САМАРЯНКА. ВІД ПРИГНІЧЕННЯ ДО ЩАСТЯ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

РОЗДІЛ 1. БОГ ІДЕ НА ЗУСТРІЧ З НАМИ ДОЛАЮЧИ ВЕЛИКУ ВІДСТАНЬ

«І потрібно було Самарію Йому переходити…Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої» (Iван.4:4,6).

Христос стомлений, тому що Він пройшов 80 кілометрів, щоби прийти до міста Самарії. Це перша причина змореності Сина Божого. Друга причина – зараз шоста година. Переводимо з часового виміру часу на наш облік і виходить, що ця подія відбувалася о 12 дня. Вся ця зустріч, яка зараз відбудеться, відбувається опівдні, а це, як відомо, найспекотніший час. На Близькому сході зачиняються магазини, люди припиняють працю, в деяких країнах перерва на обід декілька годин, тому що в цей час можна отримати сонячний удар. «Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!» (Iван.4:7).

— Відбувається зустріч, скажемо відверто, заради якої пройшов Христос 80 км. Жінка про це не знає, але знає Христос. Це чудова і яскрава ілюстрація, як Бог нас, кожного з нас, шукає. Коли мені щось дуже дорого, я подолаю будь яку відстань. Ви знаєте, що Христос подолав значно більшу відстань – Він прийшов з духовного світу, з вічності. Він подолав час, простір і найважливіше, з чистого, чудового духовного світу в наш гріховний світ, щоби пережити зустріч з нами, з чоловіками і жінками і сказати щось найважливіше.

РОЗДІЛ 2. РУЙНУЮЧИ МУРИ

Ця історія дуже точно показує, як Христос розбиває мури між людьми.

  1. Заламаний перший мур – повага до жінки. В стародавньому суспільстві до жінок ставилися як до значно нижчої істоти. Процитую уривок з Біблійної енциклопедії: «У стародавні часи жінки Середземномор’я та Близького Сходу не мали такої свободи, якою сьогодні наділені жінки західного суспільства. Загалом жінка корилась чоловіку так, як раби підкорялися панам… Хлопчиків більше цінували, ніж дівчаток; нерідко новонароджених дівчаток кидали напризволяще, і ті помирали». Жінка була, свого роду, таким інструментом, щоби народжувати та виховувати дітей, доглядати за будинком і все.

«Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!» (Iван.4:6,7). Вчитель не мав права спілкуватися з жінками. Порядний раввін, та і просто чоловік, не міг розмовляти з чужою жінкою. До того ж, якщо би Христос знав з ким він розмовляє, подумали би мешканці міста та насправді подумали учні, то він би не розмовляв з цією ю жінкою, тому що її життя було аморальне. Але, все якраз навпаки, Христос саме до таких людей, в першу чергу, і звертається.

  1. Заламаний другий мур – повага до бідь якої національності. Зараз іде агресія Росії по відношення до України. Ми бачимо які тенденції по відношенню до цієї держави. Ненависть, деяких людей, до північної сусідки, переходить всі межі і виливається на росіян. Але люди різні, навіть представники одного народу можуть по різному ставитися до того, що сталося в Україні. Євреї дуже не любили самарян.

Взагалі, між людьми, між народами, нерідко панує ненависть. Люди будують мури потужні та високі. Релігійні – одна релігія ненавидить іншу. Терористичні акти по відношенню до християнських країн. Та що там країни. Як часто сусіди ненавидять один одного. Як часто підлітки б’ються тільки тому, що ми з різних районів. Христос, Боголюдина, приносить мир, справжній мир, навіть, між ворогуючими : «А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом» (Еф.2:13,14).

Я розкажу вам про жінку, яка добре зрозуміла, що Христос приносить мир, навіть, з нашим ворогами. Коррі Тен Бум, історія жінки, яка пройшла концентраційні табори і втратила там рідну сестру. Вона дивом порятувалася з того табору. Стала справжньою християнкою і одного разу була в одній німецькій церкві, говорила про Христа та про прощення. А далі відбулося наступне: «Після служіння до Коррі підійшов лисуватий чоловік у сірому пальті і коричневої капелюхом в руках. Він посміхався і ввічливо вклонився. Коррі уважно дивилася на нього і перед нею моментально промайнула синя форма і кашкет з кокардою, а на ній череп і навхрест дві кістки. Вона відразу ж впізнала в ньому колишнього наглядача, одного з найбільш жорстоких карателів і конвоїрів в концтаборі Равенсбрюк, офіцера СС. Згадала сором, з яким вона, її бідна сестра Бетсі і інші жінки нагими проходили перед наглядачами, і ось перед цією людиною. Коррі пише про глибоку внутрішню боротьбу: «Ось він стояв проти мене з простягнутою рукою, і я чула його голос:« Фройлян, як приємно було чути, що всі наші гріхи Бог кидає в безодню морську, і не згадує більш». Він говорив, а я, яка тільки що так переконано говорила про прощення, стояла і зніяковіло рилася в сумці, не в силах протягнути йому руку. «Ви згадали Равенсбрюк в своїй промові, — продовжував він, — а я був там наглядачем. Але з тих пір я став християнином і знаю, що Бог простив мені всі ті жорстокості, які я робив. І все ж мені хотілося б почути слово вибачення з ваших уст, фройляйн. Ви можете пробачити мене? ». В пам’яті у Коррі знову спливла повільна, жахлива смерть її сестри … Чоловік стояв з простягнутою рукою, розраховуючи на прощення. Це тривало всього кілька секунд, але для Коррі вони здалися вічністю. Вона продовжує: «Ісус, допоможи мені, — благала я про себе, — я можу протягнути йому руку, і це все, що я можу зробити сама, а Ти дай мені потрібне почуття». Коррі простягнула йому свою руку — колишня арештантка — колишньому табірному варту. «Я прощаю вас, брат … від щирого серця». Пізніше вона писала: «Я ніколи не відчувала Божої любові так гостро, як в той момент. Але і тоді я розуміла, що це не моя любов, а саме Божа. Я пробувала любити, але у мене не було на це сили. Але тут діяла сила Духа Святого, і Його любов … ». Після цього вона мала повне право сказати: «Прощення — це вольове рішення, а воля може функціонувати незалежно від температури серця »і ще:« Пам’ять — це ключ не до минулого, але до майбутнього».

Але Христос зараз звертається до жінки, до якої б порядний єврей не звертався, бо вона Самарянка, а самаряни, як відомо, були напівкровками, після того, як Сирія завоювала частину Ізраїлю. Спаситель переступає огиду, ненависть, байдужість. Його цікавить лише одне – душа цієї жінки. Він прагне їй допомогти.

РОЗДІЛ 3. СИН БОЖИЙ ЗНАЄ ПРО НАС ВСЕ

«Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю… Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала» (Iван.4:16-18). З дитинства, як ми всі, ця жіночка шукала справжню любов. Напевно, що від батьків їй тієї любові не вистачало, бо вони були простими людьми і були зайняті переважно працею. Так само і більшість з нас відчувала той дефіцит любові. Далі вона виросла і почала, як це і годиться, шукати такої природньої любові до хлопців, чоловіків. І вона шукала і шукала, а всі ці пошуки були невдалими. Можливо один чоловік її кинув, а другого кинула вона, бо була розчарована. Можливо вона швидко зрозуміла, що чоловіків цікавило більше її тіло ніж душа? Ми не знаємо всіх причин. Але п’ять спроб були невдалими. Зараз у неї шостий чолов’яга, але, судячи з того, що і він не чоловік, вона продовжує робити помилки. Чоловік з нею лише співмешкає, а це значить, що і він не хоче брати відповідальність за неї, за утворення справжніх подружніх стосунків. Тепер ви розумієте, чому вона прийшла на шосту годину, по нашому на дванадцяту до тієї криниці? Та щоби її ніхто не бачив, бо репутація у неї в тому місті була жахливою.

Дивує, як Христос все знає про самарянку. Вона лише говорить, що у неї немає зараз чоловіка, а він додає, — у тебе було п’ять. Хто він? Пророк? Якщо Христос все знає про самарянку, тоді дайте мені відповідь на одне важливе питання, — то чи Він про нас не знає все?

Другий важливий висновок, — Знаючи не відвертається! Коли ми знаємо так багато про людей, швидше за все ми будемо розчаровані і будемо тікати від такої людини, про яку ми знаємо так багато, як Христос. Але Син Божий, знов, все робить навпаки, так багато знаючи, Він не тікає від людини, а іде назустріч до неї. Знаєте в чому різниця, ми тікаємо, тому що нам може бути огидне її минуле і теперішнє, а Христос, дивиться на нас і думає, як допомогти, щоби наше майбутнє було прекрасним. Як допомогти, щоби загоїлися рані від тих п’ятьох чоловіків, а стосовно нас, від того, доволі часто, невдалого пошуку любові?

РОЗДІЛ 4. ДО САМОЇ СУТІ. АБО ФОРМУЛА СПРАВЖНЬОЇ ВОДИ

«Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Iван.4:9-14). Той, хто про нас все знає так само і знає, що ж нам потрібно, щоби бути щасливим. Натомість цього пошуку, який приносить лише розчарування, Христос дістається до самої суті питання. А в чому суть? В любові. Бог є любов. Христос заради любові прийшов на цю землю, щоби спасти людей і перестраждав заради любові. Ось останні слова Стіва Джобас перед смертю, слова однієї з найбагатших людей цього світу. Ці слова він промовляв вже коли був на лікарняному ліжку помираючи: «Постійна гонка за наживою перетворює людину на маріонетку. Це сталося і зі мною. Бог наділив нас почуттями, щоб ми могли розповісти про свою любов близьким. Багатство, яке я нажив в своєму житті, я не можу взяти з собою. Все, що я понесу з собою, — це лише спогади, пов’язані з любов’ю. Ось справжнє багатство, яке має слідувати за вами, супроводжувати вас, давати вам сили йти далі. Любов здатна подолати величезні відстані. У житті немає меж. Досягайте висот, які ви хочете досягти. Ідіть туди, куди кличе вас серце. Це все в ваших руках. Маючи гроші, ви можете найняти купу людей… але ніхто не візьме ваші хвороби на себе. Матеріальні речі, які ми випускаємо, ще можна знайти, заробити, відшукати. Але є одна річ, яку ніколи не знайдеш, якщо ти її втратив. Це життя. Неважливо, скільки вам зараз років і чого ви домоглися. У нас у всіх настане день, коли завіса опуститься вниз… Ваше скарб — це любов до своєї сім’ї, коханої, близьких, друзів…». Я би додав до цього, у нас є ще більший скарб, скраби вічний —  це любов Божа до нас і наша любов до Бога, яка ніколи! Не скінчиться.

— Христос говорить про воду живу і ця вода це Бог всередині нас, це любов в нашому серці, яку нам дарує Господь. Це те чого так бракувало Самарянці. Так, жінки шукають тієї любові і це зрозуміло. Але, навіть, якщо не складається те кохання, ми маємо щось значно більше, кохання від Бога.

— Це кохання настільки потужне, що ми можемо його дарувати іншим людям, ділитися з іншими людьми. Террі Тем Бум віддала частинку любові Божої тому, хто вбивав людей, і зокрема її сестру, в концтаборі.

РОЗДІЛ 5. ЛЮБОВ ЧИ ВІРА БАТЬКІВ?

«Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись» (Iван.4:19,20).

Відповідь Христа. «Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців» (Iван.4:23). Вічні суперечки які батьки мають рацію? У самарян одні батьки у ізраїльтян інші і традиції різні. Христос ніби посміхається з такого питання Самарянки. Це вже не так важливо, які у ваших батьків традиції. Нещодавно був у Львові, прогулювався з ранку, молився. Уж тут собор святого Юра, центр греко-католиків. Маю природнє бажання зайти, подивитися. Центральні двері були зачинені. І що ж тепер не молитися? Згадав цю бесіду Христа з Самарянкою. Спаситель говорить, що справжні християни будуть вклонятися Богові в дусі, тобто в середині своєї душі, в серці і в істині, тобто чинити волю Божу. І я йшов від тих зачинених дверей храму з радістю і прославляв Бога за те, що Він є скрізь і Йому можна скрізь молитися, в тому числі і в храмах.

Ви знаєте чим відрізається справжнє християнство від звичайного, мертвого, трохи штучного, від християнства, яке ніяк людині не допомагає? Там періодичні молитви, там до Бога звертаються тільки коли вже зовсім припече, а справжній християнин, він постійно розмовляє з Богом, постійно його славить. Поклоняється в дусі, всередині себе та в правді, він постійно намагається чинити Божу правду, виконуючи Божі заповіді. Де б я не був, я шукає виконання Божої волі. Де би я не був, я молюся.

РОЗДІЛ 6. ЩЕ ГЛИБШЕ. ОСЬ ТЕПЕР СУТЬ

«Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою…» (Iван.4:25,26). Все. Далі вже нікуди. Щастя, сила, мудрість все перед тобою. Перед самарянкою стояв сам Бог. Вже більш досконалої любові знайти не можливо. В Ньому мудрість і радість, потіха і розрада. Чоловіки зраджували, Він ніколи. Чоловіки любили, здебільшого тіло, Він цінує душу. Він задовольняє найвищу потребу людини в справжній любові і цю любов самарянка знайшла. Ця досконала любов стоїть поруч – це Христос.

РОЗДІЛ 7. Я ВАМ РОЗПОВІМ ПРО ТЕ, ДЕ Я ЗНАЙШЛА ЩАСТЯ

«Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?» (Iван.4:28,29).

  1. Покинула водонос. Та це ж наш комфорт. Водоноси символізують матеріальні зручності.
  2. Раніше вона тікала, ховалася від тих людей. А тепер біжить до людей, щоби сказати найважливіше.
  3. Вона знайшла відправилася за простою водою а знайшла вічну. Вона шукала любов не там, а знайшла її у Христі. Коли люди щасливі вони прагнуть поділитися своїм щастям з іншими. Вона побігла розповідати людям, що є досконала любов і є безмежне щастя і його можна знайти винятково у Христа.

ПИТАННЯ: 1) Чому Христос сидів зморений у криниці? 2) Які мури (стены – руск.) долає Христос? 3) Які мури в вашому житті подолав Христос? 4) Що вас вразило в історії Керрі Тен Бум? 5) Чому чим більше ми знаємо про людину тим менше до неї прагнемо (як правило)? А Христос, чим більше знає про людину тим більше іде до неї, щоби допомогти? 6) Що Христос мав на увазі під водою живою? 7) Як ви відчуваєте наявність живої води в вас? 8) Що вас вразило в останніх словах Стіва Джобса? 9) Чи почуваєтеся щасливою людиною? Як би ви пояснили невіруючій людині в чому ваше щастя, як християнина? 10) Що більше всього вам сподобалося і запам’яталося в історії про Самарянку?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *