ВДЯЧНІСТЬ, ЩО ЗМІНЮЄ ДОЛЮ (Дії Апостолів 16. 19 — 34)

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Дві тисячі років тому, дві людини, Павло і Сила, вирушили в місто Філіппи, морський порт Римської колонії, щоб розповісти людям про Христа, щоби змінити життя людей на краще, щоби люди почули науку про Бога, Який дарує істинне щастя. За проповідь про Христа Апостоли потрапляють до в’язниці. Не всі ми підемо в інші міста проповідувати про Христа, не всі будемо виганяти демонів, і взагалі, так рішуче боротися зі злом, і не всіх нас посадять до в’язниці за відважну віру, але всі ми, без винятку, потрапляємо і ще будемо потрапляти в надскладні ситуації, а деякі і не виходять з цих труднощів. Дякувати у важких обставинах — це дуже не просто, і ми про це знаємо не з чуток. Якщо відбувається те, що нам подобається, тоді ми готові, але якщо щось не по-нашому, тоді про вдячність годі і говорити. Отже, наших героїв за проповідь про Христа, посадовили у в’язницю: «І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти. І, завдавши багато їм ран, посадили в в’язницю, наказавши в’язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг. Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в’язниці, а їхні ноги забив у колоди» (Дiї.16:22-24).

Страницы: 1 2

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *