ВІДНОШЕННЯ ДО ЦЕРКВИ. 5 СХОДИНОК

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Духовне зростання закладене в ДНК християнина. Коли ми приходимо до справжньої віри, коли увірували у Христа Спасителя, як Пана свого життя, тоді, абсолютно духовно – природньо християнину зростати.

Духовне зростання – це все більше і більше слухатися Бога, а якщо ще конкретніше більше і більше виконувати Його заповіді. Можливо гості здивуються, а хіба можна не виконувати Божі заповіді християнину? А от хто точно не буде дивуватися, так це вже досвідчені християнин, бо вони як ніхто знають, віруючи у Христа, і ображаються і зляться, і в сім’ях вистачає негараздів, і можуть десь збрехати. Я навіть не хочу говорити про гріхи і більш тяжкі. Ми, християни, повинні зростати и зростати в тому, щоби слухатися Бога. А духовне зростання розпочинається з правильного відношення. Тобто спочатку ви до чогось починаєте відноситися правильно, а вже потім ви правильно робите. Колись наша сім’я харчувалася просто жахливо. Всі ці смажені пиріжки та солодкі лимонади. Але почитали, розібралися і докорінно змінили систему харчування. Тому спочатку змінюємо відношення, а потім вже змінюється вчинки, поведінка.

Один із важливих моментів зростання – це відношення до церкви.

Церква це Божа перлина, церква це діти Божі, центром церкви є Бог та Його Слово, Біблія, а сутністю церкви є духовне навчання людей чистому, святому духовному життю і все заради спасіння. Ця тема присвячена правильному погляду на церкву. І в правильному відношенню до церкви також треба зростати. Доречи, здоровий християнин – це той, хто постійно, неуклінно зростає духовно. Розглянемо 5 сходинок відношення до церкви.

1А СХОДИНКА – ВСІ АНГЕЛИ. РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ

Хто би міг подумати, що серед вірних та відданих учнів Христа, буде один зрадник, якому доручили найцінніше – гроші? Хто би подумав, що сміливий та рішучий Петро, міг стати жалюгідних боягузом і зрадив свого Вчителя, до того ж, тричі? На початку всі ці учні були прекрасними, мужніми, жертовними людьми. Але поступово відкривається які, майже всі учні, зовсім не Анголи. Вони могли зраджувати. Лякатися, бути тугодмуними, агресивними, образливими і думати лише про кар’єру. Але ж, Спаситель взяв їх з собою і навчав, зверніть увагу, нікого не відкидаючи, навіть Іуду.

Пам’ятаю, як одна сестра розповідала, що була вкрай вражена коли побачила мене на ринку. Пастор на ринку купує капусту. Все таке сіре, темне і тут промінь світла, стоїть пастор і купує. Я навіть гадки не мала, що пастора ходять по ринку та їдять капусту.

Чому така позиція незріла? Да тому що мудро підходити до людей, не як до праведних, а як до слабких та грішних. Коли наші очікування не такі високі ми і більш спокійно ставимося до людей, які грішать. Зрозумійте мене вірно, я не виправдовую гріховні вчинки. Лише говорю про те, як правильно ставитися до людей. Христос мав з одного боку очікування високі, тому проповідував про вузьку дорогу до спасіння. А з іншого боку, Він захищав тих, хто виявляв слабкості.

Велика наївність вважати, що більшість християн в помісній церкві святі та безгрішні. Та це навіть і не біблійна позиція. Доречи, чим більш високі очікування, тим більше глибоке розчарування. Справедливо кажуть, не очаровуйтеся і не будете розчаровуватися.

ПОМИЛКОВА РЕАКЦІЯ.

1) Чекати, що саме тут всі люди будуть ідеальними. Не будуть грішити. Всі духовні, добрі, щирі, порядні, довготерпеливі і готові все кинути і віддати останню сорочку, коли мені буде погано.

Можливо прийшов час нічого не чекати. Я так надрукував, а потім замислився. А от насправді не можна нічого не чикати від людей в церкві. Я все ж таки продовжую чекати, що люди будуть щирими та Богобійними. І це не погано. Але давайте подивимося мудро. Ми чекаємо святості від інших християн, бо святість то любов, то бажання допомогти іншому, це принциповість у боротьбі з гріхом. І ось молячись, зрозумів, що святість це є довгоочікуваний план

2а СХОДИНКА – ВСІ ДЕМОНИ. ЧОРНІ ОКУЛЯРИ. І от коли поступово, новонавернений християнин починає бачити все без рожевих окулярів, бачити всі недоліки та гріхи. У нього з’являються інші окуляри – черні. Молодий християнин зіткнувшись з деякими сумнівними християнами, починає узагальнювати, мовляв ви всі такі погані. Всі християни лицеміри. Я вже не раз згадував, як одна дівчина молода, поїхала на конференцію, і повернувшись, ділячись своїми враженнями сказала: «Я зрозуміла. Всі в церкві лицеміри».

Пригадаю, як тільки покаявся і мене попросили пограти на фортепіано, акомпанувати хору. Підскочив брат і почав дуже різко, грубо звинувачувати мене в гучному стилі гри на фортепіано. Чую хтось шепоче: «Ти бачиш куди ти потрапив?»

Був ще один випадок. Поїхав до Київа на християнський концерт. За лаштунками побачив поведінку диригента, який дуже різко відчитував хористів. І знов той самий гидотний, липучий голосок: «Ти вже зрозумів, куди ж ти потрапив?»

Пастор мене підвозив і розмовляв з одним братом, до того ж розмовляв про бампер машини, про якусь аварію і я слухав і знов той самий голосок: «Вони всі бездуховні, а ти відвідуєш цю церкву. Кидай!»

Узагальнення, як правило, носить помилковий характер. Це із серії, коли жіночка раз зустрічалася з хлопцем, який її зрадив. Потім ще одна невдала спроба, коли чоловік хотів з нею мати інтимні стосунки і більше нічого. І от ця жіночка говорить, — я зрозуміла, всі чоловіки гади та сволочі. Це узагальнення нічого спільного не має з реальністю. Це все одно, що говорити, всі росіяни жахливі люди, тому що Путін напав на Україну, а його підтримувала, який тривалий час, більшість населення Росії. Доречи, так само кричуще несправедливо, коли християни дозволяють собі брудні жарти на адресу єврейського народу, ніби забуваючи, що Ап. Павло та Петро, супер мужні люди, були євреями. Та і сам Христос тілом з єврейського народу. То ж, не варто узагальнювати і всіх християн. Люди ж різні. Як і скрізь, є прекрасні, святі, праведні, а є так собі. Тільки знаєте в чому різниця. Відсоток чудових і чесних людей, серед християн, значно і значно більший.

ПОМИЛКОВА РЕАКЦІЯ. Є два варіанти такої помилкової реакції:

1) Все кинути. Кинути церкву і взагалі, кинути християнство.

2) Піти шукати церкву де всі ангели. (Сусідка ходить до якоїсь церкви, сама толком не знає. Говорить, що їй дуже подобається і люди чудові). Ось почувши такі слова, жіночка, яка сильно розчарувалася своєю церквою, відправилася до нової, сподіваючись, що знайде дуже побожних, чесних та щирих віруючих, яка, ну майже, ніколи не впадають в гріхи.

В Біблії відкривається таємниця як людина приходить до церкви. Все починається з того, що до Себе кличе Христос: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його…» (Iван.6:44). А після того, як людина відкрила для себе найважливіше в житті – Христа Спасителя, приходить віра, справжня особиста віра. Після чого, Дух Святий сходить на людину і спрямовує її в помісну церкву. Біблія про це явище говорить, як про хрещення Духом Святим до церкви. «Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним» (1Кор.12:13). Іншими словами, Дух Святий занурює людину в церкву. Так було зі мною, коли ніхто зі мною не спілкувався, коли ніхто на мене не впливав. Я просто кожного ранку читав Біблію, потім покаявся в тому, що не жив в послусі Богу та і особливо не вірив в Христа, як в Спасителя та пана мого життя. А наступне питання у людини, яка читає Біблію, — а в яку ж церкву іти? Так само відбувалося з моєю мамою. Вона тільки покаялась, почала читати Біблію, і одразу телефонує мені скайпом і запитує: «Це ж тепер я стала віруючою, тож підкажи яку мені церкву знайти?»

3а СХОДИНКА – ЗАЛИШАЮСЬ В ЦЕРКВІ ЧЕРЕЗ ДРУЗІВ, А З ПОГАНИМИ ЛЮДЬМИ НІЧОГО СПІЛЬНОГО НЕ ХОЧУ МАТИ.

Це також дуже неправильний погляд і дуже помилковий. Є душевний підхід, а є духовний. Духовний орієнтується на Слово Боже, попри навіть свої емоції. А душевний орієнтується на свої емоції. Не хочу зараз з дружиною розмовляти вона мене дуже образила і душевний ніяк не веде боротьбу з таким станом. Не хочу розмовляти і не буду. Я злий і не веду боротьбу зі злобою це тілесно душевний стан. Жити по волі Божої ми можемо лише тоді, коли долаємо негативно емоційний стан, долаємо духом. «бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити» (Рим.8:13). То ж, не душевний стан, а духовний. Душевний – сьогодні друзі одні, завтра в іншій церкві подружився – друзі інші.

ПОМИЛКОВА РЕАКЦІЯ.

Тікати з домашньої групи. Тікати з одного служіння там де люди, які мені не подобаються. А доречи, ці люди, які мені не подобаються, це ж мої брати та сестри. Та невже все так безнадійно? Служіть людям, шукайте можливість послужити навіть тим, хто вам вкрай неприємний. Служіть з довготерпінням і чекайте на зміни, бо і Бог працює з такою людиною не лише ви.

Спочатку я думав, що не варто чекати змін від людей і в тому мудрість. А ні. Я для себе сформулював цей принцип так. НЕ ЧЕКАЙТЕ, ЩО ЛЮДИ НЕ БУДУТЬ ПОМИЛЯТИСЯ, ЩО ВОНИ БУДУТЬ БЕЗДОГАННО СВЯТИМИ. ЛЮДИ, НАВІТЬ СВЯТІ, БУДУТЬ ПОМИЛЯТИСЯ, АЛЕ ЧЕКАЙТЕ, ЯК ТИМ ЛЮДЯМ ПОСЛУЖИТИ ТА ДОПОМОГТИ.

4а СХОДИНКА – ЦЕ МОЯ ДУХОВНА РОДИНА. НЕ Я ЧЕКАЮ, КОЛИ МЕНІ ПОСЛУЖАТЬ, А СЛУЖУ ІНШИМ, НА ЗБУДОВУ МОЄЇ ДУХОВНОЇ РОДИНИ.

  1. Я ставлюсь до церкви, як до єдиної інституції, яка навчає істині, яка спрямовує людей до Христа. «15 А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди.

(1Тим.3:15)

  1. Я ставлюсь до церкви, як до своєї великої духовної родини. В цій родині є погані, слабкі. Але, чи я сам ідеальний?

Зверніть увагу, що цей вірш з першого послання солунянам, який корегує наше відношення до слабких, або неприємних в церкві людей: «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!» (1Сол.5:14). По-перше, вірш говорить про те, що не потрібні рожеві, окуляри, в церкві будуть різні люди, навіть, слабкі та неприємні. І що, від того треба церкву залишати? По-друге, не обурюватися на слабких та бунтівників, а служити таким, щоби вести до святості.

  1. Я ставлюсь до церкви, як до моєї духовної справи. Дух Святий не просто хрестить, занурює в церкву, але ще і дає спеціальні таланти, які пов’язані саме з цією церквою. Я частина церкви і роблю все, щоби церква зростала, як кількісно так і якісно. Хочете дізнатися, який головний напрямок служіння пастора? «щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» (Еф.4:12). А тіло Христове, як відомо, це Церква.

ВИЩИЙ РІВЕНЬ. 5а СХОДИНКА. ДИВИТИСЯ НА ЦЕРКВУ БОЖИМИ ОЧИМА.

Поставимо акцент лише на 3х аспектах погляду на церкву, але в цих трьох пунктах, міститься найважливіше і найголовніше.

  1. У минулому Христос був розп’ятий заради церкви. «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф.5:25). Більше всього в цьому земному світі Христос любить церкву. Коли Христос віддавав себе в руки людей, коли над Ним знущалися Він думав про майбутню прекрасну церкву. Заради церкви Він віддав себе, говорить Біблія. Це ж завжди так, коли страждаєш шукаєш відповідь на питання, а для чого мені ці страждання переносити? Відповідь Христа очевидна – заради церкви.
  2. В теперішньому часі Христос працює саме над церквою. «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!» (Еф.5:25-27). «Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву» (Еф.5:29). Церква – це справа Бога на землі, тому що тільки церква іде до вічності.
  3. Христос дивиться на церкву, як на Свою наречену. «І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця» (Об.21:9). Ця наречена у майбутньому стане дружиною Сина Божого. «І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих» (Об.19:6-8). Образ дружини даний для того, щоби показати максимальну, яку тільки можливо, єдність між Христом та Його церквою. Вісон – надзвичайно дорога тканина, тонка золотистого відтінку, яка вироблялася з молюсків. На 200 – 300 грамів вісону треба було тисячі молюсків здобути і обробити. Оця найдорожча тканина порівнюється зі святістю та праведністю церкви. Сьогодні, на жаль, церква втрачає вісон, але ми, коли будемо ставитися до церкви, як Бог ставиться, коли будемо прагнути до чистоти та святості, тоді ми будемо, в очах Божих, тією справжньою церквою, яка є надією для цього світу.

Цікаво згадати, що коли Савл, майбутній Ап. Павло, гнав та переслідував церкву, він зустрів Христа, Який Йому з’явився у вигляді сліпучого потоку світла і промовив: «а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дiї.9:4). Тобто, Христос себе повністю ототожнює з церквою. Тому то церква названа в Біблії тілом Христа. Тобто, церква представляє в цьому світі самого Спасителя.

Бог дивиться на церкву, як на сіль для цього світу. «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Матв.5:13). Саме церква проголошує істину в чому світі, який більше і більше занурюється в темряву. Саме церква виступає проти гріха, зокрема, проти руйнації інституту сім’ї, проти ЛГБТ руху, коли дітям намагаються пояснити, що вони самі можуть обирати собі стать. Саме церква вихоплює людей з гріха, який наближає до смерті, щоби дати вічне і щасливе життя з Богом. Саме церква дає вірні духовно моральні орієнтири дітям та молоді і навчає сім’ї, як вибудовувати зразкове, прекрасне сімейне життя. Церква повинна говорити «ні» всіляким проявам гріха. Та, врешті решт, саме церква молиться і не просто за свої проблеми, але і за свою країну, за весь світ. Ось чому, саме Церква, є надією для цього світу і навіть, сам Бог, дивиться на церкву, на свою наречену, з надією.

ПИТАННЯ: 1) Чому так небезпечно знаходитися на 1й сходинці відношення до церкви і мати рожеві окуляри? 2) Чим небезпечні чорні окуляри? Чи переживали ви подібне по відношенню до церкви? 3) Чи були у вас узагальнення, мовляв, якщо пару віруючих зі мною вчиняли непорядно то і всі віруючи лицеміри? 4) Чому це зовсім не християнське відношення до церкви, коли до тих, хто з нами вчиняє порядно, ми любимо, а до інших, хто до нас погано ставиться, і бачити не хочемо? Залишаємося в церкві, винятково, із-за друзів – чим це небезпечно? 5) Чим відрізняється душевний підхід від духовного? 6) Розкажіть, який підхід до церкви повинен бути? Яке ваше відношення до малодушних, слабких, бунтівних? 7) Яке відношення Бога до своєї церкви? 8) Що у вашому відношенні змінилося до церкви та до людей в церкви? 9) Які ви головні висновки зробили?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *