ВЇЗД ХРИСТА ДО ЄРУСАЛИМУ. НЕ ВІДКИДАЙТЕ БОЖИЙ МИР, АБО ПАРОЛЬ ХРИСТИЯНИНА

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

1. ІТИ НА ЗУСТРІЧ ВОЛІ БОЖІЙ. Христос прямує до Єрусалиму. Це вже третє відвідування славетного міста, релігійного центру життя євреїв, третє і, на жаль, останнє. Хіба Син Божий не знав що його чекає на цей раз? Знав. До того ж, за Ним вже почали полювати: «А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його» (Iван.11:57). Та яка ж різниця, що тебе там чекає, коли ти ідеш, щоби виконати волю Божу? Згадайте історію Іони. Він також добре знав, що його чекає в Ніневії, де жили бездушні, кровожерливі грішники. Є два варіанти реагування на те, що просить Бог. Варіант 1 – тікати. В Біблії є чимало людей, які тікали від послуху Богу. Згадаємо фараона Єгипетського, який не хотів відпускати євреїв, хоча Бог виявив стільки чудес, щоби допомогти головній людині стародавнього Єгипту дослухатися до Божого наказу? Згадайте Саула, який не хотів долати свій гнів та заздрість до успіхів майбутнього царя Давида? В Новому Заповіті – це сумнозвісний Пилат. Знав, що Христос невинний. Навіть, дружина послал до Пилата благати нічого не вдіяти Христу, бо він праведний. Бог їй дав сон, щоби це можна було зрозуміти. Але таких людей, які тікають від Бога, достатньо багато і поруч з нами. Є ще варіант реагування на Божу волю, варіант 2, який полягає в тому, що треба іти куди Бог на покличе. Аврам пішов з послуху Богові, сам толком не знав куди іде, але ж послух Богові був вище ніж власна безпека. І так Авраам став батьком багатьох народів. А якщо би не пішов? Історія людства була би іншою.

   Історія нашого життя цілком залежить від того куди ми ідемо, чи на виконання волі Божої чи в протилежний бік? А що чекає Христа в Єрусалимі ми тепер добре знаємо, але і тоді, до всіх цих жахливо — кривавих подій, Спаситель добре знав, що Його там чекає знеславлення від людей та Божа слава! Кожного разу, коли ми слухаємося Бога, коли ідемо виконувати Божу волю, але куди не хочеться йти, заради послуху Батьку Небесному, Його ім’я прославляється.

2. ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПАРОЛЬ. Христос зупиняється в передмісті Єрусалима і просить двох учнів піти та відв’язати та привести молоде осля. Пристосовуючи до сучасного контексту, це могло би виглядати так, — Син Божий просить піти учнів та взяти автівку, на якій Він збирається в’їжджати до Єрусалиму. А щоби ви запитали у Вчителя, коли би Він дав подібне завдання? Так це ж чужа річ! Та хто ж віддасть своє? Але ж тут лунає така проста фраза, яку Христос просить передати, якщо запитають про те осля: «По суті, ми завжди стоїмо перед вибором, чи самому користуватися чи віддати Богові? «Коли ж вас хто спитає: Нащо відв’язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його». І все, напевно здивовано перепитали учні, оце і все, що треба сказати? Так. Саме ця фраза повинна бути для християн паролем. А з яких важливих сфер Бог від нас чекає такої віддачи? Що потрібно Богові від моїх талантів, від мого часу, від моїх грошей, від мого матеріального майна.

І ще одна важлива грань. Молоде осля було чистим, на ньому ще ніхто не їздив. І для нас це на згадку, що Богові не треба якесь старе, яке ось зараз помре і на якому не можна їздити, яке не потрібно господарям. Богові ми віддаємо найкраще. Ніхто не говорить, що ми повинні віддати все. Звісно, що нам багато чого з матеріальних речей та з часу треба приділяти саме собі, нашим сім’ям. Христос не сказав, підіть заберіть у господаря осля все. Ні, лише осля, на якому треба було в’їжджати до Єрусалиму.

— Коли ми віддаємо Богові, Батько Небесний неодмінно про нас потурбується. Він не просто забирає, а дбає про нас. Пригадуються відомі слова Франциска Азійського: «Якщо ми віддаємо то отримуємо». Бог сам попіклується про нас на землі.

— Коли ми віддаємо Богові, ми отримуємо скарби на небі. Цікаво, це нас тішить? Чи мислимо ми в такому ключі? Чи є для нас радість, коли ми збираємо ті небесні скарби?

— Бог, і без тих людей, знайшов би собі віслюка, але тим би людям був би мінус. Вони не послухалися Бога. А так, ця жертовність з молоденьким віслюком, їм врахована в благословення, бо у Бога, кожна жертва не залишається без благословінь. Іншими словами, коли ми турбуємося про Боже, Бог турбується про наше! 

   Заохочу християн користуватися цією фразою «Господь потребує його», як, свого роду паролем. «А коли осля стали відв’язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв’язуєте? Вони ж відказали: Господь потребує його. І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса» (Лук.19:33-35). Діалог з господарями того осля закінчується на паролі. Жодних аргументів, виправдовувань, суперечок, образ та вимог. Господарі того осла не відповідають, настільки для них вагомий цей аргумент.

   Коли вирішувалося питання, чи буду я пастором церкви, я багато молився і з ким не розмовляв, мені, ледь не більшість людей промовляли ті самі слова, починаючи з дружини: «Ти потрібний Богові». Те ж саме говорив мені мій пастор, інші пастори нашого міста. І ось фраза, яка декілька разів повторювалася, вони вибила остаточні сумніви,  яких у мене на той час вистачало.

3. ЦАР ЦАРСТВА БОЖОГО. ЦАР МИРУ. «І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:35-38).

Що ж показує таким символічний дійством Ісус?

1. Христос натякає людям про те, що саме Він є Цар Царства Божого. Життя людей було вкрай релігійним. Люди читали та знали святе письмо. Практично всі відвідували синагоги, де читалися пророки. Тому, уривок із Захарії, який розповідав, як саме прийде довгоочікуваний Месія, можна сказати, був у всіх на слуху.«Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (Зах.9:9). Дочко Єрусалиму, як не складно наздогадатися – це єврейський народ. Бог Отець дав ознаку, яким чином Месія повинен прийти. І ось тепер, Син Божий – Христос, все підготував так, щоби все було очевидним, зараз до вашої столиці, урочисто ваш Цар. Ось ваш пророк Захарій, якого ви поважаєте та шануєте, це підтвердив. Ніхто ж з євреїв сумнівів не мав, що це саме пророк Божий? Звісно ж, ніхто. Вже, як дітям, на малюнках, на пальцях, говорячи простою мовою, доводять, що Христос є цар. І що далі?

2. Він цар миру. Сьогодні осел асоціюється з впертою, можливо трохи тупуватою, твариною. Але в стародавні часи осел символізував мир. Коли цар в’їжджав на коні, це була ознака перемоги на війні. Коли цар на ослі – це ознака миру. Христос унікальний цар, який обійшовся без насильства, хоча учні Його до цього постійно підштовхували. Христос показав, як можна завоювати світ без зброю і таке завоювання найнадійніше, бо він змінює серця своїх послідовників. А от про багатьох приспішників тиранів відомо, що переважна більшість із них тікали в скрутні часи, більшість лицемірили перед своїми панами, а потім їх кидали. Подивимося тільки на політиків, які постійно перефарбовуються, тримаючи ні по політично вигідному вітру. Але Христос переміг цей світ миром та любов’ю. Друзі, дайте і ми будемо послідовниками царя миру!

— Євреї чекали Месію, як грізного, войовничого царя, а Христос прийшов, як лагідний та смиренний.

— Чекали, що він гордовито в’їде до Єрусалиму на коні, а Христос, символізуючи покору свого серця перед Батьком Небесним, та перед любов’ю до людей, використовує осла.

— Христос не йде на поводу у людей. Він не в’їжджає на коні, хоча цього вимагає гордість. Ні, він робить не так, як подобається людям, а так, я то треба Богові.

Мене завжди підкорювала постать видатного лідера нації, 65ти річного премєра Великобританії Уінстона Черчеля, який не промовляв те, що хотіли почути люди, а в той час, коли світу загрожувала тотальна перемога фашизму, він звернувся до нації з такими щирими словами: «Я нічого вам не можу пообіцяти, окрім того, що на нас чекають кров, піт, сльози та тяжка праця». Його щирість та правдивість підкорили нації. Англійці, разом з іншими країнами, перемогли фашизм.

4. ФАЛЬШИВЕ ПРОСЛАВЛЕННЯ. «…ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:35-38). Народ радіє, але що це за радість? Наскільки вона справжня? З одного боку, коли фарисеї, із заздрості, забороняють людям прославляти Христа, він їм промовляє у відповідь, не забороняйте. Тобто, кожного разу, коли людина говорить, особливо, коли говорить свідомо, слава Богу! Це вже не погано. Христос закликає християн робити добрі справи, щоби, навіть, невіруючі люди, побачивши такі прояви добрості, могли прославити Батька Небесного, прославити самого Бога. І ніяк не можна забороняти славити Бога нікому і ніяк. А з іншого боку, повстає питання, як перевірити, чи наша слава щира, справжня, чи вона дійсно прославляє Бога? Ці люди зараз гучним голосом вигукують Славу Богові, так бурхливо радіють тому, що Христос іде до Єрусалиму і кричать, що це Цар. Але ж куди всі подіваються, коли Христос буде висіти на хресті? Чому біля хреста декілька жінок та єдиний з Апостолів Іван? Ті люди не мали глибокого кореня віри. Вітерець дмухнув і від того коріння нічого не залишилося. Справжня слава це слава Богові в усіх обставинах, слава непохитна, навіть, коли дуже складно. Ось так Христос славив Батька Небесного навіть перед стражданнями.

КОСА СПРАВЖНЬОЇ СЛАВИ БОГУ. Як же зрозуміти, коли людина щиро славить, а коли ні? Чи добра була слава Богові з уст фарисеїв? «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Матв.15:8). Справжня слава Богові, коли співпадають три речі: 1. Чисті наміри. Пам’ятаєте, Біблія говорить, що Бог буде судити людей, в тому числі, по намірах серця? Говорячи сучасною мовою, чиста мотивація. Коли я щось роблю винятково заради Христа. 2. Друге – Вчинки заради Христа. 3. Словами славити Бога. Сюди включайте і просто фразу: «Слава Богу!» і пісні духовні і молитви, в яких ми дякуємо Богові. Отже, ще раз подивимося на косу щирого прославлення: 1) Чисті наміри. 2) Чисті слова слави Богові. 3) Вчинки заради Христа. У цих людей були лише слова, на жаль, більше нічого. І це виявляло порожнечу тих слів.

   І ще одна цікава думка. На заборону фарисеями славити Христа, Господь їм відповідає – що коли ці люди замовкнуть, то каміння кричатиме! Так фігурально, образно, Христос хоче сказати, що славу Богу нічим не спинити. Люди, скільки будуть існувати, будуть славити Бога, і, навіть, сама природа, прославляє Бога. Маленькі діти кричать і славлять Бога. Дерева шумлять і славлять Бога. Цвіркуни, птахи, лисиці та, навіть, вовки. Вся природа хвалить і славить: «І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє» (Пс.88:6).

«…А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!» (Лук.19:38-40). А є такі люди, в яким кам’яне серце і вони починають славити Бога, коли каються. Чи ми не з таких людей? Я пригадую своїх студентів Львівської семінарії. Одну групу попросив розповісти про себе. У кожного була можливість і це було щось вражаюче. Переді мною сиділи місіонери та пастори. А їх історії були дивовижні. Один розповідав, як він пив та гуляв. Його серце було кам’яним. Інший був вкрай агресивним і ганяв дружину з дітьми. Яке ж було його серце кам’яним не складно уявити. Але ж, він схилився перед Богом, який змінив це кам’яне серце на живе, сповнене ввіри, серце, яке тепер щоденно промовляє славу Богові і сповнене покори та бажання служити Богові та людям!

5. ПЛАЧ ХРИСТА ПРО ЄРУСАЛИМ. «І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…» (Лук.19:41-44). Неймовірно та парадоксально. Всі радіють, славлять Бога, а Христос в цей час плаче, ридає. Люди не бачать майбутнього, а Бог бачить не просто на декілька кроків вперед, Він на все дивиться з перспективою вічності. Христос плаче і це означає, що Бог гостро співчуває нам людям, навіть, коли ми вчиняємо помилки. Христос плачить і це говорить про його велику любов. Бо ти не від всілякого горя заплачеш. Частіше ми плачемо, коли щось трапляється з людьми, які нам особливо цінні, яких ми любимо. І чим більше любимо тим сильніше плачемо. Христос же ридає. А що ж за причина Його примушує гірко плакати?

   Відбулася велика трагедія єврейського народу. В 70 році першого століття було зруйноване місто Єрусалим, серце релігійного та громадського життя Богом обраного народу. І, як всі речи, тим більше, глобальні речі, це не відбулося без волі Бога. Христос зараз в’їжджає до Єрусалиму і це остання осторога перед розп’яттям Сина Божого. Христос ніби простягає руки, щоби промовити: «Прийміть же мене, люди! Я вам демонстрував чудеса, Я мертвих воскрешав, Я проповідував вам Слово Боже і так, що ви самі дивувалися мудрості та силі з якою лунали слова промов. Я вас навчав, що той, хто бачить Мене той бачить і Отця Небесного. Ви чули, що невдовзі, я буду розіп’ятий та воскресну. І ось зараз, згідно з пророцтвами, які вам дав Бог, через пророка Захарію, я в’їжджаю на ослі. І якщо ви Мене не приймете, вас чекають жахливі речі, багато з вас загинуть. Зупиніться! Прийміть Мене, як Бога, як вашого Царя. Це ваш останній шанс!». «І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…» (Лук.19:41-44). І ось тут Христос не витримує і починати ридати про долю єврейського народу, бо вони самі собі влаштували цей, можна сказати, перший голокост. Самі на себе накликали. А причина саме в тому, що єврейський народ не прийняв Христа, як Месію, який би їх вивів мирних шляхом від рабства гріха, насамперед, а вже потім, з часом, від рабства римлян. Як відомо, римська імперія сама себе знищила розбещеністю та моральною деградацією. Але це було з часом. Причина в тому, що вони хотіли політичного панування, політичного звільнення, а треба було починати з того, щоби стати справжніми віруючими, християнами. І внаслідок, такого не прийняття, не розуміння, євреї повстали проти римлян і ті спалили храм. Я, пару разів на тиждень, відвідує веретенівський парк в нашому місті, набираючи питну воду з джерела. А нещодавно, після того, як пройшли дощі, жахливе видовище, — проїхав, якийсь величезний трактор, і прямо, де було поле та насадження дерев, які поспилювали, залишив гігантську борозну, яка так і засохла. Після того, як був зруйнована столиця єврейської держави, посередині умисно гігантським плугом зробили велику борозну, канаву на поверхні ґрунту, як раз посеред Єрусалиму. Це було видовище настільки жахливе, що у кожного, хто його бачив, кров стила в жилах. Це все, що залишилося від колись великого, славветного міста.

   А справа була така, що в Єрусалимі з’явилися повстанські групи, які сформували тимчасовий уряд. Вони хотіли скинути римське панування і робили це військовим шляхом. Звісно ж, римляни, які і так давали багато привілеїв єврейському народу, не змогли таке знести і взяли в осаду місто. 4 місяці відбувалася осада і ще тиждень бойові дії за Єрусалим. Місто пало, храм був зруйнований та спалений. Ось, що писав про те, як нищили римські вояки Єрусалим та храм Йосип Флавій, який був істориком та свідком тих подій: «всюди була різанина і втеча. Більшість жертв були мирними громадянами, слабкими і беззбройними, убитими всюди, де їх ловили. Навколо вівтаря купи трупів піднімалися все вище і вище, а по східцях святилища текла річка крові». Багато людей було знищено, а ті, хто залишились живими, були продані в рабство. Цікаво, що особливу роль в тому відігравали зілоти. Вони були найбільш войовничими та агресивними. Розповідають, що зілоти знищили всі продукти в Єрусалимі, щоби євреї рішуче та швидко вели боротьбу з римськими загарбниками. А ось тепер згадаймо, що серед учнів Христа був один колишній зілот. «А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:…Симона, званого Зилотом…» (Лук.6:13-15). Колишній бойовик зрозумів, що є щось більш фундаментальне, ніж різати голови своїх ворогів, ніж знищувати римлян. Він прийняв Христа, як Бог, прийняв те, що найважливішим є любов. Його серце розплавилось в променях Божого світла і Симон на все почав дивитись батьківськими очима. Симон зілот обрав істинний шлях і його життя змінилося, він став щасливою людиною, бо знайшов свого Спасителя та Бога. Тепер він йшов до римлян не з коротким кинджалом, який був символом зілотської помсти окупантам, а з любов1ю Божою та проповіддю Євангелія. Так могло би трапитися і з усім єврейським народом, якщо би вони не відкинули Христа.

   Процитуємо ще раз слова Христа звернені до мешканців міста Єрусалим: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі!» А втім, ці слова лунають далеко не лише до мешканців стародавнього міста, але і до всіх людей, всіх епох та всіх народів. «Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу…» (Еф.2:13,14). Христос приніс мир між небом та землею, між батьками та дітьми. Пам’ятаєте останній вірш Старого Заповіту? «І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків…» (Мал.4:6). Христос привносить мир в подружні стосунки, мир для ворогів, для тих, хто ненавидить ближнього свого. Він приніс мир муж країнами, коли народи приймають Христову науку та Його цінності. Мир Христів, це мир прощення та любові. Не прийняти Христа, це відмовитися від Божественної любові, як головного принципа життя. То ж, виходить, що про одних людей Христос ридає, а про інших радіє. Одні приймають Його мир, а інші відкидають.

Зробимо декілька важливих висновків:

1. Іти на виконання Божої справи, щоби нас не чекало. І Бог буде з нами і Його ім’я прославиться.

2. Християнський пароль залишається незмінним: «Це потрібно Господу» Цих слів достатньо, щоби віддати те, що чекає Господь.

3. Христос цар миру і ми, його піддані також є носіями миру.

4. Христос не шукає популярних дій, які сподобаються всім людям. Він шукає виконання волі Божої і це подобається Його Батьку Небесному.

5. Фальшиве прославлення, це коли ми лише славим, але не виконуємо волю Божу.

Справжнє прославлення, можна порівняти з дівочою косою. Вони сплетено з трьох моментів: 1. Наміри заради Христа. 2. Вчинки, заради Христа. 3. Слова прославлення Бога. Бажано, щоби слова були останніми, а не першими.

6. Христос ридає про Єрусалим, але не зловтішається .Вчимося співчуття навіть до тих, хто самі винні в своїх бідах.

7. Якщо би прийняли євреї Христа то не втратили би Єрусалим і їх доля була би зовсім іншою. Ми повинні прийняти Христа, прийняти Його мир і дотримуватися цього миру з Богом, з людьми і тоді н руйнація відбудеться, а суцільний потік Божих благословінь!

ПИТАННЯ: 1) Чи були у вас моменти, коли вам доводилось йти на виконання волі Божої туди, куди ви не хотіли йти? 2) Розкажіть випадки, коли ви віддавали таланти, гроші, час, сили тільки тому, що це потрібно Господу? Ця фраза «він потрібен Господу» є для вас паролем? 3) Христос не шукає популярних дій, щоби сподобатися людям, але шукає догодити волі Божій. Наведіть приклади, коли ви шукали волі Божої, яка не подобалася людям? 4) В якому випадку прославлення фальшиве, а в якому чисте та істинне? 5) Чому Христос ридав про Єрусалим? В чому була ключова помилка євреїв, яка обумовила їх подальшу жахливу долю? 6) Чому від того, чи ми приймаємо Христа чи ні, залежить наше подальше життя і яким чином? 7) Чому мир приносить саме Христос і як Він приносить той мир? Наведіть приклади, коли в вашому житті християнському ви замість гніву, роздратування, образи вчиняли з миром Ісуса Христа і ситуація, через цей мир, змінювалася не найкраще? 8) Що особливо вас торкнулося і про що ви замислились, прослухавши цю проповідь?

Страницы: 1 2

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *