слові Божому, в Біблії та свідчити людям про Христа. «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою» (2Тим.4:2).

РОЗДІЛ 4. НАЙКОРОТША В СВІТІ ПРОПОВІДЬ

«Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?»

(Iван.4:28,29). Ця проповідь складається з 16 слів. Це мало чи багато? Якщо люди після такої проповіді прийдуть до церкви, це дуже шикарна проповідь. Люди часто кажуть, що вони не знають, про що казати коли є можливість проповідувати про Христа. Скажіть, скільки знала Самарянка? Чи закінчила вона якісь курси, чи можливо семінарію? Після каяття, незабаром, я почав зустрічатися з моєю майбутньою дружиною, про що вже згадував. Ми з нею, або проводили час досліджуючи Біблію, або ходили по моїм друзям, а їх у мене було багато. А що знав я, зараз згадую і розумію, дуже обмаль, якийсь примітивний рівень, але ходив і проповідував.

   Сутність проповіді богословські неосвіченою жінки зводилася до того, щоби запросити до Христа. Запросіть людину до церкви, і якщо вам важко щотижнево зустрічатися з людиною, окрім Богослужіння, запросіть людину на зустріч у понеділок, після Різдвяних свят. Приведіть ту людину і посидьте поруч із нею. Робіть те, що можете робити для Христа та заради спасіння людей, як це робила наша героїня.

   Чим взяла Самаярнка тих людей, якщо вона не знала, як починати розмову, якщо у них не вистачало знань? До того ж, як кажуть деякі сучасні християни: «А якщо у мене щось запитають таке, на що я не знаю відповіді?» А що, Самарянка знала античну філософію, чи тонкощі іудаізму, чи богослов’я. Вона говорила сильно, тому що щиро. І як наслідок її палкої проповіді на цілих 16 слів: «Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли» (Iван.4:29,30).

РОЗДІЛ 5. ЧИМ ПРОСЛАВИЛАСЯ САМАРЯНКА?

«того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!» (Iван.4:39). Кожна людина має певну славу, як подяку за ті добрі справи, яки вчиняла людина. У нас померла сусідка — лікар, ще порівняно молода жіночка. Зібралася величезна кількість людей. Я би сказав, що це її слава. «Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!» (1Кор.15:40,41). Як бачимо все має свою славу. Наша слава відкриється в небі. На землі ми Самарянку пам’ятаємо як жінку яка удостоїлася честі розмовляти з Христом. Але чим же вона прославляється в небі? Та дуже просто, саме тими людьми, які через її прості слова прийшли до Христа. Біблія так і говорить, що через слово жінки ввірувало багато самарян.

   Ап. Павло говорить, звертаючись до віруючих: «Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!» (Фил.4:1). Ось, власно, в чому буде слава самарянки, от хто буде її вінцем, ті, хто через неї прийшли до Христа. Цікаво, хто буде нашим вінцом?

РОЗДІЛ 6. МЕТА ДОСЯГНУТА

«А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. Значно ж більш вони ввірували через слово Його. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!» (Iван.4:40-42). Всі зусилля самарянки були не даремні, тому що через її супер просту проповідь прийшло багато людей до Христа. І, врешті решт, мета досягнута! Сама самарянка навернулася до Бога і допомогла набути віру та зустрітися з Христом своїм спів громадянам. Про що ще можна мріяти християнину? Самому спастися та порятувати інших.

ПИТАННЯ: 1) Чому для Бога людина, спасіння людини найважливіше і чи для нас так само як для Бога спасіння людей які поруч з нами є дуже важливим? 2) Що нам хоче сказати Бог, коли ми читаємо, як самарянка залишила воду, кинула водонос та побігла щоби звіщати людям про Христа? Що ця картина означає для нас, для нашого практичного християнського життя (особисто для вас)? 3) Чи можна сказати, що самарянка бігла до людей, щоби сказати про найголовніше, тому що вона їх дуже любить? Чи згодні ви, що вища любов до невіруючих, коли ми їм говоримо за Христа и запрошуємо до церкви? Чи любите ви достатньо невіруючих, щоби їм проповідувати і якщо ні, що збираєтеся змінити? 4) Прочитайте (Iван.4:28,29). В чому сила найкоротшої проповіді? Чому люди після цієї проповіді побігли до Христа? Після цього чи залишаються у нас виправдання з приводу слабких знань християнських недостатніх для євангелізму? 5) Чому самарянка бігла до людей, а не чекала, що вони підуть до неї? Як ви йдете до людей чи ви чекаєте, що люди прийдуть до вас розпитувати про Христа? А чому люди не ідуть і не розпитують за християнство, за рідким винятком? 6) Яку мету досягнула самаряка прочитайте (Iван.4:40-42)? Чи ви хотіли би досягнути такої мети і що для цього збираєтеся робити?

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *