ВОЗНЕСІННЯ ХРИСТА. ВСЕ ПРО ЩО ВИ ХОТІЛИ ДІЗНАТИСЯ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Є таке свято в християнстві – вознесіння Христа, за яким стоїть надважлива подія. Безперечно, в порівнянні з Пасхою Христовою вознесіння сильно недооцінена подія. І ми спробуємо розібратися з вражаючою глибиною цього свята, цього заключного моменту у земному служінні Христа. Про цю подію розповідає нам Євангеліст Лука: «І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (Лук.24:50-52).

Пройшло 40 днів від воскресіння Христа і Спаситель робить завершальний акорд, Він возноситься с землі. Три з половиною роки Син Божий ділився своєю наукою, навчав, що Він є Бог, що до Нього можна прийти лише звершив щире каяття та визнав паном життя. Месія постійно говорив про те, що Його схоплять, як злочинця, будуть катувати, розіпнуть, що Він залишиться сам і, врешті решт, через три дні воскресне. Ніхто Його не розумів і ніхто ці слова серйозно не сприймав. Але Христос говорив не лише про свої страждання та воскресіння, було щось, що зовсім вислизало від уваги слухачів.

  1. ПОДРОБИЦІ ПОДІЇ
  2. Учні побачили це на власні очі. Незабудемо, що майбутні Апостоли ніяк не могли брехати. Це були святі люди, які знали – брехня жахливий гріх. Якщо би вони брехали ми більше би не могли вірити кожному слову Біблії. Але Апостоли за Божу правду віддали життя, тому ми розуміємо, що ці слова правдиві та істинні. Ми собі так і уявляємо стоять учні, і прямо на їх очах Христос починає відриватися від землі і підніматися до неба. Це перекреслює всі можливі закони, закономірності, це змінює всі наші уявлення про фізичні закони та духовність, про смерть та те, що відбувається після смерті. Той самий Євангеліст Лука в книзі Дії Святих Апостолів розповідає про вознесіння тільки ще з більшими подробицями: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дiї.1:8-11). Про ці ж події, тільки більш лаконічно, говорить і євангеліст Марк: «Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці» (Мар.16:19). У Бога, насправді, немає правиці чи левиці (правиця (руск. одесная)) — права рука, символ влади. У Бога немає рук, як втім у Бога немає і права та ліва. Це лише символ, який говорить нам, що Христос входить в небесну славу Божу.
  3. Спаситель благословляє, піднявши руки. Коли піднімають руки благословляючи, це молитва, це звернення до Бога не з порожнім побажанням, а з молитвою, знаючи, що учням належить виконати найграндіознішу місію на землі. І спаситель в останніх словах говорить саме про цю глобальну справу – будете свідками Моїми по всьому світу.
  4. Ці події відбувалися на горі Елеонській. Саме у підніжку цієї гори Христос молився в Гетсиманському саду. Доречи, цю гору ще називають Маслянична. Також, саме на цій горі Спаситель розповідав про те, як буде відбуватися кінець світу. І, врешті решт, Спаситель саме з цієї гори вознісся.
  5. Хмара взяла Христа. Хмара завжди символізувала Божу присутність і досі в іудаїзмі є поняття шекіна, саме та хмара, яка символізує присутність. Та хмара з’являлася, коли почалися служіння в храмі. Хмара була під час переображення Христова. Саме з такої хмари пролунав голос Батька Небесного: «Це син мій улюблений, в якому Моя воля».
  6. ХРИСТОС ПОПЕРЕДЖАВ ПР ОСВОЄ ВОСКРЕСІННЯ ТА ВОЗНЕСІННЯ

Насправді ще за довго до слів Спасителя про своє вознесіння, пророк Ісая говорив: «Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане!» (Iс.52:13).

«І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну» (Iван.12:32). Тут Месія говорить вже не про своє воскресіння, а про вознесіння.

Цікаво зазначити, що Бог нічого не робить важливого не відкриваючи людям Свою волю. Таким чином, Спаситель хотів, щоби люди уявляли, що Його служіння буде мати чотири етапи.

  • Етап перший – прихід у цей світ. Народження і життя в послусі у батьків, також опанування якогось ремесла. На ті часи треба було рабину мати ще якусь майстерність світську, щоби майбутній вчитель розумів та відчував реальний світ і міг співчувати і простим людям. Власно для того Христос і на землю прийшов.
  • Етап другий – Христос виходить на служіння людям, коли Йому виконалося 30 років, згідно традиції тогочасної, рабином міг стати тільки той, хто досяг саме такого віку.
  • Третій етап – страждання та воскресіння. Воскреслий Христос, як відомо, з’являвся своїм учням 40 днів. Чого саме 40? Дуже часто запитують, як це пов’язано з традицією 40 днів молитися за померлого, оскільки душа після смерті ще блукає 40 днів? Коли, в перших століттях, язичництво почало активно входити до церкви, було прийняте рішення, що душа блукає саме 40 днів і за цю душу треба молитися, тому що, незважаючи як жила людина, її ще після смерті можна вимолити. Це повна нісенітниця, бо Біблія достатньо ясно говорить, що після смерті одразу душа прямує до Бога.
  • Четвертий етап – вознесіння Христа.

Отже, про вознесіння говорив ще пророк Ісая. «Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане!» (Iс.52:13).

Цікаво, що в Старому Заповіті було двоє персонажів, які також були вознесенні. Єнох та Ілля. Ось що сказано про Єноха: «Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив» (Євр.11:5). І про Іллю: «І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо… А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його…» (2Цар.2:11,12).

Е певна відмінність між вознесінням Христа та двох пророків Старого Заповіту. Ті двоє не пережили смерть, а Христос пережив. Ті двоє не воскресли, а Христос воскрес. На тих двох показано велике чудо, а у вознесінні Христа значно і значно більш глибокий сенс. Цікаво дізнатися, що коли книга Апокаліпсис говорить, що в темні часи людства будуть проповідувати два пророки, то швидше за все мова йде за Єноха та Іллю.

  1. ЩО БИ БУЛО, ЯКЩО БИ ХРИСТОС НЕ ВОЗНІССЯ?
  • Саме Христос поетапно показує, що з нами буде відбуватися після смерті. Якщо би не вознесіння, ми би блукали, як той привід, мара, по землі тим самим показуючи, що і наші души ходять по землі і не можуть знайти спокій. Вічне перебування на землі. Але ж, земля зникне.
  • Ми би жили з надією на воскресіння, але де людина перебуває після воскресіння? Якщо Бог є Отець Небесний, якщо Царство Небесне, тоді і ми повинні бути в Небесному Царстві вічно поруч з вічним Богом.
  • Ми би не отримали Духа Святого. Святе Письмо говорить, що саме тому, що Христо пішов у небо, ми отримали Духа Святого. Спаситель виконав Свою місію, повернувся до Небесного Батька і тільки по закінченню місії, коли люди почали розуміти всі етапи спасіння, можна було вилити Духа Святого, на кожного хто увірував. «А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте» (Дiї.2:33).
  1. ЧОМУ ХРИСТОС НАС НАВЧИВ СВОЇМ ВОЗНЕСІННЯМ
  • Учні переконалися, що їм не варто чекати вічного царства на землі. Всі чекали, що Син Божий стане земним царем і дуже розраховували, що вони посядуть на «теплі» місця, як мінімум, міністрів, заступників царя. Скільки ж Христос говорив їм про своє воскресіння та вознесіння, але вони ніби і не чули. До самого вознесіння вони чекали земного воцаріння Христа. І ось тепер, тільки коли майбутні Апостоли на власні очі побачили, як Христос возноситься, всі сумніви розвіялися. І ось тут, напевно і згадалися слова: «Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси…» (Iван.18:36).
  • Смирення є умова на якій ми можемо потрапити до Небес. Так відбувалося і з самим Сином Божим. «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я» (Фил.2:6-9). І що цікаво, нам обіцяне те саме вознесіння, коли ми будемо так само в покорі проходити земну дорогу. «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1Петр.5:6). І ця думка настільки важлива, що вона повторюється в посланні Якова: «Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!» (Як.4:10). Висновок очевидний, тільки той, хто живе в покорі Божій може претендувати на те, щоби бути вознесеним так само, як був вознесений наш Вчитель. Саме смирення, покора робить нас настільки легкими, щоби подолати закони земної гравітації.
  • Небо є нашою батьківщиною. «І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну» (Iван.12:32). Ми так зрідка дивимося небо. Але коли пригадуєш, так лежиш на траві, така тиша, і блакитне небо, де інде хмари пропливають і там, вдалині небес, щось таке рідне. А це, виявляється символ нашої небесної батьківщини. Ось за чим ми сумуємо. Цікаво, що і самого Бога ми, слідом за Святим Письмом, називаємо Небесним, — Батько Небесний. Та і Царство Небесне. І рай – це є ніщо інше, як Небесний Єрусалим.
  • Вознісся Спаситель для того, щоби в небі молитися за нас і готувати нам оселю. «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Iван.14:1-3). Уявіть собі, що ваше помешкання невдовзі згорить і ваш приятель про це знає. Він зникає і ви дивуєтеся, що приятель не скаржився, а просто зник. І ось проходить трохи часу, цей приятель повертається і говорить, що через декілька годин Бог буде судити твій будинок, тому що в ньому багато гріхів. Хтось пішов нам готувати інший будинок. Все згоріло, сама земля згоріла, але нам говорять, та все готово, іди до неба. «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять…» (2Петр.3:10).

Небо, це свого роду скинія, місце Богослужіння і Спаситель туди увійшов не з кров’ю тварин, яких приносили в жертву в Старому Заповіті, але зі Своєю кров’ю. «Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення» (Євр.9:11,12). І в тій скинії служить Спаситель, який молиться за нас та захищає нас.

  • Вознесіння показало, що Христос не змінив Своєї сутності, але пішов на небо саме такою особистістю, якою був на землі. Є ще один цікавий момент, в книзі Дії Апостолів, який показує, що Христос в небі залишається тим самим Христом, що Він все бачить і співчуває. «Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього… А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!» (Дiї.7:54-56).

Коли Христос йшов з неба Він не мав тіла. Йому треба було народитися від Марії і тільки так стати Боголюдиною, але коли Спаситель повертається на небо Він уже це робить в оновленому тілі людському. Це тіло оновлено, про що ми знаємо з того, що Він воскреслий проходив скрізь стіни, з’являвся і зникав надприродньо. Як говорили ще стародавні християни, наше тіло обожнюється у Христі. А Біблія говорить, що наші тіла не знищується, але оновляться. «сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне» (1Кор.15:44).

  • І ось для чого Він воскрес, щоби підтримувати, допомагати, співчувати і молитися за нас всіх. «І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!» (Єз.22:30).
  • Христос Своїм вознесінням показав, що Він прийде так само, як і пішов. «А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дiї.1:10,11).
  • Та сама сила, яка підняла Христа підніме і нас, бо це сила Духа Святого. «і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе» (Еф.1:19,20). Ми цю силу, як християни, вже маємо – це Дух Святий, Який в нас перебуває.

ПИТАННЯ: 1) Як ви гадаєте, чому вознесінню приділяють менше значення ніж воскресінню Христа? 2) Під час вознесіння Христос знявши руки благословив учнів. На що Він благословляв і як це відноситься до нас, сучасних християн? 3) Що символізує хмара, на якій Христос пішов у небо? 4) Що би було, якщо би Христос не вознісся? 5) Чому саме через смирення ми можемо бути вознесенними і був вознесений Христос? 6) Для чого Спаситель вознісся, навіть ще пункти? 7) Як і яку Христос здійснює місію на небі? 8) Як ви розумієте та відчуваєте, яке відношення до нас має Вознесіння Христа?

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *