ВЇЗД ХРИСТА ДО ІЄРУСАЛИМУ

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

Будемо роздумувати про важливе свято, яке так багато відкриває з характеру Божого, з Його прагнень, а головне, відкриває Його любов.

РОЗДІЛ 1. ЛЮБОВ НЕ СТОМЛЮЄТЬСЯ

«…Він далі пішов, простуючи в Єрусалим» (Лук.19:28).

Це вже третій раз Христос іде до столиці Ізраїлю, до Єрусалиму. І одразу з цієї спроби Христа, зробимо декілька важливих висновків.

  1. Коли Бог знов і знов повертається туди, де Його відкинули, це любов з довготерпінням.
  2. Коли Христос заздалегідь знає, що Його не приймуть, а до кінця робить все можливе – це любов, яка, дійсно, іде до кінця.
  3. Коли, врешті решт, Христос знає, що саме в Єрусалимі Його будуть розпинати, і все ж таки іде саме до цього міста, це любов, яка не зважає на обставини і на відношення людей. Якщо ти любиш, тому що Бог тобі дав цю любов – тоді будеш любити всіх і всім нести цю любов. Якщо будеш любити тільки тих, хто тебе любить, прийдеш до того, що нікого любити не будеш.

Для любові немає перешкод. Хіба не так відбувається з нашими дітьми? Вони можуть нас ображати, по хамськи себе поводити, але ж ми продовжуємо вести боротьбу за їх душі.

РОЗДІЛ 2. КОД ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ

Христос дає завдання – піти і взяти, для Його в’їзду до Єрусалиму, осля. Але ж де його взяти? Прийдіть до тих людей, на які вам скажу, і скажіть їм: «…Нащо відв’язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. А коли осля стали відв’язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв’язуєте? Вони ж відказали: Господь потребує його» (Лук.19:31-34).

Як, отак просто? Так, отак просто. Твоє майно, твої гроші, твій час і інші, вкрай цінні речі, якщо це треба Господу, це треба віддати. Аргументи проти можуть виглядати таким чином:

1) Це осля дуже дороге.

2) Зараз осля зайнято.

3) Я не можу саме зараз.

4) Мене дратує, коли ви починаєте у мене просити осля.

І так до безкінечності. А ота людина, так просто, чує, що осля треба Господу і віддає. Оце віра, оце героїзм віри. Це образ справжнього героя віри на якого я би хотів бути схожим. Ви звернули увагу, що всі Біблійні герої, герої віри, це ті, хто віддавали щось дороге для себе?

РОЗДІЛ 3. ЦАР МИРУ В’ЇДЖАЄ НА ОСЛІ

«І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса» (Лук.19:35). За 520 років, до приходу Христа, пророк Захарія, побачивши майбутнє промовляє: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (Зах.9:9). Дуже легко зчитувалася ця інформація, ці товсті натяки на те, що Христос є той самий Месія, Бог, якого так чекали люди. Я зрозумів, що ті, хто не хочуть бачити, вони і не побачать. Виявляється, щоби бачити, треба ще і захотіти. Пророцтво Захарі’ї знаходить своє заврешення у в’їзді Христа до Єрусалиму і кричить всьому світові, що треба довіряти Богу та Біблії і життя будувати у зв’язку з такими пророцтвами.

Військові полководці, після перемоги, завжди в’їжджали на коні, що символізувало військову перемогу. Такий в’їзд називався «триумф». Вважалося, що з такими почестями міг входити в місто лише той полководець, які знищив, що найменше, 5.000 ворогів. Полководцю одягали на голову лавровий вінець, щоби прославити народного героя. Христос іде не тому що Він стільки — то людей вбив, а тому, що дає життя людям, життя вічне.

«Слався, Цезар, ті, хто йдуть на смерть тебе вітають!» — так вітали гладіатори тих, хто виходить на арену римського колізею. Для Христа. Але, на цей раз, на смерть йшов сам Цар Царів, Спаситель. Христос, той, хто інших позбавляв від смерті. Гладіатори йшли на смерть, заради розваг, а Христос йшов на смерть, щоби визволити

Але осел був символом миру. Коли військові беруть зброю, зрозуміло, що переважно, вони розраховують на силу зброї. Але, коли Христос в’їжджає на ослі, Він входить миром та любов’ю. Це шлях значно складніше, але це шлях Божий, шлях миру та любові. Нам завжди бути страшно беззахисним. Коли немає поруч надійних людей, грошей, зв’язків страшно іти. Ти ніби оголений і незахищений. Але Христос йшов тільки з вірою та Божою силою, покладаючись на Отця Небесного. І це була складана дорога, важкий шлях. А я думаю, хіба сучасні місіонери н так ідуть в інші ворожі країни, без тілоохоронців, практично, без нічого, лише з вірою та Божою силою? Та і ми самі можемо себе так почувати беззахисно, але Бог дбає про нас.

Христос входить до людей, в цей світ, винятково, мирним шляхом. Спаситель переміг зло, панування диявола, панування гріха. Він хоче сам панувати в нашому серці.

Але прийде час і Христос ввійде, як остаточний переможець, це буде повний тріумф, повна перемога: «Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!» (Об.15:4).

Люди кричали Христу: «Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння». Вони чекали царя, який звільнить їх від окупації римської імперії. Але вони не могли збагнути, що Христос дійсно є цар, але Царства Божого. Імперії минають, царства мають початок та кінець. Христос же цар царства вічного. Царства де панує Бог. Христос прийшов позбавити не від окупації Риму, а значно від більш страшної окупації, гріха, який захопив нашу душу.

РОЗДІЛ 4. ЯК, ПО СПРАВЖДНЬОМУ, ПРОСЛАВЛЯТИ БОГА?

«Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:36-38).

1) Справжнє прославлення, це коли ти віддаєш найдорожче, те, що складно віддати.

Народ почав, по справжньому, славити Бога.

2) Справжнє прославлення повинно добре починатися і добре закінчуватися. У нас в прославленні були люди, які прекрасно співали. І де вони? Талановиті. Молоді, все життя попереду, тільки слав Бога! Але їх немає. Прославлення, яке з часом припиняється, вже перестає бути прославленням. Бог чекає, щоби все наше життя, з першої хвилини від нашого приходу до Бога, до останньої було прославленням і лише тоді, наше прославлення буде продовжуватися вічне. То ж, прославлення, яке не продовжується вічно, випаровується, як роса.

РОЗДІЛ 5. МІНЛИВІСТЬ ЛЮДЕЙ

«Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:36-38).

Пройде лише тиждень і люди будуть кричати «Розіпни Його!» і люди будуть вимагати, щоби відпустили злочинця Варавву замість Христа. В Єрусалимі, на той час, як стверджують історики, мешкало 150 тисяч людей. Говорять, що на зустріч Христа могло вийти, приблизно, 50 тис. Чому же люди, лише через тиждень, не просили, щоби Христа відпустили?

  • Частина чекала звільнення від Римської окупації і не дочекалася.
  • Частина чекала задовільнення матеріальних потреб і дуже швидко. Не вийшло і розчарування.
  • Хтось втратив інтерес і повернувся до своїх буденних справ.
  • Були такі, що перелякалися, бо стало відомо, Ісуса Христа віддадуть на страту.
  • А були і такі, які не мали сильної, осмисленої віри. Всі кричать «Осанна!» і я кричу. Всі кричать «Розіпни Його!» і я кричу.

У мене запитували, звідки я взяв, що це були саме ті люди? По-перше, 50 тисяч. Напевно, що серед них були і ті, хто через тиждень будуть кричати «Розіпни Його». По-друге, навіть, якщо припустити, що це були інші люди, чому ніхто не вийшов на захист Христа? Мінливість людей приводить нас до важливої думки, — не варто сподіватися на людей, не варто від них чогось важливого очікувати. Людям треба нести любов, а самому брати любов від Христа. Біблія говорить про теж саме. «Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступаї!» (Єр.17:5). Скільки разів в Псалмах Давид навчає нас надіятися на Бога? Безліч. То може дослухаємося?

РОЗДІЛ 6. СЛЬОЗИ ХРИСТА, АБО ЗРОЗУМІТИ ЧАС

«І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…» (Лук.19:41-44).

  • Майбутнє народу єврейського залежить від відношення до Христа. І ми знаємо, що цей народ чекало велике випробування. Достатньо згадати голокост, це слово перекладається, як «всеспалення» (руск. всесожжение), коли фашисти знищили шість мільйонів євреїв. Але ж відношення і всіх інших народів, а головне, особисто кожної людини, також прямо впливає на її долю.

Христос себе називає наріжним каменем, фундаментом. А далі говорить: «І хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде то розчавить його» (Матв.21:44).

  • Бог, який плаче. Зазвичай люди плачуть над собою, якась біда, щось трагічне або просто образили, завдали біль. Христос міг би плакати зі Своєї долі, але ні, Він плаче з подальшої долі єврейського народу. Христос бачив, що храм буде зруйнований, народ, з якого Він походив за тілом, буде переслідуваний і буде багато страждати. Які ще треба докази залежності нашого життя з Христом? Христос плаче за кожною людиною, яка грішить, бо бачить, що у грішника немає доброго майбутнього.
  • Христос плаче кожного разу, коли людина не може зрозуміти, що це час відвідування Божого. До кожної людини Бог звертався різними засобами, або через сон, через хворобу та страждання, або через інших людей-віруючих, або через мистецтво, літературу, яка говорить про Христа. Оце і є час відвідування. Але люди, в більшості своїй, кажуть Христу «ні», що і примушує Його плакати.

Згадаймо, що попри трагізм всієї історії, Христос, після свого воскресіння, все ж таки знайшов вхід в серцях мільйонів людей.

ПИТАННЯ: 1) Любов не стомлюється, бо Христос багато разів повертався до Єрусалиму. Наведіть приклади, коли ваша наполеглива християнська любов не втомлюється? 2) Код християнського життя: «Це потрібно Господу». Наведіть приклад, коли ви так просто відгукувалися, коли вам говорили, що це треба Господу? Чому більшість християн не реагують так, як відреагував господар осля? 3) Люди мінливі. Скажіть, чи ви прийшли до висновку, що людям треба дарувати любов, нічого не чекаючи? Якщо ні, то як збираєтеся над цим працювати? 4) Про що плакав Христос? А вам доводиться плакати не за себе, а за інших, наприклад, чи часто ви плачете за гріхи інших людей? Розкажіть, як Христос стукав в ваше серце, коли ви були ще невіруючими?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *