ВІД 7 СМЕРТНИХ ГРІХІВ ДО СПРАВЖНЬОГО ЖИТТЯ. ЦИКЛ ПРОПОВІДЕЙ 2. ЯК ЗАСПОКОЇТИСЯ І ПЕРЕСТАТИ ГНІВАТИСЯ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

По місту розносилося виття сирен. Кілька поліцейських машин стрімко під’їжджали на місце злочину. Прямо на вулиці лежав закривавлений труп молодої людини, якій ще не встигли закрити очі, і обличчя її, навіть мертвої, здавалося вельми благообразне. З машини вийшли два поліцейських і оглянувши місце події почали не поспішаючи говорити між собою:
— Дивно, але вбивця втратив свій паспорт.
— Судячи з усього це його перше вбивство. На місці злочину залишилося дуже багато доказів. Між іншим, я подивився на паспорт убитого. Його ім’я Каїн і знаєш, у мене є підозра, що сталося найжахливіше. Цей хлопець, на ім’я Каїн, вбив власного брата. Слухай, а ну подивися в паспорт вбитого, його часом не Авель звуть, — попросив, той, який був старший і судячи з усього дуже досвідчений, поліцейський.
Молодий, початківець служби в поліції, абсолютно приголомшений відповів:
— Ну прямо, як в Біблії. Так, — зауважив досвідчений поліцейський, в цьому світі все, як в Біблії. І я тобі більше скажу, працюючи 17 років в поліції я зрозумів одну дуже важливу річ, якщо хочеш докопатися до суті будь-якого вбивства вивчай Біблію, там все сказано не лише про всі можливі злочини, а ще і про причини.
Навколо снувало безліч людей, виття сирен і скупчення роззяв, шум міста від людського гомону і гуркоту автівок, все говорило про те, що люди зосереджені на своєму часі. І тільки, вже не молодий, поліцейський, немов дивлячись з вічності на те, що відбувається все думав про дивовижну схожість цього злочину з братовбивством, яке сталося на зорі людської історії.

РОЗДІЛ 1. ЗАРОДОК ВБИВСТВА. ПОЧАТОК ТРАГЕДІЇ
У найдавніші часи, які тільки можна собі уявити, жили на землі два брата, діти перших людей Адама і Єви. Звали цих молодих людей Каїн і Авель. «І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник» (Бут.4:1,2). Ми практично нічого не знаємо про життя братів, але відомо лише те, що сталася трагедія, Каїн убив Авеля. Розглянемо по пунктах, що передувало вбивству:
1) У гріховного вчинку завжди є корінь. Спалаху гніву передують почуття і думки. Коли мені кажуть: «У мене просто був спалах гніву», я в це ніколи не вірю. Чи можна сказати, наприклад, що на городі бур’ян з’явився випадково і блискавично без процесу зростання? Кожен бур’ян має своє насіння, корінь і процес зростання. Це до того, що деякі психологи навчають, — гнів це абсолютно природня реакція. Не лякайтесь і дайте пару вийти з вас і стане легше.

Кожен гріх має своє коріння, біда навіть не в тому, що ми грішимо і знову грішимо, постійно вириваючи бур’ян. Біда в тому, що він знову виростає. Тому серед християн побутує такий гіркий жарт, що описує християнське життя: «грішу і каюсь, каюсь і грішу». Якщо уважно перечитати історію братовбивства, стає очевидним, вбивство спочатку було підготовлено в розумі й серці Каїна. Потрібно зауважити, що корінь будь-яких гріховних вчинків знаходиться саме в духовному серці: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Матв.15:19). Серце, подібно печінці, є фільтром через який проходить Наразі, з серця і почнемо.
2) Перша частина кореня — серце далеко знаходиться від Бога. Яких тільки теорій не вигадали коментатори Біблії, відповідаючи на питання, чому жертва Авеля була прийнята на відміну від жертви Каїна? Говорили про те, що потрібно було приносити тварин Богу, а не врожай з полів. А можливо Каїн неправильно приносив жертву Богу? Але Біблія дає нам підставу думати цілком виразно про причини не прийняття жертви Каїна Богом. «…до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили! Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приїмні!» (Єр.6:19,20). Бог завжди дуже негативно реагував тільки на зовні правильне виконання ритуалів і обрядів, коли віра, особисті стосунки з Богом ігнорувалися. Саме так Творець відреагував на жертву Каїна, бо його серце було далеко від Творця. А доказом правильності такого розуміння служить реакція Каїна на неприйняття його жертви Богом. Замість того, щоб шукати причину відкидання Богом жертви, в ньому починає наростати злість і роздратування до брата Авеля, жертва якого була угодна Богові. Гнів приходить, коли ми віддаляємося від Бога.
3) Гнів має властивість наростати, причому зі страшною швидкістю. Що роблять ті, хто знаходяться в горах, щоб сніг з вершин не обрушився на подорожніх? Йдуть тихо, не роблять різких рухів, голосно не кричать. Як тільки ви в собі розглянули, а кожна людина себе знає, перші ознаки, кричіть караул, включайте червоний сигнал. «а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось» (Бут.4:5). Гнів завжди розпочинається з незадоволення. Це його перше наближення до нас. Завжди з незадоволенням! І якщо потік таких думок не припинити, спалах гніву неминучий. Точніше цей потік треба перенаправити на Бога.
Чи можна позбутися від гніву? А скажіть, чи можна уявити собі зрілого християнина, в нападі сказу? І для чого тоді заповіді, які не можливо виконувати? Бог дає важливе попередження Каїнові, яке всиляє оптимізм у справі боротьби зі злими думками і гнівливістю: «Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бут.4:7).

РОЗДІЛ 2. ПРО ГНІВ
Хто в цьому місяці жодного разу не гнівався? Ну тоді хоча б на минулому тижні? Ці питання лише допомагають нам зрозуміти наскільки гнів звив собі постійне гніздо в нашому серці. «Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців»

(Екл.7:9). Скільки ж зроблено дурниць, скільки наговорено жахливих слів, скільки разів нас самих вбивали гнівом і скільки ран ми залишили на душах ближніх, і все через гнів? Люди «ображають» один одного гнівом, потім жалкують про це і так постійно. Я вас напевно здивую, якщо скажу, що гнів сам по собі дуже гарний. У Новому Завіті слово «гнів» від грецького — «закипати», а початкове значення цього слова — «різкий рух». Таким чином, слово «гнів» вказує на бурхливі почуття, майже безконтрольно і швидко вириваються назовні і також швидко зникають. Гнівом людина вислівлює свою незгоду з вчинками чи словами оточуючих. Крихітна дитина злиться і гнівається, коли їй не дають молока або не задовольняють інші елементарні потреби. Молоді люди гнівом висловлюють свій протест проти волі батьків. Дорослі дяді і тьоті гніваються, даючи вихід назовні своєї агресії, яка, по суті, пов’язана з тією ж емоцією — гнівом. «Я не згоден. Не згоден з такими словами, думками, поведінкою» — говорить своєю реакцією той, хто гнівається. Наприклад, згадайте, як Петро відрубував вухо одному з воїнів, які прийшли схопити Ісуса (Мтф.26.51)? І ось тут ми приходимо до важливого питання, — якщо в мені є дійсно негативне ставлення до чого-небудь, хіба я повинен це тримати в собі? Як же бути з гнівом, якщо постійно вчать, що всі свої почуття потрібно висловлювати, а не тримати в собі, щоб не сталося вибуху спалаху гніву?
РОЗДІЛ 3. ГНІВ ПОЗИТИВНИЙ. ПРАВЕДНИЙ БОЖИЙ ГНІВ
Гнів може бути і позитивним, але тільки Бог може з’єднувати гнів і любов.
1) Бог гнівається. Справа в тому, що Сам Бог є Богом, який гнівається. Цікаво зазначити, що ніхто в Біблії так часто не гнівається, як Бог. Наприклад: «І розгнівався Господь на Соломона за те, що його серце відхилилося від Господа Бога» (3Цар.11: 9).
2) Божий гнів праведний і справедливий. Проблема з гнівом в тому, що в цих бурхливих емоціях людина перестає керуватися голосом розуму і не чує Духа Святого, який говорить про гріх ненависті, не любові до ближнього, в момент спалаху гніву. Саме тому Біблія попереджає: «гнів людський не чинить правди Божої» (Як.1: 20). Людина може правильно гніватися лише в одному випадку — гніватися сам на себе, на свої гріхи. Це праведний гнів, який може допомогти змінюватися. Божий гнів, на відміну від гніву людини, це гнів праведний. У Бога всі справи та прояви праведні, бо природа Божа — святість: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повт.32:4).

3) За Божим гнівом завжди знаходиться любов, на відміну від людського гніву: «Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!» (Пс.29:6). Цікаво, що Бог гнівається, але при цьому робить все, щоб нас врятувати від Свого гніву. Бог поєднує гнів з любов’ю. Як Бог з’єднує гнів з любов’ю добре видно з епізоду з гнівною, на лицемірство фарисеїв, коли вони забороняли Господу зцілювати в суботу: «А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!» (Мар.3:4,5).
Отже, коротко, чому людина не повинна гніватися:

1) Гріховна природа. Коли, образно кажучи, з дна душі людської гріховної природи, піднімаються бурхливі почуття, то з ними піднімається і все недобре, наприклад гнів, завжди перемішаний зі злобою. Мені так часто доводилося вибачатися перед своїми дітьми, коли вони були маленькими і я їх карав. Виходив з себе і до справедливого покарання приєднувалася втрата контролю і просто злоба, можливо, навіть, якась помста.
2) За людським гнівом немає любові. Кожен з нас повинен чесно визнати, що коли ми гніваємось у нас зникає будь-яка любов до ближнього. Ми, навіть найближчих людей, ненавидимо. Мойсей, бажаючи проявити любов до свого одноплемінника, вбиває єгиптянина. (Ісх.2.12-14) Ось вам і любов від самої лагідної людини на землі з присмаком ненависті.
3) Гнівом і ненавистю ми вбиваємо ближнього і самі стаємо вбивцями: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б» (1Iван.3:15). Якщо хочемо зрозуміти наслідки подивіться на те, до чого призвів гнів у Каїна?
4) Єдиний випадок, коли людина зобов’язана гніватися — на свій гріх. Саме для цього Бог дав людині гнів.
ГЛАВА 4. ПРОЯВИ ГНІВУ
Повернемося до часу, яке передувало трагедії братовбивства. Гнів дуже ясно покази-кість зрілість, або точніше незрілість християнина, і відсутність сили духу. Біблія говорить, що саме реакція людини у важких обставинах показує його внутрішню, духовну силу: «Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила». (Пріт.24:10). Чим сильніше сплеск гніву, тим духовно слабкіше християнин. Справа в тому, що між гнівними думками і вчинками зберігається вибір людини. Колись я на зустрічі служителів розповідав про психолога і філософа Франкла, який потрапив в концтабір і там, на відміну від всіх інших, як личить справжній людині, усвідомив, що між подією і реакцією на цю подію завжди залишається місце вибору. І тільки сама людина несе відповідальність за те, яку реакцію вона обирає. Це ж повною мірою відноситься і до гніву.
Скажемо чесно, що від блискавичної реакції гніву нам нікуди не піти. Не забудемо, що наше тіло, так гріховно реагує, завжди при нас. Питання в тому, наскільки швидко ми можемо перемогти цей гнів.

1) Зло і агресія в словах і вчинках. Кричати, трощити посуд, битися. У Каїна поникло лице і ми б сказали, що гнів починає «ворушитися», підступати, закипати до того, щоб виплеснутися назовні. Учні Христа хотіли звести вогонь на селище яке не прийняло їх Вчителя. «А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

(Лук.9:55).
2) Виплескування гніву через нарікання, скарги, гостру критику ближнього. Євреї йдучи по пустелі висловлювали свою незгоду діями Бога, свій гнів, обуренням. «Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя» (1Кор.10:10).
3) Самоусунення і занурення в мовчанку. Ми тікаємо від складної ситуації, ховаємося від вирішення проблеми. А можливий і інший мотив – не хочу бачити того, хто мені завдав біль і це також тиха форма гніву.
4) Переміщення гніву. Це характерна ситуація, яку добре зобразив карикатурист Біт-струп. Начальник кричить на папу. Папа кричить на маму. Мама кричить на дітей. Старший брат кричить на молодшого, а молодший, повний гніву, штовхає кішечку. Напевно, кішці нічого не залишається, як гнівно, в ім’я справедливості на землі, з’їсти мишку. Саме таким чином Каїн переміщує гнів, який повинен був звернений на свої гріхи, на Авеля.
5) Саморуйнування. Коли людина переміщує гнів виключно на себе. Карається, мучиться або, як кажуть, «б’ється головою об стіну». Через цей напад гнів Каїн зруйнував свою власну долю і став вигнанцем.

ГЛАВА 5. НАСЛІДКИ ГНІВУ
1) Гнів вбиває саму людину. Іоанн Златоуст говорив з цього приводу: «Жени його, як скаженого пса». І знав, що говорив, тому що гнів кусає і іноді кусає на смерть. А Єфрем Сирин, один з отців церкви, говорив, що від гніву треба бігти, як від отруйної гадюки. Найприкріше, що людина гнівається, лінчує себе, як правило, за чужі погрішності.
2) Руйнує наше свідоцтво, як християн: «язика вгамувати ніхто з людей не може: це — зло безупинне він повний отрути. Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклятий-наймання людей, що створені на подобу Божу ». (Іак.3: 8,9)
3) Наносяться рани, і часто незагойні рани, в сім’ї, найближчим людям: «І ви, батьки, не дратуйте дітей ваших …» (Еф.6: 4).
4) Руйнування церкви: «Будь-яке роздратування і гнів, і лютість, і крик, і лихослів’я з усякою зло-бою нехай будуть знищені у вас» (Еф.4: 31).
5) Гнів спотворює обличчя людини, і той, хто часто гнівається, має не таке обличчя, якщо би випромінювало праведність. А духовне обличчя особи, або скоріше бездуховність не приховати ніякої парфумерією. Лице Каїна поникло. І якщо особа поникає щоразу, тоді печаль зла на ньому зберігається. І не допоможуть найкрутіші кошти косметики.
РОЗДІЛ 6. ЯК ПРОТИСТОЯТИ ГНІВУ? ЯК ПАНУВАТИ НАД ГРІХОМ?
«Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф.4:31); «… у дверях гріх підстерігає І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бит.4:7).
Почнемо з того, що в Дусі Святому ми маємо достатньо сил, щоб протистояти гніву. І не говорить, що ви не можете нічого з собою зробити. Або тоді визнайте, що ви не вмієте брати силу від Духа Святого, який у вас: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал.5: 22,23).
1) Як можна швидше випустити гнів. Не можна в собі тримати отруту. Якщо вкусила змія, то від того наскільки отруту швидко виведуть з організму залежить чи буде жити потерпілий. Те ж і з гнівом, як можна швидше випускайте його з себе. Ми знаходимо з цього приводу два місця в Біблії: «Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще…» (Матв.5:25); «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить над вашим гнівом» (Еф.4: 26). Але гнів випускається не криком і не побиттям опудала начальника, як це робиться в Японії. Гнів, зрілий християнин, випускає через розмову з тим, хто його образив. А якщо людина, яка завдала біль, не готова нас вислуховувати, не готова почути правду, то гнів, через клапан молитви, віддається Богу. Я вчився грати на флейті і можу сказати, що техніка гри залежить від того, наскільки музикант вчасно натискає клапани свого інструменту. Так і християнин. У нього немов два клапана. Один потрібно крити — клапан молитви. Інший при цьому потрібно закрити — клапан викиду гнівних емоцій: «Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців» (Екл.7:9); «Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот» (Пр.15:18); «Ліпший від силача, і панує над собою самим краще загарбника міста» (Пріт.16: 32).
2) Отрута гніву випускається через:
a. Молитву. «… треба молитися завжди і не занепадати духом». (Лук.18: 1)
b. Мовчання. Прорахуйте до 50ти, така порада світських психологів: «… кожна людина так буде швидка на слухання, повільна на слова, повільна на гнів» (Як.1: 19). Боюся, що без Бога, після того, як ви прорахуєте до 50ти, вам за хочеться все ж виплеснути куди не будь гнів, який так і не випарувався.
c. Більш правильно з’єднати мовчання з молитвою. Саме так вчинив Христос, коли на нього напали фарисеї, які взяли жінку в перелюбстві: «Це ж казали вони, Його випробовуючи, щоб знайти що-небудь на Нього оскарження. Але Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем, не звертаючи на них уваги ». (Иоан.8: 6)
3) Завжди, особливо в хвилини гніву, говорите лагідно і смиренно: «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Пріт.15: 1). Так і чую обурення тих, хто вважає, що я пропоную лицемірство, замість того, щоб глибоко покопатися у власному серці. Хотілося б поділитися своїм досвідом, спробуйте. Коли хочеться кричати від гніву, а ти, заради Христа, говориш з людиною лагідно і смиренно, це діє як відро холодної води, як на того, хто гнівається, так і на того, хто отримує порцію гніву.

4) Дайте місце Божому гніву, бо тільки Божий гнів справедливий. Бог заступиться за вас, коли ви за себе не мстите. Біблія відкриває один глибокий закон. Якщо ми самі за себе, тоді Бог не може за нас. А якщо гніваемося, тоді Бог заступається: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим.12:19); «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим.12: 21).
І на останок. За власний гнів ми і тільки ми несемо відповідальність. Обирати гнів, або мир і добру, стриману розмову з тим, хто нас образив і хто зробив не так, як ми хочемоу, це, знов таки, наш вибір. Прошу вас подумати про те, що у Ісуса Христа було багато приводів гніватися на людей. Він бачив думки. Він бачив боягузтво, лінь, бездуховність і зрада своїх учнів. Він страждав від найогидніших людських вад та гріхів і, тим не менш, всім відповідав любов’ю.
Молодший слідчий глибоко вражений збігом імен братів з Біблійними персонажами і самим злочином, сидів в машині поруч зі старшим. Досвідчений поліцейський сидів нерухомо, і було не зрозуміло чи то він молиться, чи то розмірковує про вбивство Каїном Авеля. Потім звернувшись до свого колеги, сказав: «Каїн убив Авеля. Немає нічого нового під місяцем. Якби тільки люди прислухалися до порад Бога, ми б опинилися з тобою безробітними. Світом повинна правити справедливість та любов, а не злість і гнів. Ну а тепер за справу. Розслідування злочину розпочинається».

Питання: 1) Що є гнів і чому люди гніваються? 2) Як навчитися розрізняти, виявляти корінь, першопричину гніву? 3) Чому Бог може гніватися, а людина не може? 4) Розкажіть про себе, коли ви гнівалися і дуже шкодували про це? 5) Розкажіть, як вам вдається подолати гнів (найсвіжіший приклад з вашого життя)? 6) У яких формах виливається гнів, взагалі, і яка форма проявів гніву особисто ваша? 7) Які наслідки гніву ви відчули на собі? 8) Як ви протистоїте гнівливості? 9) Як правильно висловлювати гнів? 10) Що вас особливо зачепило в цій проповіді? 11) Над чим і саме як ви будете працювати, в плані гніву (акцент на «саме як»)?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *