ЯК ПОДОЛАТИ ПОМИЛКИ В СТОСУНКАХ З ДІТЬМИ (руск. ОШИБКИ В ВОСПИТАНИИ ДЕТЕЙ)

Поделитесь статьёй или подпишитесь на обновления:

1. ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ОДНА З МІСІЙ ЛЮДИНИ, ЯКУ ДОРУЧИВ БОГ. Нещодавно ми зібралися з чоловіками церкви і роздумували над таким питанням, яка ж місія людини на землі. Місія — це та справа, яку Бог доручає людині зробити за життя. Ми довго думали, дискутували і прийшли до висновку, що у людини є три місії. Сподіваюся, що ми цьому присвятимо цілу тему Богослужіння. А зараз лише перелічимо коротенько ці три місії: 1) Духовна. Жити згідно Божих заповідей, служити Богу, мати добрі стосунки з Творцем. 2) Друга місія — це робота. Але це не завжди місія. Іноді, а в нашій країні, зазвичай, це просто можливість існувати, заробляти гроші. 3) А ось третя місія надзвичайно важлива — сімейні стосунки. Друга половина повинна відчувати від вас любов. Створити успішний шлюб, а цей успіх виміряється дійсно любов’ю. Бог нас навчає, що немає нічого більш важливого ніж любов, бо і сам Бог є любов. «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1Iван.4:8). Але в цій місії є окрім добрих, сповнених любов’ю подружніх стосунків відношення з дітьми. І наприкінці нашого життя ми предстанемо перед Богом і де що Бог з нас запитає. Наприклад, за виховання дітей. І добре, коли буде радість та вінець нагороди: «Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки» (Пр.17:6). (російськорю — «Венец стариков — сыновья сыновей, и слава детей — родители их» (Прит.17:6). Наша тема вимагає поставити акцент саме на другій місії — сім’я, яка складається з подружніх стосунків і виховання дітей. А якщо якусь справу нам доручив Бог то, не складно зрозуміти, що Він запитає з нас наскільки ми це якісно робили. Так, я розумію, що можливо ми почали виховувати дітей, що коли ми не знали Бога. Але ж, в християнстві є одна добра риса — завжди можна починати спочатку, щоби досягти прекрасних результатів.

2. ДІТИ ЗАВЖДИ ВІД БОГА. Діти є великий подарунок від Бога. «Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!» (Пс.126:3). Дуже дивно, коли батьки говорять за своїх дітей, коли ті роблять, щось шкідливе: «Наказание Господне!». взагалі дітей ніколи не можна принижувати, тим більше такими недолугими фразами.

Кожна дитина, навіть якщо вона народжується від позашлюбних стосунків, навіть, перепрошую, від ґвалтування, їй Бог дає душу. Діти завжди від Бога: «І взяв Боаз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, і вона породила сина» (Рут.4:13); «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї» (Пс.138:13).

3. У ВИХОВАННЯ Є МЕТА. Ми хочемо мати дітей освічених та багатих, забезпечених та реалізованих, а між тим, забуваємо, що це важливо, але не так важливо, як духовність та моральність. Напевно всі чули і бачили видатну людину, потужного спікера Ніка Вуйчича. Він проповідував в найбільшій аудиторії — весь Київський майдан був вщент заповнений людьми. І Нік Вуйчич, ця людина без рук, та ніг, сказала, що йому не так важливо, яку посаду будуть обіймати його діти, і який їх фах буде, як те, щоби вони пізнали Бога та жили з ним. А Бог вже дасть мудрість і дитина зориентується. Є вічні цінности і саме вони можуть формувати справжню, яскраву, добру людину, яка вона має бути. «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повт.6:5-7). З цієї цитати добре видно, що мета виховання, це, по великому рахунку, навчити дітей любити Бога. Колись Августин говорив: «люби Бог та роби, що хочеш!» Люди спотворено розуміють цю фразу, мовляв, ти Бога люби, а сам гріши. Ні, якщо ми навчимо наших дітей любити від всього серця Бога, тоді вони не схочуть і грішити, будуть берегти своє серце. Один християнин мені розповідав, як вони з дружиною і з донечкою, яка ледь навчилася говорити, разом молилися і читали дитячу Біблію. І ось один раз стомлені, сіли вечеряти, і щось замешкалися, забули помолитися. І тут почули дуже суровий голос маленької донечки: «А молитися?!» Це для нас, розповідав мій знайомий, був, як глас Божий.

Яки риси ми не хотіли би бачити в своїх дітях? — Без поваги до батьків.- Без принципів. — Які не будують а руйнують свої сім’ї. — Ви би хотіли щоби ваша дитина була видатним лікарем а в сміх вони з дружиною гризлися би. Щоби дитина була заможною, багатою, а всі інші говорили про вашу дитину, яка жахлива людина, краще її уникати і не мати з нею справ.

4. НА ЩО БАТЬКИ ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ, НАСАМПЕРЕД? — Характер. А характер залежить від духовності. Тільки сила Божа може змінити вашу дитину і відкрити в ній красу яку заклав Бог, Який створив нас всіх за образом та подобою Своєю. А для того треба навчити дитину, ставити справжні оцінки своїм вчинкам, відрізняти, що є добро і зло. Яку ви шкалу моральності дасте дитині? Ап. Павло доволі точно характеризує глибокі внутрішні процеси які відбуваються у людині в душі: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Рим.7:18,19). Біблія навчає, що дітей треба різкою обережно, але бити по п’ятій точці. Але, дивно, мені практично не доводилося карати фізично меншого, тому що ми його вчили, як перемагати зло. Він образився, не хоче розмовляти, поводить себе, як всі діти, шкідливо. І ось ми йому, як батьки кажемо, те що ти робиш це зло, а тобі його треба перемагати. Дитина починає дуже чітко відрізняти, що є добре, а що є зло. Наступний крок, це боротьба зі злом в собі.

5. ПОМИЛКИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

1) Надто велика жорстокість, деспотизм. Слово «деспотизм» перекладається, як владний правитель, яка керує сам, як завгодно не з ким не рахуючись. Друге значення цього слова — жорстокий член сім’ї, який принижує, ображає, поводиться жорстоко до  інших членів своєї сім’ї. Великий письменних Антон Чехов народився в сім’ї надзвичайно жорстокого купця. Ось що писав письменник про своє дитинство: «Павел Егорович (отец Чехова) обладал крайне деспотичным характером. В семье царила железная дисциплина, а унизительные телесные наказания для вразумления детей были обычной, чуть ли не повседневной  практикой. Однажды маленький Антон, познакомившись с гимназистом, которого по его словам не секли дома, не мог ему поверить, а в чем-то провинившийся его семнадцатилетний брат Иван так кричал во время порки, заданной ему отцом, что на шум сбежались соседи. Позже Антон Павлович писал об этом: «Деспотизм и ложь исковеркали наше детство до такой степени, что тошно и страшно вспоминать», и еще: «В детстве у меня не было детства». Виховуючи дітей поставте питання, — що скажуть діти, коли вони стануть дорослими про стиль виховання? Надто великий тиск на дитину буде породжувати або людину з пригніченою волею, або людину надто агресивну.

Доволі відома акторка Олена Кравець з 95 кварталу, в інтерв’ю розповідала, що вона багато років, регулярно відвідує психоаналітика. Відвідування психоаналітика коштує надзвичайно дорого і лише поодинокі, надзвичайно заможні люди, можуть собі таке дозволити. А що ж робити іншим? Журналіст запитався у Олени, — а чого ви взагалі туди ходите? Вона відповіла, що десь прочитала таку фразу: «Якщо вас виховували батьки, тоді вам до психоаналітика».

Ось, що з цього приводу говорить Біблія, забороняючи дратувати дітей: «Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Кол.3:21).

2) Надто велика любов. Чи може бути забагато любові? Справжньої ніколи, але помилкової – так. Не живіть заради дитини — про це зараз все більше і більше пишуть. Як, здивуються, більшість матерів, а заради кого ж жити, якщо не заради дітей? Фраза «не живіть заради дітей» означає лише те, що не варто з дітей робити ідолів, кумирів. Переважно картина, коли мами гроблять своєю любов’ю дітей, виглядає  наступним чином. Жінка народжена, щоби любов приймати і віддавати. А що робить дружина, яка недоотримує любові? Спрацьовують материнські інстинкти і всю свою любов жінка, яка не може дарувати любов своєму злому, або байдужому чоловікові, всю свою любов виливає на дитину. Дитина починає бачити, що вона є царем, що вона стає центром всесвіту і звикає до царських почестей, царських пошанувань. З такої дитини буде виростати дуже великий егоїст і ця ж дитина потім буде мучитиме сама себе, своїх батьків, і, найжахливіше, свою майбутню дружину.

Біблійна порада: «Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб’єш його, не помре: ти різкою виб’єш його, і душу його від шеолу врятуєш» (Пр.23:13,14). Напучування — це добрі поради, настанови. Звісно, що в підлітковому віці вже не сильно поб’єш та це і не потрібно. Іноді строгі розмови, іноді покарання в формі заборони чогось, що для дитини дуже важливо. Мій син молодший іноді може дозолити собі, на моє прохання: «Давай ти зробиш, щось важливе. Наприклад, допоможеш мені прибирати». Може запросто відповісти «ні». Добре, ні так ні. Просто тепер, відповідаю я сину, я також на всі твої прохання буду відповідати «ні». Дитина, не розуміючи до кінця, може сказати, добре, мені нічого не потрібно. Тоді я перелічу, чого саме він буде позбавлений. А позбавлений буде всього, що йому подобається: мультики, планшет та інше. Залишаються тільки книги. Дитина здається. А ще, обов’язково, не просто забороняти, а пояснювати, яке це відношення до Бога має. Все, що ми не робимо, повинно бути пов’язано з Богом. І дітям ці зв’язки треба показувати.

3) Не живіть заради себе, забуваючи про дітей. Я згадую, як один пастор дуже досвідчений, вже не молода людина, розповідав нам, священикам, які тільки починали служіння, — про єдину річ, про яку він страшенно жалкував. Вічно занятий батько, був черговий раз завантажений справами. До нього підходить його син років 8 — 10 і запитує: «Тато, коли ми з тобою погуляємо?». На що тато відповідає: «Синку, ти ж знаєш у мене немає часу. Іди сам погуляй». Він казав, що коли згадував ці сцени, які доволі часто повторювалися, у нього краялося серце. Я би дуже хотів, щоби повернувся час і я міг би значно більше проводити час зі своїми дітьми. Мене вразило, коли я почув, що для здорових стосунків з дитиною повинні бути емоційні зв’язки. Це так просто, коли ви з маленькою дитиною можете побігати, пострибати, погратися в його ігри. Влаштувати маленькі спектаклі, де ваша дитина грає роль сміливої людини, а ви якогось боягуза. Шукайте і знаходьте час на дітей, вони того варті. Якщо ви не знайдете час то на ваших дітей, коли вони стануть підлітками знайде хтось інший час і тоді не плачте і не дивуйтесь, що у дітей не складається життя.

«Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр.22:6). Закладайте засади, підвалини християнства і дитина вам буде приносити радість. До того ж, цей вірш говорить нам, ще про одну дуже важливу річ, — що закладено в дитинстві те залишається на все життя.

4) Не вірно розставлені акценти. Зазвичай, батьки впадають в дуже велику крайність коли вважають, що головне це матеріальне забезпечення. Або батьки так будують своє життя, що після виснаженої роботи у них вже не залишається часу, як тільки заздалегідь з підвищеною ступеню роздратованості після складного робочого дня, накричати на власних дітей, по ображати їх і на тому іти спати. Мені одна мама казали, що я свою дитину вже всім зоопарком обізвала. Не вірно, коли акцент стоїть на грошах. Не вірно коли акцент стоїть на розвагах і на хобі. Невірно, коли акцент ставиться на побуті. Деякі мами тільки і роблять, що кожна для перуть, прибирають, кричать на всіх, кто їм не допомагає, або просто смітить. І всі вже звикли, що це мама яка кричить і до неї краще не підходити. В Біблії є два місця які говорять, звертаючись до батьків, щоби вони не дратували дітей. Наведемо друге місце: «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф.6:4).

Дітей дратує, коли їх карають несправедливо, коли в домі терор, коли тільки і робять, що їх критикують. Де добрі слова? Де підтримка дитини? Де дорослі розмови?, доречи, які діти люблять.

ГОЛОВНИЙ АКЦЕНТ НА ДУХОВНІСТЬ.

1. Молитва з дітьми. Молимося з дитиною коли ходили в садочок. І тепер, коли ходимо до школи.

2. Читання Біблії з дітьми. Кожного вечора.

3. Церква з дітьми. Кожної неділі, без винятку. Для нас церковне життя, це щось природне та найкраще.

4. Дайте дітям Бога. Це найкраще, що ви можете дати.

НАПОЧАТКУ НАВІЧТЬ СТРАХУ ГОСПОДНЬОМУ, БО ЦЕ Є ЗАПОРУКА УСПІХУ. Саме він буде зупиняти дитину, коли вони, від незнання життя, від відсутності життєвого досвіду, буде намагатися робити глупоту. А дитину обов’язково буде прагнути робити глупоту. «До юнакового серця глупота прив’язана, та різка картання віддалить від нього її» (Пр.22:15).

«Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум» (Пр.9:10).

1) Ставте духовні акценти. Ставте акцент на духовних речах. Що таке духовні акценти. Найважливіше, що ви можете дати вашій дитині це знання про Бога, про Його святі заповіді. Якщо ви прищепите вашій дитині любов та поавгу до Бога, велику віру і сильну надію, це буде означати, що ваша дитина буде сповнена поваги та любові до людей. що вона буде готова завжди до допомоги та до добрих справ. Це означає, що ваша дитина, в складних обставинах, коли вас не буде поруч, буде мати дуже чіткі орієнтири, як себе поводити. Вона буде чітко знати, що треба робити, а чого точна не треба? У нас в сім’ї дві доньки, які вже дорослі, а у старшій є вже діти. Ми завжди були за них спокійні, куди би вони не йшли. Бувало зрідка, що вони поверталисі і пізно. Ми розуміли, що вони дуже красиві дівчата і що спокуси, в цьому агресивному світі, будуть на кожному кроці. Але, як батьки, ми розуміли, що єдине щеплення від всіх спокус, це непохитна віра в Бога, це Божі принципи, які не можна переступати і так ми намагалися виховати дітей.

А потім ми дивуємося, що діти наші стають наркоманами, алкоголіками, стають залежними від гральних автоматів або мають комп’ютерну залежність.

Акцент на тому, щоби постійно говорити правильні речі, а самим так не жити. Це жахливий шлях до того, що, перепрошую, діти будуть такими ж самими лицемірами, як і їх батьки. Коли діти бачать, що батьки відверто брешуть, вони і самі обов’язково будуть брехати. Те що в нас те ми і зможемо передавати своїм дітям. Оце відповідь чому ми так живемо. Тому що батьки передають своїм дітям самого себе. В Біблії є добрий приклад молодого пастора Тимофія. Ось що про свого колегу пише Ап. Павло: «Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась» (2Тим.1:5). Мені завжди видавалося дуже дивним, коли батьки живуть аморальним життям і вимагають від своїх дітей бути зразковими людьми. На жаль, чи на щастя, діти повністю наслідують прикладу батьків. Інформація про поведінку записується на підсвідомий рівень і, що цікаво, з віком дитина починає себе поводити як її батьки. Добрий хлопчик, якого ображав батько, сам стає чоловіком тираном, який ображає і зневажає свою дружину, грубо ставиться до своїх дітей. Дивно, як же він може себе так поводити, коли сам в дитинстві постраждав? Тому що записано на рівні підсвідомости модель поведінки батьків. Тому так важливо, щоби самі батьки були взірцем для своїх дітей. Якщо ви хочете, щоби ваші діти жили з Богом то і самі так живіть.

2) Ставте вашим дітям паркани. Дітки повинні знати, особливо, коли вони ще маленькі, чи, навіть, вже досягли підліткового віку. І, насамперед, не криком, на тиском, а переконанням треба діяти. покажіть, чому саме так погано і небезпечно плисти за буйок. Хай вони добре розуміють, яку межу не варто переступати. Я так добре пам’ятаю, як одна дівчина вже років 20 говорила щирі слова подяки своїй мамі, за те, що була вихована в строгій атмосфері, але атмосфері любові. Вона говорила, що такий стиль виховання їй багато разів допоміг не вляпатися в дурні історії.

3) Знайдіть час на дитину для того, щоби просто поспілкуватися. Не говоріть з дітьми тільки «по суті». Слово «по суті» я умисно взяв в лапки, тому що батькам деякім здається, що з дитиною треба говорити тільки, як спілкується начальник з підлеглим на роботі. — Чи ти виконав завдання? — Чому ти його погано виконав? — Коли це скінчиться? — Коли мій син почне нормально уроки вчити? — Скільки ти будеш наді мною знущатися? — Як тобі не соромно? І такі розмови не будують дружніх стосунків. Дитина розуміє, що її батьки це контролюючий орган. І дитина починає шукати собі друзів на стороні. А батьки вже давно для неї не є друзями. А чи знаєте ви, що найбільший вплив на людину мають друзі? Якщо батьки не стануть друзями і не почнуть через дружбу, по доброму змінювати цінности дитини, тоді у людини, яка тільки проходить етапи формування, стадію дорослішання, будуть інші вуличні друзі, які навчать зовсім не тому, про що ви мріяли. Так ось, по суті, тепер вже без лапок, це дружні розмови про все на світі, що цікавить дитину, і навчайтеся ставити правильні акценти. Дружба потребує часу, то ж шукайте дружби зі своєю дитиною. Виховання через дружбу, це найкращий варіант педагогіки.

   З ДОРОСЛИМИ ДІТЬМИ. Доречи, скажу і за дорослих дітей. Так само, деякі батьки намагається продовжувати керувати, вибачте, лізти зі своїми порадами, тоді, коли дорослі діти вже цих порад не потребують. Ми зайшли з моїм татом в магазин, коли він був у мене в гостях минулим літом, і він почав активно щось мені підказувати, говорити, що я не так розмовляю з продавцем. Побачивши моє кам’яне обличчя він з неприхованим здивуванням так щиро запитав, — Тобі що не потрібні мої поради. Мені хотілося крикнути на ввесь світ лише одне слово «Ні». Мені вони дійсно не потрібні. Будуйте добрі стосунки, навіть, якщо у вас були все життя погані стосунки з дітьми і вони стали вже дорослими. Знайдіть силу в собі вибачитися і розмовляти з дітьми на рівних. І подивіться, чи всі ваші поради потрібні вашим дітям. дружні стосунки, це коли люди спілкуються на рівних. Нехай Бог вам дасть мудрість, щоби спілкуватися на рівних, але іноді, дуже коректно, щось важливе підказати, та ще і так підказати, щоби діти не образилися, а, навпаки, прийняли з подякою.

Біблія навіть дає приклад розмови батька зі своєю дитиною: «Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними, бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло. Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним. Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого» (Пр.24:1-5).

ПИТАННЯ: 1) Як ви розумієте, чому діти названі подарунком від Бога? Що з цього приводу говорить Біблія. 2) У виховання дитини є мета. Яка саме? Спробуйте конкретно окреслити мету для вашої дитини і що ви конкретно робите, щоби дитину до цієї мети привести? 3) Яки би риси в своїх дітях ми не хотіли би бачити? 4) Чому найважливіше це віра та характер у дітей? 5) Які типові помилки батьків у вихованні дітей? (Назвіть, хоча би три ключові) 6) З якими помилками ваших батьків ви стикалися і які самі помилки робите у виховані? 7) Чому на духовності треба ставити перший акцент і в чому це повинно конкретно виявлятися? 8) Чому страх Божий, це найважливіше, що ми можемо передати дітям? 9) Чому так важлива дружба з дитиною і як її досягати? 10) Що ви взяли для себе важливого? Що було актуальним? Над чим ви будете працювати?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *